№2-а-124/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

(в порядку письмового провадження)        

29 січня 2010 року        Суддя Торезького міського суду Донецької області Стріжакова Т.В., розглянувши в залі суду в м.Торезі адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Головного ОСОБА_2 пенсійного Фонду України в Донецькій області про поновлення строку для звернення до суду, зобов’язання нарахувати невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу  за 2006-2008 роки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 10.12.2008 року звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення строку для звернення до суду, зобов’язання нарахувати невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу  за 2006-2008 роки. Свої вимоги мотивує тим, що він є дитиною війни. Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року йому повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 року така допомога їй не виплачувалась. Законами України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та «Про Державний бюджет на 2007 рік» була зупинена дія ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнав положення ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» - п.12 ст.71, яким призупинено дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України, зазначив, що рішення Конституційного Суду має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, рішення обов’язкове для виконання. Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно із ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи Державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законом України. Тому невиплата соціальної допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною, суперечить Конституції України. Розмір соціальної допомоги становить 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Його законні права обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, про належні виплати повідомлено не було. Навів розрахунок, згідно яким вважає, що йому не доплачено з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. у сумі 3891грн.90коп. Про порушення свого права він узнав тільки після висвітлення вказаних дій у засобах масової інформації. Просив поновити строк звернення до суду, зобов’язати нарахувати йому невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу  за 2006-2008 роки у сумі 3891грн.90коп. (а.с.2-4).

Ухвалою суду від 11.12.2009 року відповідач ОСОБА_2 пенсійного Фонду України в м.Торезі замінено належним відповідачем  ОСОБА_3 ОСОБА_2 пенсійного Фонду України в Донецькій області (а.с.9).

Від сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, на підставі п.10 ст.3, ч.3 ст.122 КАСУ суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи судом фактично встановлено , що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та відноситься до категорії осіб із статусом «дитина війни» -  осіб, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, має пенсійне посвідчення, в якому вказано, що він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів військової служби (а.с.8).

У запереченнях відповідача вказано, що вимоги позивача безпідставні і суперечать Законам України Про державний бюджет на 2007,2008 роки, відповідним постановам КМУ, позивачу підвищення до пенсії виплачувалося в повному обсязі відповідно до чинного законодавства в розмірі 10% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2008р. в розмірі 47грн., з 01.04.2008р. – 48,10грн., з 01.07.2008р. – 48,20грн., з 01.10.2008р. -48,90грн. Крім того, Позивач міг  до суду з позовом ще у 2006 році, а звернувся тільки у 2010 році, тому для захисту порушеного права позивачем пропущено річний строк звернення до суду. Згідно зі ст.100 КАСУ пропущення звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на ньому наполягає одна зі сторін. УПФУ наполягає, що позивач пропустив строк звернення до суду. У позові просить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19).   Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46). Виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина (ч.1ст.92).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя» передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Пунктом 5 даної постанови визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осі, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

 Відповідно до ст.9 КАС України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»   державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені  або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 даного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а статтею 7 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно зі ст.1 розділу ІV Прикінцевих положень ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004р., цей закон набирає чинності 01.01.2006р.

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи із вимог Конституції України і повинні їй відповідати.

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Пунктом 17 ст.77 ЗУ «Про Державний бюджет України на  2006 рік»  від 20.12.2005 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни».

ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 ст.77 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, ст.110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» ьуло викладено в наступній редакції: «Встановити, що пільги дітям війни, передбачені абзацем 7 ст.5 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених ст.6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни». У 2006 році КМУ розроблено не було.

З огляду на те, що положення ст.110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України до теперішнього часу не визнані неконституційними, суд вважає дії відповідача правомірними щодо відмови у виплаті позивачу як дитині війни за 2006 рік підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та відповідно необхідно в задоволенні позову в цій частині.

Пунктом 12 статті 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік " від 19.12.2006 р. N 489-V дію ст. 6 вказаного Закону було зупинено на 2007 рік, з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі №1-29/2007 про соціальні гарантії був визнаний таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),  положення пункту 12 статті 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при  розгляді ними позовів  у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані  неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 9 липня 2007 року - дати ухвалення рішення Конституційним судом України N 6-рп/2007, вказані норми ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, а, отже,  з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі. Тому з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивач має право як дитина війни на 30 % підвищення мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тому позовні вимоги позивача про визнання дій УПФУ неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії - здійснити нарахування та виплату йому підвищення до пенсії як «дитині війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року підлягають задоволенню.

 З 1 січня 2007 року по 09 липня 2007 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, редакції, передбаченій п.12 ст.71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" за якою виплата 30% підвищення пенсії передбачена не була. За наведених обставин, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищеної пенсії за період з 01 січня по 08 липня 2007 року є правомірною, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік»  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-17, що набрав чинності з 01.01.2008 року, ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зміни, внесені п.п.2 п.41 розділу 11 ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України зазначено, що положення ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів  у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних  неконституційними.

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (п.п.2 п.41 р.11 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті, що існувала до 1.01.2008 року втратила чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України «10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

З 22 травня 2008 року - дати ухвалення рішення Конституційним судом України №10-рп/2008,  норми Закону України ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність, а, отже,  з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі. Тому з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач має право як дитина війни на 30% підвищення мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. З 1 січня 2008 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, за якою виплата 30% підвищення пенсії передбачена не була, тому в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.

28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10грн., з 1 липня – 48,20грн., з 1 жовтня – 49,80грн.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачується УПФУ відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправними дій, бездіяльності УПФУ в м.Торезі в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22.05.2008 року відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

Тому позовні вимоги позивача про визнання дій УПФУ неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії - здійснити нарахування та виплату йому підвищення до пенсії як «дитині війни» за період 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підлягають задоволенню. Бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення пенсії за період з 01 січня по 21 травня 2008 року є правомірною, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у даному рішенні, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не можуть бути  прийняті до уваги.

Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, від 22.05.2008 року №10-рп УПФУ підвищення до пенсії позивачеві за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2007 року не перераховано (не нараховано) і пенсія не виплачувалось у повному обсязі. Тому бездіяльність  УПФУ у вказаний період є протиправною, такою, що не відповідає ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а вимоги позивача про зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату позивачу як «дитині війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням фактично отриманих сум в цій частині підлягають задоволенню.

Проте відповідач наполягає на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст.99,100 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для зверненням за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду 10.12.2009 року, в той час як рішення Конституційного Суду України №6-рп було прийняте 09 липня 2007 року та оприлюднено у передбаченому законодавством порядку (надруковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 року №52), аналогічно було опубліковане рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року. Він про порушення свого права, якщо він його вважав порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому відповідачем щомісячно пенсії. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини. Позивач у позові просить поновити пропущений строк звернення до суду про поновлення порушених прав, але не зазначає обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення з позовом до суду. Обставини, які б заважали (робили б неможливим) звернення позивача до суду з цим позовом з вимогами за період з 01.01.2007р. по 24.09.2008р. у матеріалах справи відсутні. За цих же самих обставин (похилий вік, поганий стан здоров’я) позивач звернувся до суду.

Відповідно до ст.46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Однак всі нараховані суми пенсії позивач отримував своєчасно, спору з цього приводу в своїх вимогах не ставив. Тому суд вважає, що позивач порушив річний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 09.12.2009р. і поважних причин пропуску такого строку не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Враховуючи викладене, вказані вимоги позивача підлягають відхиленню у перерахунку доплати до пенсії, враховуючи річний строк звернення з позовом до суду. Тому в частині позовних вимог з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 09.12.2009р. необхідно позивачу відмовити, а в частині позовних вимог за період з 10.12.2008 року по 31.12.2008 року необхідно задовольнити.

Прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджений на 2008 рік відповідно до ст.58 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік»: з 1 січня–470грн., з 1 квітня – 481грн., з 1 липня-482грн., 1 жовтня – 498грн.

Визначаючи розмір недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, яку відповідач зобов’язаний виплатити позивачу за період з 10.12.2008р. по 31.12.2008р. за 22 дня суд виходить з наступного розрахунку: (498грн.:31дн.х22дн.х30% )-(49грн.80коп.:31дн.х22дн.)=106грн.03коп.-35грн.34коп.=70грн. 69коп. Таким чином, судом визнається право позивача на отримання даної недоплаченої йому суми, для чого відповідача необхідно зобов’язати її нарахувати та виплатити позивачу.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України відповідно до задоволених вимог підлягає стягненню з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40   коп.

Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, ст.46, ч.1 ст.50, 92,152 Конституції України,  Законами України: ч.2 ст.3, ст.6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ЗУ «Про прожитковий мінімум», ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, від 22.05.2008 року №10-рп ст.ст.2,8,9,10,69-71,79,86,87,94,98,99,100,102,104,105,158-163,185,186,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області по нездійсненню нарахування та виплати підвищення до пенсії як «дитині війни» ОСОБА_1 за період з 10 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірах, передбачених ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 як «дитині війни» щомісячну соціальну допомогу за період з 10 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року у сумі 70грн. 69коп.  

Стягнути з Державного Бюджету на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 3грн.40коп.

У інших позовних вимога відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                   Т.В. СТРІЖАКОВА