НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

                                                           РІШЕННЯ

                                        ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

25 січня 2010 року               справа № 2-1814-2010                      м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд  Волинської області в складі:

головуючого судді               Ференс-Піжук О.Р.,
при секретарі             Шевчук О.М.,

з участю позивача                   ОСОБА_1,

відповідача                              ОСОБА_2,

    розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - суд,

встановив:

    08 грудня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд  з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Вимоги обґрунтовує тим, що від шлюбу з відповідачем мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 20 лютого 2008 року шлюб між сторонами було розірвано. Дочка проживає з позивачем та перебуває на її утриманні.  Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Просить суд стягувати аліменти  на її користь  на утримання  дитини у твердій грошовій сумі до досягнення дитиною повноліття.

    В попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 змінили позовні вимоги, просить стягувати з відповідача аліменти  на користь позивача на утримання  дочки  в  розмірі ? частини  заробітної плати відповідача в місяць з дня звернення і до повноліття дитини, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

    Відповідач ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні  позовні вимоги визнав повністю.

    Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

    Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

    Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

    Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить  закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

    Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 130, 174, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст.180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, - суд,

вирішив:

    Позов задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,  в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  аліменти в  розмірі ? частини його заробітної плати в місяць з дня звернення і до повноліття дитини, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та в дохід держави судового збору в сумі 51 (п'ятдесят однієї) грн.

     Стягнути з  ОСОБА_2 120 (сто двадцять) грн.  витрат за інформаційно-технічне забезпечення на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

    Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.

    Рішення може бути  оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку можна подати протягом десяти днів з  дня  проголошення рішення.

    Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий                   підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                          О.Р. Ференс-Піжук