Єдиний унікальний номер 219/1704/17 Номер провадження 22-ц/804/538/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 року

м. Бахмут

Справа №219/1704/17

Провадження №22-ц/804/538/18

Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Новікової Г.В., Папоян В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кіпрік Х.В.,

сторони:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області в складі судді Харченко О.П. від 24 вересня 2018 року, ухвалене в м. Бахмуті Донецької області,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» пред'явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 20 травня 2008 року сторони у справі уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8000 грн 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Унаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором станом на 31 січня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 24192 грн 71 коп., яка складається із: 2468 грн 24 коп. заборгованості за кредитом; 17534 грн 34 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 2800 грн 00 коп. заборгованості за пенею та комісією; 250 грн 00 коп. (фіксована частина) і 1140 грн 13 коп. (процентна складова) штрафу.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 24192 грн 71 коп., а також понесені ним витрати.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд керувався недоведеністю позовних вимог, оскільки позивач не надав суду оригінал кредитного договору від 20 травня 2008 року, Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачем, а тому не є складовою частиною укладеного 20.05.2018 договору.

У жовтні 2018 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував факт укладення сторонами договору-приєднання, складовою якого є Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи банку, якими визначені істотні умови надання кредиту; правові позиції, викладені Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 04 лютого 2015 року у справі № 6-27164св14, від 22 липня 2015 року у справі № 6-10166св15; Верховного Суду у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 441/569/17, від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц, від 06 лютого 2018 року у справі №755/2720/16-ц, від 09 липня 2018 року у справі №202/19403/13-ц, згідно з якими, зокрема, відсутність оригіналів кредитного договору не є підставою для відмови в позові за наявності його копій та інших доказів, які свідчать про укладання кредитного договору і часткове його виконання. Крім того, суд не дав належної оцінки тому, що боржник отримав кредитні кошти, користувався ними; при цьому не надав доказів на спростування цих обставин і визначеного позивачем розміру заборгованості.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала у письмовій формі відзив на апеляційну скаргу, у якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін, оскільки суд дійшов правильного висновку про недоведеність банком позовних вимог. Крім того, позов пред'явлений до суду з пропуском позовної давності, а додані до апеляційної скарги додаткові документи не засвідчені належним чином.

Позивач у судове засідання, про дату, час і місце якого повідомлений, не направив свого представника, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 просила скаргу залишити без задоволення, судове рішення без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що Публічне акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), на підтвердження позовних вимог додав копії: заяви від 20 травня 2008 року, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Тарифів банку, - які, за його твердженням, є складовою кредитного договору.

Судом за клопотанням відповідача був витребуваний оригінал договору від 20 травня 2008 року, який не подано, оскільки за повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» письмовий доказ знаходиться в архіві м. Макіївка, тобто на тимчасово неконтрольованій владою України території.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» розрахунок заборгованості та виписка по рахунку не є первинними документами і не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 4.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України».

З урахуванням установлених обставин суд дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна з огляду на таке.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК).

В силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Обґрунтовуючи підстави позову, АТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що 20 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», і ОСОБА_1 був укладений договір шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банком послуг (частина перша статті 634 ЦК України), за умовами якого ПриватБанк надав позичальнику кредит у розмірі 2250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Кредитка «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» з базовою процентною ставкою по кредиту 3% на місяць на залишок заборгованості.

Вважаючи недоведеною наявність у відповідача кредитних зобов'язань перед банком, суд виходив із того, що не поданий до суду оригінал кредитного договору.

Разом з тим, установлено, що звертаючись до суду із позовом, АТ КБ «ПриватБанк» подало ксерокопію заяви позичальника про отримання кредиту, Умови та правила надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, а також ксерокопію паспорта ОСОБА_1

Із заяви позичальника про отримання кредиту вбачається, що позичальник особистим підписом посвідчив, що вказана заява разом із Пам'яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, у тому числі з тим, що у разі порушення строків платежів за будь-яким зобов'язанням сплачується штраф у розмірі 250 грн+5% від ціни позову, а банк має право на збільшення або зменшення кредитного ліміту (ас. 6 т. 1, ас. 43-44 т. 2).

Також матеріалами справи підтверджується, що за укладеним кредитним договором ОСОБА_1 користувалася грошовими коштами, з липня 2008 року по 15 липня 2014 року частково здійснювалася оплата заборгованості за кредитним договором (ас. 4-5).

З огляду на положення ч. 3 ст. 203, ст. 1054 ЦК України саме відповідач має спростувати, що він не укладав і підписував кредитний договір; надати належні, допустимі, достовірні і достатні докази на спростування цієї обставини.

Отже, відсутність оригіналів кредитного договору не є підставою для відмови в позові за наявності його копії та інших доказів, які свідчать про укладення кредитного договору і часткове його виконання. Інше має бути спростовано особою, яка не виконує умови договору.

Проте ОСОБА_1 не пред'явила зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним і на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, зокрема, що вона не підписувала кредитний договір, за невиконання умов якого до неї пред'явлений позов, і кредитні кошти не отримувала.

Однак суд першої інстанції не врахував наведені норми права і дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог саме АТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, суд апеляційної інстанції визнає, що між сторонами у даній справі 220 травня 2008 року був укладений кредитний договір, за умовами якого АТ КБ «ПриватБанк» надав позичальнику кредит у розмірі 2250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Кредитка «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» з базовою процентною ставкою по кредиту 3% на місяць на залишок заборгованості. У разі порушення позичальником строків платежів за будь-яким зобов'язанням сплачується штраф у розмірі 250 грн+5% від ціни позову. Сторони дійшли згоди, що банк має право на збільшення або зменшення кредитного ліміту.

Ці обставини відповідачем ОСОБА_1 не спростовані.

Згідно з розрахунком заборгованості, який на підтвердження позовних вимог надав позивач, станом на 31.01.2017 розмір заборгованості становить 24192 грн 71 коп., яка складається з: 2468 грн 24 коп. заборгованості за кредитом; 17534 грн 34 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 2800 грн 00 коп. заборгованості за пенею та комісією; 250 грн 00 коп. (фіксована частина) і 1140 грн 13 коп. (процентна складова) штрафу (ас. 4-5).

Останній платіж позичальник здійснив 15 липня 2014 року.

Відтак, відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, чим порушив право позивача на повернення кредиту і процентів за користування кредитом, а тому АТ КБ «ПриватБанк» має право на захист порушеного права в судовому порядку.

Розмір заборгованості за кредитом 2468 грн 24 коп. ОСОБА_1 не спростувала.

Щодо визначеного позивачем розміру заборгованості за процентами за користування кредитними коштами 17534 грн 34 коп., слід зазначити таке.

Згідно з розрахунком, позивач застосував % ставку: з 22.05.2008 - 22,80% річних; з 01.01.2013 - 30,00% річних; з 01.09.2014 - 34,80%; з 01.04.2015 - 43,20%.

Оскільки умовами договору передбачено сплату відсотків за користування кредитом 3% на місяць, тобто 36% річних, то нарахування відсотків на рівні 22,80% річних; з 01.01.2013 - 30,00% річних; з 01.09.2014 - 34,80%, є правильним.

Разом з тим, згідно з матеріалами справи, позивач на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надав жодних доказів про встановлення процентної ставки з 01.04.2015 у розмірі 43,20%, як зазначено у розрахунку заборгованості; як і не надав доказів, які б містили підпис відповідача, про ознайомлення його про зміну розміру процентної ставки відповідно до вимог частини четвертої статті 1056-1 ЦК України, за приписами якої в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил, адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Суд установив і не спростовано позивачем, що банк не відправив на адресу боржника листа про зміну умов кредитного договору. Отже, АТ КБ «ПриватБанк» не довів факт вручення повідомлення про зміну умов кредитного договору адресатові під розписку. Після зміни процентної ставки до 43,20% ОСОБА_1 дій, які б свідчили про прийняття пропозиції кредитора, не вчиняла.

Таким чином, не можна визнати правильним розрахунок позивача в частині визначення заборгованості за процентами за користування кредитом з 01 квітня 2015 року.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 отримувала декілька кредитних карток, строк дії останньої - 11/2016 (ас. 85 т. 1, ас. 73 т. 2).

Згідно з висновком Верховного Суду України (постанова від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

Отже, строк дії договору закінчився 30 листопада 2016 року.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає правильним розмір заборгованості за процентами за кредитом 1327 грн 95 коп., обрахований позивачем за період з 20 травня 2008 року по 01 березня 2015 року.

З 01 квітня 2015 року по 30 листопада 2016 року розмір заборгованості становить 1455 грн 44 коп. (2468 грн 24 коп. х 34,80% : 360 х 610 дн.).

Відповідно загальний розмір заборгованості за процентами - 2783 грн 39 коп. (1327 грн 95 коп. + 1455 грн 44 коп.).

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення пені і комісії, штрафу (фіксована та процентна складова), суд керується наступним.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VП «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Отже, аналіз даної норми дає підстави для висновку, що при обчисленні розміру стягуваної заборгованості за кредитними договорами з громадян України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, суди повинні враховувати вимоги статті 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Відповідний правовий висновок щодо застосування наведеної норми права викладений у постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 6-2879цс16.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_1, яка зареєстрована і проживає у м. Бахмут Донецької області.

Місто Бахмут входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, дію якого призупинено розпорядженням від 5 листопада 2014 року № 1079-р, а також визнано таким, що втратило чинність, розпорядженням від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

Крім того, місто Бахмут входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1669-VII, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Стаття 11 Закону № 1669-VII «Прикінцеві та перехідні положення» визначає, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

30 квітня 2018 року Президент України підписав указ № 116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», яким вводиться у дію рішення РНБО про зміну формату АТО.

Згідно з позовними вимогами та розрахунком заборгованості за кредитним договором, укладеним 20 травня 2008 року між ОСОБА_1 і АТ КБ «ПриватБанк», останнє просило стягнути суму заборгованості за цим договором, яка складається з тіла кредиту, відсотків, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань і комісії, штрафу.

При цьому позивач обчислив пеню і комісію (загальною сумою) у період з 31 жовтня 2014 року по 30 січня 2017 року, штраф - станом на лютий 2017 року.

Таким чином, при обчисленні розміру стягуваної заборгованості за кредитним договором слід врахувати вимоги статті 2 Закону № 1669-VII, а тому суд відмовляє у стягненні пені та комісії, штрафу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржене рішення ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, апеляційну скаргу слід задовольнити; рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором 5251 грн 63 коп., яка складається з: 2468 грн 24 коп. заборгованості за кредитом; 2783 грн 39 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наведені у відзиві на апеляційну скаргу аргументи не приймаються, оскільки не підтверджені належними і достатніми доказами.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім того, суд вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (чч. 1, 6 ст. 141 ЦПК).

Установлено, що позивачем сплачений судовий збір: за пред'явлення позову 1600 грн і за подання апеляційної скарги 2400 грн. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача стягуються на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 868 грн 36 коп.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2018 року скасувати.

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором 5251 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят одна) грн 63 коп., яка складається з: 2468 грн 24 коп. заборгованості за кредитом; 2783 грн 39 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 868 грн 36 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М. Біляєва

Судді: Г.В. Новікова

В.В. Папоян

Дата складення повного судового рішення - 19 грудня 2018 року

Суддя-доповідач О.М.Біляєва