Справа № 2-8993 2009 рік
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Ісаєвій Д.А. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про відшкодування моральної і матеріальної шкоди ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відділення № 13 філії ВАТ КБ «Надра» Київського РУ мотивуючи тим, що 29.08.2008 року та 01.09.2008 року між ним та відповідачем було укладено договори строкового банківського вкладу /депозиту/, згідно умов яких він передав банку на депозит грошові кошти, банк зобов’язувався по закінченню терміну дії договорів повернути кошти з нарахованими відсотками, але до цього часу повністю кошти йому не повернуто, залишок вкладу становить 11325 грн., позивач просив суд стягнути з ВАТ КБ «Надра» на його користь борг по депозитному вкладу в сумі 11325 грн., нараховані відсотки-843 грн., вартість поїздок до м.Києва-80 грн., всього 12248 грн., спричинену йому моральну шкоду в сумі 12000 грн., пеню із розрахунку 20,5% річних починаючи з 01.11.2009 року до повного повернення боргу в сумі 191 грн. щомісячно та судові витрати по справі.
В суді позивач повністю підтримав позовні вимоги.
За ухвалою суду від 01.12.2009 року було проведено заміну відповідача відділення № 13 філії ВАТ КБ «Надра» Київського РУ на належного – Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» як юридичну особу.
Але не дивлячись на те, що місцезнаходження відповідача- м.Київ, дана справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області, оскільки відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 /зі змінами/ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», до відносин, які регулюються вказаним Законом, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян /у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг/.
А як передбачено п.5 ст.110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Представник відповідача до суду не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки представника відповідача суду невідомі, заяви щодо розгляду справи без участі представника відповідача до суду не надходило, а тому за згодою позивача відповідно до ст.ст.224-226 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Так, судом встановлено, що 29.08.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 595849 строкового банківського вкладу /депозиту/ «Мій вибір», відповідно до якого позивач передав, а банк прийняв від нього грошові кошти на депозит в сумі 21325,36 грн. і зобов’язався повернути вкладнику суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором, за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок, строк дії вкладу –12 місяців від дати надходження вкладу на вкладний рахунок, процентна ставка по вкладу встановлюється в розмірі 17, 5% річних, що стверджується копією вказаного договору /а.с.6-7/.
З матеріалів справи також вбачається, що 01.09.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено ще один договір № 597845 строкового банківського вкладу /депозиту/ «Мій вибір», відповідно до якого позивач передав, а банк прийняв від нього грошові кошти на депозит в сумі 1000 грн. і зобов’язався повернути вкладнику суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором, за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок, строк дії вкладу –12 місяців від дати надходження вкладу на вкладний рахунок, процентна ставка по вкладу встановлюється в розмірі 16,9 % річних, що стверджується копією вказаного договору /а.с.9-10/.
В судовому засіданні встановлено, що позивач 02.09. 2009 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про повернення йому вкладів по закінченню строку дії договорів , що вбачається з копії зазначеної заяви /а.с.8/.
Але, як пояснив позивач, повністю суму депозитного вкладу він не одержав по даний час, так, йому було виплачено повністю суму депозитного вкладу -1000 грн. і нараховані відсотки, стосовно депозиту в сумі 21325,36 грн., то йому повністю виплачено нараховані відсотки і частково суму депозиту, залишок депозиту становить 11325 грн.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Так, за ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу /депозиту/ одна сторона /банк/, що прийняла від другої сторони /вкладника/ або для неї грошову суму /вклад/, що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно зі ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки мають право приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб.
Згідно зі ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.
Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнта банку.
Відповідно до ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Відповідно до п.3.4.5 вищевказаних договорів, банк зобов’язується повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на рахунок.
Отже, вимоги позивача про повернення йому депозиту в сумі 11325 грн. суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, оскільки, як вказано вище в рішенні, строк дії договору № 595849 між сторонами закінчився 29.08.2009 року.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь відсотки в розмірі 20,5 % річних /подвійної облікової ставки НБУ за розрахунком позивача/ за період з серпня 2009 року по жовтень 2009 року в сумі 843 грн., тобто, після закінчення строку дії договору банківського вкладу № 595849.
За ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов’язаний сплачувати проценти у розмірі облікової ставки НБУ.
Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Як вказано вище в рішенні, договором банківського вкладу було передбачено розмір процентів по вкладу, суму нарахованих відсотків за весь час дії цього договору позивачу сплачено, а ні умовами укладеного між сторонами договору, ні нормами діючого законодавства, яке регулює дані правовідносини, не передбачено нарахування відсотків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ після закінчення строку дії договору банківського вкладу, а тому ці вимоги позивача суд вважає необґрунтованими.
З іншими вимогами про стягнення коштів, передбачених за прострочення виконання грошового зобов’язання, позивач до суду не звертається.
Необгрунтованими суд вважає і вимоги позивача про стягнення на його користь вартості 2-х поїздок до м.Києва в розмірі 80 грн., оскільки жодних доказів для підтвердження цих витрат суду не було надано.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь пеню із розрахунку 20,5% річних, починаючи з 1 листопада 2009 року до повного повернення боргу щомісячно 191 грн.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
А згідно зі ст.546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, що встановлюється договором або законом.
За ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.
Умовами укладеного між сторонами договору банківського вкладу /депозиту/ не передбачено нарахування пені у розмірі 20,5 % річних; не передбачено це і нормами ЦК, які регулюють даний вид договорів.
Крім того, як вказано вище, пеня нараховується у відсотках від суми простроченого грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, а не обчислюється у відсотках за рік, як того просить позивач.
До того ж, позивач просить суд стягнути пеню починаючи з 1 листопада 2009 року до повного повернення боргу, тоді як суд не може вирішувати спір на майбутнє.
Отже, з врахуванням наведеного суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 12 000 грн., то в цій частині позову суд відмовляє виходячи з наступного.
Так, в обґрунтування вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивач посилається на ст.1167 ЦК України, яка регулює недоговірні зобов’язання щодо відшкодування шкоди /делікти/.
А в даному випадку мають місце між сторонами договірні відносини, і ні умовами укладеного між сторонами договору, ні нормами ЦК України, які регулюють даний вид договірних відносин, стягнення моральної шкоди в разі невиконання умов договору однією із сторін не передбачено.
Як вказано в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди», саме позивач має зазначити, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
А саме жодних достовірних доказів для підтвердження вказаних обставин суду позивачем не було надано, тоді як згідно зі ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
А тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди за його необґрунтованості.
Положення щодо змагальності сторін в цивільному процесі , передбачені ст.10 ЦПК України були роз’яснені позивачу в судовому засіданні.
Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача залишок депозитного вкладу в розмірі 11325 грн.
Згідно ст.ст.79,81,88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та витрати за виклик відповідача до суду в розмірі 19 грн.40 коп., всього 139 грн.40 коп.
На підставі ст. 4 п.18 Декрету КМ України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.
Керуючись ст.ст. 546,547,549, 1058,1060,1061,1167 ЦК України, ст.ст. 47,55 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст.10, 60, 79,81, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь ОСОБА_1 депозитний вклад в сумі 11325 грн. та судові витрати в сумі 139 грн. 40 коп., всього 11464 грн. 40 коп.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь держави судовий збір в сумі 113 грн.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження , яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Дмитренко А.М.