КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/7457/13-ц
Провадження № 2/552/2542/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19.11.2013 року Київський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого судді – Божук Д.А.
при секретарі – Саєнко М.А.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
22 жовтня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини, посилаючись на те, що 11 лютого 2009 року у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції було укладено шлюб між сторонами, про що зроблено запис за № 119. Від сумісного шлюбу сторони мають доньку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейне життя з відповідачем не склалось, з січня 2013 року між ними припинені шлюбні відносини. Подальше спільне життя з відповідачем та збереження сім’ї вважає неможливим. Просить шлюб, укладений між нею та відповідачем розірвати.
В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в ньому, та просив суд винести рішення, яким розірвати шлюб. Відповідач в судому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстрований 11 лютого 2009 року у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, про що зроблено запис за № 119 (а.с. 4). Від сумісного шлюбу сторони мають доньку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України, суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім’ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягав на розірванні шлюбу, посилаючись на те, що шлюбні відносини з відповідачем фактично припинені, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, а тому вимога про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 112, 113 СК України, ст.ст., 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2, зареєстрований 11 лютого 2009 року у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, про що зроблено запис за № 119, розірвати.
Позивачу після розірвання шлюбу залишити прізвище – “Павлова”.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд міста Полтави протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.А. Божук