№ 2-а 1142 /09     Копія

                    П О С Т А Н О В А

                   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                              

    09 грудня  2009 року  Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

                головуючого – судді -         Беркути Л.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

                    В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни протиправною  та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі нарахувати та забезпечити виплату йому недоплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року у розмірі 2137,80 грн.  

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної групи «Дитина війни» і згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний      захист дітей війни”  з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, всупереч вимогам зазначеного Закону та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року відповідач здійснив нарахування та виплату йому зазначеного підвищення до пенсії протягом зазначеного періоду в розмірі меншому ніж передбачено законом.

    Відповідач -  управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області подав до суду заперечення на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Рішення  Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року стосується лише Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», не має зворотної дії в часі і не поширюється на період до 09.07.2007 року, а щодо Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» ніяких рішень Конституційним Судом України не приймалось.

    Крім того, відповідач вважає свої дії щодо не нарахування і невиплати передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» позивачеві доплати правомірними, посилаючись на невизначеність на законодавчому рівні органу, який повинен здійснювати ці доплати, необґрунтованість доводів позивачки щодо застосування при обчисленні таких доплат положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування», та на відсутність джерела фінансування цих виплат. Також відповідач вважає , що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав, просить суд визнати причини пропуску цього строку не поважними та застосувати наслідки пропуску строків звернення до суду.

    В судове засідання позивач та представник відповідача не з»явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, звернулися до суду з письмовими заявами про розгляд справи за їх відсутності.

    Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

    Із пенсійного посвідчення № 111832, від 08.02.1991 року  вбачається, що позивач має статус «Дитини війни» та має відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» право на отримання державної соціальної підтримки у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Згідно позовної заяви, заперечення відповідача та довідки № 2235 від 20.11. 2009  року  у 2008 році відповідач такі виплати здійснював у розмірі від 47,00 грн. – у січні до 49,80 грн. – у грудні, а у 2009 році розмір цих виплат становив 49,80 грн. щомісяця.

Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати доплати до пенсії за 2008 -2009 роки, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав:

    Згідно п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції:

    «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

    Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Виходячи з положень ч.2 ст. 152 Конституції України та зазначеного вище рішення Конституційного Суду України, управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області, починаючи з 22.05.2008 року, тобто з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008, мав діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і нараховувати та здійснювати виплату позивачеві передбаченого цим законом підвищення до пенсії.

    Таким же чином відповідач повинен був діяти і з протягом періоду з 01 січня по 30 червня 2009 року, оскільки  протягом цього періоду зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилися.

Судом встановлено, що, починаючи з 01.01.2008 року і по 31.12.2008 року відповідачем  було здійснено нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії згідно п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». При цьому в травні  2008 року розмір такого підвищення становив 48,10 грн., в  червні - 48,10 грн., в липні – 48,20 грн., в серпні – 48,20 грн., у вересні – 48,20 грн., у жовтні – 49,80 грн., у листопаді – 49,80 грн. та в грудні  - 49,80 грн. Протягом січня – червня 2009 року таке підвищення здійснювалося в розмірі 49,80 грн/міс.

    Між тим нарахування та виплата відповідачем позивачеві відповідного підвищення до пенсії у 2008 році до 22.05.2008 року відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» суд не може визнати незаконним, оскільки ці дії відповідача відповідали вимогам діючих норм законів, і приходить до висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та здійснення доплати до пенсії згідно вимог 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року задоволенню не підлягають.

    Вирішуючи питання щодо порядку здійснення виплат, суд виходить з необхідності застосування до спірних правовідносин положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин  положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та неврегульованість на законодавчому рівні порядку здійснення спірних доплат, оскільки обома сторонами не заперечується те, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір, або встановлював інший розмір, немає.

Доводи відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з тих міркувань, що визначений абзацом  1 частини 1 цієї статті мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначеної згідно з цим Законом, суд вважає необґрунтованими з огляду на вищевикладене та з тих міркувань, що відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України, та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, із врахуванням мінімального розміру пенсії за віком відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачеві згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії в такому розмірі:

у 2008 році:

- травень - 481 х 30% = 144,3 грн.;

- червень – 481 х 30% = 144,3 грн.;

- липень - 482 х 30% = 144,6 грн.;

- серпень -  482 х 30% = 144,6 грн.;

- вересень - 482 х 30% = 144,6 грн.;

- жовтень - 498 х 30% = 149,4 грн.;

- листопад - 498 х 30% = 149,4 грн.;

- грудень - 498 х 30% = 149,4 грн., а всього за 2008 рік – 1170,60 грн;

у 2009 році:

- січень -     498 х 30% = 149,4 грн.;

- лютий -     498 х 30% = 149,4 грн.;

- березень -     498 х 30% = 149,4 грн.;

- квітень -     498 х 30% = 149,4 грн.;

- травень -     498 х 30% = 149,4 грн.;

- червень -     498 х 30% = 149,4 грн., а всього за 6 міс. – 896,4 грн.

При цьому суд виходить з розміру прожиткового мінімуму, визначеного ст. 54 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік», де зазначено, що прожитковий мінімум на 2009 рік встановлюється в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в даному випадку – 498 грн., а не 544 грн., як зазначає позивач.

Всього за перше півріччя 2009 року відповідачем нараховано та виплачено позивачеві підвищення до пенсії в розмірі:

49,8 х 6 = 298,8 грн.

Таким чином різниця в належному та фактично нарахованому і виплаченому позивачеві розмірі підвищення до пенсії у 2008 році становить:

      -     у травні - 144,3 – 48,1 = 96,2 грн.;

•   у червні – 144,3 – 48,1 = 96,2 грн.;

•   у липні – 144,6 – 48,2 = 96,4 грн.;

•   у серпні – 144,6 – 48,2 = 96,4 грн.;

•   у вересні - 144,6 – 48,2 = 96,4 грн.;

•   у жовтні – 149,4 – 49,8 = 96,6 грн.;

•   у листопаді - 149,4 – 49,8 = 96,6 грн.;

•   у грудні - 149,4 – 49,8 = 96,6 грн.;

Всього за 2008 рік позивачеві не доплачено підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в загальному розмірі 771,4 грн.

Різниця в належному та фактично нарахованому і виплаченому позивачеві розмірі підвищення до пенсії у 2009 році становить:

896,4 – 298,8 = 597,6 грн.            

Ця сума, а також не нараховане та невиплачене підвищення до пенсії за 2008 рік у розмірі 771,4 грн. підлягають нарахуванню та виплаті позивачеві.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання щодо  органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, що мають статус дітей війни.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року № 121/2001 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, передбаченої 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на УПФУ в Решетилівському районі Полтавської області.

Посилання відповідача на відсутність джерела фінансування спірного підвищення до пенсії суд також не приймає до уваги і визнає їх безпідставними, оскільки відсутність коштів не може бути обґрунтуванням правомірності невиконання своїх законних та конституційних зобов’язань перед позивачем.

Право позивача на отримання зазначеного підвищення гарантоване ч.2 ст. 6,  ст. 22, ч.1 ст. 46 Конституції України, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а обов’язок відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці цього підвищення до пенсії, крім того, визначається і Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Положенням про Пенсійний фонд України.

Крім того, відповідачем в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірним дій або бездіяльності відповідача.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до суду, виходячи з положень ч.2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того суд вважає, що порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 22.05.2008 року до 30.06.2009 року.

 Таким чином суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

           Разом з тим, суд виходить з того, що перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.

           З огляду на викладене, позовні вимоги  щодо стягнення конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність  управління Пенсійного фонду України щодо  не нарахування зазначеного підвищення до пенсії.

    Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2009 року.

Згідно з вимогами частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

           На підставі викладеного, керуючись статтею 64 Конституції України, статтями  3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  -      

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1   до   Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області   про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитини  війни - задовольнити частково.

    Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області   протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 30 вересня  2009 року.

          Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області   здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1   з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2008-2009 роки з 22 травня 2008 року по 30 вересня    2009 року  з урахуванням проведених виплат.

    В іншій частині позовних вимог відмовити.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1   витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду   через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства  України.

Суддя:                                     підпис

З оригіналом :                         вірно

Голова Решетилівського

районного  суду                          ОСОБА_2