Справа № 2а-517/1718/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           29 грудня    2009 року                                                                            м. Сарни

Сарненський районний  суд  РІвненської областІ  

 під головуванням судді                              ВЛАСИК Н.М.

 за участю секретаря судового засідання  БЕРНАДСЬКОЇ О. Ф.

 та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:                                            

позивачі: не з’явились    

відповідач : не з’явився

розглянувши в порядку письмового провадження  адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському  районі про  визнання дій відповідача неправомірними, стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за  2006 -2008 роки, суд, -

В С Т А Н О В И В:

                                   Позивачі   звернулися до  суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському  районі про визнання дій відповідача щодо ненарахування та невиплати їм щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни » неправомірними, стягнення з відповідача надоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з 2 квітня 2006 року по 31 грудня  2006 року включно, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, позивач ОСОБА_1 – з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року включно.

                                   Позивачі  в судове засідання не з’явились, подали письмові заяви, якими підтримують заявлені вимоги, просять слухати справу у їх відсутність.

                                   Представник відповідача в судове засідання не з’явився.

                                   Відповідачем  надані  заперечення на  адміністративний позов, в яких, зокрема,  вказано,  що  змін до Законів України « Про державний бюджет » на відповідні роки не вносилось, відповідач здійснює видатки в межах бюджетних асигнувань, виплату надбавки до пенсії дітям війни в розмірі 30% прожиткового мінімуму  в  законах про державний бюджет на 2007, 2008 роки не передбачено, зазначено, що позивачами пропущено  строк  звернення з позовом  до суду.  Відповідач просить  відмовити позивачам у задоволенні позову. Справу  розглядати у відсутність представника відповідача .

                                   Судом оглянуті та досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи та надані для огляду та дослідження в судовому засіданні.

                                   Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що позов слід задоволити частково.  

                                   Суд виходив з такого.

                                   Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1  ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та  пенсійним посвідченням № 116943  від 13. 12. 1999   року.

Позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2  є дитиною війни, що підтверджується паспортом  та пенсійним посвідченням  № 766, від 24.12.2003 року.

Позивач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 є дитиною війни, що підтверджується  паспортом та пенсійним посвідченням  № 116894 від  31. 03. 1994 року .

                                    У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

                                   Статтею 6    Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

                                   Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 зазначеного Закону, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

                             Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  А отже, з 09.07.2007року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже  з 09.07.- 31.12.2007 року позивачі мають право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

                             Що стосується дії у 2008 р. статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-ІV, то Законом України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007  р. передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.

                             Відповідно до п. 6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.  

                              А відтак,  позивачі саме з 22.05.2008 року мають право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що  діяла в період  до внесення змін  пп. 2 п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. N 107-VI (що визнані некоституційними).

                            Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

                              Прожитковий мінімум для осіб, що втатили працездатність визначено Законами України на відповідний бюджетний рік (2007, 2008рр.). Так, прожитковий мінімум для вказаний осіб становив: 406грн. в період з 01.04.-30.09.2007р.; 411грн. в період з 01.10.-31.12.2007р.; 470грн. в період з 01.01.-31.03.2008р.; 481 грн. в період з 01.04.-30.06.2008р.; 482 грн. в період з 01.07.-01.09.2008р.; 498 грн. в період з 01.10-01.12.2008р..

                              Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, було встановлено підвищення до пенсії дітям війни в таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

                              Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, в ідповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

                             Суду не надано доказів того, що позивачі отримували підвищення до пенсії в період з  22. 05.2008 року по дату звернення до суду в розмірах, передбачених Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530, а не в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

                            За таких  обставин суд вважає, що право позивачів порушене, вони мають право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період  з 09.07. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 по 31.12.2008 року включно, виходячи з мінімальної пенсії за віком, що визначеється в розмірі прожиткового мінумуму для осіб, що втатили працездатність.  

                          Покликання відповідача на те, що діючим законодавством не передбачений обов’язок здійснювати виплати, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», судом не приймаються до уваги. Так, згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також  кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

                          За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та  Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачам  мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

                            Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги,  оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

                            Суд також не бере до уваги покликання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Керуючись принципом верховенства права, суд, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

                            Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачам підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди  з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є протиправними.

                    Згідно зі ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того, оскільки порушення щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії є триваючим, і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, строк позовної давності не застосовується.

                              Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

                            Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачам підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 по 31.12.20007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., встановленого ст. 6 Закону №2195-ІV, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

               В задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 щодо стягнення невиплаченого підвищення до пенсії за період з 01.01.07 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.08 р. по 21.05.2008 р. слід відмовити, так як:  у період з 01.01.07 р. по 08.07.2007 р. дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.06 р., у період з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 року  - стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності із Законом України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. діяла в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. У період з 01.01.07 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.08 р. по 21.05.2008 р. положення Законів України про державний бюджет на 2006-2008 роки, що зупиняли дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та викладали її в новій редакції,  неконституційними не визнавались, не скасовувались,  а тому підстав для їх незастосування не було.

             Разом з тим суд приходить до висновку, що  оскільки ні позивачами ні відповідачем не надані   розрахунки  виплаченого  в 2008 році  підвищення до пенсії , проведені відповідно до  Постанови  КМ України  « Деякі питання  соціального захисту  окремих  категорій громадян» № 530 від 28. 05. 2008 року , суд  не має  можливості  стягнути   на користь позивачів  несплачене підвищення до пенсії як дитині війни в  конкретному  грошовому обчисленні, оскільки в даному випадку слід  враховувати  і суму виплачених в 2008 році коштів.

    Вимоги позивачів  в  частині  стягнення недоплаченої  щомісячної  соціальної  допомоги  як дитині війни за 2006 рік на думку суду не підлягають до задоволення , оскільки  ст. ст. 77, 100  Закону України № 3235 від 20.12.2005 року « Про державний бюджет  України на 2006 рік» була призупинена дія ст.6 Закону України « Про соціальний  захист дітей  війни»,  а рішення  Конституційним  Судом України  про визнання  неконституційним  положення  цієї норми не приймалось, отже підстав для задоволення вимог в цій частині немає.

                           За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення.

                          Суд з відповідача судового збору  не стягує, так як в силу п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються. Судових  витрат по справі  позивачі не  понесли,   тому їх  відшкодування  не передбачено .

                         Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

                1. Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 -    задоволити частково.

                2. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Сарненському  районі щодо ненарахування та невиплати  щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 -  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

                3.  Зобов»язати  Управління Пенсійного фонду України в  Сарненському  районі (34500, м. Сарни ,  вул.. Суворова,8)  провести нарахування та виплату :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1) ;

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний  номер НОМЕР_2);

ОСОБА_3 ( с.Мале Вербче вул.Центральна Сарненського району Рівненської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) -  

підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня  2007 року по 31 грудня  2007 року включно  та з 22 травня 2008 року по 31  грудня  2008 року включно - з урахуванням виплачених  за цей період коштів.            

                      4.  В задоволенні решти позовних вимог позивачам   відмовити.

                      Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                     Судя    підпис    копія   вірно

                  Суддя   Сарненського

                 районного суду                                                                                       ОСОБА_4