Справа № 2-8887 2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Ісаєвій Д.А. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 09.10.2008 року близько 21 год.30 хв. на а/д Щербаки –Фастівка з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивач, яка рухалася на велосипеді, отримала тілесні ушкодження, з приводу чого перебувала на стаціонарному лікуванні, внаслідок ДТП вона понесла матеріальні витрати: вартість лікування становить 947,76 грн., вартість велосипеда «Мінськ», який було пошкоджено, - 400 грн., вартість пошкодженого одягу та взуття-540 грн., на підприємстві, де вона працює, їй не оплатили лікарняний лист на суму 429,76 грн., всього сума матеріальних збитків становить 2317 грн.52 коп., крім того, їй було спричинено моральну шкоду в розмірі 12 000 грн. Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь вказану суму матеріальної і моральної шкоди та судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивач, її представник повністю підтримали позовні вимоги.
Відповідач, представник відповідача в попередньому судовому засіданні позов визнали частково, не заперечували того, що дана ДТП дійсно мала місце з вини відповідача, визнали позов в частині матеріальної шкоди в розмірі 400 грн.-вартість пошкодженого велосипеда, та 1000 грн. моральної шкоди; в судовому засіданні представник відповідача додатково визнав позов щодо матеріальної шкоди на суму 100 грн.-вартість пошкодженого в ДТП взуття позивачки, щодо решти позовних вимог, то пояснив, що позивачкою не надано належних доказів для підтвердження спричинених їй матеріальних збитків, на які вказано в позовній заяві.
ОСОБА_3 як 3-я особа по справі, до суду не з’явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, але особи, які беруть участь у справі, не заперечували щодо її розгляду без участі 3-ї особи.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, оглянувши матеріали даної справи, відмовний матеріал по факту ДТП Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області № 2323 за 2008 рік, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Так, по справі встановлено, що 10.10.2008 року близько 21 год.30 хв. на а/д Щербаки-Фастівка сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_2 керуючи на підставі довіреності автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, в порушення вимог п.п.12.1, 11.1, 23-б ПДР України не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної дистанції і допустив наїзд на ОСОБА_1, яка рухалася на велосипеді в попутному напрямку.
Ці обставини стверджуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи.
Відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду від 28.11.2008 року ОСОБА_2 по факту даної ДТП було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАПУ та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 68 грн.
Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Отже, в даному випадку суд вважає, що вказана ДТП мала місце саме з вини відповідача, що не заперечується представником відповідача в суді.
В судовому засіданні також встановлено, що в результаті ДТП позивач отримала тілесні ушкодження, з приводу чого перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Білоцерківської центральної районної лікарні з 10.10.2008 року по 03.11.2008 року, що стверджується довідкою Білоцерківської ЦРЛ, листком непрацездатності на ім’я позивачки.
Згідно акту судово-медичного обстеження № 440/д від 18.12.2008 року-21.01.2009 року, при вивченні медичних документів на ім’я ОСОБА_1 знайдені наступні пошкодження: рана на голові, синці на лівій нижній кінцівці.
Описані пошкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
Як вбачається з акту судово-медичного обстеження, при виписці позивачки з районної лікарні їй був виставлений заключний клінічний діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана потилиці, забій, підшкірний крововилив лівої ділянки гомілки; медична документація направлялася на консультацію до консультанта-нейрохірурга Київського обласного бюро СМЕ, згідно із заключенням якого по представленій медичній документації переконливої об’єктивної неврологічної симптоматики струсу головного мозку немає.
Проаналізувавши надані докази суд приходить до висновку, що безспірно підтверджено факт спричинення позивачці в результаті даної ДТП тих тілесних ушкоджень, на які вказано в акті судово-медичного обстеження.
Позивач в підтвердження своїх вимог посилається на те, що в результаті ДТП їй було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 2317 грн.52 коп., яка складається з понесених нею витрат на лікування в розмірі 947,76 грн., вартості пошкодженого велосипеда «Мінськ»-400 грн., вартості пошкодженого в ДТП одягу та взуття-540 грн., неоплачений за місцем роботи лікарняний лист на суму 429,76 грн.
За ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, саме відповідач, з вини якого сталася ДТП, зобов’язаний відшкодувати позивачці спричинені матеріальні збитки.
Згідно ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток /дохід/, втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Позивачкою надано до суду довідки з Білоцерківської ЦРЛ, де вказано на те, які саме ліки та медичні препарати використані для її лікування після ДТП і в якій кількості, а також вказано на те, що всі ці ліки та медичні препарати придбано за власні кошти позивачки; крім того, надано довідку з КП «Аптека № 1», в якій вказано на вартість використаних для лікування позивачки ліків та медичних препаратів.
Відповідно до цих доказів вартість ліків та інших медикаментів становить 947 грн.76 коп.
Крім того, позивачкою надано додатково чеки з аптек за період перебування її на стаціонарному лікуванні.
Суд приймає до уваги ці докази для підтвердження понесених позивачкою витрат за придбання ліків та медикаментів.
Що стосується вимог позивача про відшкодування на її користь вартості і пошкодженого одягу в розмірі 540 грн., то суд відмовляє в цій частині позову, оскільки позивачем не надано жодних безспірних доказів для підтвердження цих витрат, тоді як відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
А позивачкою надано довідку від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про вартість куртки, брюк, кофти та туфель, але не надано доказів стосовно того, що під час ДТП вона була одягнена саме в такий одяг і що цей одяг дійсно пошкоджено.
Але представником відповідача визнається вартість пошкодженого взуття позивачки на суму 100 грн., що приймається судом до уваги і не підлягає доказуванню.
З цих же підстав судом приймається до уваги при визначенні розміру матеріальних збитків вартість пошкодженого в ДТП велосипеда позивачки «Мінськ» в розмірі 400 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача на її користь оплату лікарняного листа за період перебування її на стаціонарному лікуванні з 10.10.2008 року по 03.11.2008 року в сумі 429 грн.76 коп., що підтверджується листком непрацездатності на ім’я позивачки, розрахунком оплати по лікарняному листку за місцем роботи позивачки у ВАТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод», довідкою цього товариства, згідно якої оплата лікарняного листка позивачці за місцем роботи не проводилася.
Але ні позивачем, ні її представником не наведено правових підстав для стягнення саме з відповідача на користь позивачки вказаної суми коштів, оскільки нараховано ці кошти до оплати за місцем роботи позивачки і з вимогами до адміністрації товариства щодо їх виплати позивач не зверталася.
А тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині за його необґрунтованості.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальних збитків 1447 грн.76 коп. /947,76 грн.-вартість лікування + 400 грн.-вартість велосипеда + 100 грн.-вартість пошкодженого взуття/.
Позивач просила стягнути з відповідача 12 000 грн. моральної шкоди, обґрунтовуючи ці вимоги тим, що вона переносила біль, після отриманих тілесних ушкоджень почуває себе погано, постійно відчуває головні болі, порушився сон, в послідуючому вона була позбавлена можливості вести той спосіб життя, що і до ДТП, оскільки за станом здоров’я звільнилася з роботи, що призвело до погіршення матеріального стану, до даного часу вона відчуває емоційну неврівноваженість.
В ст.23 ЦК України вказано на те, що моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 ’’Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди ’’ розмір відшкодування моральної /немайнової /шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках .
Виходячи з наведеного суд вважає, що позивачу було спричинено моральну шкоду, яка полягає в моральних та фізичних стражданнях внаслідок ушкодження здоров’я, оскільки позивач перебувала більше двадцяти днів на стаціонарному лікуванні, терпіла біль від одержаних травм.
При визначенні розміру моральної шкоди судом враховується ступінь тяжкості одержаних позивачкою ушкоджень, тривалість страждань.
При цьому суд вважає, що позивачкою не надано жодних доказів стосовно наслідків одержаних нею тілесних ушкоджень.
Таким чином, проаналізувавши все наведене суд вважає за можливе визначити розмір спричиненої позивачу моральної шкоди в сумі 5000 грн.
Згідно ст.ст.79, 81,88 ЦПК України підлягають відшкодуванню на користь позивача і понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 143 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн., всього 158 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 23,1166,1167, 1195 ЦК України, ст.ст.10,60, 61, 79,81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1447 грн.76 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди та 158 грн. судових витрат, всього 6605 грн.76 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Дмитренко А.М.