Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"12" грудня 2018 р. № 520/9606/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Попова А.О.

представника позивача - Пономаренко О.О.,

представника відповідача - Шамілової Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Стадіонна, 1-А)

до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46)

про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Балаклійський ремонтний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 000021417 від 07.08.2018 року форма "Р" та № 000021417 від 07.08.2018 року форми "В4".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 000021417 від 07.08.2018 року форма "Р" та № 000021417 від 07.08.2018 року форми "В4" є незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимог підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що податкові повідомлення-рішення № 000021417 від 07.08.2018 року форма "Р" та № 000021417 від 07.08.2018 року форми "В4" є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Судом встановлено, що в період з 04.07.2018 по 10.07.2018 на Державному підприємстві «Балаклійській ремонтний завод» (далі - ДП «БРЗ») проводилася документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання податкового законодавства по господарським відносинам з ТОВ «ТЗП «Торгсервіс», ПП «Кіровець-Комплект», ПФ «Променерго».

За результатами перевірки складений акт від 17.07.2018 №2896/20-40-14-17-19/08252623 (отриманий ДП «БРЗ» - 19.07.2018) яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.7 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 709 887 грн., у тому числі за грудень 2015 року в сумі 346 760 грн., за березень 2016 року в сумі 178 071 грн., за вересень 2016 року в сумі 176 245 грн., за жовтень 2017 року в сумі 8 811 грн. та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2017 року в сумі 2 376 грн.

З висновками акту підприємство не погодилось та 25.06.2018 за вихідним №6/1362 направило свої заперечення до ГУ ДФС у Харківській області.

Листом від 07.08.2018 №32782/10/20-40-14-17-14 заперечення ДП «БРЗ» відхилені.

07 серпня 2018 року ГУ ДФС у Харківській області прийняло податкові повідомлення-рішення №0000211417 (за формою «Р») та №0000221417 (за формою «В4») згідно яких нараховане податкове зобов'язання у розмірі 709887 грн., штрафні санкції у розмірі 354943,50 грн., та вказана сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2376 грн.

ДП «БРЗ» не погодилося з прийнятими відповідачем рішеннями та направило скаргу до Державної фіскальної служби України від 15.08.2018 вих. №6/1510.

Рішенням ДФС України від 04.09.2018 №28539/6199-99-м-01-02-18 продовжено строк розгляду скарги до 18.10.2018 (включно).

Рішенням від 17.10.2018 №33686/6199-99-м-01-02-25 у задоволені скарги було відмовлено.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ТЗП «Торгсервіс» судом встановлено, що підставою для невизнання вище зазначеної господарської операції є посилання відповідача на ту обставину, що в податкових накладних від 18.05.2015 №15, 20.05.2015 №31 та від 25.05.2015 №26 зазначаємо, що у графі «Вид цивільно-правового договору» вказані рахунок-фактура №СФ-280404 від 28.04.2015 та рахунок - фактура №СФ-190501 від 19.05.2015 проте до перевірки наданий договір від 05.05.2015 №16/21. Так згідно порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Мінфіну від 22.09.2014 №957, «у графі «Вид цивільно-правового договору» податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно із видом договірних зобов'язань, визначених ЦКУ

Вище зазначене твердження суд вважає безпідставним, оскільки факт постачання та реальності здійснення господарських операцій підтверджений первинними документами наданими на запит ДФС, зокрема платіжні доручення №474, №485, №509, №213, відповідними рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, видатковими накладними, картками складського обліку матеріалів, вимогами на отримання ТМЦ зі складу до цеху, звітами на списання ЗІПу на відповідні замовлення.

Стосовно твердження ГУ ДФС у Харківській області, що вище зазначені податкові накладні, складені з порушенням норм діючого законодавства суд зазначає, що саме по собі неправильне зазначення назви цивільно-правового договору в податковій накладній не призводить до неможливості ідентифікувати факт і зміст господарської операції і за умови заповнення всіх інших реквізитів не зумовлює недійсність податкової накладної

Таким чином суд приходить до висновку, що первинні документи позивача відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо взаємовідносин з ПП «Кіровець-Комплект» судом встановлено, що підставою для висновку відповідача про не підтвердження господарської операції позивача з ПП «Кіровець-Комплект» є його твердження, що між даними суб'єктами підприємницької діяльності договір на поставку ТМЦ не укладався, що унеможливлює в повній мірі оцінити умови поставки.

Крім цього щодо ПП «Кіровець-Комплект» відповідачем встановлено наступне:

1) ПП «Кіровець-Комплект» відсутнє за місцезнаходженням, що унеможливлює проведення контролюючим органом перевірок чи звірок з дами суб'єктом господарювання;

2) на підприємстві з працівників є лише директор/гол, бухгалтер в одній особі;

3) податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016р. не надано, що свідчить про відсутність діяльності даного суб'єкта господарювання;

4) за результатами аналізу встановлено відсутність на підприємстві основних засобів, торгівельного обладнання, складських та матеріальних ресурсів, достатньої кількості трудових ресурсів (технічного персоналу);

5) ПП «Кіровець-Комплект» не здійснювало придбання, не виробляло та не імпортувало нібито поставлені на адресу ДП «Балаклійський ремонтний завод» ТМЦ.

Також відповідачем в акті перевірки було зазначено що надані до перевірки документів мають дефектність, а саме:

- згідно з накладною №596 від 30.08.2017 товар отримано ОСОБА_4 30.08.2017 - згідно довіреності від 30.08.2017, згідно експрес-накладної саме цей товар отриманий через ТОВ «Нова Пошта» ОСОБА_3 04.09.2017, а оприбутковано на склад 12.09.2017. Позивач вказує, що подібна затримка зумовлена перебуванням ОСОБА_3 у різних відрядженнях, що нібито підтверджується наданими до заперечень на акт копіями наказів, однак з кожним таким наказом особа ознайомлюється під підпис і на кожне відрядження отримує грошові кошти, а тому ОСОБА_3 у будь-якому випадку мав би прибути на підприємство;

- згідно з накладною №610 від 20.09.2017 товар отримано ОСОБА_3 20.09.2017 згідно довіреності від 19.09.2017, проте цим самим ОСОБА_3 нібито отримано товар через ТОВ «Нова Пошта» 22.09.2017 тобто мається невідповідність щодо дати та місця отримання товару;

- згідно з накладними №62 7 від 06.10.2017, №645 від 01.11.2017 та №662 від 24.11.2017 ТМЦ в графі «отримав» зазначено ОСОБА_3, проте на підставі яких документів нібито отримав ОСОБА_3 товар, документально не підтверджено.

В ході проведення перевірки директору ДП «Балаклійський ремонтний завод» вручено запит від 03.07.2018 №27700/10/20-40-14-17-14 щодо надання документів про доцільність придбання запчастин у ПП «Кіровець-Комплект» (з якої метою були придбані ТМЦ та на які засоби вони були встановлені). Листом від 06.07.2018 №6/1247 посадовою особою надано копії дефектаційних відомостей, проте в зазначених відомостях не вказано на який конкретно виріб було встановлено ТМЦ, які нібито були придбані у ПП «Кіровець-Комплект», не вказано найменування, кількість тощо, у зв'язку з чим не підтверджено доцільність нібито придбаних ТМЦ у контрагента-постачальника.

Суд аналізуючи вище зазначені твердження відповідача вважає їх необґрунтованими, оскільки як було встановлено судом позивачем у ПП «Кіровець-Комплект» були придбані наступні матеріальні цінності: згідно накладної від 30.08.2017 №596 диск ведений зчеплення передній у кількості 2 шт., згідно накладної від 20.09.2017 №610 електродвигун постійного струму у кількості 5 шт., згідно накладної від 06.10.2017 №627 насос НШ-39, згідно накладної від 01.11.2017 №645 диск ведений зчеплення передній у кількості 2 шт., згідно накладної від 24.11.2017 №662 задатчик курсу ЗК-4. Рух матеріальних цінностей підтверджений платіжними дорученнями про перерахування коштів контрагентові, сертифікатами відповідності, товарно-транспортними накладними ТОВ «Нова пошта», рахунками, прибутковими ордерами, картками складського обліку матеріалів, вимогами про витребування матеріалів з складу підприємства до цеху, звітами про видачу матеріалів в підрозділи, сертифікатами відповідності, дефектаційними відомостями тощо.

В акті перевірки підтверджується факт реєстрації ПП «Кіровець-Комплект» податкових накладних у ЄРПН та відповідність даним податкових декларацій.

Щодо накладної від 30.08.2017 яка отримана ОСОБА_4 30.08.2017 згідно довіреності від 30.08.2017, зазначаємо, що довіреність на отримання ТМЦ ОСОБА_4 була відправлена факсимільним зв'язком 30.08.2017, за експрес-накладної №59998051396868 ТМЦ були відправлені ПП «Кіровець-Комплект» до ДП «БРЗ» 31.08.2017. ТМЦ отримані у відділенні ТОВ «Нова пошта» 04.09.2017 агентом з постачання ВМТП ОСОБА_3, так як згідно наказу від 01.09.2017 №137-в ОСОБА_4 з 4 по 7 вересня 2017 року перебував у відрядженні у м. Біла Церква. Слід зазначити, що ОСОБА_3, як агент з постачання має довіреність на отримання поштових відправлень від ТОВ «Нова пошта».

Також судом встановлено, що з приводу затримки оприбуткування отриманих ОСОБА_3, 04.09.2017 ТМЦ, у останнього були відібрані пояснення, згідно яких ОСОБА_3 зазначив, що отримав відправленні ПП «Кіровець-Комплект» ТМЦ04 вересня 2017 року, але в цей день не встиг здати до складу документи та ТМЦ. У наступні дні він перебував у відрядженні. Весь час затримки ТМЦ та документи зберігалися у нього на робочому місці. Після його прибуття з відрядження ТМЦ були передані до складу та оприбутковані 12.09.2017.

Пояснення ОСОБА_3 підтверджуються наступними документами: Згідно наказу від 04.09.2017 №138-в ОСОБА_3 05.09.2017 перебував у відрядженні у м. Мерефа та м. Харків, згідно наказу від 05.09.2017 ОСОБА_3 06.09.2017 перебував у відрядженні у с. Пісочин Харківської області та м. Харків, згідно наказу від 06.09.2017 №140-в ОСОБА_3 07.09.2017 перебував у відрядженні у м. Харків, згідно наказу від 07.09.2017 №141-в ОСОБА_3 з 8 по 9 вересня 2017 року перебував у відрядженні у м. Сєвєродонецьк Луганської області, згідно наказу від 08.09.2017 №142-в ОСОБА_3 11.09.2017 перебував у відрядженні у м. Харків. 9 та 10 вересня 2017 року були вихідними днями та ДП «БРЗ» в ці дні не працювало. Копії наказів та пояснення ОСОБА_3 додаються.

Щодо накладної №610 від 20.09.2017 яка отримана ОСОБА_3 зазначаємо, що згідно експрес-накладної №59000283589052 товар відправлений через ТОВ «Нова пошта» 20.09.2017 та до 22.09.2017 товар перебував у дорозі. 22.09.2017 ТМЦ оприбутковані на підприємстві.

Щодо накладних №627 від 06.10.2017, №645 від 01.11.2017 та №662 від 24.11.2017 зазначаємо, що ТМЦ згідно цих накладних отримані ОСОБА_3, що підтверджено актом перевірки, але зазначено, що відсутні підстави для отримання ТМЦ.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що вище зазначеним вимогам і відповідають накладні №627 від 06.10.2017, №645 від 01.11.2017 та №662 від 24.11.2017, які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відтак, у ДП «БРЗ» виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений контрагентом товар.

Щодо відсутності довіреності суд зазначає, що відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Порядок підтвердження повноважень представників суб'єкта господарювання в разі отримання ТМЦ визначає безпосередньо сам суб'єкт господарювання або за домовленістю зі своїм контрагентом, оскільки Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Мінфіну України від 16.05.96 р. № 99, утратила чинність 01.01.15 р. (завдяки наказу Мінфіну України від 30.09.14 р. № 987).

Натомість останнім внесені зміни до п. 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88. Оновленою нормою, зокрема, передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, котра в інтересах юридичної особи або фізособи-підприємця отримує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджують відповідно до законодавства. (Їх може бути підтверджено письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.)

Отже суд приходить до висновку, що чинне законодавство не зобов'язує в разі отримання ТМЦ надавати саме довіреність, форму якої затверджено згаданим вище наказом, який утратив чинність.

Довіреність (чи інший подібний документ) у цьому контексті підтверджує право фізособи отримати ТМЦ від імені суб'єкта господарювання, який видав таку довіреність. У результаті передання ТМЦ фізособі, повноваження якої належним чином не підтверджено, підприємство може стати жертвою шахраїв, а його зобов'язання перед справжнім контрагентом, які стосуються цих ТМЦ, не буде припинено внаслідок належного виконання.

Враховуючи наявність первинних документів, повноважень ОСОБА_3 (надані до матеріалів перевірки) фактичне отримання ТМЦ та їх використання у господарській діяльності та додаткові докази суд приходить до висновку, що первинні документи не містять дефектності.

Також суд зазначає, що листом від 06.07.2018 №6/1247 позивачем зазначено, що придбанні ТМЦ встановлювалися на наступні вироби: диск зчеплення передній 238-1601130-Б на виріб БМ 9А33БМ3 (БМ2) №К10432, диск зчеплення передній 238-1601130-Б на виріб БМ 9А33БМ3 (БМ2) №М32130, два електродвигуни постійного струму ДПМ-25-Н3-02Б та насос НШ-39 на виріб БМ 9А33БМ3 (БМ2) №К85654, диск зчеплення ведений передній 238-1601130-Б ТЗМ №9Т2117БМ2 ЗРК «Оса-АК» «Оса-АКМ», диск зчеплення ведений передній 238-1601130-Б БМ 9А33БМ3 (БМ2) №К86109, задатчик курсу ЗК-4 на виріб БМ 9А33БМ3 (БМ2) №Ж21629, та зазначено що підтверджуючи первині документи були надані раніше на запит ДФС.

Також надані відомість №7-582 «Шифров дефектов и методов устранения дефектов», яка підтверджує відповідні шифри встановлених дефектів.

Таким чином суд приходить до висновку, що твердження викладені у акті перевірки, щодо не вказання конкретного виробу на які встановлювалися придбанні у ПП «Кіровець-Комплект» ТМЦ, не відповідають дійсності.

Щодо взаємовідносин з ПФ «Променерго», судом встановлено, що між ДП «БРЗ» та ПФ «Променерго» були укладені наступні договори: №14/35 від 05.08.2014, №14/15 від 06.04.2015, №6-28.10.2014 від 28.10.2014, №16/62 від 11.11.2015, №14/14 від 06.04.2015, №16/47 від 27.08.2015 предметом яких був капітальний ремонт двигунів 5Д20Б-300, В46-2С1, В6М-1 та ремонт радіаторів, а також придбання двигунів.

За вказаними договорами проводився капітальний ремонт вище зазначених двигунів та радіаторів. На підтвердження здійснення господарських операцій ДП «БРЗ» до перевірки надало: договори, акти здачі-передачі обладнання в ремонт, акти здачі-приймання обладнання з ремонту, акти виконаних робіт, витяги з наказів про відрядження працівників, подорожні листи ввізні та вивізні квитки, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти приймання замінених частин до військових частин, картками складського обліку, прибутковими ордерами, видатковими накладними, вимогами, звітами використання матеріалів тощо..

В акті перевірки підтверджується факт реєстрації ПФ «Променерго» податкових накладних у ЄРПН та відповідність даним податкових декларацій.

Суд зазначає, що підставою посилання відповідача на те, що господарські взаємовідносини між ПФ «Променерго» та ДП «Балаклійський ремонтний завод» не опосередковувались реальним виконанням є та обставина, що Головним управлінням ДФС у Харківській області зроблено намагання провести перевірку ПФ «Променерго» (податковий номер 30357156), якій передувало надіслання запитів про отримання інформації, однак ні інформації, ні допуску до перевірки ГУ ДФС у Харківській області не отримало, що унеможливлює дослідити наявні у ПФ «Променерго» документи по взаємовідносинам ДП «Балаклійський ремонтний завод».

Крім цього відповідачем було зазначено, що позивачем в порушення вимог п. 198.2 cm. 198 ПК України, відповідно до платіжного доручення №369 від 27.04.2015 ДП «Балаклійський ремонтний завод» здійснює передоплату за вищевказані товари в сумі 38 411,34 грн., у тому числі ПДВ б 401,89 грн; акт виконаних робіт на загальну суму 76 822,68 грн., у тому числі ПДВ 12 803,78 грн. складений 25.05.2015 за №10-25.05; податкова накладна №5 виписана контрагентом-постачальником ПФ «Променерго» датою 28.04.2015 у на загальну суму 38 411,34 грн., у тому числі ПДВ б 401,89 грн.;

- зважаючи на те, що двигуни мають вагу понад 1 тони, до перевірки не надані документи, які б фактично підтверджували завантаження-розвантаження зазначеного товару (не надані табелі робочого часу працівника ОСОБА_5.);

- відповідно до наданих до перевірки подорожніх листів в графі 20 «Найменування вантажу» зазначено «тех..майно», у зв'язку з чим підтвердити фактичне перевезення двигунів до м. Мерефа не надається можливим;

- до перевірки не надані документи щодо найменування та реквізитів власника двигунів та радіаторів, ремонт яких нібито зроблено контрагентом-постачальником ПФ «Променерго», у зв'язку з чим ідентифікувати двигуни немає можливості (листом в/д 06.07.2018 №6/1247 посадова особа ДП «Балаклійський ремонтний завод» повідомила, що власником двигунів та радіаторів є Міністерство оборони України та у зв'язку з тим, що договори є секретними, підприємство не має можливості їх надати). Проте, підприємство не надало обґрунтування щодо секретності договорів.

Крім цього Так згідно ст.10 Закону України «Про державну таємницю», віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян.

Згідно ст.11 ЗУ «Про державну таємницю», у рішенні державного експерта з питань таємниць про віднесення інформації до державної таємниці зазначаються:

1) інформація, яка має становити державну таємницю, та її відповідність категоріям і вимогам, передбаченим статтею 8 цього Закону;

2) підстави для віднесення інформації до державної таємниці та обґрунтування шкоди національній безпеці України у разі її розголошення;

3) ступінь секретності зазначеної інформації;

4) обсяг фінансування заходів, необхідних для охорони такої інформації;

5) державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація чи громадянин, який вніс пропозицію про віднесення цієї інформації до державної таємниці, та державний орган (органи), якому надається право визначати коло суб'єктів, які матимуть доступ до цієї інформації;

6) строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці.

Як було вказано відповідачем жодного такого документу-рішення до перевірки надано не було, що в розумінні п.44.6 ст.44 ПКУ вказує на відсутність такого документа і наслідок безпідставне посилання ДП «Балаклійський ремонтний завод» на секретність ненаданих документів;

- до перевірки не надано документи, що підтверджують наявність дефектів у двигунах, які в подальшому були нібито відремонтовані контрагентом-постачальником ПФ «Променерго» (керівнику ДП «Балаклійський ремонтний завод» було надано запит від 03.07.2018 №27700/10/20-40-14-17-14 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження, проте документи не надані, про що складено акт не надання документів від 12.07.2018 №5292), а тому в силу вимог п.44.6 cm. 44 ПКУ такі документи вважаються відсутніми у ДП «Балаклійський ремонтний завод»;

- до перевірки не надані документи щодо обґрунтування та доцільності виконаних робіт саме контрагентом-постачальником ПФ «Променерго», документи щодо неможливості здійснення ремонту самостійно.

Суд аналізую вище вказані твердження відповідача вважає їх необґрунтованими оскільки, як було встановлено судом стосовно податкової накладної №5 від 28.04.2015 зазначаємо, що ПФ «Променерго» дійсно її виписало не з моменту настання першої події (перераховані кошти 27.04.2015), але відповідальність з цього приводу несе ПФ «Променерго» та її порушення ні яким чином не впливають на податкові зобов'язання ДП «БРЗ».

Щодо завантаження - розвантаження двигунів до суду позивачем були надані штатні розклади підприємства, інвентарна картка №933 на електронавантажувач, який обліковується на підприємстві, також надався витяг з наказу про переведення працівника ОСОБА_5 транспортувальником, копія пояснювальної записки ОСОБА_5 щодо виконання робіт з завантаження-розвантаження двигунів. Сукупність цих документів надає можливість встановити спроможність здійснення завантажувальних та розвантажувальних робіт. Слід зазначити, що табель робочого часу ОСОБА_5 містить лише кількість відпрацьованих годин у перевіряємий період і не може бути підставою для того, щоб вважати, що ДП «БРЗ» не мало можливості здійснити навантаження-розвантаження двигунів.

Щодо зазначення у подорожніх листах у графі 20 «Найменування вантажу» «тех. майно» суд зазначаємо, що даний факт не може свідчити про нереальність господарських операцій, так як двигуни та радіатори є само технічним майном, крім того як було встановлено судом як до перевірки так і до матеріалів справи позивачем були надані квитки, накази про відрядження працівників підприємства з вказанням мети відрядження, робочі наряди про монтаж та демонтаж двигунів, акти приймання-передачі у ремонт та з ремонту, подорожні листи тощо.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що твердження відповідача стосовно не підтвердження перевезення двигунів та радіаторів на ремонт безпідставне та спростовується первинними документами.

Стосовно твердження відповідача, щодо не можливості ідентифікування двигунів, то зазначене твердження не знайшло свого підтвердження під час судового засідання, оскільки досліджені в судовому засіданні первинні документи містять назву та марку двигуна, його серійний номер. Також до перевірки надані Акти приймання-передачі замінених частин до військових частин Міністерства оборони України. Листом від 06.07.2018 №6/1247 повідомлено, що власниками двигунів є Міністерство оборони України, крім того листом від 16.04.2018 №13/719 ДП «БРЗ» повідомляло ГУ ДФС України в Харківській області, що на виконання умов договорів, укладених ДП "БРЗ" з Міністерством оборони України, підприємство надає послуги з ремонту і технічного обслуговування систем озброєння (ремонт за технічним станом бойових машин 9А33БМ3(БМ2) "ОСА-АКМ" ("ОСА-АК"), зенітних самохідних установок 2С6 "Тунгуска", зенітних самохідних установок "Шилка").

Для забезпечення обліку фактичних витрат, понесених під час виконання своїх зобов'язань перед МО України, на підприємстві відкриваються замовлення на кожну одиницю отриманих в ремонт виробів. Присвоєний номер замовлення - унікальний, використовується в усіх первинних документах, що створюються під час його виконання, і стосується однієї одиниці виробів

Щодо твердження відповідача про не надання Договорів укладених з Міністерством оборони України судом встановлено, що у зв'язку з тим, що відомості, зазначені в Договорах з додатками до нього становлять державну таємницю гриф таємності Договорам надано Міністерством оборони України згідно статті 1.4.15 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (затверджено наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.2005 за № 902/11182). Без згоди органу, що надав гриф таємності підприємство не має право його розмножувати. Також умовами Договорів передбачено, що «Сторони домовилися, що текст Договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються Договору та послуг, які надаються за цим Договором є конфіденційними і не можуть передаватися третій стороні без попередньої згоди іншої Сторони, крім випадків, коли така передача пов'язана з отриманням офіційних дозволів, документів для виконання умов Договору.»

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» N 3855-XII від 21 січня 1994 року (надалі по тексту Закон про державну таємницю, Закон) державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

Доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Відповідно до ст. 8 Закону про державну таємницю до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація:

1) у сфері оборони:

про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань;

про напрями розвитку окремих видів озброєння, військової і спеціальної техніки, їх кількість, тактико-технічні характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов'язані з розробленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що плануються або здійснюються в інтересах оборони країни;

про напрями розвитку окремих видів озброєння, військової і спеціальної техніки, їх кількість, тактико-технічні характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов'язані з розробленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що плануються або здійснюються в інтересах оборони країни;

2) у сфері економіки, науки і техніки:

про плани, зміст, обсяг, фінансування та виконання державного оборонного замовлення;

4) у сфері державної безпеки та охорони правопорядку:

про організацію режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, державні програми, плани та інші заходи у сфері охорони державної таємниці.

Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами позивачем для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, отримано спеціальний дозвіл СБУ, а також створений Режимно-секретний орган.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державну таємницю», Наказу Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440 «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю», Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939 до інформації та документів ДП «БРЗ», які містять державну таємницю, віднесені договори з Міністерством оборони України та підлеглими підприємствами, підприємствами ДК «Укроборонпром» із додатками, специфікаціями, первинною документацією щодо виконання таких договорів.

Відповідно до ст. 22 Закону допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином суд приходить до висновку, що доступ посадових (службових) осіб ГУ ДФС України в Харківській області до документації Міністерства оборони України, та документації ДП «Балаклійський ремонтний завод», яка містить державну таємницю та має відповідний гриф секретності, можливий лише за умови отримання такими посадовими (службовими особами) допуску СБУ.

Стосовно твердження відповідача про не надання документів, що підтверджують наявність дефектів у двигунах, судом встановлено, що ДП «БРЗ» за укладеними Договорами з Міністерством оборони України проводить ремонт виробів 9А33БМ3(БМ2) "ОСА-АКМ" ("ОСА-АК"), зенітних самохідних установок 2С6 "Тунгуска", зенітних самохідних установок "Шилка". Всі двигуни без винятків проходять капітальний ремонт або у разі встановлення неможливості ремонту замінюються так, як ремонт цих виробів передбачає відновлення моторесурсу військової техніки, без цих робіт вироби не були б прийняти представниками Замовника.

Вироби ЗСУ-23-4, 9А33БМ2(3) та 2С6, які надходили в ремонт на Державне підприємство «Балаклійський ремонтний завод» (далі - ДП «БРЗ») протягом 2015 - 2017 років, експлуатувались після проведення останнього капітального ремонту більше ніж 12 років, а деякі вироби протягом всього терміну експлуатації, який становить від 28 до 42 років, капітального ремонту не проходили жодного разу.

Відповідно до Норм ресурсів і міжремонтних строків експлуатації РАО номенклатури головного ракетно-артилерійського управління МО СССР до середнього, капітального і регламентованого ремонту, затвердженого наказом Головнокомандуючого Сухопутними військами №003 1988 року строк експлуатації виробів ЗСУ-23-4, 9А33БМ2(3) та 2С6 (у тому числі й засобів рухомості, які входять до складу виробів) до першого капітального ремонту становить 10-12 років, а до кожного наступного ремонту строк зменшується з коефіцієнтом 0,8.

Крім того в процесі перевірки був досліджений Договір №14/14 від 06.04.15 згідно якого ДП «БРЗ» придбало у ПФ «Променерго» дизельні двигуни В6М-1, що також підтверджує, те що двигуни з виробів, які ремонтуються на ДП «БРЗ» знаходяться у незадовільному технічному стані, і навіть деякі з них не можуть бути відремонтовані та підлягають заміні.

Що і було виконано підприємством на підставі укладених договорів з Міністерством оборони України для задоволення потреб Збройних сил України шляхом проведення капітального ремонту двигунів або їх заміни.

Відносно не надання документів щодо обґрунтування та доцільності виконання робіт контрагентом ПФ «Променерго», та документів щодо неможливості здійснення ремонту самостійно суд зазначає, що згідно ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Самостійно виконати роботи з ремонту двигунів підприємство не має можливості внаслідок відсутності необхідних спеціалістів та обладнання. Листом від 06.07.2018 №6/1247 повідомлено, що власниками двигунів є Міністерство оборони України, крім того листом від 16.04.2018 №13/719 ДП «БРЗ» повідомляло ГУ ДФС України в Харківській області про кількість працюючих з розшифруванням по категоріям, згідно якої на підприємстві відсутні спеціалістів з ремонту двигунів.

Щодо твердження відповідача про не надання до перевірки вимог та завдань, щодо виконання робіт з капітального ремонту двигунів судом встановлено, що завдання та вимоги Замовника визначені у предметі договору укладеного з ПФ «Променерго», (п.1.1 та п.1.2), де зазначено, що Виконавець зобов'язується провести капітальний ремонт двигунів відповідно до вимог технічної документації, а Замовник прийняти та оплати виконану роботу.

Відносно встановлення дефектності актів виконаних робіт суд зазначає, що вказані акти передбачені додатком №2 до Договорів, які є невід'ємною їх частиною та виконанні у повній відповідності встановленим зразкам. Тобто така форма передбачена самим Договором, і тому твердження про їх дефектність не відповідає чинному законодавству. Слід також зазначити, що акт виконаних робіт, є підставою для проведення розрахунків, а самі роботи приймаються актом здачі-приймання обладнання після ремонту, де передбачено перевірку двигуна та стендові випробування.

Стосовно відсутності в картках складського обліку матеріалів найменування та кількості замінених запасних частин, судом встановлено, що в картках складського обліку матеріалів вказані первинні документи з зазначенням дати та номеру актів приймання-передачі, які надані до перевірки. Скорочення в картках складського обліку матеріалів пов'язане з тим, що згадані первинні документи складаються з 1-4 аркушів формату А-4, а картка складського обліку має формат А-5, внести поіменне найменування не доцільне, так як повний перелік вказаний у первинних документам реквізити яких наявні у картках.

Щодо тверджень відповідача викладених у акті перевірки, щодо того, що ПФ «Променерго» не є суб'єктом економічної діяльності з постачання послуг з капітального ремонту двигунів та радіаторів та функціонує лише для формування необґрунтованих податкових вигід у покупців то зазначене твердження також не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду оскільки з наданого ПФ «Променерго» листі та поясненнях вбачається про досвід роботи у сфері ремонту дизельних двигунів, про спроможність виконувати зазначені роботи та надає документи, щодо наявності спеціального дозволу СБУ для режимно - секретного відділу, надає штатний розпис, фінансову звітність, договір оренди виробничих будівель, договори з іншими контрагентами та інші докази, які також додаються до позовної заяви.

Крім цього суд зазначає, що між Міністерством оборони України та ДП «БРЗ» укладені договори щодо ремонту військової техніки. Відповідно до умов договору 173 військове представництво Міністерства оборони України здійснює контроль якості, доцільності проведених робіт, контроль за придбанням приладів, вузлів, агрегатів та комплектуючих до військової техніки у сторонніх організацій.

В силу своїх посадових обов'язків представники замовника №173, які призначені відповідальними особами на ДП «БРЗ», контролюють проведення дефектаційних робіт отриманих виробів для ремонту, сам процес ремонту, якість проведених робіт, відповідність робочих нарядів нормативній документації з ремонту та проводить контроль приладів, вузлів та агрегатів придбаних у сторонніх організацій тощо.

Також судом встановлено, що на ПФ «Променерго», для проведення контролю, призначені інші представники 173 військового представництва Міністерства оборони України, які здійснюють безпосередній контроль проведення ремонту двигунів. Представники замовника №173, які перебувають на ДП «БРЗ» безпосередньо здійснюють контроль вже після того як двигун встановлений на виріб на предмет його безперебійної роботи та наявності підтікань технічних рідин, що можуть виникнути під час встановлення двигуна на виріб, та беруть участь разом з представниками підприємства у ходових та полігонних випробуваннях.

Всі вироби, які ремонтувало ДП «БРЗ» на виконання договорів з МОУ, були прийняті 173 військовим представництвом, представниками військових частин і наданий час є боєздатними, що свідчить про якісний ремонт проведений ДП «БРЗ», у тому числі і тих виробів, на які встановлювалися придбані у ПП «Кіровець-Комплект» комплектуючі та двигуни, які придбані або пройшли капітальний ремонт на ПФ «Променерго».

Щодо посилань відповідача на ухвалу від 27.04.2018 Московського районного суду м. Харкова та Ухвалу від 19.04.20018 Київського районного суду м. Харкова та на відсутність ланцюга постачання ТМЦ контрагентам позивача, відсутність реального здійснення господарських операції суд зазначає, що саме по собі встановлення факту створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, не є свідченням неможливості такою особою поставити товар або надати послуги.

Зазначена обставина не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

Згідно із правовим висновком у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі №816/809/17, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, або вироку не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигід або його обізнаності з такими діями контрагента може вважатися підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

У даному випадку, у наданих матеріалах наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ДП «БРЗ» та ТОВ «ТЗП «Торгсервіс», ПП «Кіровець-Комплект», ПФ «Променерго», які складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов вказаних договірних відносин.

Суд вважає, що ДП "БРЗ", як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст.198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни, зокрема і фактичної сплати сум податків до бюджету, постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) контролюючим органом при проведенні перевірки не спростована, а навіть підтверджена (накладні, фактична наявність товару, його використання та отримання поштою тощо). Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у процесі перевірки не встановлені.

Будь-яких доводів з приводу того, що ДП "БРЗ" було обізнано зі станом виконання податкових зобов'язань, або отриманням товару від своїх контрагентів, постачальниками товару по ланцюгу поставок орган ДФС, у акті перевірки не наводить. Так само, як не наводить доказів і вирок суду, щодо обізнаності ДП "БРЗ" у здійсненні контрагентом фіктивно підприємництва, тим більше, що податкові зобов'язання контрагентами позивача, а саме: ТОВ «ТЗП «Торгсервіс», ПП «Кіровець-Комплект», ПФ «Променерго» були належним чином задекларовані.

Згідно із висновком ВСУ, викладеним у Постановах від 27 жовтня 2015 року № 21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року № 21-1526а15, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Вказані висновки ВСУ, узгоджуються із правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №814/328/15, згідно з яким, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети. Спірним питанням в межах даних правовідносин є достатність наданих Позивачем первинних документів в підтвердження здійснення ним господарських операцій по поставки товарів контрагентами позивача, надання ними транспортно-експедиційних послуг, вантажно-розвантажувальних робіт, послуг з перепродажної підготовки товарів, а також повнота цих первинних документів, чи утримують вони в собі необхідну інформацію про отримані Товариством товари/послуги, чи розкривають зміст господарських операцій, що свідчить про реальність їх здійснення.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно із правовим висновком у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 №820/4648/13-а твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем має досліджувати можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ. Право на віднесення сум до складу валових витрат при нарахуванні податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд, враховуючи принцип верховенства права, презумпції правомірності дій платника податків, практику ЄСПЛ, як джерело права, вважає що наявні підстави для задоволення позову та вважає, що доводи позовної заяви ґрунтуються на доведеному факту надання та отримання товарів/послуг, здійснення господарських операцій із контрагентами, які спричинили реальні зміни у майновому стані платника податків не доведений наявними у справі належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами, здійснення позивачем та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що зміст укладених між позивачем, та його контрагентами правочинів, не відповідає дійсним намірам сторін, і що такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за наслідками відповідних фінансово-господарських операцій - не доведено належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами, зворотні твердження відповідача є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно заниження податкового зобов'язання, відповідачем не доведено наявність підстав для призначення штрафної санкції.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними, а податкові повідомлення-рішення № 000021417 від 07.08.2018 року форми "Р" та № 000021417 від 07.08.2018 року форми "В4" є такими, що винесено Головним управлінням ДФС у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Стадіонна, 1-А) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 000021417 від 07.08.2018 року форми "Р" та № 000021417 від 07.08.2018 року форми "В4"

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 18 грудня 2018 року.

Суддя Спірідонов М.О.