Дата документу 11.12.2018 Справа № 336/7588/15-ц

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний №336/7588/15

Провадження №22-ц/807/984/18

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Бєлки В.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2016 року в складі судді Щасливої О.В. у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність працівників Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, заінтересовані особи: ОСОБА_2, головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Іваниця Юрій Олександрович,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність працівників Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Шевченківський ВДВС м. Запоріжжя).

Скарга мотивована тим, що 16 вересня 2015 року головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя Іваницею Ю.О. під час примусового виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 4 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оглянуто земельну ділянку під будинком АДРЕСА_1 та складено акт. В акті зазначено, що стягувачу ОСОБА_1 надано доступ до відведеної йому у користування земельної ділянки площею 103 кв. м, а також земельної ділянки загального користування площею 10 кв. м за вказаною адресою. Проте у цьому акті відсутні посилання на перешкоди (забудови, будівельні матеріали та сміття) на зазначених земельних ділянках, а також відсутні межі зазначених земельних ділянок, що унеможливлює ефективне виконання рішення.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати Шевченківський ВДВС м. Запоріжжя провести належне примусове виконання виконавчого листа у відповідності до варіанту НОМЕР_2 судово-технічної експертизи, визначеного в рішенні Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992 року, а саме визначити на місці межі земельних ділянок НОМЕР_1, та зафіксувати на цих земельних ділянках наявність забудов та інших перешкод (будівельні матеріали та сміття).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2015 року скаргу задоволено частково.

Зобов'язано головного державного виконавця Іваницю Ю.О. вчинити дії, спрямовані на вчасне та повне виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 року про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою НОМЕР_1, площею 103 кв. м по АДРЕСА_1, та надати йому вільний доступ до земельної ділянки загального користування НОМЕР_2, площею 10 квадратних метри, за цією адресою, розміри яких визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992 року.

В задоволенні вимог про зобов'язання визначити на місці межі земельних ділянок НОМЕР_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1, Шевченківського ВДВС Запорізького міського управління юстиції, ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2015 року у даній справі в частині зобов'язання головного державного виконавця Іваницю Ю.О. вчинити дії, спрямовані на вчасне та повне виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 року про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою НОМЕР_1, площею 103 квадратних метри по АДРЕСА_1, та надати йому вільний доступ до земельної ділянки загального користування НОМЕР_2, площею 10 квадратних метри, за цією адресою, розміри яких визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992 року, скасовано.

Питання в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ 13 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року залишено без змін.

За результатами нового розгляду ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2016 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що дії, які просить скаржник зобов'язати здійснити державного виконавця, не зазначені у виконавчому листі, а повноваження державного виконавця обмежуються лише виконанням рішення суду.

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою зобов'язати головного виконавця Шевченківського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Іваницю Ю.О. провести повне належне примусове виконання по виконавчому листу №0827/8632/12 від 12 грудня 2012 року у відповідності до варіанту НОМЕР_2 судово-технічної експертизи від 13 березня 1991 року, визначеного в рішенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992 року, рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня 2012 року та ухвал Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2014 року, від 14 березня 2014 року та від 01 вересня 2014 року, а саме визначити на місці (розміри) межі земельних ділянок ОСОБА_1 НОМЕР_1 в 103кв.м та загальної НОМЕР_2 в 10кв.м та передати в постійне користування ними по АДРЕСА_1 та зафіксувати на земельних ділянках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 наявні забудови та інші перешкоди з прив'язкою до будинку та сусідських парканів по технічній експертизі від 13.03.1991 року.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що державний виконавець не в повній мірі виконав рішення суду, не визначив на місці межі земельних ділянок та не зазначив, які споруди знаходяться на спірних земельних ділянках, отже не забезпечив йому вільний доступ до спірної ділянки, а тому суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу апеляційного суду від 08 лютого 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки відсутність інформації в акті державного виконавця від 16 вересня 2015 року про те, що спірна земельна ділянка вільна від забудов і не містить перешкод для вільного доступу стягувача до неї не є доказом ефективного виконання рішення суду, однак суд апеляційної інстанції не перевірив, чи підтверджуються вказані заявником обставини про те, що земельна ділянка не є вільною.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область, з місцезнаходженням у місті Запоріжжя.

Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 «Про переведення суддів» судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначену цивільну справу було передано до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Запорізького апеляційного суду від 24.10.2018 року справу передано у провадження судді-доповідача Кримської О.М. та визначено склад колегії: головуючий суддя - Кримська О.М., судді: Бєлка В.Ю., Дашковська А.В..

Представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з'явилися, повідомлені про місце та час розгляду справи згідно до вимог ст..ст.128,130 ЦПК України ( т.4 а.с. 57,58).

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, враховуючи положення ч.2 ст.. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення лімського В.Ф. та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 4 грудня 2012 року зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою НОМЕР_1, площею 103 кв. м по АДРЕСА_1 та надати йому вільний доступ до земельної ділянки загального користування НОМЕР_2, площею 10 кв. м за цією ж адресою, розміри яких (земельних ділянок) зазначені рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992 року (т.1 а.с.42-43).

Рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992 року у справі № 2-31/1992 року, визначений порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за яким виділено у користування ОСОБА_1 земельну ділянку НОМЕР_1, площею 103 кв. м, а у користування ОСОБА_2 - земельну ділянку №2, площею 515 кв. м, земельну ділянку НОМЕР_2, площею 10 кв. м залишено у загальному користуванні (т.1 а.с.2-3).

16 вересня 2015 року головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Іваницею Ю. О. під час здійснення виконавчого провадження за виконавчим листом, який виданий 12 грудня 2012 року на виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 4 грудня 2012 року, складено акт, в якому зазначено про те, що ОСОБА_2 надала доступ ОСОБА_1 до земельних ділянок площею 103 і 10 кв. м (т.1 а.с.7).

Проте, названий акт не містить даних про те, чи надано стягувачу ОСОБА_1 вільний доступ до земельної ділянки площею 10 кв. м.

Оскаржуючи дії державного виконавця, ОСОБА_1 вказував, що земельна ділянка не є вільною від забудов, будівельних матеріалів та сміття, у зв'язку з чим наданий доступ до земельної ділянки не є вільним.

Згідно зі статтею 14 ЦПК України 2004 року при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковими до виконання на всій території України, а державна виконавча служба як єдиний орган примусового виконання зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

Згідно зі статтею 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р., в редакції чинній на час виникнення правовідносин (далі - Закон України «Про виконавче провадження») державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановлених виконавчим документом і цим Законом.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту цивільного права.

Метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб.

Відповідно до пункту 1.5.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р. ( в редакції яка діяла на час розгляду скарги) акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події: а) текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт; б) у констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції; в) у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються); г) акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання сторін чи інших осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти імені особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта; ґ) до акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Проте, відсутність інформації в акті державного виконавця від 16 вересня 2015 року про те, що спірна земельна ділянка вільна від забудов і не містить перешкод для вільного доступу стягувача до неї не є доказом ефективного виконання рішення суду.

Таким чином примусове виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 4 грудня 2012 року було проведено формально державним виконавцем, не було вжито усіх заходів примусового виконання рішень, вчинених виконавчих дій було недостатньо для реального виконання рішення суду на користь стягувача.

Державним виконавцем не було з'ясовано чи дійсно надано ОСОБА_1 вільний доступ до земельної ділянки загального користування НОМЕР_2, площею 10 кв. м за цією ж адресою, розміри яких (земельних ділянок) зазначені рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992 року, оскільки, зазначивши в акті про наявність предметів на земельній ділянці, відведеній у користування ОСОБА_1, не пересвідчився чи наявні інші перешкоди ОСОБА_1 у вільному доступі та користуванні відведеною йому земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно п. 33 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Жовнер проти України» суд нагадує, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що державним виконавцем не вжито достатніх заходів для примусового виконання судового рішення, а тому з метою забезпечення виконання рішення суду необхідно зобов'язати головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя Іваницю Ю.О. вчинити дії, спрямовані на вчасне та повне виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня 2012 року про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користування ОСОБА_1земельною ділянкою НОМЕР_1 площею 103 кв. м по АДРЕСА_1 та надати йому вільний доступ до земельної ділянки загального користування НОМЕР_2 площею 10 кв. м за цією адресою, розміри яких визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992 року, що буде достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача щодо невиконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня 2012 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині незгоди з тим, що державним виконавцем не визначені межі земельних ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2 площею 103 кв. м та 10 кв. м по АДРЕСА_1 не перевіряються апеляційним судом, оскільки за вказаними вимогами ОСОБА_6 відмовлено ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2015 року, яка в цій частині залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі від 13 липня 2016 року.

За вказаних обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки вищевказані вимоги знайшли своє вирішення судовими рішеннями, які набрали чинності у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2016 року у цій справі скасувати, прийняти постанову наступного змісту:

Зобов'язати головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Іваницю Юрія Олександровича вчинити дії, спрямовані на вчасне та повне виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня 2012 року про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користування ОСОБА_1 земельною ділянкою НОМЕР_1 площею 103 кв. м по АДРЕСА_1 та надати йому вільний доступ до земельної ділянки загального користування НОМЕР_2 площею 10 кв. м за цією адресою, розміри яких визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2018 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

В.Ю. Бєлка