ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р. Справа №909/1294/15

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Скрипчук О.С

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

Секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ б/н від 02.08.2018р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.2018 (суддя Михайлишин В.В., повний текст рішення складено 20.07.18)

у справі № 909/1294/15

за позовом: ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МонолітТрансБуд», м. Івано-Франківськ

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014 № 13/05 та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства, здійсненої державним реєстратором Івано-Франківського міського управління юстиції за реєстраційним записом № 11191050016001676 від 22.05.2014,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3

від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МонолітТрансБуд» про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014 № 13/05 та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства, здійсненої державним реєстратором Івано-Франківського міського управління юстиції за реєстраційним записом № 11191050016001676 від 22.05.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 був засновником та учасником ТОВ «МонолітТрансБуд» із часткою в статутному капіталі товариства 100 %. Позивач вказує, що невстановленими особами до товариства була подана та написана від його імені заява від 12.05.2014 про передачу належної йому частки в статутному капіталі ТОВ «МонолітТрансБуд» на користь ОСОБА_4 Наголошує, що такої заяви позивач не писав і не підписував. 13.05.2014 відбулись загальні збори учасників ТОВ «МонолітТрансБуд», в яких всупереч даним, зазначеним в протоколі реєстрації учасників загальних зборів ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014 та у протоколі загальних зборів учасників ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014 № 13/05 позивач участі не приймав та згадані документи не підписував. На підтвердження даних доводів позивачем надано висновок судово-почеркознавчої експертизи від 16.06.2015 № 8263/8264/15-32, складений експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та висновок судової почеркознавчої експертизи від 27.04.2015 № 177, складений експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України в Івано-Франківській області, відповідно до яких підписи у заяві від 12.05.2014, у протоколі про реєстрацію учасників загальних зборів ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014 та у протоколі загальних зборів учасників ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014 № 13/05 виконані не ОСОБА_2, а іншою особою. Проведені збори вважає такими, що порушують його корпоративні права, а відтак звернувся до суду із вимогою про визнання прийнятих цими загальними зборами рішень недійсними та, відповідно, скасування державної реєстрації змін до статуту товариства.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 у справі № 909/1294/15 (суддя Ткаченко І.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий суддя, судді Дубник О.П., Юрченко Я.О.), у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017 у справі № 909/1294/15 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі № 909/1294/15. Справу № 909/1294/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області (Т. ІІ, а.с. 204-211).

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій по даній справі, Вищий господарський суд України у постанові від 13.12.2017, зазначив таке:

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Суди попередніх інстанцій відмовляючи у позові прийняли до уваги лише висновок експертизи наданий відповідачем, при цьому не навели будь-яких мотивів відхилення висновків експертиз поданих позивачем в обґрунтування позову.

Суд касаційної інстанції звернув увагу судів попередніх інстанцій на те, що у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Також, суд касаційної інстанції зазначає, що судами не враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 14.03.2011 у справі № 12/198, про необхідність нотаріального посвідчення заяви учасника товариства про його вихід із товариства з обмеженою відповідальністю, та можливість її застосування до даних правовідносин.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.2018 у справі № 909/1294/15 (суддя Михайлишин В.В.) в позові відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції врахував те, що оскільки кримінальне провадження № 12015090010001592 було закрите у зв'язку із встановленням факту підписання ОСОБА_2 заяви від 12.05.2014, протоколу про реєстрацію учасників загальних зборів ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014 № 13/05 та відсутності факту їх підроблення, висновок комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи від 15.07.2016 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз суд прийняв в якості належного та допустимого доказу в розумінні статей 76, 77 Господарського кодексу України. Висновки експертиз, на які посилається позивач відхилив як такі, що спростовуються іншими доказами у справі. Також, суд першої інстанції зазначає, що станом на 13.05.2014 (дата проведення загальних зборів) діяла редакція статті 29 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка передбачала проведення державної реєстрації змін до установчих документів в разі подання державному реєстратору оригіналу заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників) товариства, або ксерокопії відповідного документа, або нотаріально посвідченої копії.

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.2018 у справі № 909/1294/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано наступні обставини справи:

- факт підробки заяви від 12.05.2014 та протоколу загальних зборів від 13.05.2014 підтверджено висновком судової експертизи від 16.06.2015 № 8263/8264/15-32, складеним експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та висновком судової почеркознавчої експертизи від 27.04.2015 № 177, складеним експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України в Івано-Франківській області;

- для проведення загальних зборів та прийняття рішення був відсутній кворум, передбачений нормами ст.ст. 41, 42, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства», оскільки ОСОБА_2, якому належала частка у розмірі 100 % статутного капіталу був відсутній на цих загальних зборах;

- ОСОБА_2 не укладав договорів, спрямованих на відчуження належної йому частки в розмірі 100 % в статутному капіталі ТОВ «МонолітТрансБуд» ні на користь ОСОБА_4, ні на користь інших осіб, що могло б свідчити про правову підставу складання заяви від 12.05.2014;

- висновок комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи від 15.07.2016 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз є недопустимим доказом, оскільки проведення експертизи було ініційовано неналежною процесуальною особою (свідком ОСОБА_4.);

Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не надав оцінки та не навів причин неврахування висновків судових експертиз від 16.06.2015 № 8263/8264/15-32 та від 27.04.2015 № 177.

У поданому суду відзиві на апеляційну скаргу від 12.09.2018 відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.2018 у справі № 909/1294/15 залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що ОСОБА_2 був не тільки засновником та учасником ТОВ «МонолітТрансБуд» із часткою в статутному капіталі товариства 100 %, а також і головою зборів, тому скликання позачергових зборів та їх проведення входило до його обов'язків. Таким чином, за твердженням відповідача, ОСОБА_2 безпосередньо проводив загальні збори, голосував за прийняті рішення на даних зборах, про що свідчать підписи ОСОБА_2 у протоколі реєстрації учасників зборів ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014 та протоколі загальних зборів учасників ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014 № 13/05. У підтвердження викладеного надав висновок комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 15.07.2016 № 7273/7274/16-32/7275/7276/16-34/11096-11102/16-34/11103-11106/16-33, складений експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у кількості чотирьох осіб, відповідно до якої підписи у заяві від 12.05.2014, у протоколі про реєстрацію учасників зборів ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014 та у протоколі загальних зборів учасників ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014 № 13/05 виконані ОСОБА_2.

Щодо вказівок Вищого господарського суду України у постанові від 13.12.2017 з приводу застосування позиції Верховного Суду України у справі № 12/198 відповідач вказав, що вважає, що позиція останнього не підлягає застосуванню у даних правовідносинах у зв'язку із різними редакціями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

У судовому засіданні представники сторін навели свої доводи та міркування, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 був засновником та учасником ТОВ «МонолітТрансБуд» із часткою в статутному капіталі товариства 100 %.

Так, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю, згідно з положеннями Закону України «Про господарські товариства», є загальні збори учасників.

ОСОБА_2 до товариства було подано заяву від 12.05.2014 про передачу належної йому частки в статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_4.

13 травня 2014 року відбулись загальні збори учасників товариства, на яких були прийняті рішення, зокрема, про вхід ОСОБА_4 до складу учасників товариства, про вихід ОСОБА_2 зі складу учасників товариства, про затвердження нового складу учасників товариства, про внесення змін до статуту товариства шляхом викладення та затвердження його в новій редакції, про уповноваження на проведення всіх необхідних дій, пов'язаних з державною реєстрацією змін до установчих документів товариства. Згідно з даними відповідного протоколу реєстрації учасників зборів від 13.05.2014, на цих зборах був присутній учасник товариства ОСОБА_2 та запрошені директор товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_7.

Згодом, у листопаді 2015 році, вважаючи проведені збори такими, що порушують його корпоративні права, ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про визнання прийнятих цими загальними зборами рішень недійсними, зокрема, заперечуючи свою участь у них та відповідно факт підписання заяви від 12.05.2014 та протоколу загальних зборів учасників товариства від 13.05.2014 № 13/05.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Аналогічні права перелічені у п. 6.2. статуту товариства: учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства, бути обраними до органів управління товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); отримувати повну інформацію про діяльність товариства, ознайомлюватися з даними бухгалтерського обліку, звітності і іншої документації; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства в порядку, встановленому цим статутом; вийти в установленому порядку з товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 60 Закону України «Про господарські товариства», загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.

За змістом п.п. 17, 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку із цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення/загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України «Про господарські товариства». Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (вказаної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, стверджує, що заяву про вихід з товариства він не підписував, у протоколі реєстрації учасників зборів не реєструвався, участі в зборах не приймав та не ставив свого підпису у відповідних документах.

Як видно з матеріалів справи, позивач посилається на висновок судової експертизи від 16.06.2015 № 8263/8264/15-32, складений експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та висновок судової почеркознавчої експертизи від 27.04.2015 № 177, складений експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України в Івано-Франківській області (Т. І, а.с. 18 -39, а.с. 40 - 51). Відповідно до висновків експертів, підписи у заяві від 12.05.2014, у протоколі про реєстрацію учасників зборів ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014 та у протоколі загальних зборів учасників ТОВ «МонолітТрансБуд» № 13/05 від 13.05.2014 виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Відповідач посилається на висновок комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 7273/7274/16-32/7275/7276/16-34/11096-11102/16-34/11103-11106/16-33 від 15.07.2016, відповідно до якої підписи у заяві від 12.05.2014, у протоколі про реєстрацію учасників зборів ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014 та у протоколі загальних зборів учасників ТОВ «МонолітТрансБуд» №13/05 від 13.05.2014 виконані ОСОБА_2 (т. ІІ, а. с. 4 - 17).

Судом встановлено, що судові експертизи, за результатами проведення яких були надані вищенаведені висновки були проведені в кримінальному провадженні № 12015090010001592.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, кримінальне провадження № 12015090010001592 розпочато у квітні 2015 року за заявою ОСОБА_2 про те, що директор ТОВ «МонолітТрансБуд» ОСОБА_4 підробив документи за його підписом, на підставі яких незаконно став учасником ТОВ «МонолітТрансБуд» із часткою в статутному капіталі в розмірі 100 %.

У провадженні СУ ГУНП в Івано-Франківській області знаходились - кримінальне провадження № 12015090010001592 за заявою ОСОБА_2 про підробку директором ТОВ «МонолітТрансБуд» ОСОБА_4 документів, на підставі яких останній став учасником даного підприємства та кримінальне провадження № 12015090010001729 за заявою ОСОБА_2 по факту незаконного заволодіння правовстановлюючими документами на квартири та земельну ділянку по АДРЕСА_1. Вказані кримінальні провадження були об'єднані в одне за № 12015090010001592.

У ході розслідування даного кримінального провадження № 12015090010001592 було вчинено ряд слідчих дій, зокрема, допитані свідки, проведено ряд експертиз щодо достовірності підписів ОСОБА_2 на згаданих вище документах, тощо.

Останньою експертизою в рамках даного кримінального провадження була комплексна судово-почеркознавча та судово-технічна експертиза (за постановою слідчого від 27.04.2016, проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України), за результатами якої встановлено, що підписи на заяві про вихід від 12.05.2014, протоколі реєстрації учасників зборів від 13.05.2014, протоколі загальних зборів від 13.05.2014 від імені ОСОБА_2 були виконані ОСОБА_2 (Т. ІІ, а.с. 4-17).

Як підтверджено матеріалами справи, постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУПН в Івано-Франківській області від 16.08.2016 кримінальне провадження № 12015090010001592 від 22.04.2015 закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 с. 358, ч. 1 ст. 357 КК України. Речові докази - протокол № 13/05 загальних зборів учасників ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014, протокол реєстрації учасників зборів ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014, заяву від 12.05.2014 від імені ОСОБА_2 залишено при матеріалах кримінального провадження (Т. ІІ, а.с. 70-76).

Разом із цим, судом встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03.10.2017, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.10.2017 по справі № 344/11750/17 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_8 про скасування постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Івано-Франківській області від 16.08.2016 про закриття вказаного кримінального провадження. Так, в ухвалі суду від 03.10.2017 зроблено висновок, що з матеріалів кримінального провадження та з оскаржуваної постанови слідчого вбачається, що під час досудового розслідування слідчим було проведено всі можливі та необхідні слідчі дії, допитані свідки, призначені експертизи, а встановленим під час досудового розслідування обставинам - дана відповідна правова оцінка. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що доводи наведені представником потерпілого в апеляційні скарзі щодо допущення необ'єктивності, упередженості та неповного дослідження всіх обставин кримінального провадження, повністю спростовується ухвалою слідчого судді, де в повній послідовності проаналізовано всі фактичні та встановлені обставини вчинених кримінальних правопорушень.

З метою з'ясування обставин справи та на виконання вказівок Вищого господарського суду України, суд першої інстанції ухвалою від 13.02.2018 призначив у справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зобов'язав сторін подати оригінали документів, які необхідні для проведення експертизи, витребував з Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління реєстраційних процедур виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради оригінал реєстраційної справи ТОВ «МонолітТрансБуд» (Т. ІІІ, а.с. 109-111).

Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління реєстраційних процедур виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради листом від 23.02.018 № 214/64.1/2 повідомив про відсутність у нього оригіналів документів реєстраційної справи ТОВ «МонолітТрансБуд», так як такі були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Зеленко О.В. Івано-Франківського суду Івано-Франківської області від 24.04.2015 про тимчасовий доступ до документів (справа № 344/5928/15-к, провадження № 1-кс/344/1679/15) (Т. ІІІ, а.с. 116).

Листом № 2756 від 25.05.2018 Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив суд про неможливість надання висновку експерта за матеріалами господарської справи № 909/1294/15 (т. ІІІ, а. с. 200 - 201). Зокрема, у повідомлені вказав, що проведення експертизи є неможливим, оскільки при огляді досліджуваних документів, а саме протоколу № 13/05 загальних зборів учасників ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014, заяви від 12.05.2014 про вихід з товариства та протоколу реєстрації учасників зборів ТОВ «МонолітТрансБуд» від 13.05.2014, встановлено, що у місцях розташування підписів від імені ОСОБА_2, які виступають об'єктами дослідження, спостерігається відсутність ділянок паперу, на яких мали б знаходитись досліджувані підписи.

Як вбачається з матеріалів справи, оригінали документів (оригінали реєстраційної справи ТОВ «МонолітТрансБуд») вже були предметом дослідження вищезазначеної комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи (проведеної в рамках кримінального провадження), під час якої вирізано підписи ОСОБА_2 (т. ІІ, а. с. 30 - 32).

За таких обставин, призначення судом повторної судової експертизи є неможливим.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до ст. 87 ГПК України у встановлений строк для подання доказів надав суду першої інстанції нотаріально засвідчені заяви свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (Т. ІІІ, а. с. 23, 36), які своїми свідченнями підтвердили факт голосування ОСОБА_2 на загальних зборах ТОВ «МонолітТрансБуд» 13.05.2014 та підписання ним відповідних документів загальних зборів товариства. У заявах свідків зазначено про обізнаність ОСОБА_7 та ОСОБА_4 із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. У заявах свідки повідомили про джерела своєї обізнаності про обставини та зазначили про свою присутність на загальних зборах учасників товариства , які мали місце 13.05.2014.

Відповідно до статті 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом апеляційної інстанції враховується, що висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновок комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи від 15.07.2016 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз є належним та допустимим доказом в розумінні статей 76, 77 ГПК України.

Стосовно інших двох висновків експертиз, які були надані позивачем на підтвердження своїх доводів, судова колегія зазначає, що експертизи 27.04.2015 та 16.06.2015 як і експертиза 15.07.2016 були проведені експертами за постановами слідчих в кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_4 підробки документів (протоколу № 13/05 загальних зборів учасників ТОВ «МонолітТрансБуд», протоколу реєстрації учасників зборів від 13.05.2014, заяви від 12.05.2014). Кримінальне провадження № 12015090010001592 було закрите за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення. В постанові про закриття кримінального провадження від 16.08.2016 слідчий, покликався на покази допитаних свідків та висновок комплексної експертизи від 15.07.2016, яка була проведена з врахуванням попередніх експертних висновків та матеріалів кримінального провадження.

За таких обставин, оцінивши висновки експертиз в їх сукупності з іншими доказами по справі, враховуючи те, що кримінальне провадження № 12015090010001592 було закрите у зв'язку із встановленням факту підписання ОСОБА_2 документів загальних зборів товариства та відсутності факту їх підроблення, та відсутні відомості про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 16.08.2016, оцінюючи заяви свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7, надані в цій господарській справі, суд відхиляє висновки експертиз, на які посилається позивач, як такі, що спростовуються іншими доказами у справі.

При цьому, суд бере до уваги поведінку позивача та вказує на те, що останній звернувся із заявою до правоохоронних органів про підробку спірних документів ОСОБА_4 через один рік, а із заявою про надання завідомо неправдивого висновку експерта № 7273727416-32/7275/7276/16-34/11096-11102/16-34/11103-11106/16-33 від 15.07.2016 - через два роки (04.05.2018) після його складення експертами. Також, судова колегія зазначає про неможливість виклику для допиту свідка - ОСОБА_2, оскільки місцезнаходження його невідоме (Т. ІІІ, а.с. 22).

Позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції подав суду витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого вбачається, що 04.05.2018 за заявою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, зареєстровано кримінальне провадження № 12018100090004904 з приводу надання завідомо неправдивого висновку, зокрема, висновку експерта № 7273727416-32/7275/7276/16-34/11096-11102/16-34/11103-11106/16-33 від 15.07.2016 (Т. ІІІ, а.с. 154).

За результатами розгляду правоохоронними органами заяви ОСОБА_3 від 04.05.2018, поданої в інтересах ОСОБА_2, про те, що висновок експертів від 15.07.2016 є завідомо неправдивим, постановою слідчого СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві від 25.09.2018 кримінальне провадження № 12018100090004904 від 04.05.2018 закрито у зв'язку з відсутністю в діях експертів Київського НДІСЕ ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України (Т. ІV, а.с. 117). В постанові про закриття кримінального провадження зазначено про те, що застосування руйнуючих методів дослідження (вирізки штрихів та вологе копіювання) було здійснено на підставі дозволу слідчого на клопотання судового експерта ОСОБА_11

Доводи апелянта про те, що загальні збори 13.05.2014 були проведені з порушенням Закону України «Про господарські товариства» спростовуються тим, що ОСОБА_2 був не тільки засновником та учасником ТОВ «МонолітТрансБуд» із часткою в статутному капіталі товариства 100 %, а також і головою зборів, а тому скликання позачергових зборів та їх проведення входило до його обов'язків.

У силу приписів ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 № 4 роз'яснено, що з огляду на зміни у законодавстві та поетапне набуття чинності окремими законодавчими актами України, господарським судам під час вирішення корпоративних спорів потрібно застосовувати норми матеріального та процесуального права за правилом їх дії у часі: норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин; норми процесуального закону, чинні на час вчинення відповідних процесуальних дій.

Відтак, період виникнення спірних правовідносин - травень 2014 року, норми матеріального права застосовуються судом у відповідних редакціях.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України вказав на те, що судами не було враховано позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 14.03.2011 № 12/98 та можливості її застосування до даних правовідносин.

Так, мотивуючи висновок про необхідність нотаріального посвідчення заяви про вихід із товариства, Верховний Суд України у вказаній справі послався на частину 3 статті 29 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлювала, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, станом на 13.05.2014 (дата проведення загальних зборів) вже діяла інша редакція вказаної норми, зокрема, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури започаткування підприємництва» від 21.04.2011 № 3263-VI частину 3 статті 29 вказаного Закону викладено в наступній редакції: «У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи».

Отже, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури започаткування підприємництва» від 21.04.2011 № 3263-VI, серед іншого, спростив також і процедуру внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) та забезпечив можливість проведення державної реєстрації таких змін в разі подання державному реєстратору оригіналу заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників) товариства, або ксерокопії відповідного документа, або нотаріально посвідченої копії.

Таким чином, позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 14.03.2011 у справі № 12/198 не підлягає до застосування у даних правовідносинах у зв'язку із різними редакціями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦК України, в редакції станом на травень 2014 року, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Тобто, нотаріальне засвідчення заяви не було передбачено і статтею 148 Цивільного кодексу України, в редакції станом на травень 2014 року.

Доводи апелянта про те, що висновок комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи від 15.07.2016 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз є недопустимим доказом, оскільки проведення експертизи було ініційовано неналежною процесуальною особою (свідком ОСОБА_4.) не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Як зазначено у висновку експерта від 15.07.2016, комплексна судово-почеркознавча та судово-технічна експертизи документів були проведені на підставі постанови старшого слідчого Мальованої О.М. про призначення експертизи від 27.04.2016.

Посилання скаржника про те, що ОСОБА_2 не укладав жодних договорів, спрямованих на відчуження належної йому частки в розмірі 100 % в статутному капіталі ТОВ «МонолітТрансБуд» ні на користь ОСОБА_4, ні на користь інших осіб, що могло б свідчити про правову основу складання заяви від 12.05.2014 є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 ЦК України, в редакції станом на 12.05.2014, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Судова колегія зазначає, що відповідно до п. 6.4. статуту, в редакції чинній станом на 12.05.2014, учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши докази наявні в матеріалах справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ б/н від 02.08.2018 відмовити.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.2018 у справі № 909/1294/15 залишити без змін.

3.Судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.

4.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.12.2018.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Зварич О.В.

суддя Якімець Г.Г.