ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"03" серпня 2006 р. | Справа № 11/104/06 |
За позовом: ТОВ Об’єднана рибна компанія «Юг-Аквапром»
(54003, м.Миколаїв, вул.Флотська, 163)
до відповідача: Державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (04053, м.Київ, вул.. Гоголівська, 41-а)
ІІІ особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача:
1.Державне підприємтсо „Укрриба” (04050, м. Київ, вул.. Тургенівська, 82-а)
2. Регіональне відділення Фонду державного майна україни по Миколаївській області (54017, м. Миколаїв, вул.. Калова, 20)
Суддя Василяка К.Л.
при секретарі судового засідання Заболотній І.В.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: Жуковський В.І. –директор, Жуковська Л.М. –заступник директора,
Віштал Л.В. –дов. від 23.01.2006р.
Від відповідача: Мельник А.І. –дов. №2-49-1073 від 27.07.2006р.
Від ІІІ особи-1:
Від ІІІ особи-2: Стасюк О.Д. - дов. від 23.11.2005р. №99
СУТЬ СПОРУ: визнання незаконними дій по вилученню риби; визнання недійсним обов’язкового припису №04 від 14.11.2005р.; стягнення 8790,5 грн. реальних збитків та 7911,96 грн. упущеної вигоди
Відповідач відзив на позов не надав. Південне державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів, яке помилково було залучено до участі у справі у якості відповідача, заперечуючи на позов пояснило, що основною причиною виникнення спірних відносин з позивачем є різне тлумачення правового режиму використання водних живих ресурсів в Андрієво-Зорянському водосховищі, яке на його думку не належить до таких водойм як: риборозплідні, нерестово-вирощувальні, товарні, лиманні; штучно створені рибогосподарські водні об’єкти, що наповнюються талими, дощовими, ґрунтовими, дренажними, артезіанськими, скидними, іригаційними водами; водних об’єктів, що перебувають в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення шкоди, просить стягнути 2501,20 грн. прямого збитку та 13529 грн. суми втраченої вигоди.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд –
в с т а н о в и в:
1 лютого 2002 року Регіональне відділення Фонду держмайна України по Миколаївській області та ТОВ Об’єднана рибна компанія «Юг-Аквапром»уклали договір оренди нерухомого майна, яке знаходиться на балансі відкритого акціонерного товариства „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” розташованого за адресою с.Андрієво-Зоріно Березанського району Миколаївської області, за умовами якого відділенні Фонду передало, а компанія прийняла в строкове платне користування нерухоме майно - ставок з гідроспорудами № 104, площею 980 га без права передачі його в суборенду з метою для вирощування риби.
При цьому, умовами договору було передбачено, що власником майна залишається Держава, а орендар користується ним протягом строку оренди, який узгоджено сторонами до 01.02.2003р. У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той же самий термін і на тих умовах, які були передбачені з урахуванням змін у законодавстві на дату його продовження.
1 лютого 2002 року сторони склали та підписали акт приймання-передачі державного майна –ставка з гідроспорудами.
В подальшому, додатковою угодою від 22.01.2003р. до договору оренди термін дії договору було продовжено на 5 років, тобто до 01.02.2008р.
Договір є чинним на день розгляду справи, і ніким в судовому порядку не оспорювався.
Таким чином, предметом оренди за названим договором є державне майно, що перебуває на балансі ВАТ - ставок з гідроспорудами.
Таку позицію підтримує Фонду державного майна України (арк.спр.20).
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, яке діє на підставі Положення „Про регіональне віддалення Фонду державного майна України” затвердженого Постановою КМУ від 154.06.1994р. №412, є державним органом, який створюється ФДМУ і йому підпорядковується.
Саме на регіональне відділення було покладено обов’язок розпорядження та управління майном, яке не увійшло до статутних фондів та залишилось на балансі акціонерних товариств, створених в процесі приватизації.
Згідно з п.3.8. „Переліку майна, що не підлягає приватизації” відповідно до плану приватизації Миколаївського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, який було погоджено з Кабінетом Міністрів України від 30.11.1998р. № 23724/54 та затверджено наказом регіонального відділення Фонду держмайна України по Миколаївській області, інвентарний номер 104 залишковою вартістю 2858,51 грн. не підлягав приватизації.
Спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 6 травня 2003 року №126/752 „Про передачу гідротехнічних споруд” (із змінами та доповненнями) було передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов’язані з ними робочі машини і обладнання, інше, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства.
Згідно названого наказу передача майна повинна бути здійснена на баланс державного підприємства „Укрриба”, яке з дозволу ФДМУ (регіональних відділень) повинно виступати орендодавцем майна.
Відповідно до акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” до складу об’єкта передачі входять гідротехнічні споруди, які включаючи ставкові споруди, та пов’язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України на баланс ДП „Укрриба”.
Як пояснює Державне підприємство „Укрриба” водойма лиманного типу була побудована у 70 роках минулого століття шляхом відділення частини акваторії Березанського лиману для інтенсивного вирощування товарної риби ікрокультурним методом і тривалий час використовувалась колишнім Миколаївським обласним рибокомбінатом і при роздержавленні майна підприємства, цілком природно, увійшла до переліку об’єктів державного майна рибогосподарського призначення, які не підлягають приватизації.
Цей об’єкт рибацьку водойму, для вирощування товарної ставкової рибної продукції.
На думку підприємства за всіма формальними ознаками (мета створення та характер фактичного використання) орендована водойма не підпадає під дію Інструкції “Про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання“, затверджену наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.10.1998р. №154.
Отже, ні Фонд державного майна України, ні ДП „Укрриба” не погоджуються з позицією Південного державного басейнового управління охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства.
Відповідно до загальних положень Водного кодексу України, під ставком розуміється штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів. Тобто, ставок є спорудою, а значить і майном.
Здійснюючи свою господарську діяльність, орендар –позивач по справі, не наділений правом та не має повноважень щодо самостійного визначення об’єкту оренди.
За умовами договору йому в оренду було передано ставок для вирощування риби, а не Андрієво-Зорянське водосховище.
12 листопада 2005 року працівниками Південного державного басейнового управління охорони, відтворення водних живих ресурсів було складено протокол про адміністративне правопорушення, який підписано державним інспектором Миколаївського територіального відділу рибоохорони Марченко Л.О. за №0498, яким зафіксовано спричинення збитку рибним запасам незаконним виловом риби, без дозволу на промисел з боку заступника директора ТОВ „Юг-Аквапром” та було вилучено виловлену рибу.
В самому тексті протоколу №0498 від 12.11.2005р. представником позивача записано, що згідно розпорядження директора здійснювали контрольну стяжку, тобто, як пояснив позивач, здійснювали контрольний вилов риби, а не промисловий.
Про це свідчить також розмір та вага вилученої риби.
Як передбачено Інструкцією з оформлення органами рибоохорони матеріалів про адміністративні правопорушення, справи про адміністративні правопорушення розглядаються посадовими особами органів рибоохорони згідно із ст. 240 КУпАП.
Однак, до цього часу адміністративна справа не розглянута не дивлячись на те, що відповідно по положень ст.277 КУпАП вона повинна бути розглянута в п’ятнадцятиденний строк з дати одержання органом (посадовою особою) правомочною розглядати справу, протоколу про адміністративне порушення та інших матеріалів справи.
14 листопада 2005 року Південним державним басейновим управлінням охорони, відтворення водних живих ресурсів було винесено на адресу ТОВ „Юг-Аквапром” обов’язковий припис № 04, в якому було зазначено, що перевіривши стан експлуатації Зорянського водосховища на Березанському лимані виявлено відсутність дозвільних документів на право рибогосподарської експлуатації Зорянського водосховища.
Названим документом було приписано, до 14.12.2005р. прибути в Південне державне басейнове управління і подати відповідні документи на організацію рибогосподарської діяльності та експлуатації Зорянського водосховища згідно з вимогами Інструкції „Про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання, затвердженою наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.10.1998р. №154, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.06.1999р.
Про усунення недоліків товариству пропонувалось повідомити управління до 14.12.2005р.
Одночасно товариство було попереджено, що у випадку не виконання вимог, викладених в даному приписі, на винуватців буде накладено адміністративний штраф, або вони будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.
Отже, спірним приписом відповідач зафіксував відсутність дозвільних документів, а отже і факт незаконної рибогосподарської діяльності товариства.
Позивач звернувся з заявою, яка датована 19.12.2005р. до начальника Південного державного басейнового управління в якій прохав надати перелік документів, які необхідно було надати згідно припису № 04 від 14.11.2005р.
У відповіді на названу заяву управління повідомило, що Андрієво-Зорянське водосховище підпадає під дію Інструкції “Про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання” затвердженою наказом Держкомрибгоспу України №154 від 28.10.1998р., та пропонувало товариству надати „Режим рибогосподарської експлуатації Андрієво-Зорянського водосховища”, який затверджено у порядку, який визначений Інструкцією №154 від 28.10.1998р. З названої інструкції слідує, що без погодження з державними органами рибоохорони забороняється проводити на рибогосподарських водних об’єктах і їхніх ділянках роботи з розведення та вирощування водних живих ресурсів, а спеціальне використання водних живих ресурсів здійснюється лише за відповідними дозволами, порядок яких регламентується Інструкцією „Про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів” затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 11.11.2005р. № 623/404 зареєстрованою в Міністерстві юстиції 06.12.2005р. за № 1458/11738.
Такі вимоги до товариства „Юг-Аквапром” є безпідставними, оскільки не узгоджуються з приписами нормативних документів, що регулюють діяльність, як органів рибоохорони, так і нормативних матеріалів, що регулюють їх діяльність.
Так, Південне державне басейнове управління охорони, відтворення водних живих ресурсів в листі на ухвалу суду від 07.06.2006р. пояснює, що позивач не має жодних документальних підтверджень, що орендований ним об’єкт є риборозплідним господарством і не має відповідної бази для риборозведення, отже експлуатація Андрієво-Зоринського водосховища є незаконною та суперечить вимогами чинного законодавства.
Між тим, позивач користувався переданим йому в оренду майном, до дати складання спірного припису, на протязі трьох років і жодних зауважень та приписів щодо його незаконної діяльності з боку відповідача та Південного державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів, яке відповідно до свого положення повинно здійснювати охорону водних живих ресурсів (ВЖР), контроль за їх вилученням, державний нагляд за відтворенням ВЖР, зокрема зарибленням, тощо, не було.
Таким чином, суд вважає, що Південне державне басейнове управління охорони, відтворення водних живих ресурсів вийшло за межі своїх повноважень, оскільки почало давати юридичну оцінку правового статусу об’єкта оренди позивача, не дивлячись на те, що згідно положення про Південне басейнове управління охорони водних живих ресурсів Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства таких повноважень не має. Основним завданнями басейнового управління є здійснення охорони ВЖР, контролю за їх вилученням та регулювання рибальства у рибогосподарських водних об’єктах підконтрольної йому території.
Отже, Південне басейнове управління охорони водних живих ресурсів не будучи юридичною особою, без погодження з Держрибінспекцією та Фондом Державного майна України, який є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, ДП „Укрриба”, самостійно визначило об’єкт оренди позивача не як ставок, а як Андрієво-Зорянське водосховище, яке ФДМУ в оренду не передавав.
При цьому, така позиція управління з головною організацією –Держрибінспекцією, Мінагрополітики не узгоджувалась.
Згідно Положення про Державну інспекцію охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства інспекція є вповноваженим органом державного нагляду у сфері охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в рибогосподарських водних об’єктах України які використовуються для рибальства, вирощування чи розведення риби, які мають значення для природного відтворення запасів риби.
Між тим, позивач здійснює свою діяльність з штучного розведення риби, отже його господарська діяльність не підпадає під юрисдикцію Державної інспекції та її філії - Південного державного басейнового управління охорони, відтворення водних живих ресурсів.
Що стосується положень Інструкції “Про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання”, то її дія, як зазначено в п.1.2., 1.2.1., не поширюється на рибогосподарські водні об’єкти рибницьких господарств (риборозплідники, нерестово-вирощувальні, товарні, лиманні), що побудовані та функціонують з метою товарного рибництва.
Саме до цієї категорії, на думку суду, відноситься об’єкт оренди позивача оскільки він не отримував в оренду Андрієво-Зоринське водосховище
Правовий статус майна, що орендується позивачем не є предметом розгляду у цій справі, як і правомірність користування позивачем переданим йому в оренду майном.
Відповідно до положень Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Таким чином, вилучивши у позивача виловлену ним рибу та передавши на відповідальне зберігання засоби лову, працівники Південного державного басейнового управління охорони, відтворення водних живих ресурсів вчинили незаконні дії.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 2501,20 грн. прямого збитку та 13529,0 грн. суми втраченої вигоди, суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають задоволенню частково враховуючи наступне:
Відповідно до положень ст.ст.1173, 1174 ЦК України, шкода завдана юридичній особі незаконними діями органу державної влади при здійснені ними своїх повноважень відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Матеріалами справи доведено кількість та види риби, яка була вилучена у відповідача працівниками Південного державного басейнового управління охорони, відтворення водних живих ресурсів.
Позивачем надано достатні докази його витрат пов’язаних з зарибленням та витратам на її вирощування отже доведено розмір прямого збитку –2501,20 грн.
Як пояснює позивач, 12.11.2005р. він здійснював вилов риби з метою визначення розмірі приросту риби, планового ветеринарного нагляду і вилучена риба, в своїй переважній більшості, не була товарною, а була мальком.
Цей вилов повинен був бути випущений у ставок для подальшого росту.
Отже, умислу у позивача продати улов та отримати прибуток не було, а планувалось здійснювати подальше вирощування риби, тобто нести відповідні затрати.
За таких обставин позовні вимоги в частині збитків у вигляді втраченої вигоди в сумі 13529,0 грн. задоволенню не підлягають.
Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині накладання заборони на вилов риби оскільки такої заборони з боку відповідача винесено не було.
Керуючись ст. ст. 87, 94, 98, 160-163, 167, 254 КАС України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним обов’язковий припис Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства №04 від 14.11.2005р.
3. Визнати незаконними дії Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства по вилученню у ТОВ Об’єднана рибна компанія «Юг-Аквапром»риби.
4. Стягнути з Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, 04053, м.Київ, вул.Гоголівська, 41-А на користь ТОВ Об’єднана рибна компанія «Юг-Аквапром», 54003, м.Миколаїв, вул.Флотська, 163 2501,2 грн. прямих збитків та 107,45 грн. держмита.
5. В решті позовних вимог відмовити.
6. Повернути ТОВ Об’єднана рибна компанія «Юг-Аквапром»сплачені по пл. квитанції №17 від 26.01.2006р. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,0 грн.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
10.08.2006р.
Суддя | К.Л.Василяка |