Київський районний суд м. Одеси
м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43
Справа № 2 -а-1743 /1512/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Луняченка В.О.
при секретарі Жімбріу Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу по адміністративному позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов'язання виплатити недоплаченої допомоги до 05 травня 2010 року, моральної шкоди та зобов'язання у подальшому не порушувати Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст.ст. 22 ч.З, 40 Конституції України,
ВСТАНОВИВ:
18.11.2010 року позивач звернувся до суду до відповідача з адміністративним позовом в якому просить суд зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради виплатити на його користь недоплачену допомогу до 05 травня 2010 року в розмірі 420 гривень, моральну шкоду в розмірі 2000 грн., зобов'язати Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в подальшому не порушувати Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст.ст. 22 ч.З, 40 Конституції України.
В обгрунтування свої вимог позивач посилається на те, що він є ветераном війни, інвалідом війни 2 групи. В 2010 році до Дня Перемоги відповідно до закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Департамент праці та соціальної політики Управління соціального захисту населення в Київському районі м.Одеси повинен був виплатити йому разову грошову допомогу у розмірі 900 гривень. Однак дана грошова допомога була виплачена йому в неповному розмірі лише в розмірі 480 грн., недоплачена допомога складає 420 грн. Він звернувся до Департаменту із заявою виплатити недоплачену грошову суму, на яку отримав не обгрунтовану відповідь. За матеріалами заяви ніяких зауважень не було. Дедуктивне обгрунтування не спростоване. Отже ймовірність на істинність його обгрунтування є рівним 1- безсумнівна, абсолютна істина й повинне бути прийняте всіма на всій території України.
Відповідь була повернута на виправлення помилок. На його вимогу був запрошений на зустріч із юристом, який матеріали справи не вивчав, не обговорював. Гіри зустрічі останній не представився, дав лише дві ради: поміняти посвідчення ветеран війни, але не зміг пояснити навіщо і йти в суд. Друга відповідь від 22.10.2010 року за № 05-18/529 так само не є належною відповіддю.
Департаментом праці та соціальної політики Управління соціального захисту населення порушено:
-ст. 40 Конституції України - не розглянуто належним чином його заява й не надана обгрунтована відповідь;
-ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» - не повернута йому нанесена йому
шкода;
-ст. 22 ч.З Конституції України - зменшений обсяг його права на одержання грошової допомоги 900 грн.;
-ст. 2 ч.З Закону України «Про статус ветеранів війни гарантіях їхнього соціального захисту» - обмежене його право на одержання грошової допомоги в повному обсязі - 900 грн.
-ст. 4 /визначення/ Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту» - видове поняття «інвалід війни» стосовно нього не обгрунтоване не визнано.
-Закон правильного логічного мислення , відношення понять - тотожність.
-Закон правильного логічного мислення дедукції, підведення частки під загальне - умовивід (силогізм).
Отже на підставі призумції провини порушника в цивільному праві Управління соціального захисту населення в Київському районі м.Одеси передбачається винним доти, поки не доведе відсутність своєї провини.
Під час судового розгляду позивач адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просить суд його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на їх не обгрунтованність, оскільки всі виплати позивачу проводились відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення позивача, представника відповідача, ознайомившись з матеріалами справи, та наданими доказами, вважає адміністративний позов позивача не підлягаючим задоволенню.
При розгляді справи суд виходив з того, що у 2010 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснювалась відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2010 року № 299, установлено, що відповідно до п.1 в 2010 році, виплата разової грошової допомоги здійснюється у таких розмірах:
1-ветеранам війни із числа осіб , які брали участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни, колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилось 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового утримання, визнаним інвалідам від загального захворювання, трудового каліцтва та інших причин, учасникам війни, а також членам сімей загиблих у період Великої Вітчизняної війни та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни:
-інвалідам війни 1 групи - 1000 грн.;
-інвалідам війни 2 групи - 900 грн.;
-інвалідам війни 3 групи - 800 грн.
учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилось 16 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання їх батьків - 630 грн.;
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 1000 грн.;
членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге - 320 грн.; учасникам війни, нагородженим орденами та медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни та війни з імперіалістичною Японією - 120 грн.;
учасникам війни та в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 120 грн.;
2-іншим ветеранам війни, в тому числі учасникам бойових дій. із числа осіб, які брали участь у воєнних конфліктах та території інших держав у період після Великої Вітчизняної війни, а також іншим особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»:
-інвалідам війни 1 групи - 600 грн.:
-інвалідам війни 2 групи - 480 грн.;
-інвалідам війни 3 групи - 420 грн.; Учасникам бойових дій - 380 грн.;
Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 600 грн.;
членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, які не одружилися вдруге - 200 грн.; учасникам війни із числа осіб, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велись бойові дії та дружинам (чоловікам), які працювали за наймом в цих державах - 80 грн.
ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи у зв'язку із чим на нього поширюється дія вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів. Одночасно з цим, у зазначеній постанові Кабінету Міністрів України, установлені дві окремі групи осіб війни, що є інвалідами 2 групи, і ОСОБА_1 не є учасником бойових дій у період Великої Вітчизняної війни, в'язнем концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового утримання, а також членом родини, чи чоловіком, загиблих у період Великої Вітчизняної війни померлих інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, не може відноситися до осіб на які поширюється п.п.1 п.1 Постанови, і відноситься до «інших ветеранів війни, у тому числі учасникам бойових дій. із числа осіб які брали участь у воєнних конфліктах на території інших держав у період після Великої Вітчизняної війни, а також інших військових конфліктах приймали, що участь в, на території інших держав у період після BOB. і інших осіб не зазначених у п.1 зазначеної Постанови, і на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту».
Таким чином у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи, інвалідність отримана в серпні 1965 року при виконанні зобов'язань військової служби. Він не брав участь у бойових діях у період Великої Вітчизняної війни, не був малолітнім ув'язненим концентраційних таборів, гетто й інших місць примусового утримання в період Великої Вітчизняної Війни, відповідно при визначенні розміру разової грошової допомоги, установленої Постановою Кабінету міністрів України ( як повноважним органом), на нього поширюються вимоги п.п.2 п.1 зазначеної Постанови, що визначають розмір разової грошової допомоги у сумі 480 гривень.
У судовому засіданні було встановлено, що на особистий рахунок позивача відкритий у 305 філії «Ощадного банку України», як інваліду війни 2 групи була нарахована своєчасно разова грошова допомога в розмірі 480 грн.
Заяви позивача про те, що раз він є інвалідом війни 2 групи, то на нього автоматично поширюються вимоги п.п.1 п.1 Постанови, що встановлюють суму допомоги 900 гривень, :удом не приймаються як голослівні й надумані. Зазначена постанова не звужує права осіб прирівняних до інвалідів війни 2 групи, не порушує їхніх прав, і не суперечить Конституції України й Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій і соціальному захисту», а зизначає суму разової грошової допомоги виходячи з певних категорій осіб війни, що є нвалідами 2 групи.
Вимоги позивача зробити обов'язкове дедуктивне (логічне) обґрунтування не приймаються судом, тому що дедуктивний метод і його застосування є правом позивача на використання саме такого методу обгрунтування своїх вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 7, 11, 13, 17,18. 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186 КАС України, Постановою Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2010 року
№ 299, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов'язання виплатити недоплаченої допомоги до 05 травня 2010 року, моральної шкоди та зобов'язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради не порушувати Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст.ст. 22 ч.З, 40 Конституції України - відмовити.
Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках і порядку передбачених ч. 2 п. 2 ст. 167 КАС України було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя