2-59/07
Справа № 2-927/06
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2007 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу в складі:
головуючого судді Затолочного B.C.,
при секретарі Ходюк О.І.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_3., її представника ОСОБА_5,
представників відповідача ВАТ «АКБ «АВТОКРАЗБАНК» - Москалець А.П.,
Топтуненка В.Є.
представника органу опіки та піклування Криворізької районної державної
адміністрації - Бутко В.М.
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -
ОСОБА_6 розглянувши у судовому засіданні у місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства «АКБ «АВТОКРАЗБАНК» про визнання недійсним договору іпотеки, -
ВСТАНОВИВ:
В травні 2006 року ОСОБА_1, діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору застави НОМЕР_1 (Іпотечний договір) від 02 лютого 2004 року, укладений між ВАТ «АКБ «АВТОКРАЗБАНК» (далі - Банк) та ОСОБА_3., посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округа ОСОБА_7 за реєстровим НОМЕР_2.
В ході судового розгляду до участі у справі було притягнуто орган опіки та піклування Криворізької районної державної адміністрації та як третю особу орган опіки та піклування Центрально-міської районної ради м. Кривого Рогу.
Позов, на задоволенні якого в судовому засіданні наполягав представник позивач, з врахуванням прийнятих судом уточнень, обгрунтований тим, що позивач, ОСОБА_1 має онука - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. На час подачі позову вона з онуком проживала удвох за адресою: АДРЕСА_1. Цей будинок належить її дочці -відповідачу за даним позовом ОСОБА_3. Вважає, що укладенням іпотечного договору щодо вказаного житлового будинку відповідачами порушено житлові та майнові права малолітньої дитини - ОСОБА_2, оскільки продаж даного житлового будинку з прилюдних торгів позбавить онука єдиного житла, яким він має право користуватися. Вважає, що відповідачами при укладенні спірного Іпотечного договору були порушені вимоги ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», ст.. 47 Конституції України. Крім того позивач вважає, що Іпотечний договір від 02 лютого 2004 рокувміж Банком та ОСОБА_3. був укладений під впливом тяжкої для ОСОБА_3. обставини і на вкрай невигідних для неї умовах, а саме, що оспорюваний договір був укладений 02 лютого 2004 року, тобто через 11 днів після народження відповідачкою ОСОБА_3. дитини - ОСОБА_2. Для ОСОБА_3., на той час сорокарічної жінки, пологи та час після пологів були важкими психологічно. Вчинення оспорюваного правочину було обумовлено емоційною напругою, викликаною вагітністю, пологами та психічними процесами, що їх супроводжували (сімейними конфліктами, матеріальними негараздами); на початку лютого 2004 року, коли ОСОБА_3. перебувала вдома
2
з немовлям, її чоловік ОСОБА_2. повідомив її, що за час вагітності у його бізнесі виникли проблеми і для їх вирішення необхідно закласти належну їй садибу, квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яка належить позивачу ОСОБА_1 та продати дещо з належного подружжю майна; скориставшись психоемоційним станом відповідачки ОСОБА_3., її чоловік ОСОБА_2. все таки умовив її підписати оспорюваний договір на вкрай невигідних для неї умовах: ОСОБА_3. виступила майновим поручителем за фірму, в якій не була засновником або посадовою особою, винагороди за поручительство не отримувала, кредитні кошти сімейний бюджет не поповнювали, оскільки першочергово спрямовувалися на погашення особистих боргів ОСОБА_8. На підставі викладеного представник позивача просить визнати недійсним вищевказаний договір.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3. та її представник ОСОБА_5 позов визнали у повному обсязі, підтвердивши наявність тяжких обставин та край невигідних для неї умов, зазначених в доповненні до позову. Тому вважають за можливе задовольнити позов.
Представники відповідача Банку позов не визнали в повному обсязі. Як вбачається з їх усних пояснень та письмових заперечень, укладений Іпотечний договір не порушує прав малолітньої дитини, аргументи позивачки є надуманими, а поданий позов є безпідставним. Банк вважає, що ч.4 ст.6 Закону України «Про іпотеку» є нормою прямої дії, яка поширює дію іпотеки на земельну ділянку в разі іпотеки будинку. Також Банк посилається на те, що на момент укладення договору іпотеки згода органів опіки і піклування не вимагалась, в будинку ніхто не був зареєстрований, а відповідачка ОСОБА_3., яка є матір'ю малолітнього ОСОБА_2, на час укладення договору іпотеки мала у власності інше житло. Крім того, Банк вказує, що позивачка допускає перекручення фактів, оскільки фактично проживає з відповідачкою ОСОБА_3. та малолітнім ОСОБА_2 у м. Кривому Розі за адресою: АДРЕСА_3. В позові просять відмовити.
Представник органу опіки та піклування Криворізької районної державної адміністрації залишила вирішення позову а розсуд суду.
Представник органу опіки та піклування Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу погодилася з позицією Банку, вважаючи позов надуманим, оскільки інтереси малолітньої дитини при укладенні Іпотечного договору порушені не були - він проживав та проживає з матір'ю в м. Кривому Розі.
Суд, заслухавши сторін судового процесу, їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1. до ОСОБА_3. та ВАТ «АКБ «АВТОКРАЗБАНК» задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні встановлено, що 02 лютого 2004 року між ОСОБА_3. та ВАТ «АКБ «АВТОКРАЗБАНК» було укладено договір застави НОМЕР_1 (іпотечний договір). Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим НОМЕР_2. За цим договором відповідачка ОСОБА_3., як майновий поручитель ТОВ «ІНФОРМПРАВО» передала в іпотеку ВАТ «АКБ «АВТОКРАЗБАНК» належний їй на праві приватної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Цим договором були забезпечені вимоги відповідача ВАТ «АКБ «АВТОКРАЗБАНК» до боржника - ТОВ «ІНФОРМПРАВО», які виникли на підставі укладеного між останніми кредитного договору, а саме: зобов'язання по поверненню кредитних коштів в сумі 450 тис. грн. в строк до 02.02.2005 року, які надавалися в формі поновлюваної кредитної лінії, щомісячної оплати процентів за користування кредитом у розмірі 23% річних у строки з 25 по ЗО (31). число кожного місяця, а також оплати пені в розмірі 0,2%, яка обчислюється з суми неповернутого кредиту і/або несплачених процентів за кожен день несвоєчасного повного або часткового повернення кредитних коштів, оплату процентів, оплати штрафу в розмірі 0,5% від суми кредитних коштів згідно договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених п.п.3.3, 6.2 Кредитного договору, оплати штрафу у розмірі 20% від суми неповернутого кредиту і/або несплачених
3
процентів за несвоєчасне або неповне повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну або часткову оплату процентів, а також завдані збитки.
07 вересня 2005 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області було винесено рішення у цивільній справі №2-595 за позовом ВАТ «АКБ «АВТОКРАЗБАНК» в особі Дніпропетровської філії до ОСОБА_3., третя особа - ТОВ «ІНФОРМПРАВО», згідно якого на користь ВАТ «АКБ «АВТОКРАЗБАНК» в особі Дніпропетровської філії було стягнено заборгованість ТОВ «ІНФОРМПРАВО» по кредитному договору НОМЕР_1 від 02.02.2005 р. в сумі 127515,00 грн., з яких 60039,15 грн. - сума процентів, 67475,85 грн. -сума кредиту шляхом звернення стягнення на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належне на праві приватної власності ОСОБА_3. шляхом продажу домоволодіння з публічних торгів. Дане рішення набуло чинності 18 вересня 2005 року, не оскаржено, не скасовано. На даний час на підставі цього рішення ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області відкрито виконавче провадження.
Наполягаючи на позовних вимогах, представник позивача наводить три підстави визнання договору недійсним.
Підстава перша: порушення при укладенні договору ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку». Суд вважає, що при укладанні договору іпотеки його сторонами було додержано вимог законодавства, оскільки ця правова норма є нормою прямої дії, яка поширює дію іпотеки на земельну ділянку у разі іпотеки будинку, навіть якщо про це не було зазначено в договорі.
Підстава друга: порушення прав та законних інтересів малолітньої дитини при укладенні договору іпотеки. В якості правової підстави позивач наводить ст.ст. 47, 48 Конституції України та ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства». Суд вважає таке посилання позивача необгрунтованим та недоведеним, оскільки позивач не надав суду належних доказів проживання малолітньої дитини на момент укладення оспорюваного договору саме в будинку, який переданий в іпотеку. Навпаки дослідженою довідкою дитячої лікарні підтверджується, що дитини проживала в м. Кривому Розі, а не в АДРЕСА_1.
Підстава третя: укладення відповідачкою ОСОБА_3. оспорюваного договору іпотеки під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. В якості правової підстави позивач наводить ст. 233 ЦК України. Суд вважає, що оспорюваний договір дійсно був укладений під впливом тяжкої для ОСОБА_3. обставини і на вкрай невигідних для неї умовах.
Так, свідок ОСОБА_9. в судовому засіданні показала, що добре пам'ятає психологічний стан, в якому перебувала ОСОБА_3. під час укладення договору іпотеки будинку у АДРЕСА_1, оскільки це відбувалося одразу після народження сина ОСОБА_2. ОСОБА_3. одразу після виходу з пологового будинку була поставлена своїм чоловіком ОСОБА_8перед фактом необхідності укладення договору застави «дачі». Гроші ОСОБА_8 були потрібні для розрахунку зі своїми особистими боргами. ОСОБА_9. також пояснила, що про існування фінансових проблем у ОСОБА_2 вона знала ще задовго до взяття останнім кредиту, і що ОСОБА_3. підписала документи про заставу у стані стресу.
Свідок ОСОБА_10. суду показала, що ОСОБА_2. потребував негайної фінансової допомоги, у зв'язку з чим останній наполягав на заставі належного його дружині ОСОБА_3. майна. ОСОБА_3. не мала реального бажання закладати будинок, однак у зв'язку з постійними погрозами ОСОБА_ОСОБА_8 на адресу ОСОБА_3., остання вимушена була закласти будинок.
Свідок ОСОБА_8. показав, що він був засновником ТОВ «ІНФОРМПРАВО» та його директором на момент отримання кредиту від ВАТ «АКБ «АВТОКРАЗБАНК». У нього були особисті борги на значну суму, у зв'язку з чим він під психологічним тиском змусив дружину закласти будинок, який, як він вважає, належить виключно ОСОБА_3. Кредитні гроші він витратив на свої особисті потреби, до сімейного бюджету з них нічого не потрапило.
4
Крайня невигідність для заставодавця оспорюваного договору полягає в тому, що ОСОБА_3., не беручи безпосередньої участі в організації комерційної діяльності ТОВ «ІНФОРМПРАВО», як майновий поручитель ніякої винагороди не отримувала. Крім того, ОСОБА_3. не мала можливості контролювати процес розрахунків ТОВ «ІНФОРМПРАВО» з Банком, оскільки не була ні учасником, ні посадовою особою ТОВ «ІНФОРМПРАВО».
Тяжкими обставинами для ОСОБА_3. суд вважає її особливий психоемоційний стан після пізніх пологів, напружені стосунки в сім'ї, матеріальні негаразди.
Разом з тим, суд вважає, що в позовних вимогах ОСОБА_1., яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, про визнання недійсним іпотечого договору з підстави, передбаченої ст. 233 ЦК України, необхідно відмовити, оскільки відповідно до ч. 2 ст. З ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 258 СК України, ОСОБА_1 має право звернутися до суду за захистом прав та інтересів малолітнього онука без спеціальних на те повноважень.
Суд вважає, що право на звернення з позовом про визнання недійсним договору з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України, мають лише безпосередні учасники спірних правовідносин, тобто суб'єкти правовідносин (заінтересовані особи), чиї безпосередні права та пов'язані з ними інтереси порушені у справі. У даному випадку, безпосередні права та пов'язані з ними інтереси малолітнього ОСОБА_2 укладеним іпотечним договором не порушені, отже, ОСОБА_1 не є належним позивачем за даним позовом.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства «АКБ «АВТОКРАЗБАНК» про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити за недоведеністю.
Заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 03 травня 2006 року у вигляді заборони будь-яким фізичним та юридичним особам вчиняти дії, спрямовані на реалізацію будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3, до вирішення судом справи по суті заявлених вимог та зборони продажу майна , переданого в Іпотеку згідно договоруНОМЕР_1 (іпотечного договору) від 02 лютого 2004 року, кладеного між ВАТ «АКБ «АВТОКРАЗБАНК» та ОСОБА_3., посвідченого 02.022004 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 4, а саме будинку АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3, скасувати.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний,.строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.