ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/0430/428/18 Справа № 214/2079/17 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 214/2079/17

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 23 серпня 2018 року, яке ухвалено суддею Гринем Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 серпня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (надалі - ПАТ «СК «Країна»), про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 27 березня 2016 року о 14-00 год., водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Мерседес Бенц», д/з НОМЕР_2, рухаючись по об'їзній дорозі, поблизу е/о №9 у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, був недостатньо уважний та під час зміни напрямку свого руху, не впевнився в тому, що це буде безпечно та не складе небезпеки для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Chevrolet aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався в попутному напрямку позаду, під керуванням водія ОСОБА_4. В результаті автомобіль «Chevrolet aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1, зазнав механічних пошкоджень. Своїми діями водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.2.3 (б), п. 10.1 ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20.02.2017 року ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07.06.2016 року провадження в адміністративній справі відносно водія ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.07.2016 року вказана постанова скасована та прийнята нова постанова, якою закрито провадження відносно водія ОСОБА_4 за ст. 124 КупАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Внаслідок ДТП позивачу, як власнику автомобіля «Chevrolet aveo», спричинена матеріальна та моральна шкода, у зв'язку з чим він звернувся до суду із даним позовом.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 39 560,41 грн. (116 586,98 - ринкова вартість автомобіля до ДТП мінус 28 026,57 грн. - вартість автомобіля після ДТП мінус 49000 грн. - страхове відшкодування, сплачене страховиком в якості відшкодування завданої майнової шкоди) у якості відшкодування завданої позивачеві майнової шкоди; 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та судовий збір у сумі 1547 грн., а також витрати по справі в розмірі 14 900 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 23 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 39 560 грн. 41 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 12 304 грн. 91 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, відповідач не визнає себе винним у настанні ДТП, оскільки, на його думку, пошкодження автомобіля позивача сталося саме внаслідок загорання через встановлену газову установку, а не у зв'язку із зіткненнями автомобілів Також, відповідач вважає, що заявлена і стягнута за нього матеріальна і моральна шкода дуже завищена і не обґрунтована. На думку відповідача, суд неправомірно відмовив у задоволенні його клопотання про призначення судової пожежно-технічної експертизи та стягнув з нього на користь позивача судові витрати, розмір яких є явно завищеним та навіть перевищує розмір стягнутої моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що 27.03.2016 року, приблизно о 14.00 годині, водій ОСОБА_2, керував автомобілем «Mersedes -Benz Vito 108», номерний знак НОМЕР_2, у м. Кривому Розі по об'їзній дорозі поблизу електроопори № 9, при цьому не був достатньо уважним та під час зміни напрямку свого руху не достатньо впевнився, що це буде безпечним та не складе небезпеки для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Chevrolet aveo», номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався в попутному напрямку позаду, після чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20.02.2017 року, яка набрала законної сили 03.03.2017р., провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Судом при розгляді справи встановлено наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (т. 1 а.с.14-16).

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.07.2016 року, яка була постановлена за фактом ДТП, що мала місце 27 березня 2016 року, за участю водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було скасовано постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07.06.2016 року відносно ОСОБА_4 та прийнято нову постанову, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_4, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення (т. 1 а.с.17-24).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 виданого 02.12.2006 року, власником автомобіля «Shevrolet aveo», державний номерний знак НОМЕР_1, є позивач ОСОБА_1 (т. 1 а.с.12).

Згідно полісу АЕ 6030578, автомобіль «Mersedes -Benz Vito 108», державний номерний знак НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2 застрахований в ПАТ «Страхова компанія «Країна» та франшиза становить 1000,00 грн. (т. 1 а.с.140).

Відповідно до звіту про оцінку майна №013/МУ-16 від 01.04.2016 року про визначення ринкової вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля «Chevrolet aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження, а саме: ринкова вартість автомобіля складає 116 918,23 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 177 384,93 грн. Оціночна вартість матеріальної шкоди, спричиненого власнику автомобіля «Chevrolet aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 116 918,23 грн.(т. 1 а.с.25-62).

Відповідно до звіту про оцінку майна №001/УС-16 від 12.04.2016 року визначено утилізаційну вартості автомобіля «Chevrolet aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1, яка складає 26218,00 грн. (т. 1 а.с.63-67).

30.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «СК «Країна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи (т. 1 а.с.141-142).

24.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «СК «Країна» зі заявою про виплату страхового відшкодування (т. 1 а.с.145).

29.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся ПАТ «СК «Країна» із заявою про погодження розміру страхового відшкодування в сумі 50000 грн. (т. 1 а.с. 146).

Згідно платіжного доручення №7624 від 23 травня 2017 року, власнику пошкодженого транспортного засобу - ОСОБА_1, ПАТ «СК «Країна» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 49 000,00 грн. (т. 1 а.с.151).

Згідно висновку експерта №34/18 від 09 лютого 2018 року, матеріальний збиток завданий власнику автомобіля «Chevrolet aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.03.2016 року, станом на день ДТП, складає 116 586,98 грн., ринкова вартість вище вказаного автомобіля станом на день ДТП,складає 28026,57 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 172 435,59 грн. та перевищує його ринкову вартість, що на момент його пошкодження складає 116 586, 98 грн. (т. 1 а.с. 45-77).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1166, 1187 ЦК України та виходив з того, що ОСОБА_2 є винним в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, а тому й повинен нести відповідальність за заподіяну з його вини матеріальну шкоду позивачу в обсязі різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 - 1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закону N 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу ОСОБА_1 було виплачено 49 000,00 грн. страхового відшкодування у розмірі ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи, яка, становить 1 000,00 грн. та є частиною збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України «Про страхування»), що не достатньо для відшкодування завданих збитків у повному обсязі, у зв'язку з чим він набув право на відшкодування завданої шкоди у повному обсязі саме винною собою - відповідачем ОСОБА_2

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення судом розміру відшкодування завданої шкоди, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями» діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1192 ЦК України визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до частини першої якої, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Порядок відшкодування шкоди в разі визнання транспортного засобу фізично знищеним регулюється положенням ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідності до якого транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньотранспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, автомобіль «Chevrolet aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1, вважається фізично знищеним, з огляду на те, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Chevrolet aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.03.2016 року, станом на день ДТП, складає 116 586,98 грн., ринкова вартість вище вказаного автомобіля станом на день ДТП, складає 28026,57 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 172 435,59 грн. та перевищує його ринкову вартість, що на момент його пошкодження складає 116 586, 98 грн. (а.с. 45-77), тобто витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого в автомобіля перевищують його вартість до дорожньо-транспортної пригоди.

Розмір завданих збитків підтверджено висновком експерта №34/18 від 09 лютого 2018 року, який сторонами не оспорюється та відповідачем ОСОБА_2 не ставиться питання про проведення повторної автотоварознавчої експертизи, у зв'язку з неповнотою або ж неточністю висновку експерта, а тому доводи апеляційної скарги щодо не доведення позивачем заявлених позовних вимог колегією суддів відхиляються.

Доводи апеляційної скарги про те, що пошкодження автомобіля «Chevrolet aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1, сталося саме внаслідок загорання через встановлену газову установку, а не внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, колегією суддів відхиляються, як недоведені та такі, що суперечать матеріалам справи.

Доводи ж апеляційної скарги про те, що суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової пожежно-технічної експертизи колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки правомірність таких дій суду має перевірятися при вирішенні питання щодо заявленого аналогічного клопотання стороною у суді апеляційної інстанції, однак відповідне клопотання до суду апеляційної інстанції не подавалося.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи наведені обставини та беручи до уваги, що внаслідок протиправної поведінки відповідача порушено право володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1 належним йому автомобілем, порушився звичний життєвий уклад, він через пошкодження автомобіля вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, ї внаслідок чого переносив душевні та моральні страждання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування позивачу завданої моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., який визначено судом з урахуванням принципів розумності і справедливості, і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Не може погодитись колегія суддів й з доводами апеляційної скарги щодо завищеного розміру судових витрат, які стягнуті з відповідача на користь позивача, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано в суді апеляційної інстанції, позивачем було понесено витрати на оплату послуг оцінки збитків у розмірі 900 грн., послуг експерта в розмірі 4000 грн. (т.2 а.с. 41-44) та сплачено судовий збір в сумі 1547 грн. (т.1 а.с. 1), які підтверджені документально та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Згідно частин 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України і у разі часткового задоволення позову судові витрати щодо сплати правничої допомоги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Врахувавши вищевикладено, суд першої інстанції, з огляду на складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для позивача, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для відшкодування всіх витрат позивача, понесених ним на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог..

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, - залишити без задоовлення.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 23 серпня 2018 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 17 грудня 2018 року.

Головуючий:

Судді: