ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року Справа № 918/54/16

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.05.2018р. у справі №918/54/16 (суддя Політика Н.А.)

за заявою боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро XXI"

про визнання банкрутом

за участі представників:

від ПАТ "Дельта Банк" (апелянт) - представник Терещук Ю.О., довіреність №б/н від 13.10.2018р.

від ліквідатора ТОВ"Агро XXI" - представник Сядро О.В., довіреність №б/н від 17.07.2018р.

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Рівненської області від 24.01.2017р., серед іншого, припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ", визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" арбітражного керуючого Мамченко Л.Н.

25.01.2017р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро XXI" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури боржника. Граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника: протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

У зв'язку із закінченням повноважень судді Андрійчук О.В. розпорядженням в.о.керівника апарату №01-04/166/2017 від 26.06.2017р. відповідно до п.п.2.3.49-2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/54/16.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27.06.2017р. справу №918/54/16 за заявою боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро XXI" прийнято до свого провадження суддею Політикою Н.А.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.11.2017р. визнано поточні грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до боржника на суму 1024701грн. 05коп. основного боргу, як вимоги четвертої черги, 88816292 грн. 47 коп. вимоги які забезпечені заставою із внесенням до реєстру вимог позачергово та 3200 грн. 00 коп. судові витрати, як вимоги першої черги із включенням їх до реєстру вимог кредиторів. Визнано поточні грошові вимоги ГУ ДФС у Рівненській області до боржника на суму 2334грн. 98 коп. не конкурсні вимоги, як вимоги шостої черги та 3 200 грн. 00 коп. судові витрати, як вимоги першої черги із включенням їх до реєстру вимог кредиторів. Відмовлено ГУ ДФС у Рівненській області про визнання поточних грошових вимог до боржника на суму 97247 грн. 19 коп. В задоволенні заяви ГУДФС у Хмельницькій області про визнання поточних грошових вимог до боржника на суму 195763 грн. 37 коп. відмовлено. Задоволено заяву ліквідатора ТОВ "Агро ХХІ" арбітражного керуючого Мамченко Л.Н. про припинення повноважень ліквідатора у даній справі. Припинено повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Мамченко Л.Н. у даній справі. Затверджено звіт ліквідатора ТОВ "Агро ХХІ" Мамченко Л.Н про проведену роботу та звіт ліквідатора ТОВ "Агро ХХІ" Мамченко Л.Н про основну грошову винагороду ліквідатора та витрати по справі за період з 24.01.2017р. по 13.11.2017р. в розмірі 351231 грн. 22 коп., з яких 235320 грн. 51 коп. оплата послуг та 115 910 грн. 71 коп. витрати. Призначено ліквідатором ТОВ "Агро ХХІ" арбітражного керуючого Бутенка Олега Олександровича.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.05.2018р. у справі №918/54/16 клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж всього майна - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро XXI", яке забезпечує вимоги ПАТ "Дельта Банк" задоволено. Надано згоду на продаж майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро XXI", яке забезпечує вимоги ПАТ "Дельта Банк", що є предметом застави згідно: іпотечного договору №НКЛ - 2005422/S-l від 23.11.2010р. з додатковими договорами; договору застави НКЛ-2005422/S-2 від 23.11.2010р. з додатковими договорами; іпотечного договору №2005422/S-4 від 01.12.2010р. із додатками і змінами; договору застави №2005422/S-17 від 29.07.2011р. із додатками і змінами; договору застави №2005422/S-34 від 29.12.2011р.; договору застави №2005422/S-35 від 29.12.2011р. із додатками, змінами; договору застави №03/09/КL/S-4 від 28.02.2012р.; договору іпотеки від 13.03.2012р.; іпотечного договору від 29.08.2008р.; договору застави №28/08/КL/S-13 від 02.03.2012р.; договору застави від 13.03.2012р.; договору застави №2005422/S від 30.12.2013р.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, ПАТ "Дельта Банк" звернулося із апеляційною скаргою (арк.мат.оск.38-44).

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення полягає у комплексному, грубому порушенні місцевим господарським судом абз.2 ч.4 ст.42 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом».

АТ «Дельта Банк» наголошує, що в листі вих.№23.1/2167 від 20.04.2018р. не відмовляв в наданні згоди на реалізацію заставного майна АТ «Дельта Банк», а лише фактично просив надати додаткові документи та інформацію. Запитувані документи та інформація необхідні АТ «Дельта Банк» з метою перевірки наявності у справі про банкрутство ТОВ «Агро XXI» фактично виявленого заставного майна Банкрута та встановлення, у разі наявності такого факту, підстав його відсутності, законності такого роду підстав, можливості повернення такого роду майна.

Зазначає, що неможливо розпочинати процедуру реалізації майна, першочергово не визначивши складу ліквідаційної маси, а також повного переліку заставного майна банкрута. В інакшому випадку, ефективність ліквідаційної процедури не забезпечується, втрачається її сенс, виникають додаткові підстави для оскарження. У справі про банкрутство ТОВ «Агро XXI» відсутня документально підтверджена інформація щодо виявлення всього переліку заставного майна AT «Дельта Банк».

Акт інвентаризації основних засобів (заставного майна) ТОВ «Агро XXI» станом 05.05.2016, не містить відомостей щодо наявності заставного майна АТ «Дельта Банк» (згідно переліку) та фактичного місцезнаходження заставного майна (повна адреса, реквізити підприємства у якого знаходиться заставне майно Банку, підстав знаходження заставного майна у цих підприємств (договір зберігання, охорони, оренди, тощо).

Відповідно, звернення до суду із клопотання про надання згоди на реалізацію заставного майна АТ «Дельта Банк» у спосіб, який використовує ліквідатор, суперечить приписам ч.1 ст.44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка передбачає продаж майна банкрута за способами: проведення аукціону, продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі лише після проведення інвентаризації та оцінки майна.

Апелянт зазначає, що згідно матеріалів справи АТ «Дельта Банк» встановлено факт неповного проведення інвентаризації майна ТОВ «АГРО XXI», оскільки не включено до складу майна, що підлягає продажу у справі про банкрутство переліку відсутнього заставного майна АТ «Дельта Банк», чим в тому числі порушено приписи ч.5 ст.44 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом» щодо обов'язку ліквідатора розпочати продаж майна банкрута цілісним майновим комплексом та ч.2 ст.44 Закону щодо не вчинення жодних дій у випадку виявлення відсутності будь-якого, належного боржнику майна, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Апелянт вважає, що реєстр вимог кредиторів станом на 16.01.2017р. не відповідає вимогам Закону та не може вважатись джерелом інформації про перелік виявленого заставного майна АТ «Дельта Банк», що підлягає продажу у ліквідаційній процедурі.

Вважає, що звернення до суду із клопотанням про згоду на продаж заставного майна не відповідає приписам ч.4 ст.42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», адже звернення арбітражного керуючого є передчасним.

Згідно практики вищих судів України, право заставного кредитора приймати участь у процедурі продажу заставного майна цього кредитора гарантується (Постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015р. у справі №Б-24/93-10, від 17.06.2014р. у справі №БЗ/128-11).

Також апелянт зазначає, що під «наданням згоди на продаж заставного майна» розуміється неодноразова дія, а процес щодо узгодження процедури продажу майна з заставним кредитором, і лише у випадку не надання такої згоди кредитором, тобто однозначної відмови від надання згоди на продаж майна, ліквідатор вправі звернутися до суду для отримання такої згоди.

Стверджує, що судом не враховано, що безпідставне звернення до суду ліквідатора ТОВ «Агро XXI» з клопотання про надання згоди на реалізацію заставного майна, без першочергового звернення за таким погодженням до заставного кредитора у належний спосіб, тягне за собою затягування процедури банкрутства, а саме - неузгодження процедури продажу заставного майна із заставним кредитором супроводжується негативним наслідками у вигляді порушення визначених Законом строків процедури, значного збільшення витрат, пов'язаних з процедурою банкрутства, порушення прав кредиторів на задоволення їх грошових вимог, неефективності процедури банкрутства.

Також, неправомірною вважає відмову у задоволенні клопотання АТ «Дельта Банк» щодо відкладення слухання справи на іншу дату. Адже, станом на 08.05.2018р. - дату та час постановлення оскаржуваної ухвали, відповідь на лист №23.1/2167 від 20.04.2018р., АТ «Дельта Банк» не отримував, про направлення цього листа на адресу Банку, останній дізнався у судовому засіданні 08.05.2018р.. Так як зі змісту листа вбачалося, що матеріали справи містять інвентаризацію (а запит на її отримання з боку АТ «Дельта Банк» був саме щодо інвентаризації майна Банкрута, що була проведена після винесення постанови про визнання боржника Банкрутом) та реєстр вимог кредиторів, до якого окремо внесено відомості про все заставне майно АТ «Дельта Банк», суд позбавив можливості Банк ознайомитися з матеріалами справи, які, з огляду на контекст листа №02-01/22/51 від 04.05.2018р. ліквідатора ТОВ «Агро XXI», були новими та носили характер нових доказів у справі.

На підставі викладеного скаржник просить суд скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.05.2018р. у справі №918/54/16 щодо задоволення клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж всього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро XXI", яке забезпечує вимоги ПАТ "Дельта Банк" повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні клопотання ліквідатора відмовити. Справу передати до господарського суду Рівненської області для продовження ліквідаційної процедури.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/54/16 у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Огороднік К.М., суддя Коломис В.В.

Ухвалою від 30.05.2018р. відкрито апеляційне провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду Рівненської області від 08.05.2018 року у справі №918/54/16. Розгляд скарги призначено на "26" червня 2018 р. о 14:30 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, в залі судових засідань №4. Зобов'язано ПАТ "Дельта Банк" у строк до 15 червня 2018 року надіслати до Рівненського апеляційного господарського суду докази надіслання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів ГУ ДФС у Рівненській області.

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2018р. апелянтом долучено до матеріалів справи №918/54/16 докази надіслання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів ГУ ДФС у Рівненській області: оригінал опису, реєстру та чеку поштового відправлення.

18.06.2018р. на адресу суду від арбітражного керуючого Бутенка Олега Олександровича надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (арк.мат.оск.98, 99)

У відзиві зазначає, що здійснюючи повноваження ліквідатора Банкрута, 11.04.2018р. направив лист до забезпеченого кредитора ПАТ "Дельта Банк" для одержання згоди на продаж заставного майна, як це передбачено ст.42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Оскільки відповіді не отримав, то 26.04.2018р. був змушений звернутись до суду із клопотанням про надання дозволу на продаж майна. Вже після направлення клопотання про надання дозволу на продаж майна, отримав лист від ПАТ «Дельта Банк» з вимогами про надання документів та вимогою запросити АТ «Дельта Банк» на збори комітету кредиторів.

Висунувши зазначені вимоги ПАТ «Дельта Банк» не зазначив на підставі яких нормативних актів вони ґрунтуються, оскільки ні Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ні інші законодавчі акти не зобов'язують та не надають права ліквідатору надавати заставному кредитору запитувані ним документи під час процедури ліквідації, а також не пов'язують надання згоди на продаж майна із наданням будь-яких документів стороні по справі. Тому у заставного кредитора не виникало право витребування таких документів для надання згоди на продаж майна, яке забезпечує його вимоги.

Арбітражний керуючий звертає увагу, що правову позицію щодо того, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить положень, які б надавали забезпеченому кредитору право обирати умови та порядок реалізації заставного майна, в тому числі і погоджувати початкову вартість, висловив Верховний Суд в постанові від 29.03.2018р. у справі №904/3719/15.

Окрім того, звертає увагу, що ПАТ «Дельта Банк» у запереченні на клопотання та у апеляційній скарзі декларує, що не відмовляв у наданні згоди на продаж майна. Дане твердження ПАТ «Дельта банк» виглядає нелогічним, оскільки, якщо ПАТ «Дельта Банк» згоден на продаж заставленого майна, то тоді подання апеляційної скарги позбавлено сенсу, якщо не згоден, то таку згоду має право надати суд (що він і зробив відповідно до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»). ПАТ «Дельта Банк» в частині заперечення відмови у наданні дозволу на продаж вводить суд апеляційної інстанції в оману, так як в судовому засіданні 08.05.2018р. в господарському суді Рівненської області кредитор однозначно і прямо заявив, що відмовив ліквідаторові у дозволі на продаж майна.

Також, арбітражний керуючий зазначає, що інвентаризація майна боржника була здійснена двічі, під час процедури розпорядження майном, а також під час процедури ліквідації ТОВ «Агро XXI». Результати інвентаризації оформлені належним чином та містяться у матеріалах справи.

Щодо взаємозв'язку оцінки майна та надання згоди на його продаж, звертає увагу на позицію Вищого господарського суду України у постанові від 10.11.2015р. №9/36.

Щодо відсутнього майна, ліквідатором в теперішній час здійснюються заходи, спрямовані на встановлення підстав вибуття активів, в тому числі направлено відповідні запити.

Посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 16.05.2015р. у справі №Б-24/93-10, вважає недоречним, оскільки у даній справі судами не було з'ясовано, чи звертався ліквідатор до кредитора, вимоги якого забезпечено майном банкрута, із проханням надати згоду на реалізацію саме того майна, про дозвіл на реалізацію якого просив ліквідатор в поданому до господарського суду клопотанні, що й стало причиною скасування прийнятих у справі рішень.

Щодо посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 17.06.2014р. у справі №БЗ/128-11 зазначає, що предметом розгляду у справі №БЗ/128-11 є припинення повноважень ліквідатора за заявою забезпеченого кредитора, а ліквідатор у справі взагалі не звертався до забезпеченого кредитора про надання згоди на продаж заставленого майна.

Щодо посилань на постанову ВГСУ від 08.02.2017 у справі № 911/531/14 та постанову ВГСУ від 27.06.2017 у справі № 910/24994/15, то у даних справах наявний спір між ліквідатором та забезпеченим кредитором.

На підставі викладеного арбітражний керуючий просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк» у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.06.2018р. у даній справі розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.07.2018р. об 14:10год. Витребувано із господарського суду Рівненської області всі матеріали справи №918/54/16, у разі не надіслання справи, зобов'язано надати Рівненському апеляційному господарському суду інформацію про причини неможливості виконання ухвали суду.

05.07.2018р. на адресу суду від господарського суду Рівненської області надійшов лист у якому зазначають, що матеріали справи №918/54/16 направлені до Касаційного господарського суду супровідним листом від 22.06.2018 року №918/54/16/592/18.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.2018р. (головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Огороднік К.М., суддя Коломис В.В.), на підставі п.17.12 Перехідних положень ГПК України, зупинено апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.05.2018р. у справі №918/54/16 до повернення матеріалів справи із Касаційного господарського суду у складі Верховного суду. Зобов'язано господарський суд Рівненської області після повернення із Касаційного господарського суду у складі Верховного суду матеріалів справи №918/54/16 надіслати їх до Рівненського апеляційного господарського суду.

У відповідності до абз.3 п.3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. ліквідовано Рівненський апеляційний господарський суд та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.

Частиною 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

05.10.2018р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до наказу керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №992 від 01.10.2018р. "Про комісію для передачі судових справ та матеріалів" згідно акта здачі судових справ від 03.10.2018 до Північно-західного апеляційного господарського суду передана апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.05.2018р. у справі №918/54/16.

18.10.2018р. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/54/16 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П.

Ухвалою від 19.10.2018р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.05.2018р. у справі №918/54/16 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П. Зобов'язано Господарський суд Рівненської області надіслати матеріали справи №918/54/16 до Північно-західного апеляційного господарського суду.

31.11.2018р. матеріали справи надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 05.11.2018р. поновлено апеляційне провадження по розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.05.18р. у справі №918/54/16. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2018р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

12.12.2018р. (вх.№9161/18) на адресу суду від арбітражного керуючого Бутенка Олега Олександровича надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу аналогічний за змістом та вимогами вже раніше поданому відзиву.

У судове засідання 13.12.2018р. з'явилися представник АТ «Дельта Банк» та представник ліквідатора ТОВ «Агро ХХІ». Інші учасники провадження не з'явилися, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені у встановленому Законом порядку, причини неявки не повідомили.

Враховуючи положення ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших учасників провадження.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2018р. представник АТ «Дельта Банк» підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просить її скасувати та винести нову про відмову у задоволенні клопотання арбітражного керуючого.

Представник ліквідатора ТОВ «Агро ХХІ» заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, такою, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як вбачається із заяви ліквідатор, останній обґрунтовуючи клопотання про надання згоди на продаж заставного майна, посилався на те, що в ході ліквідаційної процедури встановлено, що кредиторські вимоги ПАТ "Дельта Банк" забезпечені заставним майном. Для одержання згоди на продаж заставного майна, з метою забезпечення проведення ліквідаційної процедури, ліквідатор звертався до забезпеченого кредитора ПАТ "Дельта Банк" листом №02-01/22/43 від 11.04.2018р. Відповідно до відомостей Укрпошти такий запит отриманий ПАТ "Дельта Банк" 18.04.2018р. Станом на 26.04.2018 року останній згоди не надав, що зумовило звернення ліквідатора до господарського суду в порядку ч.4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Однак, після направлення клопотання до суду, в той же день 26.04.2018р., ліквідатор TOB "Агро XXI" отримав на поштову адресу лист ПАТ "Дельта Банк" вих.№23.1/2167 від 20.04.2018р., яким йому фактично відмовлено в наданні згоди на продаж майна та висунуто вимоги для погодження реалізації заставного майна ПАТ "Дельта Банк", а саме конкретизувати запит, вказавши повний перелік виявленого ліквідатором заставного майна ПАТ "Дельта Банк", що підлягає реалізації у межах справи банкрутство TOB "Агро XXI", при цьому зазначити: фактичне місцезнаходження заставного майна (повна адреса, реквізити підприємства у якого знаходиться заставне майно Банку, підстави знаходження заставного майна у цих підприємств (договір зберігання, охорони, оренди, тощо) та надати завірені копії таких документів, в разі відсутності заставного майна повідомити щодо заходів, які вживаються ліквідатором для його виявлення.

Крім того, банк просив надати належним чином завірені копії наступних документів: акти інвентаризації майна банкрута ТОВ "Агро XXI", що була проведена після визнання боржника банкрутом; документи в підтвердження проведення конкурсу по вибору торгуючої організації задля організації та проведення торгів у вигляді ЦМК (оголошення, протоколу та інше); договір (проект), що був укладений з торгуючою організацією для організації та проведення торгів у вигляді ЦМК.

Також зазначив, що якщо продати майно у вигляді цілісного майнового комплексу не вдасться, при прийнятті рішення щодо продажу майна Боржника частинами у складі, визначеному комітетом кредиторів Товариства, запросити заставного кредитора ПАТ "Дельта Банк" на збори комітету кредиторів з розгляду цього питання.

Висунення вимог заставний кредитор обґрунтовує необхідністю отримання інформації для реалізації ним права заставного кредитора щодо визначення умов організації та проведення аукціону з метою оптимізації порядку здійснення ліквідаційної процедури. У підтвердження своєї позиції, заставний кредитор ПАТ "Дельта Банк" надає посилання на постанову ВГС України від 08.02.2017р. у справі №911/531/14.

В той же час, жодних правових підстав для таких дій кредитор не наводить.

Таким чином, кредитор заявляє про своє незаконне втручання в повноваження ліквідатора стосовно організації процедури продажу майна банкрута.

Ліквідатор ТОВ "Агро ХХІ" розглянув відмову і направив заставному кредиторові лист №02-01/22/51 від 04.05.2018р., яким вказав, що право вимагання заставним кредитором додаткових відомостей та копій документів від ліквідатора для надання згоди на продаж майна не передбачено законом, а також повідомив про те, що вважає лист №23.1/2167 від 20.04.2018р. необґрунтованою відмовою в наданні згоди на продаж майна, яке забезпечує вимоги ПАТ "Дельта Банк".

Частиною 4 статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом» передбачено, що майно банкрута, яке є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Крім того, згідно з ч.6 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом» задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Зазначені приписи кореспондуються з ч.9 ст.45 вказаного Закону, в якій визначено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута в ліквідаційній процедурі здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, в ліквідаційній процедурі, за відсутності згоди заставного кредитора, господарський суд за заявою ліквідатора лише надає згоду на продаж майна банкрута, що знаходиться в заставі (іпотеці), а ліквідатор у відповідності до приписів ст.ст.44, 49-76 даного Закону здійснює оцінку майна банкрута, що є предметом забезпечення та здійснює його продаж для задоволення вимог заставного кредитора.

Згідно п.5 ст.44 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом» ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Згідно п.31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 28.03.2013р. №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI" із змінами і доповненнями) порядок продажу майна банкрута врегульовано статтею 44 Закону. При цьому продаж майна частинами здійснюється лише у випадку, коли не вдалося реалізувати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу.

Отже, ліквідатор діючи в рамках прав наданих йому законодавством про банкрутство отримує згоду від забезпеченого кредитора, а за відсутності такої, згоду суду на реалізацію майна банкрута, та керується при цьому вимогами ст.43 та ст.44, розділом IV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 22.12.2011р.), здійснюючи реалізацію майна без додаткового погодження.

При цьому, положення Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом» не передбачають можливості заставному кредитору визначати умови продажу заставного майна, а тому ліквідатор в цій частині має керуватися положеннями ст.ст.42-44 Закону. У випадку, якщо заставний кредитор не згоден з умовами, порядком та ціною, він може оскаржити дії ліквідатора відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом».

Правову позицію про те, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить положень, які б надавали забезпеченому кредитору право обирати умови та порядок реалізації заставного майна, в тому числі і погоджувати початкову вартість, висловив Верховний Суд у постанові №904/3719/15 від 29.03.2018р., в якій зазначив, що встановлення забезпеченим кредитором умов та обмежень до процедури реалізації майна банкрута суперечать положенням Закону, зокрема викладеним в абз.2 ч.4 ст.42 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом», де встановлено, що продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, в будь-якому разі здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом. Іншого порядку продажу майна, в тому числі і заставного, у ліквідаційній процедурі, ніж встановлено Законом про банкрутство, не передбачено.

Згідно позиції Вищого господарського суду України, наведеної у постанові від 10.11.2015р. у справі №9/36, відповідно до статей 43, 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом», подальшими діями ліквідатора у ліквідаційній процедурі є проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута. Оцінка майна банкрута за новою редакцією Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом» є власною компетенцією ліквідатора та може проводитися ним із застосуванням висновків експертів-оцінювачів або без такого застосування, оскільки за новою редакцією цього Закону первісна оцінка майна є рівною сукупним визнаним у справі про банкрутство вимогам кредиторів, що не вимагає обов'язкової окремої оцінки його складових частин (об'єктів застави). Відтак, дії з формування ліквідаційної маси та оцінки предметів застави можуть проводитися ліквідатором пізніше у часі або паралельно з отриманням згоди суду на відчуження заставного майна, а для отримання згоди на відчуження ліквідатором майна в ліквідаційній процедурі йому достатньо встановити фактичну наявність у боржника предметів застави на час проведення ліквідаційної процедури.

Як встановлено ч.1 ст.37 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом», під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

При цьому, постановою господарського суду Рівненської області від 24.01.2017р., серед іншого, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, тобто, строк ліквідаційної процедури вже і так затягується, а подальше відкладення розгляду даного питання призведе ще до більшого затягування справи, що порушуватиме права кредиторів.

Також, як зазначив ліквідатор, жодного разу за час ліквідаційної процедури аж до отримання запиту згоди на продаж заставного майна, заставний кредитор ПАТ "Дельта Банк" не звертався до ліквідатора ТОВ "Агро ХХІ" щодо переліку та стану збереження майна, яке забезпечує його вимоги, а вимагає відомості про результати інвентаризації всього майна банкрута для "оптимізації ліквідаційної процедури", при цьому не роз'яснюючи яке значення це має для надання згоди на продаж майна, яке забезпечує його вимоги.

Враховуючи викладене, господарський суд Рівненської області дійшов вірного висновку про задоволення клопотання ліквідатора надати згоду на реалізацію заставного майна в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Щодо твердження скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

ПАТ «Дельта Банк» просив суд першої інстанції відкласти розгляд справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про надання згоди на продаж всього майна банкрута - ТОВ "Агро XXI", яке забезпечує вимоги ПАТ "Дельта Банк" надійшло до суду першої інстанції ще 26.04.2018р., яке ухвалою суду від 26.04.2018р. призначено до розгляду у судове засідання на 08.05.2018р.

Представник ПАТ Дельта Банк вже ознайомлювався з матеріалами справи.

Постановою господарського суду Рівненської області від 24.01.2017 року, серед іншого, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, тобто, строк ліквідаційної процедури вже і так затягується, а подальше відкладення розгляду справи призводить ще до більшого затягування справи, що порушуватиме права кредиторів.

Відповідно до ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

З наведеного вбачається, що місцевим господарським судом надавався час для забезпечення права учасників провадження у справі про банкрутство щодо реалізації своїх процесуальних прав, зокрема: ознайомлення з матеріалами справи, подання доказів, клопотань, тощо.

Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, жодним чином не порушив норм процесуального права, а відмова у клопотанні про відкладення розгляду справи не призвела до неправильного розгляду та вирішення клопотання арбітражного керуючого.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду винесено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.05.2018р. у справі №918/54/16 - залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "17" грудня 2018 р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.