справа № 2а-227/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 грудня 2009 року Залізничний районний суд міста Львова
у складі:
головуючого-судді Ліуша А.І.
при секретарі Спанчак О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ,
в с т а н о в и в :
позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, покликаючись на те, що вона є матір'ю дочки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. Стверджує, що всупереч вимогам ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» їй виплачували грошову допомогу, що була значно меншою розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Відповідачем за період 2007 року їй невірно виплачувалась допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Просить суд визнати неправомірними дії відповідача, стягнути з відповідача недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2007 року в розмірі 2166.12 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, давши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подавши суду заяву про розгляд справи за його відсутністю та заперечення, в якому просить в позові відмовити, мотивуючи тим, що позивачка отримувала допомогу у розмірі, встановленому чинним законодавством, а також пропустила встановлений КАС України строк звернення до суду.
Відповідно до ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву у відсутності відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо необхідних доказів для її розгляду по суті, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, наслідки неявки, про причини неявки належним чином суд не повідомив.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач має на утриманні дитину віком до трьох років дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. /а.с. 10/
Згідно довідки від 16 грудня 2008 року відповідач виплачує позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з січня 2007 року по грудень 2007 року на загальну суму 1220,22 грн. /а.с. 7/. Позивач стверджує про неправомірне заниження відповідачем виплачуваних сум нижче від розміру прожиткового мінімуму.
У відповідності до ст.13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Відповідно до положення ст.15 ч.1 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", в редакції до 9 липня 2007 року – допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно ст. 71 п.14 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» на 2007 рік зупинено дію ст.12, 15 ч.1 та п. 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають ОСОБА_4 України (є неконституційними), положення пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць на дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
У відповідності до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень.
З урахуванням наведеного, з дати прийняття зазначеного рішення, відповідач не вправі був застосовувати положення Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” в редакції Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а виплата допомоги підлягала здійсненню з урахуванням попередньої редакції статті 15, а саме, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років
Крім того, правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної соціальної допомоги, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям певних гарантій, а саме забезпечення їх щомісячної державної соціальної допомоги, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно із положеннями ст.12 Європейської соціальної хартії від 3 травня 1996 року, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються: започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.
Відповідно до ч.2 ст.3 ОСОБА_4 України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Ст.8 ОСОБА_4 України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач у справі після прийняття рішення Конституційним судом України не вжив заходів до захисту порушеного права позивача, а тому таке підлягає захисту в суді.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно.
Вирішуючи клопотання представника відповідача про відмову позивачу в поновленні строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що причина пропущення строку звернення до суду є поважною, оскільки позивачка дізналася про порушення своїх прав та законних інтересів лише після висвітлення в пресі рішень Конституційного суду України, а тому такий слід поновити.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково, визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати та відмови у перерахунку позивачу допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу допомоги по догляду за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, відповідно до положень Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 100, 128, 161, 162, 167 КАС України , ст. 15 Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007, суд, -
п о с т а н о в и в :
строк звернення до суду поновити.
Позов задоволити частково.
Визнати неправомірними дії Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо невиплати та відмови у перерахунку ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Зобов'язати Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до положень Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 гривні 40 копійок судового збору.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Ліуш А.І.