ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

іменем України

справа № 641/3526/18

провадження № 22-ц/818/590/18

14 грудня 2018 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Коваленко І.П., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області,

відповідач - Державна казначейська служба України,

третя особа - посол США в Україні ОСОБА_2,

третя особа - генеральний прокурор України ОСОБА_3,

третя особа - народний депутат України ОСОБА_4,

третя особа - народний депутат України ОСОБА_12,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2018 року в складі судді Попраса В.О.,

у с т а н о в и в:

В червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - ГУ МВСУ в Харківській області), Державної казначейської служби України, треті особи - посол США в Україні ОСОБА_2, генеральний прокурор України ОСОБА_3, народний депутат України ОСОБА_4, народний депутат України ОСОБА_12, про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 10 квітня 2018 року, 02 травня 2018 року, 11 травня 2018 року він звертався з інформаційними запитами до начальника ГУ МВД України в Харківській області, в яких просив надити відповіді на конкретно поставлені питання та надіслати відповідь кореспонденцією з повідомленням. 26 травня 2018 року він отримав листа, де йому неправдиво повідомили, що на його звернення від 07 травня 2018 року № 224 та від 15 травня 2018 року № 85 йому була надана відповідь 11 травня 2018 року № 189/119-29-2/01-2018. Зазначає, що в таких діях є службова халатність, оскільки йому умисно не була надана інформація, а службові особи ОСОБА_5 (яка готувала відповіді) та ОСОБА_6 (який підписував листи) намагалися заплутати його шахрайськими методами та спотворити реальну картину. У зв'язку з цим 29 травня 2018 року він звернувся з заявою до ГУ МВД України в Харківський області, в якій повідомив про злочин. 11 травня 2018 року ГУ МВД України в Харківській області направило на його адресу листа, в якому також не надано відповіді на конкретно поставлені питання в його зверненні від 10 квітня 2018 року та рекомендовано звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Посилаючись вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 100 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та зобов'язати Державну казначейську службу України перерахувати 100 000 грн. 00 коп. на рахунок громади Ікони Ієрусалимської Божої Матері Української православної церкви Московського патріархату для використання цих грошей в будівництві храму на честь Ікони Народження Пресвятої Богородиці та Святителя Миколи, яка будується за адресою: м. Харків, вулиця Сергія Грицевця, 40.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 червня 2018 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2018 року в складі колегії суддів Хорошевського О.М., Колтунової А.І., Кружиліної О.А., справа передана на розгляд до Київського районного суду м. Харкова.

30 серпня 2018 року ОСОБА_9 - представник ГУ МВД України в Харківський області подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що позов не є доведеним, оскільки інформація, запитувана позивачем, не є публічною інформацією. Інформаційні запити ОСОБА_1 розглядалися як заяви з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян».

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив обставин у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, та не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню.

09 листопада 2018 року ОСОБА_9 - представник ГУ МВД України в Харківський області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХП «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-УШ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Харківської області ліквідовано та утворено Харківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що 10 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з інформаційним запитом до ГУ МВДУ в Харківській області, в якому просив надати йому довідку з зазначенням даних для обчислення та виплати йому пенсії, складових пенсії, нормативно-правових актів щодо призначення пенсії, період часу, з якого йому має бути нарахована пенсія та її розмір.

Листом № 157/119-29-2/01-2018 від 23 квітня 2018 року за підписом члена ліквідаційної комісії ОСОБА_10, який позивачем було отримано 27 квітня 2018 року, ГУ МВДУ в Харківській області повідомило ОСОБА_1 про те, що згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» пенсії осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції) підлягають перерахунку з 01 січня 2016 року за прирівняними посадами із розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за січень 2016 року в розмірах, установлених з урахуванням постанови Кабінету міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Також було повідомлено, що ліквідаційною комісією ГУМВСУ в Харківській області нова довідка № 100/32582 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2016 року надіслана до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для подальшого перерахування пенсії.

Вважаючи, що відповіді на конкретно поставлені питання в інформаційному запиті від 10 квітня 2018 року не надані, ОСОБА_11 знов звернувся 02 травня 2018 року та 11 травня 2018 року з інформаційними запитами до начальника ГУ МВД України в Харківській області, в яких просив надити відповіді на конкретно поставлені питання та надіслати відповідь кореспонденцією з повідомленням.

Листами № 85зі/119-29-2/01-2018 від 17 травня 2018 року та № 189/119-29-2/01-2018 від 11 травня 2018 року за підписом члена ліквідаційної комісії ОСОБА_10 ГУ МВДУ в Харківській області знов повідомило ОСОБА_1 про те, що ліквідаційною комісією ГУМВСУ в Харківській області довідка № 100/32582 про його грошове забезпечення для перерахунку пенсії була направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, куди він має право звернутись.

Вважаючи, що в листах № 85зі/119-29-2/01-2018 від 17 травня 2018 року та № 189/119-29-2/01-2018 від 11 травня 2018 року йому повідомили неправдиву інформацію, 29 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до ГУ МВД України в Харківський області, в якій повідомив про злочин (а. с. 9-17, 19).

Загальні підстави за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або зниження майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоди, а на державу Україна.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з частинами 1, 5, 6 сстатті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силі вимог статті 89 ЦПК України, обгрунтовано виходив із того, що позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями заподіювача та шкодою, на яку він посилається.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, які ним обгрунтовано спростовано.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п.1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 14 грудня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді І.П.Коваленко

Р.М.Піддубний