2-а-135/10

Постанова

                                                            іменем України    

27 січня   2010 року     суддя Лисичанського міського суду Луганської                                                        області Калитка О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії  згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", -

встановив:

Позивач звернулася з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, в якому зазначила,  що  має правовий статус дитини війни, відповідач має виплачувати їй підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але оскільки таке підвищення їй не виплачується, просить визнати бездіяльність відповідача протиправною у зв`язку з не нарахуванням та невиплатою  їй протягом 2009 року підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2105-ІV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Позивачу виплачено підвищення до пенсії за 2009 рік у розмірі 10%., що складає 49,8 грн. в місяць,  тому просив відмовити  у задоволенні позову, відмовити у поновленні строку звернення до суду.

Сторонами надані наступні докази: пенсійне посвідчення, відповідь на заяву позивача, письмові заперечення відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

   3 матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням. Позивач зверталася до відповідача з заявою про нарахування підвищення до пенсії за 2009 рік, але їй було відмовлено з посиланням на те, що з 1 січня 2009 року їй виплачується  підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах, така доплата в 2009 році складала  49,80 грн.

   Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» КМУ було надано право встановлювати розмір соціальних гарантій, які відповідно до законодавства визначаються залежно від прожиткового мінімуму встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», що має однакову юридичну силу, як і Закон України «Про соціальний захист дітей війни», у наведеній нормі відсилає до відповідних Законів України. Тобто, у даному випадку застосовується спеціальний закон, яким передбачається право на отримання підвищення до пенсії певної категорії осіб - Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 71  Закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Оскільки розмір підвищення до пенсії залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, то ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у даному випадку не застосовується.

Отже, враховуючи, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була чинною у наведеній вище редакції протягом 2009 року, то позовні вимоги за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року є обґрунтованими.  

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

 Позивач звернулася до суду 14 січня 2010 року, поважних причин  його пропуску не навів, представник відповідача у письмових запереченнях наполягав на застосуванні строку звернення до  суду, тому у зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 1 по 13 січня 2009 року без поважних причин, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні  вимог про підвищення до пенсії як дитині війни за цей період.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо  не нарахування позивачеві підвищення до пенсії за віком, як «дитині війни»  та зобов'язати Управління Пенсійного фонду в місті Лисичанську Луганської області зробити нарахування та виплату підвищення позивачу до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни» з 14 січня по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених сум.

Згідно ст. 94 ч.1 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України стягуються судові витрати у розмірі 03 грн.40 коп.

На підставі викладеного, згідно  ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   ст. ст. 2, 17, 18, 99,100,  122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  -

                                                       постановив:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як «дитині війни» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком ОСОБА_1 та  її виплати,  як «дитині війни»  за період з 14 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

 Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як «дитині війни» згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 14 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплаченого.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як «дитині війни» за період з 1 по 13 січня 2009 року включно відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

  Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

                                                                   Суддя: