справа № 2а-651/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2009 року Залізничний районний суд міста Львова
у складі:
головуючого-судді Ліуша А.І.
при секретарі Спанчак О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",
в с т а н о в и в :
позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про нарахування і виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2007-2008 рр., покликаючись на те, що відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” "дітям війни" повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога у 2007-2008 рр. йому виплачувалася не в повному обсязі тому просить поновити строк звернення до суду та зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Львова нарахувати і виплатити в його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну надбавку за 2007-2008 роки в сумі 1646,07 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримава, давши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила та пояснила, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини. Враховуючи вищенаведене, просить в позові відмовити та подає клопотання про відмову позивачу в поновленні строку звернення до суду.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась 31.12.1936 року /а.с. 8/, та є дитиною війни, оскільки ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Частина 2 ст. 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України – всі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Частиною 3 ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Проте Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було обмежено: пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищувалась в меншому, ніж визначено Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, розмірі, і лише дітям війни-інвалідам: з 1-го січня 2007 року – на 19 грн.; з 1-го квітня 2007 року – на 20,30 грн.; з 1-го жовтня 2007 року – на 20,55 грн.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України, вичерпний перелік яких закріплений у ст. 64 Конституції України.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», за якими підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
З дня ухвалення Конституційним Судом України рішень №6-рп/2007 та №10-рп/2008 визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність та положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", отже, з цього часу відновлено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Однак, відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Покликання представника відповідача на пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду суд вважає обгрунтованим, п оважних причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду позивачем наведено не було, т ому в задоволенні позовних вимог, щодо виплати підвищення до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року слід відмовити у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково , в межах строку позовної давності, оскільки всупереч рішенням Конституційного Суду України Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова оспорювана позивачем надбавка з 22 травня по 31 грудень 2008 р. виплачувалась не в повному обсязі, тому позов в частині виплати суми за вказаний період слід задоволити, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м.Львова здійснити нарахування і виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року на підставі положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та з врахуванням проведених виплат.
Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 100, 161-162, 167 КАС України , Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008, суд -
п о с т а н о в и в :
позов задоволити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі міста Львова щодо невиплати та відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року на підставі положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі міста Львова нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року на підставі положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та з врахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 гривні 40 копійок судового збору.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Ліуш А.І.