2-а-73/2010р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

15 січня   2010 року                             м. Лисичанськ

 Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Калитка О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії  згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", -

встановив:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, в якому зазначив,  що  має правовий статус дитини війни. Відповідач має виплачувати йому підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі Закон), але оскільки таке підвищення йому не виплачується, просить визнати дії відповідача неправомірними у зв`язку з не нарахуванням та невиплатою  йому з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та безстроково підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року та безстроково.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, 15 січня  2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2105-ІV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Визначення мінімального розміру пенсії за віком міститься лише в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у якій зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та застосовується лише до пенсій, призначених за цим законом. Питання про розмір мінімальної пенсії за віком, що застосовувався б для обчислення підвищення до пенсії особам, які мають статус «дітей війни», законодавчо не врегульовано. Позивачу виплачено підвищення до пенсії за 2009 рік у розмірі 10%, що складає 49,8 грн. в місяць, оскільки прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність залишився на рівні грудня 2008 року у сумі 498 грн., тому просив відмовити  у задоволенні позову.

Позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

3 матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням. Позивач звертався до відповідача з заявою про нарахування підвищення до пенсії за 2009 рік, але йому було відмовлено з посиланням на те, що з 1 січня 2009 року йому виплачується  підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

      28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах, така доплата в 2009 році складала  49,80 грн.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання неправомірними дій Управління ПФУ в м. Лисичанську в порушенні права на отримання підвищення до пенсії з 01 січня 2009 по 31 грудня 2009 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» КМУ було надано право встановлювати розмір соціальних гарантій, які відповідно до законодавства визначаються залежно від прожиткового мінімуму встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», що має однакову юридичну силу, як і Закон України «Про соціальний захист дітей війни», у наведеній нормі відсилає до відповідних Законів України. Тобто, у даному випадку застосовується спеціальний закон, яким передбачається право на отримання підвищення до пенсії певної категорії осіб - Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 71  Закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Оскільки розмір підвищення до пенсії залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, то ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у даному випадку не застосовується.

Посилання відповідача на те, що величина мінімальної пенсії за віком не застосовується до правовідносин, встановлених Законом, суд не бере до уваги, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком є єдиною соціальною гарантією для усіх непрацездатних громадян, та відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. за №2017 та до Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. за №966 він не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, оскільки обмеження цих норм тягне за собою не тільки порушення права позивача, встановленого спеціальним законом, а ще й порушення його конституційних прав, передбачених ст. ст. 22, 46, 48 Конституції України.

Отже, враховуючи, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була чинною у наведеній вище редакції протягом 2009 року, то позовні вимоги за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року є обґрунтованими.

Вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача безстроково здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки вимоги позивача стосуються спонукання відповідача вчинити певні дії у майбутньому, то у суду на теперішній час відсутній предмет розгляду, тобто рішення, дія чи бездіяльність відповідача, які необхідно перевірити на предмет відповідності вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України. Тобто, відповідно до наведеної норми, судовому захисту підлягають порушені права, а не ті, які в майбутньому можливо будуть порушені.

Згідно ст. 94 ч.1 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України стягуються судові витрати у розмірі 03 грн.40 коп.

На підставі викладеного, згідно  ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   ст. ст. 2, 17, 18, 99,100,  122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії  згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо здійснення у меншому розмірі підвищення до пенсії за віком, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_1, як «дитині війни», у період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2, як «дитині війни», згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як «дитині війни» безстроково відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

                                      Суддя: