У Х В А Л А

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 521/14260/17

провадження № 61-46208 ск 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Держави України в особі Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області про стягнення грошових коштів, про зобов'язання здійснити виплату грошових коштів,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного територіального управління юстиції в Одеській області та в особі Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області та просив стягнути з Держави Україна на його користь грошові кошти у сумі 72 918 грн, зобов'язати Головне управління Державної Казначейської служби України в Одеській області у день одержання постанови Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2010 року, яке набрало чинності виплатити ОСОБА_4 72 918, 84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі виконавчого листа № 2-А-1289/2010/1512 виданого 26 липня 2012 року Київським районним судом м. Одеси, відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області 3 серпня 2012 року відкрив виконавче провадження, але примусове виконання рішення суду органами Держави не здійснено з причин, що не залежали від його волі. 11 лютого 2016 року ОСОБА_4 одержав дублікат виконавчого листа № 2-А- 1289/2010/1512 та 6 квітня 2016 року звернувся до виконавчої служби з заявою про примусове виконання судового рішення від 20 грудня 2010 року. В 2016 році виконавча служба і Головне управління державної казначейської служби передали виконавчий лист Київського районного суду м. Одеси для виконання до Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, як передбачено Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року № 440. Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства обов'язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Держава на підставі статті З Конституції України гарантує, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Згідно Статті 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії. Крім цього, згідно частини шостої статті 4 Закону України &q?ра;Про гарантії держави щодо виконання судових рішень&q? р; (5 червня 2012 рік, № 4901-VI) перерахування коштів за рішенням суду здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня находження документів. Проте встановлені законодавцем строки державним органом - не додержані; Казначейство не виконує припис Закону від 5 червня 2012, № 4901-VI щодо першочерговості погашення заборгованості по пенсійним виплатам (невиплатам). Таким чином, Держава не забезпечила виконання прийнятих на себе зобов'язань перед позивачем, тому він вимушений звернутися за захистом порушеного Державою права до суду з цим позовом.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись із рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2018 року та постановою апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ці судові рішення. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2018 року й постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

На обґрунтування доводів касаційної скарги заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи йому у задоволенні позовних вимог, помилково не застосували статтю 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачена виплата пенсій кожний місяць, не пізніше 25 числа. Також посилався на те, що судове рішення, яким визнано неправомірними дії державних органів та зобов'язано здійснити перерахунок грошової суми, яке набрало законної сили частково не виконано до теперішнього часу, та коштами, якими належить йому на підставі цього рішення, всупереч законодавства України розпоряджаються органи держави.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК Українисуд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Під час розгляду справи суди установили, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси щодо не нарахування і виплати ОСОБА_4 основної, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2-ї групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 квітня 2010 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 зазначених сум, відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 1 квітня 2010 року.

На підставі копії виконавчого листа в справі № 2-а-1289/2010/1512 виданого Київським районним судом м. Одеси 30 липня 2012 року вбачається, що стягувачем за даним документом вказано ОСОБА_4, а боржником - управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси.

Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси частково виконало вимоги виконавчого листа, а саме здійснило перерахунок основної та додаткової пенсії, однак повністю виплату пенсії не було здійснено. Оскільки виконавче провадження за цим листом було закрито, але грошові кошти не виплачені, позивач звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 січня 2016 року заяву ОСОБА_4 - задоволено. Визнано поважною причину пропуску строку та поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа № 2-а-1289/10/1512 для виконання та видано ОСОБА_4 дублікат виконавчого листа № 2-а-1289/10/1512 для подальшого примусового виконання.

Листом № П-203009 в.о. заступника начальника з питань державної виконавчої служби - начальника Управління, яке адресоване ОСОБА_4, було повідомлено, що 6 квітня 2015 року до управління надійшла заява ОСОБА_4 від 19 вересня 2016 року про прийняття до виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2016 року № 2-а-1289/10/1512, боржником за яким визначено управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси. Відповідні відомості внесено до реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.

Листом управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси від 8 липня 2016 року № 1680/03 повідомлено управління про нарахування ОСОБА_4 суми у розмірі 72 918,84 грн за період з 1 квітня 2010 року по 22 липня 2011 року, як зазначено у рішенні Київського районного суду м. Одеси.

Відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року № 440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів для погашення заборгованості.

Листом від 3 березня 2017 року № 16-08/319-1140 ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 від 6 лютого 2017 року стосовно стану виконання судового рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2010 року повідомило позивача, що ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області з метою виконання Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 за № 440, було забезпечено організацію прийняття рішень за ІІІ квартал 2016 року від відповідальної особи Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі акту приймання - передавання за III квартал 2016 року, серед яких, зокрема, був пакет документів ОСОБА_4 Цим листом ОСОБА_4 було повідомлено, що відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України, зокрема, за черговістю надходження таких рішень. Оскільки законодавством встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету повинно здійснюватися за черговістю надходження рішень суду на виконання, тому з метою формування черговості, Головним управлінням Державної казначейської служби України були внесені відомості по вищевказаним судовим рішенням до програмного забезпечення «Формування інформації про виконання судових рішень», введеного в експлуатацію у Державній казначейській службі України та її територіальних органах наказом Державної казначейської служби України від 15 серпня 2014 року № 233. Також ОСОБА_4 було повідомлено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» на поточний рік за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» передбачено 500 млн. грн. Крім того, Міністерством фінансів України затверджене помісячний розпис асигнувань на 2017 рік за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», а саме січень - 5 млн. грн; лютий - 25 млн. грн; березень - 25 млн. грн, квітень - 25 млн. грн; травень - 35 млн. грн; червень - 35 млн. грн., липень - 40млн. грн; серпень - 50млн. грн; вересень - 60млн. грн, жовтень - 60 млн. грн; листопад - 60 млн. грн; грудень - 80 млн. грн.

Головним управлінням з метою виконання Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 за № 440 забезпечено облік та зберігання судових рішень за VI квартал 2014 року (34 судових рішення), І квартал 2015 року (8 судових рішень), ІІ квартал 2015 року (968 судових рішень), ІІІ квартал 2015 року (560) судових рішень, IV квартал 2015 року (391 судове рішення) І квартал 2016 року (262) судових рішення, ІІ квартал 2016 року (258 судових рішень), ІІІ квартал 2016 року (169 судових рішень), VI квартал 2016 року (83 судових рішення) прийнятих від відповідальної особи управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі актів приймання - передавання за відповідні періоди. Тобто, враховуючи вищевикладене після виконання рішень суду, що надійшли на виконання раніше судового рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2010 року в справі № 2-а-1289/2010/1512, Державною казначейською службою України будуть здійсненні заходи щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_4 за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини у цій справі вже встановлені судовим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2010 року, що набрало законної сили, про стягнення пенсії з урахуванням проведеного органами Пенсійного фонду розрахунку в розмірі 72 918 грн та прийнято для виконання Державною Казначейською Службою України на користь ОСОБА_4 в порядку черговості за рахунок коштів бюджетної програми і цю ж суму ОСОБА_4 повторно просив стягнути знову звернувшись до суду з відповідним позовом.

За таких обставинах, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про подвійне стягнення зазначених сум у разі задоволення заявлених вимог ОСОБА_4

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Отже при розгляді цієї справи судами першої та апеляційної інстанції при ухвалені судових рішень були правильно застосовані норми частини один статті другої Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», за якою держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства та стаття 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до якої встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за черговістю надходження таких рішень.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що зобов'язання Держави України в особі Головного управління Державної Казначейської служби України щодо виплати нарахованої, але невиплаченої пенсії є зобов'язанням значної кількості, та змінюючи черговість виплат одній особі, будуть порушені права інших осіб, які рівною мірою мають законні очікування відповідних виплат в порядку черговості.

Повинно бути забезпечено справедливий баланс між захистом прав та інтересів багатьох осіб у подібних правовідносинах та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Отже, така черговість виплат, встановлена державою розглядається судом як важливий аргумент на користь дотримання нею справедливого балансу інтересів усіх осіб.

Враховуючи наведене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв