2-137/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    14 січня 2010 року                                           м. Лисичанськ

    Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

    головуючого судді                 Калитки О.М.,

    при секретарі судового засідання       Паршиковій Н.А.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

    Позивач звернувся до  суду з вищеназваним позовом посилаючись на те, що з 18 вересня 1978 року по 01 жовтня 1981 року працював на шахті ім. П.Л. Войкова з визначенням умов праці під землею протягом повного робочого дня. У зв’язку з ліквідацією шахти був переведений на шахту «Новодружеська» ВАТ «Лисичанськвугілля» підземним прохідником з повним робочим днем під землею. 12 травня 1998 року був звільнений з роботи за станом здоров’я через отриману виробничу травму, був визнаний інвалідом 2 групи зі ступенем втрати працездатності 70%. З 01.11.2004 року має 3 групу інвалідності безстроково зі ступенем втрати працездатності 35%. 07 квітня 2009 року Клінікою профзахворювань Державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» йому встановлено діагноз: хронічна попереково-крижова радікулопатія в стадії неповної ремісії з помірним статико-динамічним порушенням та стійким больовим синдромом, парезом лівої ступні. 30 квітня 2009 року був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання, у якому причиною захворювання зазначено відсутність засобів індивідуального захисту, недосконалість технології, механізмів, засобів індивідуального захисту, находження у нахиленому положенні 50% часу при ГДР 25%, переміщення важкості за зміну 400-2000 кг при ГДР 30 кг, нахили тулубу 100-500 разів при ГДР 100 разів. Тобто відповідачем не були створені нормальні умови праці, внаслідок чого з вини відповідача отримав професійне захворювання та має 3 групу інвалідності. У зв’язку з отриманням професійного захворювання йому завдано моральної шкоди, яка полягає у постійному відчутті болю у попереково-крижовому відділі хребта, має обмежений рух при ходінні, не може виконувати всі необхідні дії для самообслуговування та вимушений звертатися за сторонньою допомогою. Втратив 20% працездатності через професійне захворювання, тому не може працевлаштуватися, вимушений додавати зусиль для налагодження життя. Уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 50 000 грн. та судові витрати у справі.

    У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові.

    Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що вини відповідача у заподіянні моральної шкоди позивачу немає. Після перерви представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини нез’явлення не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. За відсутності даних про поважність причини нез’явлення представника відповідача, суд вважає можливим закінчити розгляд справи без його участі.

    Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

    У судовому засіданні встановлено, що працюючи у відповідача повний робочий день під землею, позивач отримав хронічне професійне захворювання: хронічна попереково-крижова радікулопатія в стадії неповної ремісії з помірним статико-динамічним порушенням та стійким больовим синдромом, парезом лівої ступні, причиною якого згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.10-11) є відсутність засобів індивідуального захисту, недосконалість технології, механізмів, засобів індивідуального захисту, находження у наклоненому положенні 50% часу при ГДР 25%, переміщення важкості за зміну 400-2000 кг при ГДР 30 кг, нахили тулубу 100-500 разів при ГДР 100 разів.

    Тобто, актом підтверджується, що під час роботи у відповідача з його вини у зв’язку з неналежними умовами праці позивач захворів на хронічне професійне захворювання.

Згідно ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодовування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

    Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.     Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

    Внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, що виразилась у не створенні належних умов праці, позивачеві завдано моральної шкоди, яка полягає у постійному відчутті болю у попереково-крижовому відділі хребта, має обмежений рух при ходінні, не може виконувати всі необхідні дії для самообслуговування та вимушений звертатися за сторонньою допомогою.

    Розмір моральної шкоди у 50 000 грн. суд вважає обґрунтованим, так як він відповідає характеру правопорушення, є співмірним негативним наслідкам, що наступили – настанню хронічного професійного захворювання, внаслідок якого позивач позбавлений можливості повною мірою реалізувати свої професійні можливості, та відповідає вимогам розумності і справедливості.

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 8,50 грн. (а.с.1) та витрати на правову допомогу у сумі 150 грн. (а.с.14), яка полягає у складенні позовної заяви та підтверджується платіжним документом – квитанцією.

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 37 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України,  керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

    Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

    Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я,  50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень, а також судові витрати у справі у сумі 158 (сто п’ятдесят вісім) гривень 50 копійок.

    Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 37 (тридцять сім) гривень.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.

Суддя: