ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року

м. Київ

справа № 444/3093/19

провадження № 61-10124св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська міська рада, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, правонаступником якої є Львівська міська рада, ОСОБА_2 , у якому просила:

- скасувати державний акт на право власності на землю від 07 травня 2001 рокусерії ЛВ-Д-1101, виданий Дублянською міською радою на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1020 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати державний акт на право власності на землю від 07 травня 2001 року серії ЛВ-Д-1102, виданий Дублянською міською радою ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0533 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), від 12 серпня 2013 року індексний номер 4932527, прийняте Жовківським районним управлінням юстиції відносно об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим № 4622710200:01:011:0041, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06 березня 2019 року індексний номер 45837651, прийняте державним реєстратором Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області відносно об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим №4622710200:01:011:0087, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06 березня 2019 року, індексний номер 45837943, прийняте державним реєстратором Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області відносно об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим № 4622710200:01:011:0088, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що їй на підставі рішення апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2012 року на праві приватної власності (спільної часткової) належить 7/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та гараж за цією ж адресою розміром 6,5 x 5,5 м.

Також вона є власником 15/50 частин житлового будинку № 8 за вказаною адресою на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2017 року.

Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , яка заповіла їй (позивачці) все своє майно за заповітом від 21 травня 1997 року.

Після смерті матері вона звернулася до нотаріальної контори з метою прийняття спадщини за заповітом і дізналась, що у 2001 році Дублянська міська рада видала матері державний акт на право приватної власності на землю площею 0,1020 га, розташовану на АДРЕСА_1 .

Вважає, що оскільки їй на праві спільної часткової власності належить 22/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та гараж за цією ж адресою, то відповідно на праві спільної власності їй повинна була належати і земельна ділянка, яка оформлена на її матір.

Крім того, зазначає, що в процесі з`ясування інформації щодо видачі матері державного акту на право приватної власності на землю їй стало відомо про видачу 07 травня 2001 року ОСОБА_2 державного акту на право приватної власності на землю, площею 0, 0533 га по АДРЕСА_1 , на якій розташований належний їй (позивачці) на праві власності гараж.

Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 30 червня 2021 року у складі судді Ясиновського Р. Б. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано державний акт на право власності на землю серії та номер ЛВ-Д-1102, виданий 07 травня 2001 року Дублянською міською радою Жовківського району Львівської області ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0533 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), від 06 березня 2019 року індексний номер 45837651, прийняте державним реєстратором Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області стосовно об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 4622710200:01:011:0087, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06 березня 2019 року індексний номер 45837943, прийняте державним реєстратором Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області стосовно об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 4622710200:01:011:0088, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із доведеності позивачкою обставин, на які вона посилалась як на підставу для задоволення її вимог.

Суд дійшов висновку про відмову задоволенні вимог в частині скасування державного акту на право власності на землю від 07 травня 2001 року, виданого ОСОБА_3 , у зв`язку зі смертю відповідачки та неможливості правонаступництва в спірних правовідносинах.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Жовківського районного суду Львівської області від 30 червня 2021 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Львівській області, Львівської міської ради, ОСОБА_2 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено.

В решті судове рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що на час видачі державного акту ОСОБА_2 у 2001 році права позивачки порушені не були. Суд також зазначив, що, набувши фактично станом на 1994 рік 1/10 частину будинку, позивачка вимогу про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, розташовану по АДРЕСА_1 , в частині 1/10 частки не заявляла.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

03 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстації.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2019 року в справі № 463/1696/15-ц, 16 квітня 2019 року в справі № 907/68/18, від 31 травня 2018 року в справі № 29/5005/17496/2011, постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17, від 05 грудня 2018 року в справі № 713/1817/16-ц, від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16, від 18 грудня 2019 року в справі № 263/6022/16-ц, від 13 червня 2018 року в справі № 583/2715/16-ц та постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року в справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року в справі № 6-253цс16, від 11 лютого 2015 року в справі № 6-2цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зміст касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вимог, що стосується земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Апеляційний суд не врахував, що об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Вказує, що під час видачі ОСОБА_2 державного акта на право власності на спірну земельну ділянку були порушені її (позивачки) права та законні інтереси, оскільки на цей момент вона, як спадкоємець після смерті батька, прийняла спадщину та реалізувала свої спадкові права шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майно відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

ОСОБА_2 виданий оскаржуваний державний акт на спірну земельну ділянку, у якому адресу цієї ділянки зазначено: АДРЕСА_1 , хоча на спірній земельній ділянці розташований житловий будинок з адресою: АДРЕСА_1 , співвласником якого відповідачка була на момент видачі цього державного акту.

На спірній земельній ділянці знаходиться також належний їй (позивачці) на праві власності гараж розміром 6,5 х 5,5 м. Проте при видачі оспорюваних державних актів на право приватної власності на землю та здійсненні державної реєстрації прав на земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1 , її законний інтерес на юридичне оформлення прав на землю не враховано.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Жовківського районного суду Львівської області цивільну справу № 444/3093/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівської міської ради, ОСОБА_2 , про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що на підставі рішення виконкому Дублянської міської ради народних депутатів від 29 березня 2001 року № 29 Дублянська міська рада Жовківського району Львівської області передала у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0533 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, розташовану по АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2012 року, ухваленого у справі № 22-ц-1764/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання спільним майном подружжя, зобов`язання до вчинення дій, визнання права власності в порядку спадкування та на новостворене майно, визнання частково недійсними договору дарування та свідоцтва про право власності на майно, ОСОБА_1 є власником 7/50 частки будинку АДРЕСА_1 , а також гаража за тією ж адресою, розміром 6,5 х 5,5 м.

Зазначеним судовим рішенням установлено, що ОСОБА_1 набула право власності на 1/10 частину будинку в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в 1994 році зі згоди інших співвласників здійснила прибудову, якастановить 1/25 частину будинку, а також збудувала гараж розміром 6,5х5,5 м, чим збільшила корисну площу будинку за свій рахунок. За таких обставин суд дійшов висновку, що за ОСОБА_1 має бути визнано право на цю прибудову і збільшена її частка до 7/50 від будинку (прибудова - 1/25 частина будинку і частка у спадщині - 1/10).

Реєстрацію права власності на земельну ділянку для обслуговування належної їй частини житлового будинку позивачка у встановленому законом порядку не здійснила.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй за життя майно, яку ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, у встановленому законом порядку прийняла.

До складу спадщини входить, серед іншого, також земельна ділянка площею 0,1020 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Підстава набуття права власності на земельну ділянку - державний акт на право власності на землю від 07 травня 2001 рокусерії ЛВ-Д-1101, виданий Дублянською міською радою ОСОБА_3 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23 липня 2013 року державний реєстратор Шубеляк І. Я. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку, номер запису про право власності на земельну ділянку: 2088586.

31 жовтня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу позивачка придбала у власність 15/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Також суди встановили, що у 2018 році за замовленням ОСОБА_2 . Товариство з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект» виготовило технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0515 га, кадастровий номер 4622710200:01:011, та площею 0,0018 га, кадастровий номер 4622710200:01:011.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04 березня 2019 року державний реєстратор Ружицький І. М. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0018 га, кадастровий номер 4622710200:01:011:0088, номер запису про право власності на земельну ділянку 30583592, та земельну ділянку площею 0,0515 га, кадастровий номер 4622710200:01:011:0087, номер запису про право власності: 30583346, які розташовані на АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 04 квітня 2018 року в справі № 1316/3987/12-ц, від 12 квітня 2023 року в справі № 917/565/22, від 20 січня 2020 року в справі № 916/556/19, від 30 вересня 2019 року в справі № 554/14633/15-ц, від 05 квітня 2019 року в справі № 387/938/17, від 24 березня 2021 року в справі № 161/17237/19, від 10 червня 2021 року в справі № 501/2887/16-ц, від 30 червня 2021 року в справі № 462/2962/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 643/17966/14-ц, від 22 вересня 2020 року в справі № 214/6174/15-ц та постановах Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року в справі № 6-1447цс17, від 23 вересня 2015 року в справі № 6-1026цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 520/15132/19 (провадження № 61-14687св20) зазначено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 676/3272/19 (провадження № 61-5967св22) зазначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Наведений висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/1413/19 та від 26 серпня 2021 року у справі № 924/949/20, від 10 січня 2023 року у справі № 297/2159/17.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 166 ЗК України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 166 ЗК України)

Відповідно до статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час надання земельної ділянки) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц зазначила, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається, зокрема, у статті 30 ЗК України, який був чинний до 01 січня 2002 року, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалась, зокрема на неправомірність видачі ОСОБА_2 державного акта на право власності на частину земельної ділянкипо АДРЕСА_1 , на якій розташований належний їй (позивачці) на праві власності гараж.

Апеляційний суд установив, що позивачка не довела порушення її прав видачею ОСОБА_2 у 2001 році державного акту на земельну ділянку площею 0,0533, що розташована на АДРЕСА_1 , внаслідок чого дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про скасування державного акта на право власності на землю від 07 травня 2001 року.

Суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня 2019 року, прийнятого державним реєстратором Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 4622710200:01:011:0087 та 4622710200:01:011:0088, розташованих по АДРЕСА_1 , оскільки ці вимоги є похідними від вимоги про скасування державного акту про право власності на земельну ділянку.

Вперше земельна ділянка площею 0,1020 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1 , була надана матері позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується державним актом на право власності на землю від 07 травня 2001 рокусерії ЛВ-Д-1101, виданий Дублянською міською радою.

Відповідачці земельна ділянка для будівництва та обслуговування будинку 8а по зазначеній вулиці була надана на підставі рішення виконкому Дублянської міської ради народних депутатів від 29 березня 2001 року № 29 площею 0,0533 га.

Позивачка, яка успадкувала частку будинку номер 8 після смерті матері та набула право власності на частку цього будинку на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2017 року, посилається на порушення своїх прав, з огляду на те, що при наданні її матері земельної ділянки не були враховані її спадкові права на частку будинку, а при наданні земельної ділянки відповідачці - не враховано, що на ній розташований належний її гараж.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання незаконним державного акту про право власності відповідачки на земельну ділянку, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування державного акту на право власності на землю від 07 травня 2001 року, виданий Дублянською міською радою ОСОБА_2 , оскільки позивачка не довела, що надання земельної ділянки у власність відповідачки певного розміру для обслуговування належного її будинку порушує права позивачки як власника іншого будинку.

Апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення в оскарженій частині, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судом апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення в оскарженій частині ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун