Справа № 2-а-1420/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2009 року суддя Роздільнянського районного суду Одеської області Теренчук Ж.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу "дітям війни",
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 року по грудень 2008 року в сумі 4471,20 грн, вказуючи, що вона належить до соціальної групи дітей війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У порушення закону відповідач перерахунок пенсії не здійснив, тому позивач звернулася до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, просить задовольнити її позовні вимоги, поновивши строк звернення до суду та зобов’язати відповідача, а саме Управління пенсійного фонду України в Роздільнянському районі нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу .
Відповідач позов не визнав, надав на адресу суду заперечення, в яких зазначив, що позивач має право на отримання пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак у ст.. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зазначено, що забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок державного бюджету, а кошти УПФ для проведення підвищення пенсій надані не були . Крім цього дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка регламентує виплати допомоги дітям війни, було призупинено Законом України „Про державний бюджет на 2007 рік”, а Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік” та Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року був звужений обсяг виплат соціальної допомоги дітям війни. Тому Пенсійний фонд діяв в межах своїх повноважень, наданих йому законами України та відповідними підзаконними актами. Також відповідач вказував на те, що фінансування виплат по Закону України „Про соціальний захист дітей війни” проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду, а бюджетне законодавство не передбачило видатків на виплату допомоги дітям війни. Враховуючи вищенаведене просив відмовити в задоволенні позову, застосувати строки позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, суд визнає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії «дитина війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена, відповідач не нараховував і не сплачував позивачу державну соціальну допомогу.
До теперішнього часу положення ст. 77 та 110 Закону „Про державний бюджет на 2006 рік” не скасовані та не визнані не конституційними, а тому є такими, що відповідають Конституції України.
Тому суд вважає , що не нарахування відповідачем та несплата ним позивачу підвищення пенсії в 2006 році не може бути визнана неправомірною.
Далі в 2007 році відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено з урахуванням ст. 111 Закону «Про державний бюджет на 2007 рік», згідно якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Тобто цим законом звужене коло суб’єктів, які мають право на підвищення пенсії та розміри самої пенсії.
Конституційний суд своїм рішенням від 09.07.2007 року № 6-рп/2007у справі щодо відповідності положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч. 1 ст. 6, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, статей 98, 101, 103, 111, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнав положення пункту 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
В 2008 році З аконом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якими "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 грн. та з 1 жовтня - 49,8 грн.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Також частиною 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Виходячи з наведеного, положення постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору, так як встановлюючи виплати у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дана постанова якраз і звужує обсяг існуючих прав та свобод.
ОСОБА_2 Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.. 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», п. 41 розділу ІІ вищевказаного закону, яким внесено зміни до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнаний таким, що не відповідає Конституції України.
Рішення Конституційного Суду України по цим справам мають преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Законів України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з наведеного, пункт 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та звужено коло суб’єктів , які мають право на підвищення пенсії та розміри самої пенсії , втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання даних норм неконституційними, а саме з 09.07.2007 року, а п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким змінено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Саме тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної допомоги виходити з положень Законів України «Про Державний бюджет на 2007, 2008 роки» та постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28.05.2008 року, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод ї, а також практику Європейського суду – як джерело права. Стаття 1 Протоколу № 1 до вказаної Конвенції встановлює, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» зауважив, що в межах свободи дій держави – визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Тому суд не може взяти до уваги доводи відповідача, викладені у запереченнях про неможливість здійснити підвищення до пенсії з посиланням на те, що зазначене питання не врегульовано законодавчо та фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», буде можливим після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України для здійснення цього підвищення, бо ці доводи суперечать як нормам національного так і міжнародного законодавства.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому не можна визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області, щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни.
Таким чином з урахуванням вищенаведених доказів , суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також зобов»язати відповідача провести нарахування та виплати і за період з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року.
Згідно із ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд не приймає до уваги посилання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки вважає, що річний строк для звернення до суду , передбачений ст.99 КАС України позивачем не пропущений , а тому підстав для відмови у позові з цієї причини відсутні.
Керуючись ст. 19, 22, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 86, 94, 99, 160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу „дітям війни” задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, відповідно до чинного закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя Роздільнянського
районного суду ОСОБА_3