П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 р. м.ОдесаСправа № 815/1071/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Час і місце ухвалення:12:00, м. Одеса

Дата складання повного тексту:22.10.18.

Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Лавришині А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-АГРО ЛТД" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ВЕЛЕС-АГРО ЛТД" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2016 року №0000022201, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) за податковим зобов'язанням - 894 044 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 223 511 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, (відповідь на відзив на позовну заяву (Том ІІІ, а.с. 34-45), додаткові пояснення (Том ІІІ, а.с. 123-127)) що первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, їх реальність, спірні господарські операції відбулися фактично, контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були діючими підприємствами та були платниками ПДВ, під час перевірки податковий орган зробив висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства виходячи з свідчень свідків в кримінальній справі за відсутності вироку суду про фіктивність контрагентів позивача, податковим органом не збільшені позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток по тим самим операціям, по яким збільшені грошові зобов'язання з ПДВ, позивач не може нести відповідальність за дії контрагента, а наявні ухвали суду про звільнення від кримінальної відповідальності осіб за фіктивне підприємництво контрагентів позивача в зв'язку із закінченням строків притягнення їх до кримінальної відповідальності не доводять не здійснення господарських операції з позивачем, тощо. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, представник відповідача в судове засідання з'явився, відзив на адміністративний позов, заперечення на відповідь на відзив обґрунтовані відповідачем тим, що під час перевірки у податкового органу були наявні акти про не можливість проведення перевірок контрагентів позивача, якими не підтверджена реальність здійснення господарський операцій між позивачем та його контрагентами, свідчення свідків в кримінальному провадженні, які зазначили, що не мають відношення до діяльності контрагентів позивача, не підписували будь-яких документів щодо діяльності підприємств, натомість рахувалися керівниками цих підприємств, а на даний час встановлена фіктивність контрагентів позивача ухвалами суду про звільнення осіб від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року позовну заяву ТОВ "ВЕЛЕС-АГРО ЛТД" (вул. Миколаївська дорога, 253, м. Одеса, 65013, код ЄДРПОУ 31427962) до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (вул. Ак. Заболотного, 38 а, м. Одеса, 65025, код ЄДРПОУ 39578136) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2016 року №0000022201 - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 12 березня 2016 року №0000022201.

В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

Суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, що ухвалами Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року по справі №1-кп/759/237/16 ун. №759/1678/16-к ОСОБА_3, який був нібито директором ТОВ "Анвір Груп" та ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року по справі №1- кп/759/395/16 ун. №759 4786/16-к ОСОБА_4, який був нібито директором ТОВ "Дента Плюс" звільнено від кримінальної відповідальності за ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 205 КК України за їхніми згодами згідно п.2 ч.1 ст. 49 КК України.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично визнано винними у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч.1 ст. 205 КК України та встановлено судом, що вони не були причетними до ведення господарської діяльності та складання первинних документів та податкових накладних вказаних підприємств, але звільнено від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами.

Таким чином, судом першої інстанції була надана невірна правова оцінка зазначеним вище обставинам, що привело до неправильного застосування, наведеним в апеляційній скарзі, нормам матеріального права при винесені рішення.

ТОВ "ВЕЛЕС-АГРО ЛТД" відзив на апеляційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси не наданий.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження.

ТОВ "ВЕЛЕС-АГРО ЛТД", на час виникнення спірних правовідносин, перебувало на обліку як платник податків в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, було платником ПДВ, основним видом діяльності позивача є виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства.

Позивач здійснює свою діяльність за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 253 та має в своїй власності та користуванні виробничі потужності (Том ІІ, а.с. 4-18).

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області в період з 29 січня 2016 року по 11 лютого 2016 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "ВЕЛЕС-АГРО ЛТД" з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України ПДВ та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Дента Плюс", ТОВ "Анвір Груп", ТОВ "Альянс КОВ", ТОВ "Альфа Люкс СТ", ТОВ "Аквілон-Груп" за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складений акт перевірки №651/15-54-14-02/31427962 від 25 лютого 2016 року (Том І а.с. 19-58).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп.198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, а тому податковим органом донараховані позивачу грошові зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 894 044 грн. за період лютий-серпень, жовтень-листопад 2013 року.

На підставі виявлених порушень, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 12 березня 2016 року.

З акту перевірки №651/15-54-14-02/31427962 від 25 лютого 2016 року вбачається, що підставою для висновків про порушення позивачем положень ст. 198 ПК України є отримання відповідачем постанови слідчого з ОВС СУ ФР ДФС у Київській області від 23 вересня 2015 року в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №32014110000000047 від 13 лютого 2015 року за ознаками кримінального правопорушення передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, з якої вбачається, що допитаний в якості свідка засновник, директор та бухгалтер ТОВ "Дента плюс" - ОСОБА_4 зазначив, що ніякого відношення до реєстрації, здійснення фінансово-господарської діяльності та проведення фінансово-господарських операцій вказаного товариства не має.

Крім того, допитаний в якості свідка засновник, директор та бухгалтер ТОВ "Анвір групп" - ОСОБА_3, також зазначив, що ніякого відношення до реєстрації, здійснення фінансово-господарської діяльності та проведення фінансово-господарських операцій вказаного товариства не має.

Також, при проведенні перевірки відповідачем прийняті до уваги акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12 листопада 2013 року №1836/26-57-22-04-09/38441936 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ " Анвір групп" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за серпень 2013 року", з якого вбачається неможливість встановити реальність господарських операцій на ТОВ "Анвір групп", а також акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25 червня 2013 року №1047/22.2.09/38205920 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дента плюс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, з якого вбачається неможливість встановити реальність господарських операцій цього підприємства.

Таким чином, податковий орган робить висновок про наявність ознак фіктивності та не реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та правомірністю податкового повідомлення-рішення №0000022201 від 12 березня 2016 року, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року, позов ТОВ "ВЕЛЕС-АГРО ЛТД" про скасування податкового повідомлення-рішення №0000022201 від 12 березня 2016 року задоволений в повному обсязі та оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасоване.

Однак, постановою Верховного Суду в цій справі від 19 квітня 2018 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд з тих підстав, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку доводам контролюючого органу щодо фіктивності контрагентів позивача, а також не надали оцінку судовим рішенням про закриття кримінальних проваджень за нереабілітуючими обставинами відносно засновника ТОВ "Дента плюс" - ОСОБА_4 та засновника ТОВ "Анвір групп" - ОСОБА_3

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки висновки акту перевірки позивача ґрунтувалися лише на податковій інформацій про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача за відсутності встановлених обставин нереальності господарських операцій та постанові слідчого про призначення позапланової перевірки позивача, в якій містилися дані про порушення кримінального провадження за фактом фіктивності ТОВ "Дента плюс", ТОВ "Анвір Груп" та допит директорів цих підприємств, а також, враховуючи не доведення відповідачем своїх висновків про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів, наявність всіх первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не встановлення в ухвалах Святошинського районного суду м. Києва вини позивача в порушенні його контрагентами податкового законодавства, обізнаності позивача про такі порушення, враховуючи не встановлення безперечного факту підробки первинних документів, за якими позивачем сформований податковий кредит, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст.ст. 14, 44, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 1, ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакціях на час виникнення спірних правовідносин).

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

· дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

· дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В розумінні ст. 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз.2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням вказаної позиції та з урахуванням постанови Верховного Суду від 19 квітня 2018 року суд першої інстанції дослідив обставини щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "Дента плюс", ТОВ "Анвір Груп".

Під час нового розгляду цієї справи судом встановлене наступне.

На підставі ухвали Солом'янського районного суду від 08 вересня 2015 року відбулося повне вилучення у позивача оригіналів первинних документів по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Дента Плюс", ТОВ "Анвір Груп", ТОВ "Альянс КОВ", ТОВ "Альфа Люкс СТ", ТОВ "Аквілон-Груп", які в подальшому надані слідчим до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси для приєднання до матеріалів перевірки, зокрема, договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних. Крім того, позивачем під час перевірки надані до податкового органу картки рахунку 631, банківські виписки, картки рахунків 201, 202, 6442; податкові декларації з податку на додану вартість з додатками.

З первинних документів вбачається, що між позивачем та ТОВ "Анвір Груп" 02 січня 2013 року укладений договір поставки №15 (Том І, а.с. 59-60) за яким ТОВ "Анвір Груп" зобов'язується передати у власність позивача продукцію, а позивач має прийняти та оплатити цю продукцію на умовах Договору. Відповідно до п.2.1, 2.6, 2.7 зазначеного Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію по ціні і в кількості, згідно підписаних специфікацій або накладних, які є невід'ємною частиною Договору, продукція поставляється на склад покупця, право власності на продукцію переходить з дати підписання документа, що підтверджує фактичну передачу товару.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "Анвір Груп" протягом 2013 року поставлено позивачу комплектуючи до сільськогосподарської техніки, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (Том І, а.с. 143-177) та ТОВ "Анвір Груп" виписані позивачу податкові накладні, суми ПДВ по яким включені позивачем до податкового кредиту у відповідних періодах (Том І, а.с. 63-97).

Крім того, між позивачем та ТОВ "Дента плюс" 03 вересня 2012 року укладений договір поставки №333 (Том І, а.с. 61-62), за яким ТОВ "Дента плюс" зобов'язується передати у власність позивача продукцію, а позивач має прийняти та оплатити цю продукцію на умовах Договору. Відповідно до п. 2.1, 2.6, 2.7 зазначеного Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію по ціні і в кількості, згідно підписаних специфікацій або накладних, які є невід'ємною частиною Договору, продукція поставляється на склад покупця, право власності на продукцію переходить з дати підписання документа, що підтверджує фактичну передачу товару.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "Дента плюс" протягом січня-квітня 2013 року поставлено позивачу комплектуючи до сільськогосподарської техніки, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (Том І, а.с. 121-142) та ТОВ "Дента плюс" виписані позивачу податкові накладні, суми податку на додану вартість по яким включені позивачем до податкового кредиту у відповідних періодах (Том І, а.с. 98-120).

На підтвердження здійснення бухгалтерського та складського обліку отриманих позивачем комплектуючих до сільськогосподарської техніки до суду надані обороно-сальдові відомості по рахункам 631, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) товару, відомості по партіях товару на складах (Том І, а.с. 178-262), товар отримувався покупцем за довіреностями, виписаними працівникам підприємства, про що свідчить відповідний журнал реєстрації довіреностей (Том ІІ, а.с. 129-136), каталогом на товар підтверджується випуск позивачем сільськогосподарської техніки та її продаж (Том ІІ, а.с. 137-150).

Крім того, під час нового розгляду справи, позивачем надані до суду акти звірки взаємних розрахунків, з яких вбачається хронологія здійснення оплат коштів за придбаний товар, дані щодо закупівель товару, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, специфікації номенклатури сільськогосподарської техніки, з яких вбачається використання позивачем придбаних комплектуючих в своїй господарській діяльності та продаж виробленої продукції (Том ІІІ, а.с. 46-91).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надані первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами, з яких можливо встановити зміст і обсяг господарських операцій, ідентифікувати осіб, які приймали участь при здійсненні цих операцій, тощо.

Під час перевірки позивача, податковим органом досліджувалися первинні документи, які були надані слідчим, а також ті, які надані самим позивачем та в акті перевірки не зазначено про будь-які зауваження до первинних документів, їх недостатності для підтвердження спірних господарських операцій, проведення цих операцій в бухгалтерському обліку та оплату позивачем коштів за придбаний товар та такі зауваження щодо оформлення документів виникли у відповідача тільки після отримання ухвал судів в кримінальних провадженнях про звільнення від кримінальної відповідальності засновників ТОВ "Дента плюс" та ТОВ "Анвір Груп" за закінченням строків притягнення до відповідальності, які винесені в 2016 році (Том ІІ, а.с. 260-263).

Так, податковим органом під час перевірки були зроблені висновки про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами тільки виходячи з тих даних, які зазначалися:

· в постанові слідчого;

· з податкової інформації про неможливість проведення звірок господарської діяльності контрагентів позивача.

Тобто, на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у податкового органу були відсутні будь-які підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ.

На той час вироків у кримінальній справі не було та будь-яких доказів винесення стосовно контрагентів позивача податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок до суду не надано.

Судова колегія зазначає, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, у комерційній діяльності щодо виконання робіт та послуг не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо); до того ж податковою інспекцією не доведено неможливості виконання спірним постачальником наявними у нього силами та засобами з урахуванням видів та обсягів виконаних робіт.

Таким чином, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Навіть в разі порушення ТОВ "Дента плюс" та ТОВ "Анвір Груп" податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії цих підприємств, якщо податковий орган не доведе обізнаності позивача про такі дії контрагента, узгодженості дій з контрагентом для отримання податкової вигоди, тощо, проте таких доказів відповідачем до суду не надано.

Відповідач не надав до суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами недійсними, а також визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції зазначив, що при укладанні договорів постачання позивач діяв з належною обачністю та обережністю щодо обрання контрагентів та здійснення господарської діяльності, перевірив усі загальнодоступні відомості щодо них для здійснення сумісної господарської діяльності. Крім того представник позивача зазначив, що договори постачання товарів контрагентами позивача фактично виконувалися, про що складались відповідні первинні документи та результати цих робіт відображались у бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит по взаємовідносинам із цими підприємствами були відповідно до вимог податкового законодавства складені підприємствами - платниками податків, що були зареєстровані платниками ПДВ із зазначенням індивідуального податкового номеру, за яким їх можливо ідентифікувати.

Зазначених обставин представником податкового органу в судовому засіданні спростовані не були.

Згідно Витягів з ЄДРЮОФОП ТОВ "Дента плюс" та ТОВ "Анвір Груп" на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані належним чином та перебували на обліку в податкових органах, а також були платниками ПДВ.

Щодо надання оцінки судовим рішенням про закриття кримінальних проваджень за нереабілітуючими обставинами відносно засновників контрагентів позивача, а саме ухвалам Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року та 19 квітня 2016 року, якими звільнено від кримінальної відповідальності за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України у зв'язку із закінченням строків давності ОСОБА_4 - засновника ТОВ "Дента плюс", а також ОСОБА_3 - засновника ТОВ "Анвір Груп", судова колегія зазначає наступне.

В вищевказаних ухвалах Святошинського районного суду м. Києва встановлена вина ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у фіктивному підприємництві.

Разом з тим, в цих ухвалах не зазначено про дослідження господарських операцій з ТОВ "ВЕЛЕС-АГРО ЛТД", стосовно нього не порушувалося кримінальне провадження, доказів участі позивача у схемах транзитного руху коштів, штучного формування кредиту відсутні.

Так, з ухвал Святошинського районного суду м. Києва при наявності даних про не підписання директорами контрагентів позивача первинних документів не вбачається порушення кримінальних проваджень за фактами підробки документів, або складання фіктивних документів, що могло б підтверджуватися почеркознавчими експертизами, тощо.

Апелянтом не надано будь-яких доказів участі ТОВ "ВЕЛЕС-АГРО ЛТД" в протиправній діяльності його контрагентів, обізнаності про ці обставини позивача та навмисних діях позивача, направлених на здійснення безтоварних операцій, мінімізації податків, тощо.

Крім того, на час проведення перевірки позивача висновки податкового органу ґрунтувалися виключно на тих даних, які були зазначені в постанові слідчого з ОВС СУ ФР ДФС у Київській області від 23 вересня 2015 року в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №32014110000000047 від 13 лютого 2015 року за ознаками кримінального правопорушення передбачених ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 212 КК України про призначення позапланової виїзної перевірки позивача.

В вищевказаних ухвалах не надається оцінка зібраним в кримінальному провадженні доказам, вони містять фабулу та дані про наявність клопотання прокурора про звільнення осіб від кримінальної відповідальності, а також згоду особи на закриття провадження з нереабілітуючих обставин, однак, не містять посилання на докази та їх оцінку, а самі не реабілітуючи обставини тягнуть негативні наслідки саме для особи, яку визнано винною у вчинення кримінального правопорушення, а не встановлюють безперечно нереальність господарських операцій з позивачем та підробку первинних документів.

Крім того, податковим органом вже досліджувалися господарські операції позивача за 2013 рік з ТОВ "Анвір Груп" за договором поставки №15 від 02 січня 2013 року та винесене ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ було скасовано рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі №815/4079/14, яке підтверджено судовим рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року та рішенням Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року.

В цих судових рішеннях суди також встановили факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, в тому числі, ТОВ "Анвір Груп".

Що стосується господарських операцій позивача з ТОВ "Альянс КОВ", ТОВ "Альфа Люкс СТ", ТОВ "Аквілон-Груп", суд звертає увагу, що в акті перевірки взагалі не зазначено про дослідження будь-яких первинних документів та надання їм оцінки податковим органом по операціям з цими контрагентами, відсутні будь-які висновки щодо операцій позивача з цими контрагентами, разом з цим позивачем надані до суду договори, податкові накладні, видаткові накладні, які підтверджують здійснення цих господарських операцій, які стосуються поставки позивачу комплектуючих для виробництва сільськогосподарської техніки.

Таким чином, враховуючи відсутність у відповідача підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в березні 2016 року, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню та правомірно скасовано судом першої інстанції, оскільки:

· висновки акту перевірки позивача ґрунтувалися лише на податковій інформацій про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача за відсутності встановлених обставин нереальності господарських операцій та постанові слідчого про призначення позапланової перевірки позивача, в якій містилися дані про порушення кримінального провадження за фактом фіктивності ТОВ "Дента плюс", ТОВ "Анвір Груп" та допит директорів підприємств;

· враховуючи не доведення відповідачем своїх висновків про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів, наявність всіх первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не встановлення в ухвалах Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року та 19 квітня 2016 року вини ТОВ "ВЕЛЕС-АГРО ЛТД" в порушенні його контрагентами податкового законодавства, обізнаності позивача про такі порушення, враховуючи не встановлення безперечного факту підробки первинних документів, за якими позивачем сформований податковий кредит.

Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак суд вважає, що відповідач не довів порушення позивачем норм податкового законодавства, не довів обізнаність позивача про можливі порушення його контрагентами податкового законодавства, вчинив всі необхідні дії для перевірки контрагента на предмет можливості здійснення господарський операцій та прав на їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд апеляційної інстанції не змінює розподіл судових витрат (ст. 139 КАС України).

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 грудня 2018 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.