26 січня 2010 року                                                         справа № 1- 13/10

ВИРОК

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в  залі  суду  м.Борзни кримінальну справу  по  обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,   уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_3 а  кв.108 у м.Ніжині Чернігівської області, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженої, не працюючої, українки, громадянки України, раніше не судимої,-

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.358 ч.1, 358 ч.3 КК України,-

встановив:

В жовтні 2009 року ОСОБА_4, перебуваючи у залі очікування залізничного вокзалу станції Ніжин, знайшла посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни серії Г№045927, виданого 21.11.2000 року Ніжинським об'єднаним міським військовим комісаріатом Чернігівської області на ім'я ОСОБА_5 .

ОСОБА_4, знаючи, про те, що члени сімей загиблого (померлого) ветерана війни мають право безплатного проїзду в поїздах приміського сполучення, привласнила вказане посвідчення з метою використання його як документа, що посвідчує особу, яка має право безкоштовного проїзду в поїздах приміського сполучення.

Наступного дня після того, як ОСОБА_4 знайшла посвідчення вона, за місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 а , кв.108 у м.Ніжині, з метою підроблення вказаного посвідчення члена сім'ї загиблого для особистого використання для здійснення безкоштовних поїздок у поїздах приміського сполучення, замінила фотокартку власника посвідчення на свою особисту. Надалі вона зберігала при собі підроблене нею посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни.

Отже, своїми умисними діями, направленими на підроблення посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни, ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ст.358 ч.1 КК України -підроблення посвідчення, яке видається і посвідчується установою, що має право видавати і посвідчувати такі документи і яке надає права і звільняє від обов'язків, з метою його використання підроблювачем.

19 листопада 2009 року, ОСОБА_4, маючи при собі привласнене та підроблене шляхом заміни фотокартки власника на свою особисту, посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни серії Г№045927, виданого 21.11.2000 року Ніжинським об'єднаним міським військовим комісаріатом Чернігівської області, близько 18 45  год., здійснила посадку на залізничній станції Плиски в електропоїзд №6457 сполученням «Конотоп-Ніжин».

Під час контролю провідниками електропотягу проїзних документів у пасажирів на дільниці залізниці станція Ніжин - зупиночна платформа Приостерний, яка розташована на території Борзнянського району, ОСОБА_4 з метою здійснення безплатної поїздки в електропоїзді, пред'явила провіднику електропоїзда наявне в неї підроблене посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни, заповненого на ім'я ОСОБА_5, повідомивши провіднику, що вона слідує від станції Плиски до станції Ніжин. Провідник, знаючи що члени сімей загиблих ( померлих) ветеранів війни мають право безкоштовного проїзду в поїздах приміського сполучення і що документом згідно з яким оформляється безплатний (пільговий) проїзд чи надається право проїзду поїздом приміського сполучення - є посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни, видав ОСОБА_4 квиток на право безкоштовного проїзду.

У цей час до вагону увійшли працівники міліції, які забезпечують охорону громадського порядку в електропоїзді й побачивши, що ОСОБА_4 отримала від провідника безплатний виток на електропоїзд звернулись до неї з проханням показати наявне в неї посвідчення. Під час огліду пред'явленого ОСОБА_4 посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни, співробітники виявили в ньому ознаки переклеювання фотокартки.

Надалі, у приміщенні лінійного відділу міліції на залізничній станції Конотоп, працівниками міліції були вилучені виявлені в неї посвідчення члена сім'ї загиблого серії Г № 045927, видане 21 листопада 2000 року Ніжинським об'єднаними міським військовим комісаріатом Чернігівської області на ім'я ОСОБА_5 та безкоштовний квиток за №099602 на проїзд потягом приміського сполучення, виданий на підставі зазначеного посвідчення.

Отже, ОСОБА_6 своїми умисними діями, направленими на використання підробленого посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни вчинила злочин, передбачений ст 358 ч.З КК України - використання завідомо підробленого документа.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні обох, інкримінованих їй злочинів, визнала повністю.

В поясненнях вона повідомила, що у жовтні 2009 року, перебуваючи в залі очікування залізничної станції Ніжин, вона знайшла посвідчення члена сім'ї загиблого військовослужбовця - ветерана війни, заповнене на ім'я ОСОБА_5. Знаючи, що члени сімей загиблих військовослужбовців мають право безкоштовного проїзду в електропоїздах приміського сполучення, вона забрала це посвідчення собі, з метою його використання для безкоштовного проїзду в електропоїздах шляхом заміни фотокартки власника на свою.

Наступного дня у себе вдома по вул.Незалежності, 46 а  кв. 108 у м.Ніжині, вона видалила з посвідчення фотокартку й замість неї вклеїла в це посвідчення свою фотокартку.

У подальшому ОСОБА_4М зберігала це підроблене посвідчення при собі.

19 листопада 2009 року ОСОБА_4 о 18 45  год. здійснила посадку на ст.Плиски в електропоїзд, що слідував до станції Ніжин.

Під час слідування ОСОБА_4 пред'явила провіднику наявне у неї підроблене посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни на ім'я ОСОБА_5 в яке вона вклеїла свою фотокартку і, повідомивши провіднику, що вона їде від станції Плиски до станції Ніжин, отримала від нього безплатний проїздний квиток.

У цей час до ОСОБА_4 підійшли працівники міліції, які попросили її показати посвідчення по якому вона отримала безплатний квиток. Після того, як ОСОБА_4 показала їм це посвідчення, працівники міліції запросили її проїхати до відділу міліції на станції Конотоп. У відділенні співробітники міліції вилучили в неї зазначене підроблене посвідчення члена сім'ї загиблого на ім'я ОСОБА_7 і безплатний квиток на електропоїзд, що вона отримала від провідника, пред`явивши це посвідчення.

Підсудна повідомила суду що щиро розкаюється у тому, що вчинила протизаконні дії.

Попередньо з`ясувавши думку підсудної ОСОБА_4 щодо можливості скорочення обсягу доказів, які підлягають дослідженню у справі, і встановивши, що вони не оспорюються підсудною і нею добровільно визнається правильність їх встановлення, а також виходячи з того, що підсудною усвідомлюються наслідки, пов`язані з відмовою від дослідження судом зазначених доказів і унеможливлюється, як  зазначено у ст.299 КПК України, оспорювання нею фактичних обставин в апеляційному порядку, суд, з урахуванням думок учасників справи визнав за можливе не досліджувати докази з фактичних обставин.

Заслухавши підсудну, думку прокурора, дослідивши матеріали у справі які характеризують підсудну, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй органом досудового слідства двох злочинів, передбачених статтями ст.ст.358 ч.1 та 358 ч.3 КК України, і правильність кваліфікації органом досудового слідства її дій - як підроблення посвідчення яке видається і посвідчується установою яка має право видавати і посвідчувати такі документи і яке надає права і звільняє від обов'язків, з метою його використання підроблювачем, а також як використання завідомо підробленого документа.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити підсудній, суд виходив оцінюючи:

- характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних нею двох злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості;

- позитивну характеристику з місця проживання;

- обставини, що пом`якшують покарання відповідно до ст.66 КК України - щире каяття у вчиненому злочині, відсутність тяжких наслідків;

- з огляду на ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Відповідно до ст.91 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у справі в сумі 912,71 грн., пов`язані з проведенням НДЕКЦ при УМВС України Чернігівскій області судової техніко – криміналістичної експертизи документу, вилученого у ОСОБА_4

Питання щодо речових доказів у справі слід вирішити у відповідності до вимог ст. 81 КПК України – залишити у матеріалах справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.358ч.1, 358 ч.3 КК України, ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –

засудив:

ОСОБА_4 - визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.358 ч.1 КК України, та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

ОСОБА_4 - визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.358 ч.3 КК України, та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 грн.

Згідно з ст.70 КК України шляхом повного складання призначених судом покарань, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді штрафу в сумі 1530 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у справі в сумі 912,71 грн., пов`язані з проведенням НДЕКЦ при УМВС України Чернігівскій області судової техніко – криміналістичної експертизи документу, вилученого у неї.

Речові докази, вилучені у ОСОБА_4 – залишити в матеріалах справи.  

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_4   до вступу вироку в законну силу залишити без зміни – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Чернігівської області через Борзнянський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення.    

              Суддя

    Борзнянського районного суду                                        ОСОБА_1