Справа № 2-а-644/2009

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 грудня 2009 року                                                                           м. Чернігів                                                                

           Чернігівський  районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді -  Шитченко Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахування та виплати недоплаченої пенсії, як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

  01 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати бездіяльність відповідача щодо виплати щомісячної доплати у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов'язати його нарахувати та виплатити недоплачену, як особі, що має статус "дитини війни", щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 рік. Заявлені вимоги мотивуються тим, що у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" пенсія щомісячно повинна підвищуватися на 30% від мінімальної пенсії за віком. Але, всупереч положенням законодавства щодо недопущення обмежень чи скасувань встановлених державою соціальних гарантій дітям війни, розмір пенсії протиправно не підвищувався на 30 % мінімальної пенсії за віком.

В судове засідання позивачка не з'явилась, подавши заяву, в якій позов підтримує повністю та просить розглядати справу за її відсутності.

Відповідачем надіслано письмові заперечення, в яких він просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки не було законодавчо визначено порядок,  джерела фінансування, та органи, що повинні займатись спірними виплатами. Крім цього, виплати коштів у певні періоди 2008 року проводились відповідачем відповідно до законів України про державний бюджет правомірно, оскільки положення законодавчих актів, які визнано неконституційними,  втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України такого рішення. Хоча  рішеннями Конституційного Суду України  положення певних статей законів України про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки було визнано неконституційними, проте відповідних законодавчих змін щодо фінансування виплат дітям війни здійснено не було. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Виходячи з цього, зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій не може бути застосований. Відповідач вважає, що він діяв в межах законодавчо наданих повноважень і не порушив вимоги чинного законодавства України, а також просить застосувати термін позовної давності відповідно до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.      

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Позивачка ОСОБА_1 народилась 15 листопада 1941 року і має визначений законом статус "дитини війни", що не оспорювалось відповідачем.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, що регулював би цей розмір або встановлював інший, немає.

Тому суд не вважає таким, що ґрунтується на вимогах закону, посилання відповідача на необхідність застосування положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачається статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. Правова невизначеність щодо джерела коштів, з яких має виплачуватись оспорювана надбавка, пов'язана з відсутністю у державному бюджеті коштів, не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом. Тому судом не приймаються до уваги посилання відповідача, як на причину невиконання визначених законодавством зобов'язань, залежність від бюджетних асигнувань.  

Відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" із змінами, внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Положеннями ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн., з 1 жовтня - 49,8 грн.

Разом з тим, зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 рік, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. В цьому рішенні зазначено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про  Державний  бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів
України", визнаних неконституційними. Суд не бере до уваги твердження відповідача про правомірність нарахування і виплати позивачу коштів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", оскільки вважає, що вона, хоча і є чинною на час розгляду справи, є підзаконним нормативно-правовим актом, який всупереч вимогам ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" обмежує державні соціальні гарантії вказаної категорії осіб.

          Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Офіційне опублікування рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ, Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 76 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону "Про державний бюджет України")" від 22 травня 2008 року за 1-28/2008 було здійснено в журналі "Офіційний вісник України", 2008, N 52 (27 липня 2008 року).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Чернігівському районі Чернігівської області щодо неправомірності недоплат щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 грудня 2008 року є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню, виходячи з наведеного вище, а відповідача слід зобов'язати провести перерахунок пенсії позивача з відповідним підвищенням її розміру, згідно з положеннями Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з цього часу.

Відповідач наполягає на застосуванні строків звернення до адміністративного суду згідно статті 100 КАС України, а тому позивачу слід відмовити в задоволенні вимог про нарахування сум за період з 01 січня по 01 грудня 2008 року. Підстав для поновлення строку суд не вбачає, виходячи з того, що посилання позивача на те, що про порушення прав їй стало відомо лише після висвітлення в пресі ухваленого рішення Конституційного Суду України, не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строків звернення до суду, оскільки офіційне опублікування рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)" від 09 липня 2007 року за 6-рп/2007 було здійснене в журналі "Офіційний вісник України", 2007, N 52 в 2007 році, а з відповідною заявою до суду ОСОБА_1 звернулась лише в 2009 році.

Крім цього, не підлягає задоволенню заявлена вимога про зобов'язання відповідача  вчинити дії по виплаті спірних коштів, оскільки до повноважень управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області не належить призначення та виплата соціальної допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахування та виплати недоплаченої пенсії, як дитині війни, - задовольнити частково.

  Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Чернігівському районі Чернігівської області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2008 року з підвищенням її розміру, як дитині війни, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Чернігівському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру, як дитині війни, на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року, № 2195, - з 01 грудня 2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

      Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

            Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            Суддя                                                                                                        Н.В. Шитченко