ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"17" квітня 2007 р. м. Київ Справа № А3/070-07
17 год. 47 хв.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дан-Фарм Україна”, с. Халча
до 1) Центральної регіональної митниці, м. Київ
2) Головного управління Державного казначейства України у Київській області,
м. Київ
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтертехноплюс”, м. Київ
про скасування митних оцінок та стягнення 112 666,78 грн.
Головуючий суддя Коротун О.М.
секретар судового засідання Єрашов А.Є.
Представники:
позивача Астахова Т.В. –представник за довіреністю № 1/26 від 26.12.2006р.;
Поліщук Г.О. –представник за довіреністю № 3/17/01/07 від 17.01.2007р.;
відповідача 1) Павленко А.А. –представник за довіреністю № 1-33/10-19 від 09.01.2007р.;
2) не з’явився;
третьої особи не з’явився.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.04.2007 о 17 год. 47 хв. проголошено вступну та резолютивна частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладалося на 23.04.2007 на 17 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 17.04.2007 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
В господарський суд Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Дан-Фарм Україна” (далі –Позивач) до Північної регіональної митниці (правонаступником якого є Центральна регіональна митниця, згідно наказу Держмитслужби № 785 від 15.09.2006р., в редакції наказу Держмитслужби № 838 від 03.10.2006р.; далі –відповідач 1), в якій просить скасувати митну оцінку товару від 16.11.2006 року № 06-15/6/3788 до ВМД № 125000004/6/999285 від 16.11.2006р. та митну оцінку товару від 16.11.2006 року № 06-15/6/3789 до ВМД № 125000004/6/999284 від 16.11.2006р., стягнути з Північної регіональної митниці (правонаступником якого є Центральна регіональна митниця, згідно наказу Держмитслужби № 785 від 15.09.2006р., в редакції наказу Держмитслужби № 838 від 03.10.2006р.) надміру сплачене мито в розмірі 112 666,78 грн. на користь позивача та покласти на Північну регіональну митницю (правонаступником якого є Центральна регіональна митниця, згідно наказу Держмитслужби № 785 від 15.09.2006р., в редакції наказу Держмитслужби № 838 від 03.10.2006р.) судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в процесі митного оформлення при підтвердженні митної вартості задекларованих товарів третя особа (яка діяла по договору № 17/5/06 від 17.05.2006р. мито-брокерського обслуговування, укладеного з позивачем) застосувала, згідно ст. 267 Митного кодексу України основний метод оцінки –за ціною угоди, щодо товарів, які імпортуються, тобто метод № 1 та подала до оформлення вантажну митну декларацію ВМД № 125000004/6/999284 від 16.11.2006р. в розмірі 260 421,98 грн. та ВМД № 125000004/6/999285 від 16.11.2006р. в розмірі 252 138,70 грн.
Як вказує позивач, відповідач 1 під час переміщення товару через митний корон України, дійшов висновку про недостатність наданих третьою особою документів для підтвердження митної вартості товару відповідно до основного методу, та на підставі інформації про взаємопов’язаність покупця та продавця за контрактом здійснив митну оцінку товару використовуючи резервний метод (№ 3) та оформив таку дію актами –митна оцінка товару від 16.11.2006 року № 06-15/6/3788 до ВМД № 125000004/6/999285 від 16.11.2006р., збільшивши розмір митного збору на 238 216,30 грн. та митна оцінка товару від 16.11.2006 року № 06-15/6/3789 до ВМД № 125000004/6/999284 від 16.11.2006р., збільшивши розмір митного збору на 318 196,92 грн.
Позивач зазначає, що відповідачем 1 на момент здійснення митної оцінки товару не запитувалось у позивача жодних додаткових документів. Позивач, для оформлення товару та переміщення його через митний кордон сплатив митні платежі з визначеної відповідачем 1 митної вартості товару. Позивач вважає, що такі дії відповідача 1 є неправомірними та суперечать нормам Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. № 1375.
В зв’язку з чим позивач просить суд задовольнити позов.
Відповідач 1 проти позову заперечує, з підстав того, що для підтвердження заявленої у ВМД митної вартості вантажу, третій особі було запропоновано надати додаткові документи, але ані позивач, ані третя особа не надали додаткових документів та підтвердження заявленої митної вартості. Також, відповідач 1 зазначив, що заявлена митна вартість явно не відповідала базі даних цінової інформації Державної митної служби України, та іншій довідковій інформації, тому відповідачем 1 на підставі поданих позивачем документів, використовуючи цінову базу, визначено митну вартість вантажу (проведено митну оцінку) заявленого за ВМД від 16.11.2006 № 125000004/6/999284 та № 125000004/6/999285 згідно ст. 269 Митного кодексу України, за методом № 3, тобто за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та видані рішення про митну оцінку товару від 16.11.2006 р. № МВ 06-15/6/3788 та № МВ 06-15/6/3789. Відповідач 1 зазначив, що підприємство „Berry Farm ApS” та позивач є взаємозалежними особами. В зв’язку з чим відповідач 1 вважає, що корегування митної вартості за ВМД від 16.11.2006 № 125000004/6/999284 та № 125000004/6/999285, що знайшли своє відображення у митній оцінці від 16.11.2006 р. № МВ 06-15/6/3788 та № МВ 06-15/6/3789 є законними, були прийняті відповідно до чинного законодавства з питань митної справи, тому в позові просить відмовити.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2007 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 27.03.2007р.
В судовому засіданні 27.03.2007р. протокольною ухвалою, у відповідності до ст. 55 КАС України, здійснено процесуальне правонаступництво Північної регіональної митниці на Центральну регіональну митницю.
Також, в судовому засіданні 27.03.2007р. протокольною ухвалою залучено в якості другого відповідача –Управління державного казначейства України у Київській області (далі –відповідач 2).
В зв’язку з чим, 27.03.2007р. було відкладено розгляд справи на 17.04.2007р.
Через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання № 11-03/188 від 17.04.2007р., в якому відповідач 2 просив замінити Управління державного казначейства України у Київській області на його правонаступника –Головне управління Державного казначейства України у Київській області.
Також, через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання № 11-03/186 від 17.04.2007р., в якому відповідач 2 просив слухати справу без участі його представника, яке судом задоволено.
В судовому засіданні 17.04.2007р. протокольною ухвалою, задоволено клопотання відповідача 2 за № 11-03/188 від 17.04.2007р. та у відповідності до ст. 55 КАС України, здійснено процесуальне правонаступництво Управління державного казначейства України у Київській області на Головне управління Державного казначейства України у Київській області.
В судовому засіданні 17.04.2007р. позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених в позовній заяві, а відповідач 1 позов заперечив.
Третя особа в судове засідання 17.04.2007р. не з’явилася, хоча про знаходження в провадженні господарського суду Київської області справи № А3/070-07 була обізнана, про що свідчать повідомлення про вручення № 574754 від 20.03.2007р., № 562659 від 30.03.2007р. та була повідомлена судом про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотній стороні оригінала повістки від 27.03.2007р. та реєстр вихідної кореспонденції.
Заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило, не повідомлялось поважність причин неприбуття.
Відповідно до вимог ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, та заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
Позивач є юридичною особою, зареєстрований Кагарлицькою районною державної адміністрацією Київської області 11.07.2001 року.
В зоні діяльності відповідача 1 акредитований позивач (09213, Київська обл., Кагарлицький р-он, с. Халча, вул. сім’ї Шевченкових, 32; код ЄДРПОУ 31527875).
16.11.2006 року третьою особою (яка діяла по договору № 17/5/06 від 17.05.2006р. мито-брокерського обслуговування, укладеного з позивачем) до сектору митного оформлення „Вишгород” відділу митного оформлення „Святошин” Північної регіональної митниці для здійснення митного оформлення вантажу, який надійшов на адресу позивача в режимі імпорту, були подані вантажні митні декларації (далі –ВМД) від 16.11.2006р. № 125000004/6/999284 та № 125000004/6/999285 та декларації митної вартості за формою ДМВ-1 від 16.11.2006 року до ВМД № 125000004/6/999284 та № 125000004/6/999285 (далі –ДМВ-1).
Відповідач 1, дійшов висновку про недостатність наданих третьою особою документів для підтвердження митної вартості товару, відповідно до основного методу, та на підставі інформації про взаємопов’язаність покупця та продавця за контрактом, здійснив митну оцінку товару, використовуючи резервний метод (№ 3) та оформив таку дію актами –митна оцінка товару від 16.11.2006 року № 06-15/6/3788 до ВМД № 125000004/6/999285 від 16.11.2006р., збільшивши розмір митного збору на 238 216,30 грн. та митна оцінка товару від 16.11.2006 року № 06-15/6/3789 до ВМД № 125000004/6/999284 від 16.11.2006р., збільшивши розмір митного збору на 318 196,92 грн.
Спір по справі виник з підстав того, що позивач вважає спірні митні оцінкі товару від 16.11.2006 року № 06-15/6/3788 до ВМД № 125000004/6/999285 від 16.11.2006р. та митну оцінку товару від 16.11.2006 року № 06-15/6/3789 до ВМД № 125000004/6/999284 від 16.11.2006р. незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а відповідач 1 проти цього заперечує.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судовому засіданні з врахування всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2006р. між фірмою „Брідерс оф Денмарк”A/S” та позивачем був укладений контракт № 08-04 (далі –Контракт).
На виконання зазначеного контракту на адресу позивача надійшов вантаж: поголів’я живих племінних свиней.
Відповідачем 1, з метою надання підтвердження митної вартості за обраним методом № 1, третій особі було запропоновано надати додаткові документи, про що, в ДМВ-1 до ВМД від 16.11.2006 № 125000004/6/999284 та № 125000004/6/999285 були проставлені відповідні відмітки.
Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані третьою особою не було надано додаткових документів, що могли б підтвердити заявлену митну вартість.
Отже, посилання позивача в своїй позовній заяві на те, що відповідачем 1 не запитувалося жодних додаткових документів, є необґрунтованими та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи.
В зв’язку з тим, що заявлена позивачем митна вартість не відповідала цінам, що склалися на відповідний товар на ринку імпорту на момент здійснення імпортної операції, що є порушенням п. 6 Указу Президента України від 25.08.1994р. № 475/94 „Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів”, та в зв’язку з тим, що заявлена митна вартість не відповідала базі даних цінової інформації Державної митної служби України, та іншій довідковій інформації, відділом контролю митної вартості Північної регіональної митниці на підставі поданих позивачем документів, використовуючи цінову базу Державної митної служби України, на підставі п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003 року „Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України” (далі –Порядок № 1375), Порядку № 658, визначено митну вартість вантажу (проведено митну оцінку) заявленого за ВМД від 16.11.2006 № 125000004/6/999284 та № 125000004/6/999285, згідно ст. 269 Митного кодексу України, за методом № 3 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) та видані рішення про митну оцінку товару від 16.11.2006 р. № МВ 06-15/6/3788 та № МВ 06-15/6/3789.
Відповідно до підпункту 3.9. пункту 3 Порядку № 685, висновки відділу контролю митної вартості щодо визначення митної вартості чи здійснення митної оцінки є підставою для нарахування та справляння митних платежів.
Згідно ст. 88 Митного кодексу України (далі –МК України) декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов’язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред’явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ст. 260 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Статтею 262 Митного кодексу України, встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до ст. 266 Митного кодексу України здійснюється за такими методами: 1) за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються; 2) за ціною угоди щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості; 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Відповідно до статті –266 МК України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Позивач наполягає на правомірності його вимог щодо встановлення митної вартості товару, відповідно до ст. 267 Митного кодексу України за ціною контракту.
Відповідно до ст. 269 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Пунктами 14, 15 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2003р. № 1375, передбачено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, які переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи: установчі документи підприємства, що переміщує товари; угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається; відповідна бухгалтерська документація; ліцензійні чи авторські угоди; замовлення на поставку товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника; калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається; інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.
Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 14.07.2005р. № 04-5/218 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства України з питань митної справі” передбачено, що перелік документів, зазначений у п. 14, 15 Порядку № 1375 не є вичерпним, а отже, митниця має право вимагати, а імпортер має право надати і інші докази, які підтверджують митну вартість товару.
Тому доводи позивача про неправомірність дій відповідача 1, які призвели до незаконних рішень, не приймаються судом, як безпідставні.
Відповідач 1 в якості обґрунтування викладеного надав суду Постанову Господарського суду міста Києва від 17.01.2006 року по справі № 49/249-А, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року по справі № 49/249-А; Постанову Господарського суду міста Києва від 20.12.2005р. по справі № 29/394 (залишена в силі ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року по справі № 29/394); Постанову Господарського суду Київської області від 27.02.2007р. № А409/9-06, яка не приймається судом в якості належних доказів.
Разом з цим, у пункті 18 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2003р. № 1375, зазначено, що у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом.
Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України та підпункту 2.2. пункту 2 Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.10.2003р. № 685, заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, мають ґрунтуватися на достовірній і документально підтвердженій інформації. У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов’язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 у відповідності до зазначених положень законодавства було застосовано при визначенні митної вартості товару третій метод, оскільки позивачем не було надано відповідачу 1 додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Суд дійшов висновку за результатом розгляду справи, що позивач не зміг документально підтвердити визначену ним митну вартість товару за методом № 1, що підтверджується матеріалами справи, у зв’язку з чим, відділом контролю митної вартості правомірно було правомірно застосовано метод № 3, тобто за ціною контракту щодо подібних (аналогічних) товарів. Крім того, з матеріалів справи, а саме з витягу з цінової бази даних Державної митної служби України вбачається невідповідність заявленої позивачем митної вартості товару базі даних цінової інформації Державної митної служби України.
З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідачем 1 було правомірно здійснено коригування митної вартості товару, задекларованого третьою особою.
Суд звертає увагу на те, що правомірність дій відповідача 1 підтверджується, також положеннями ст. 265 Митного кодексу України, відповідно до якої, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів.
Щодо тверджень позивача, що з поданих відповідачу 1 третьою особою документів не вбачалось, що продавець і покупець є взаємозалежними між собою особами, судом не приймається, оскільки відповідно до ст. 6. Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” встановлено, що суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту).
Як вбачається з п. 1.1. Контракту, укладеного між фірмою „Бридерс оф Денмарк”А/S” (Постачальник), позивачем (Покупцем) та фірмою „Berry Farm ApS” (Платником), фірма „Бридерс оф Денмарк”А/S”, зобов’язувалась поставити та передати у власність позивача поголів’я живих племінних свиней на умовах DDU, Україна, Київська обл., Кагарлицький район, с. Халча, вул. Сім’ї Шевченкових, 32 (Incoterms-2000), позивач –прийняти товар, а фірма „Berry Farm ApS” –сплатити за нього на умовах цього контракту.
Відповідно до п. 3.1. Контракту, ціна товару складає 326 769,29 євро.
Як вбачається з п. 4.3. Контракту (Порядок розрахунків), позивач сплачує фірмі „Berry Farm ApS” суму в розмірі вартості товару, вказаного в п. 3.1., на протязі 5 (п’яти) років від останньої дати поставки товару.
Отже, фактичним продавцем товару є не фірма „Бридерс оф Денмарк”А/S”, а фірма „Berry Farm ApS”, яка сплативши кошти фірмі „Бридерс оф Денмарк”А/S” за поставлений товар, з урахуванням умов п. 4.3. Контракту, має право вимоги до позивача на повернення вартості поставленого товару, в розмірі, згідно з п. 3.1. Контракту, а позивач зобов’язаний повернути ці кошти.
Таким чином, фірма „Бридерс оф Денмарк”А/S” не є експортером, оскільки вона не є продавцем, згідно умов Контракту, а лише надає послуги транспортування/постачання товару на адресу позивача.
Отже, безпосереднім експортером товару є фірма „Berry Farm ApS”, а імпортером товару є позивач.
Відповідно до абз. 4 статті 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо покупець і продавець не є пов’язаними між собою особами або хоч і є пов’язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Як вбачається з п. 4.5. статуту позивача, зареєстрованого Кагарлицькою районною Державною адміністрацією 27.11.2006р. за № 13381050010000029, фірма „Berry Farm ApS” є учасником позивача та має частку у розмірі 99,4% в його статутному фонді.
Отже, згадані підприємства „Berry Farm ApS” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Дан-Фарм Україна” є взаємозалежними особами.
Таким чином, дії Північної регіональної митниці щодо корегування митної вартості за ВМД від 16.11.2006 № 125000004/6/999284 та № 125000004/6/999285 що знайшли своє відображення у митній оцінці від 16.11.2006 р. № МВ 06-15/6/3788 та № МВ 06-15/6/3789 є законними, оскільки були прийняті відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, в тому числі, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи держаної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що відповідач 1 мав право самостійного визначення митної вартості товарів, а тому позовні вимоги щодо скасування митної оцінки товару від 16.11.2006 року № 06-15/6/3788 до ВМД № 125000004/6/999285 від 16.11.2006р. та митної оцінки товару від 16.11.2006 року № 06-15/6/3789 до ВМД № 125000004/6/999284 від 16.11.2006р., є такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин, підстав для стягнення з Центральної регіональної митниці 112 666,78 грн. не вбачається.
За результатом розгляду справи, судом перевірено та встановлено, що відповідач 1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Позивачем до Головного управління Державного казначейства України у Київській області не заявлялись позовні вимоги, та в судовому засіданні 17.04.2007р. позивач подав письмові пояснення (підписані представником Астаховою Т.В.), в яких наполягав на задоволенні позовних вимог, викладених у позовній заяві від 26.01.2007р. до Центральної регіональної митниці, та усно представники позивача просили задовольнити позовні вимоги до Центральної регіональної митниці.
Судом самостійно за клопотанням відповідача 1 було залучено в якості другого відповідача Головне управління Державного казначейства України у Київській області, тоді як жодного обґрунтування задоволення позовних вимог до Головного управління Державного казначейства України у Київській області позивачем не надано. Судом за результатом розгляду справи не встановлено підстав для задоволення жодної з позовних вимог до Головного управління Державного казначейства України у Київській області.
Отже, за результатом розгляду справи, судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог, в зв’язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позову до обох відповідачів повністю.
Судові витрати покладаються на позивача по справі.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 72, 98, 158, 161, 162, 163 та п. 2, 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Київської області, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
23.04.2007р.
Суддя