ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022  м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79  inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 грудня 2018 року                                                                       Справа № 913/273/17

                                                                                            Провадження № 26/913/273/17

За позовом державного підприємства «Енергоринок», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ

про стягнення 193.078.419,23 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання Гулевич В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача:      ОСОБА_1 за дов. від 21.12.2017 № 01/44-1042Д;

від відповідача:  ОСОБА_2 за дов. від 01.01.2018 № 01.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 179.822.649,83 грн по оплаті вартості електроенергії поставленої позивачем відповідачу  в період: жовтень-грудень 2016 року за договором від 28.03.2007 № 3969/02, пені в сумі 8.797.084,58 грн, штрафу в сумі 179.822,65 грн, втрат від інфляції в сумі 3.262.417,67 грн, три проценти річних в сумі 1.016.444,50 грн за прострочення платежів.

Ухвалою від 28.04.2017 господарський суд зупинив провадження у даній справі до розгляду пов’язаної з нею адміністративної справи № 826/13109/16.

Первісно, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2017, справа розглядалась суддею Масловським С.В.

У зв’язку із закінченням терміну повноважень судді Масловського С.В. автоматизованим розподілом дану справу передано на розгляд судді Корнієнко В.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.08.2018).

Ухвалою господарського суду від 28.08.2018 провадження у даній справі поновлено у зв’язку з усуненням обставин, що були підставою для зупинення провадження у справі.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 11.09.2018 № 01-19/2/139 проти позову заперечував посилаючись на його необґрунтованість.

Ухвалою господарського суду від 03.10.2018 у даній справі продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 27.11.2018 включно.

Заявою від 26.10.2018 № 01/44-13859 позивач повідомив суд, що після порушення провадження у справі відповідачем погашена основна заборгованість в сумі 179.822.649,83 грн по оплаті вартості електроенергії поставленої позивачем відповідачу  в період: жовтень-грудень 2016 року; позивач просив закрити провадження у справі в частині стягнення цієї заборгованості за відсутністю предмету спору, а решту вимог (про стягнення пені в сумі 8.797.084,58 грн, штрафу в сумі 179.822,65 грн, втрат від інфляції в сумі 3.262.417,67 грн та трьох процентів річних в сумі 1.016.444,50 грн за прострочення платежів) задовольнити.

В судовому засіданні 20.11.2018 було оголошено перерву до 04.12.2018 (14-15).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у позовній заяві вказав наступне:

- 28 березня 2007 року між ДП «Енергоринок» (Позивач) та ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» (Відповідач) укладено Договір № 3969/02 згідно якому в період: жовтень - грудень 2016 року Позивач поставив  Відповідачу електроенергію у кількості 373677,078 тис.кВт.г загальною вартістю 332.603.001,46 грн. (у жовтні на 93.442.070, 98 грн, у листопаді на 106.979.656,56 грн, у грудні на 132.181.273,92 грн), що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії за вказаний період;

- згідно з п. 6.4 Договору остаточний розрахунок за куплену електроенергію здійснюється Відповідачем до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних, або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків із зазначенням призначення платежу;

- всупереч умовам Договору, Відповідач не виконав в повному обсязі та у встановлений строк взятих на себе зобов’язань з оплати придбаної електричної енергії у вказаний період, внаслідок чого виник борг в сумі 179.822.649, 83 грн, що підтверджується довідкою про стан взаємних рахунків між ДП «Енергоринок» та ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» за електроенергію по договору від 28.03.2007 № 3969/02 в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 станом на 28.02.2017;

- відповідно до пп. 7.3.2 розділу 7 Договору, в редакції Додаткової угоди від 23.01.2009 № 5289/01 та ст. 625 ЦК України за порушення строків оплати Відповідачу нараховано пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково – штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, а також врати від інфляції та три проценти річних.

На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 179.822.649,83 грн по оплаті вартості електроенергії поставленої позивачем відповідачу  в період: жовтень-грудень 2016 року за договором від 28.03.2007 № 3969/02, пені в сумі 8.797.084,58 грн, штрафу в сумі 179.822,65 грн, втрат від інфляції в сумі 3.262.417,67 грн, три проценти річних в сумі 1.016.444,50 грн за прострочення платежів.

Заявою від 26.10.2018 № 01/44-13859 позивач повідомив суд, що після порушення провадження у справі відповідачем погашена основна заборгованість в сумі 179.822.649,83 грн по оплаті вартості електроенергії поставленої позивачем відповідачу  в період: жовтень-грудень 2016 року; позивач просив закрити провадження у справі в частині стягнення цієї заборгованості за відсутністю предмету спору, а решту вимог (про стягнення пені в сумі 8.797.084,58 грн, штрафу в сумі 179.822,65 грн, втрат від інфляції в сумі 3.262.417,67 грн та трьох процентів річних в сумі 1.016.444,50 грн за прострочення платежів) задовольнити.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 11.09.2018 № 01-19/2/139 проти позову заперечував посилаючись на його необґрунтованість і зокрема зазначив наступне:

- у ТОВ «ЛЕО» була відсутня заборгованість перед ДП «Енергоринок» за куповану електричну енергію за період з жовтня - по грудень 2016 року за договором від 28.03.2007    № 3969/02;

- у ТОВ «ЛЕО» утворилась переплата у сумі 153.762.630,17 грн понад повну вартість купленої ТОВ «ЛЕО» у ДП «Енергоринок» електричної енергії в період з жовтня - по грудень 2016 року (включно), тобто ТОВ «ЛЕО» оплатило ДП «Енергоринок» на 153.762.630,17 грн більше ніж вартість електричної енергії, яку ТОВ «ЛЕО» фактично купило у ДП «Енергоринок» в період з жовтня - по грудень 2016 року (включно);

- як зазначило ДП «Енергоринок» у своїй позовній заяві та не заперечується ТОВ «ЛЕО», загальна вартість електричної електроенергії, придбаної ТОВ «ЛЕО» у ДП «Енергоринок» в період жовтня - по грудень 2016 року (включно), становила 332 603 001,46 грн;

- при цьому, TOB «ЛЕО» оплатило 486.365.631,63 грн. за електричну електроенергію, придбану ТОВ «ЛЕО» у ДП «Енергоринок» в період з жовтня - по грудень 2016 року (включно), а саме:

- в період з жовтня - по грудень 2016 року ТОВ «ЛЕО» було перераховано з поточного рахунку із спеціальним режимом використання № 260333039060 в ПАТ «Державний ощадний банк України» на рахунок ДП «Енергоринок» у якості оплати електроенергії, придбаної ТОВ «ЛЕО» у ДП Енергоринок» в період з жовтня - по грудень 2016 року (включно) кошти в сумі 306.542.981,80 грн (таблиця перерахованих коштів ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» на рахунок ДП «Енергоринок» в період з жовтня - по грудень 2016 року додається).

- грошові кошти в сумі 179.822.649,83 грн, були зараховані ДП «Енергоринок» в оплату вартості електричної енергії жовтня-грудня 2016 року за рахунок коштів, сплачених ТОВ «ЛЕО» понад повну поточну вартість електричної енергії березня-серпня 2017 року, на підставі відповідних листів ТОВ «ЛЕО» та ДП «Енергоринок» (копії відповідних листів додаються), що підтверджується підписаними зі сторони ДП «Енергоринок» актами звірки розрахунків ДП «Енергоринок» з ТОВ «ЛЕО» за продану з ОРЕ електроенергію станом на кінець дня 28.02.2017, 31.03.2017, 30.04.2017, 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017;

- таким чином, переплата понад повну вартість купленої ТОВ «ЛЕО» у ДП «Енергоринок» електричної енергії в період з жовтня - по грудень 2016 року (включно) становить 153.762.630,17 грн (як різниця між оплаченою сумою коштів (486 365 631,63 грн.) та вартістю поставленої електроенергії (332.603.001,46 грн.)).

- у відповідний період (жовтень - грудень 2016 року) між ТОВ «ЛЕО» та ДП «Енергоринок» існували два договори на придбання електричної енергії: договір № 3969/02 від 28.03.2007р., який регулював купівлю-продаж електричної енергії для постачання споживачам, розташованим на контрольованій частині території Луганської області, та який є підставою позовних вимог у цій справі, та договір № 11572/01 від 31.08.2015р., який був укладений в рамках постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 № 263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» (надалі - Постанова № 263) та який регулював купівлю-продаж різниці перетоків електричної енергії обсягу електричної енергії, фактично переміщеної з контрольованої території на неконтрольовану та з неконтрольованої території на контрольовану;

- при цьому ТОВ «ЛЕО» для кожного із цих договорів відкрило окремі банківські рахунки для отримання плати за електроенергію від споживачів та для наступного перерахування відповідних коштів з таких рахунків на користь ДП «Енергоринок», а саме:

- поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260333039060 в ПАТ «Державний ощадний банк України» був відкритий для акумулювання коштів, отриманих від споживачів, та наступного їх перерахування на користь ДП «Енергоринок» для оплати вартості електроенергії, придбаної у ДП «Енергоринок» за договором № 3969/02 від 28.03.2007;

- окремий поточний рахунок № 260013029060 в ПАТ «Державний ощадний банк України» для отримання коштів від споживачів та наступного їх перерахування на користь ДП «Енергоринок» для оплати різниці перетоків електричної енергії, придбаної у ДП «Енергоринок» за договором № 11572/01 від 31.08.2015, відповідно до п. 7 Постанови № 263;

- виконання зобов’язань за зазначеними договорами повинно було здійснюватися з банківських рахунків, відкритих виключно в рамках відповідних договорів;

- таким чином, всі кошти, які було перераховано в період з жовтня - по грудень 2016 року (включно) з поточного рахунку ТОВ «ЛЕО» із спеціальним режимом використання № 260333039060 в ПАТ «Державний ощадний банк України» на рахунок ДП «Енергоринок» (а саме 306.542.981,80 грн.) були перераховані саме в рахунок оплати вартості електроенергії, придбаної у ДП «Енергоринок» за договором № 3969/02 від 28.03.2007;

- при цьому суду не потрібно звертати увагу на призначення платежу: «... абз. 5 п. 1 ПКМУ від 07.05.15р. № 263 ...», яке ПАТ «Державний ощадний банк України» самостійно вказувало в ряді платіжних доручень, які були оформлені в період з жовтня - по грудень 2016 року (включно);

- так постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2016 № 368 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 р. № 263», яка набрала чинності 15.06.2016 (далі - Постанова № 368), до пункту 1 Постанови № 263 було додано абзац 5, згідно із яким рахунки з оптовим постачальником електричної енергії за електричну енергію ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» і ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», що постачається на неконтрольовану територію, мають здійснюватися на поточний рахунок із спеціальним режимом використання як першочергові в обсягах загальних платежів за Донецькою та Луганською областями відповідно;

- на виконання зазначених змін до Постанови № 263, ПАТ «Державний ощадний банк України» до 24.12.2016 і вказував у відповідних платіжних дорученнях посилання на відповідний доданий абзац 5 Постанови № 263;

- проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 826/13109/16 було визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття абзац 4 пункту 1 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 № 263, затверджених постановою КМУ від 25.05.2016 № 368;

- ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017р. та постановою Верховного Суду від 20.06.2018 вказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2017 залишена без змін;

- таким чином, в адміністративній справі № 826/13109/16 були встановлені обставини нечинності включення відповідного абзацу 5 до Постанови № 263 з моменту прийняття такої Постанови № 368, що, в свою чергу, підтверджує нечинність зазначення у відповідних платіжних дорученнях посилання на відповідний доданий абзац 5 Постанови № 263 та нечинність зарахування коштів, що були перераховані в жовтні - грудні 2016 року (включно) в якості оплати за електроенергію по договору № 3969/02 від 28.03.2007р. із поточного рахунку ТОВ «ЛЕО» із спеціальним режимом використання № 260333039060 в ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ДП «Енергоринок», в рахунок погашення заборгованості ТОВ «ЛЕО» по іншому договору – № 11572/01 від 31.08.2015 для розрахунків за яким ТОВ «ЛЕО» був відкритий окремий поточний рахунок;

- у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце;

- отже, через визнання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 826/13109/16 незаконним та нечинним з моменту прийняття абзацу 4 пункту 1 змін, що вносяться до Постанови КМУ № 263, затверджених Постановою КМУ № 368, відсутні підстави і для застосування відповідних положень абзацу 5 Постанови № 263.

- аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для застосування положень нормативно-правового акту, які були визнані нечинними з моменту їх прийняття, викладена у постанові Верховного Суду від 23.08.2018 у справі № 910/16692/17;

- таким чином, у ТОВ «ЛЕО» була відсутня прострочена заборгованість перед ДП «Енергоринок» за куповану електричну енергію за період з жовтня - по грудень 2016 року.

- крім того, ТОВ «ЛЕО» звільнено від виконання всіх своїх зобов’язань за Договором, у т.ч. від зобов’язань по сплаті електроенергії, поставленої у жовтні - грудні 2016 року у зв’язку форс-мажорними обставинами;

- відповідно до п. 9.2. Договору, з 14.04.2014р. (початку дії обставин форс-мажору – початку проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей (надалі - АТО)), ТОВ «ЛЕО» звільнено від виконання всіх своїх зобов’язань за Договором;

- настання обставин форс-мажору підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 22.08.2014№ 2563/05-4, яким визначено настання для Товариства обставин форс-мажору, які передбачені умовами договору № 3969/02 від 28.03.2007 року. Початок дії обставин форс-мажору - 14 квітня 2014 року, дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору встановити неможливо;

- на виконання пункту 9.4 Договору Відповідач листом від 03.09.2014 № 01-29/2-128 повідомив Позивача про настання обставин непереборної сили та надав Позивачу копію відповідного Сертифікату;

- відповідно до п. 9.2 Договору, при настанні обставин Форс-мажору Сторони звільняються від виконання зобов’язань за Договором на термін дії Форс-мажорних обставин і усунення їх наслідків;

- крім того, відповідно до ч. 3 ст. 550, ст. 617 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, з 14.04.2014 (початку дії обставин форс-мажору, що передбачені умовами Договору) ТОВ «ЛЕО» також звільнено і від відповідальності за порушення своїх зобов’язань за Договором (у т.ч. від сплати нарахованих Позивачем штрафу, пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних).

          Позивач відповіддю на відзив на позовну заяву від 28.09.2018 № 01/44-12530 (а.с. 120-123 т. 2) проти вищевказаних доводів відповідача заперечував вказавши наступне:

- щодо доводів Відповідача про наявність обставин форс-мажору, засвідчених Сертифікатом ТПП № 2563/05-4 від 22.08.2014, які зумовили неналежне виконання останнім своїх спірних зобов’язань:

- Відповідачем допущене неналежне виконання своїх грошових зобов’язань щодо оплати електричної енергії, поставленої йому в період: жовтень - грудень 2016 року за Договором № 3969/02 від 28.03.2007;

- починаючи з квітня 2015 року встановлені особливості регулювання продажу електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окуповану територію та на територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

- так, у зв’язку із ситуацією, що склалася на території проведення АТО, Законом України від 07.04.2015 № 284-УІІІ змінено частину 4 статті 23 Закону України «Про електроенергетику» (надалі - Закон).

- у відповідності до вимог ст. 23 Закону в редакції від 07.04.2015 та постанови КМУ № 263 від 07.05.2015 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», прийнятої на виконання зазначених вимог, з 01.05.2015 змінено порядок постачання електричної енергії на тимчасово неконтрольовану територію, у зв’язку з чим, у спірний період купівля Відповідачем електричної енергії для поставки на цю територію за спірним договором не здійснюється;

- 31.08.2015 на виконання наведеної постанови КМУ між ДП «Енергоринок» та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» укладено Договір № 11572/01;

- тобто, починаючи з 2015 року ДП «Енергоринок» не здійснює за Договором № 3969/02 продаж ТОВ «ЛЕО» електричної енергії на неконтрольовану територію; такий продаж здійснюється за Договором № 11572/01 від 31.08.2015;

- з наведеного слідує, що у спірний період змінились обставини, що обумовили неможливість виконання спірного Договору, які засвідчені Сертифікатом ТПП № 2563/05-4 від 22.08.2014;

- з наданого Відповідачем до суду сертифікату ТПП України від 22.08.2014 № 2563/05-4 слідує, що Торгово-промислова палата України встановила факт існування форс-мажорних обставин і причинно-наслідковий зв'язок між цими обставинами і невиконанням зобов'язань за Договором на час видачі сертифіката, тобто станом на 22.08.2014.

- порушення ж Відповідачем взятих на себе зобов'язань за спірний період згідно Договору № 3969/02 не були і не могли бути предметом дослідження Торгово-промисловою палатою України при видачі сертифікату від 22.08.2014;

- тому відсутні правові підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за прострочення виконання спірних зобов’язань за Договором № 3969/02 від 28.03.2007;

- щодо доводів Відповідача про неврахування грошових коштів, що надходили на виконання грошових зобов’язань останнього у спірний період:

- так, у своєму відзиві Відповідач вказує на те, що під час дії постанови КМУ від 25.06.2016 № 368 «Про внесення змін до постанови КМУ від 07.05.2015 №263», з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Відповідача на користь ДП «Енергоринок» неправомірно перераховувались грошові кошти на виконання  Договору № 11572/01, оскільки на думку Відповідача ці кошти повинні бути зараховані на користь ДП «Енергоринок» в оплату Договору № 3969/02; зокрема, Відповідачем робиться посилання на постанову Окружного адміністративного суду Києва від 20.06.2017 справа № 826/13109/16, якою визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття абзацу 4 пункту 1 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 № 263, затверджених постановою КМУ № 368;

- натомість, рішенням господарського суду Луганської області від 25.04.2017 у справі № 913/225/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2017, позовні вимоги задоволено частково; з ТОВ «ЛЕО» на користь ДП «Енергоринок» стягнуто 1.395.472.000,84 грн заборгованості, 94.043.106,16 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 22.138.197,19 грн;

- предметом стягнення за вказаним судовим рішенням є заборгованість ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» за електричну енергію, що виникла за договором № 11572 від 31.08.2015 в період січень - грудень 2016 року; постановою Верховного Суду від 17.04.2018 у зазначеній справі, вказані судові акти залишені без змін;

- зазначена сума заборгованості визначена судовими інстанціями з урахуванням платежів, які, як вказувалось вище, на думку Відповідача повинні бути зараховані в оплату іншого Договору № 3969/02;

- вище зазначені судові акти до теперішнього часу залишаються в силі, а відтак, керуючись принципом правової визначеності, що закріплений ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідні висновки про наявність заборгованості у вказаний спірний період за договором № 11572/01 від 31.08.2015 саме в такому розмірі, що визначена з урахуванням платежів, які на думку Відповідача не повинні бути зараховані в оплату цього договору, підлягають врахуванню при розгляді даної справи;

- недоречним є і посилання Відповідача на те, що Відповідач для кожного із наведених договорів відкрив окремі банківські рахунки для оплати за електричну енергію від споживачів, з метою наступного перерахування відповідних коштів з таких рахунків на користь ДП «Енергоринок»;

- так, у відповідності до ст. 15-1 Закону України «Про електричну енергію, для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання;

- тобто розрахунки, як за спожиту електричну енергію, так і куповану на оптовому ринку електричну енергію здійснюються Відповідачем лише через поточні рахунки із спеціальним режимом використання; в той же час, як у спірний період так і на даний час розрахунки проводяться Відповідачем саме через поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260333039060 відкритий у Філії - Луганське ОУ АТ «Ощадбанк», який  затверджений постановами НКРЕКП від 27.12.2011 № 112 (втратила чинність 22.12.2016), від 22.12.2016 № 2332 (втратила чинність 16.01.2018), від 16.01.2018 № 36 (діє на даний час); таким чином, кошти за вказаними договорами надходили на згаданий рахунок 160333039060, а не різні рахунки, як вказує Відповідач;

- неспроможним, з урахуванням викладеного, є також посилання Відповідача на вказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 826/13109/16, адже факт визнання наведених змін нечинними і незаконними не вказує на незаконність отримання Позивачем коштів, що перераховувались під час дії наведеної постанови КМУ № 368 на виконання існуючих грошових зобов’язань відповідача за Договором № 11572/01 від 31.08.2015, до того ж факт наявності боргу за цим Договором, з урахуванням платежів, що здійснювались під час дії вказаної постанови КМУ, встановлений вказаними судовими рішеннями, що як вказувалось підлягає врахуванню і через приписи ст. 75 ГПК України.

          Запереченнями від 24.10.2018 № 01-19/2/421 на відповідь позивача на відзив, відповідач не визнав та відхилив пояснення і міркування позивача посилаючись на їх необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:

Фактичні обставини встановлені судом, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

- 28 березня 2007 року між сторонами за позовом укладено Договір № 3969/02 (далі – Договір № 3969/02) (т. 1, а.с. 12-18) згідно якому позивач (ДП «Енергоринок») зобов’язався продавати, а відповідач (ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання») купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору;

- пунктом 11.6. Договору № 3969/02 встановлено, що він укладений на термін з 01.04.2007 до 31.12.2007. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із Сторін не заявила письмово про намір розірвати цей Договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього Договору;

- у зв’язку з відсутністю відповідних заяв, строк дії договору було продовжено на 2016 рік;

- на підставі Договору № 3969/02 в період: жовтень - грудень 2016 року Позивач продав (поставив) Відповідачу електроенергію у кількості 373677,078 тис.кВт.г загальною вартістю 332.603.001,46 грн. (у жовтні на 93.442.070, 98 грн, у листопаді на 106.979.656,56 грн, у грудні на 132.181.273,92 грн), що підтверджується належним чином оформленими актами купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2016 за жовтень 2016 р., від 30.11.2016 за листопад 2016 р., від 31.12.2016 за грудень 2016 р. (т. 1, а.с. 19-21) та визнано сторонами за позовом;

- згідно з п. 6.4 Договору № 3969/02 остаточний розрахунок за куплену електроенергію здійснюється Відповідачем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, з поточних, або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків із зазначенням призначення платежу;

- Договір № 3969/02 регулював купівлю-продаж електричної енергії для постачання споживачам, розташованим на території, де органи державної влади України здійснюють в повному обсязі свої повноваження, що визнано обома сторонами за позовом;

- відповідно до ч. 1 ст. 151 Закону України «Про електроенергетику», відповідачем для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України відкрито в уповноваженому банку – філії Луганського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260333039060, що підтверджується договором банківського рахунку від 28.07.2006 № 36-16/18/Т/У-409-06 (т. 1, а.с. 95-97);

- частиною 4 статті 23 Закону України «Про електроенергетику» (у редакції Закону України від 07.04.2015 р. N 284-VIII, яка діяла до 11.06.2017) встановлено, що особливості регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов'язаних з продажем електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окуповану територію та на територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а також відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею, продажем і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території та на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України.

- відповідно до ч. 4 ст. 23 вказаного Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07.05.2015 № 263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» (далі - Постанова КМУ № 263).

- на підставі Постанови КМУ № 263, 31 серпня 2015 між сторонами за позовом укладено договір № 11572/01 (далі – Договір № 11572/01) (т. 1, а.с. 68-71; т. 2, а.с. 70-73) згідно з яким, позивач (ДП «Енергоринок») зобов’язався продавати, а відповідач (ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання») купувати різницю перетоків електроенергії, переміщену з контрольованої території на неконтрольовану територію, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору;

- пунктом 10.1. Договору № 11572/01 встановлено, що він діє протягом дії постанови КМУ № 263;

- на підставі Договору № 11572/01 в період: січень - грудень 2016 року Позивач продавав Відповідачу різницю перетоків електроенергії, переміщену з контрольованої території на неконтрольовану територію, що визнано сторонами за позовом та встановлено рішенням господарського суду Луганської області від 25.04.2017 у справі № 913/225/17, яке набрало законної сили (т. 2, а.с. 80-82);

- згідно з п. 5.3 Договору № 11572/01 остаточний розрахунок за куплену електроенергію здійснюється Відповідачем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, на поточний рахунок Позивача із спеціальним режимом використання із зазначенням у платіжному дорученні відповідного договору;

- пунктом 6 Постанови КМУ № 263 (яка прийнята на виконання положень ч. 4 ст. 23 Закону України «Про електроенергетику» і визначає особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на вказаних територіях) встановлено, що розрахунки за продаж різниці перетоків електричної енергії між оптовим постачальником і ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» на неконтрольованій території здійснюються у безготівковій формі через окремі поточні рахунки зазначених суб'єктів господарювання, відкриті в уповноваженому банку, та поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника;

- 04.06.2015 на виконання наведених вимог Постанови КМУ № 263, з метою здійснення вказаних розрахунків, відповідачем в уповноваженому банку – філії Луганське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» відкрито поточний рахунок № 260013029060, що підтверджується довідкою банку від 10.09.2018 № 110.33-18/252/84097/2018-12/вих (т. 2, а.с. 24);

Таким чином, судом встановлено, що у період: жовтень – грудень 2016 р. (заборгованість за який заявлена позивачем до стягнення) сторонами у справі виконувались два договори на купівлю-продаж електроенергії № 3969/02 (постачання споживачам, розташованим на контрольованій території) та № 11572/01 (купівля різниці перетоків електроенергії, переміщених з контрольованої території на неконтрольовану та навпаки), при цьому, розрахунки за договором № 3969/02 повинні були здійснюватися через рахунок із спеціальним режимом використання № 260333039060, а розрахунки за договором № 11572/01 повинні були здійснюватися через поточний рахунок № 260013029060.

В період: жовтень - грудень 2016 року відповідачем було перераховано з поточного рахунку із спеціальним режимом використання № 260333039060 на рахунок позивача у якості оплати електроенергії, придбаної у позивача (в цей же період) кошти в сумі 306.542.981,80 грн, що підтверджується довідкою філії Луганське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» від 07.09.2018 № 110.33-18/251/83976/2018-12/вих та таблицею перерахованих коштів, яка є додатком до вказаної довідки банку (т. 2, а.с. 25).

Факт перерахування вказаних коштів у цьому періоді не заперечується позивачем, однак, позивач вважає, що вказані кошти слід враховувати як оплату за договором № 11572/01 (купівля різниці перетоків електроенергії…), а не за договором № 3969/02 за яким заявлено вимоги про стягнення боргу, так як відповідно до абз. 5 п. 1 Постанови КМУ № 263 розрахунки з оптовим постачальником електричної енергії за електричну енергію ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» і ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», що постачається на неконтрольовану територію, здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання як першочергові в обсягах загальних платежів за Донецькою та Луганською областями відповідно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2016 № 368 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 р. № 263» (далі - Постанова КМУ № 368), до пункту 1 Постанови КМУ № 263 було додано абзац 5, згідно з яким рахунки з оптовим постачальником електричної енергії за електричну енергію ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» і ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», що постачається на неконтрольовану територію, мають здійснюватися на поточний рахунок із спеціальним режимом використання як першочергові в обсягах загальних платежів за Донецькою та Луганською областями відповідно.

Таким чином, на підставі вказаних положень Постанови КМУ № 368 усі кошти, які в період: жовтень – грудень 2016 р. надходили на рахунок позивача із спеціальним режимом використання № 260333039060, списувались у першочерговому порядку на користь позивача в рахунок оплати електроенергії за договором № 11572/01.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 826/13109/16 було визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття абзац 4 пункту 1 змін, що вносяться до Постанови КМУ № 263, затверджених Постановою КМУ № 368 (яким встановлена першочерговість платежів).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 та постановою Верховного Суду від 20.06.2018 вказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2017 залишена без змін.

          Враховуючи те, що положення Постанови КМУ № 368 про першочерговість платежів визнані судом незаконними та нечинними з моменту прийняття, списання грошових коштів відповідача у першочерговому порядку з рахунку із спеціальним режимом використання № 260333039060 на користь позивача в рахунок оплати електроенергії за договором № 11572/01, також є незаконним.

          Якби вказані незаконні положення Постанови КМУ № 368 не були застосовані, то усі кошти відповідача, які акумулювались на його рахунку із спеціальним режимом використання № 260333039060 були б списані в рахунок оплати електроенергії за договором № 3969/02.

          При цьому, як зазначалось вище, розрахунки за договором № 11572/01 повинні були здійснюватися через поточний рахунок № 260013029060.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача борг в сумі 179.822.649,83 грн, який, як зазначає позивач, виник у відповідача в зв’язку з несвоєчасними розрахунками  за електроенергію, поставлену за договором від 28.03.2007 № 3969/02 в період: жовтень-грудень 2016 року.

Пунктом 6.4 Договору № 3969/02 встановлено, що остаточний розрахунок за куплену електроенергію здійснюється Відповідачем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, тобто розрахунок за грудень 2016 р. повинен був бути здійснений відповідачем 14.01.2017 (включно).

          Судом встановлено, що в період з 01 жовтня по 31 грудня 2016 року відповідач сплатив позивачу за куплену у позивача електроенергію кошти в сумі 306.542.981,80 грн, що підтверджується вищевказаними матеріалами справи (довідкою та таблицею перерахованих коштів ПАТ «Державний ощадний банк України» (т. 2, а.с. 25)).

          Вказані кошти були перераховані з поточного рахунку позивача із спеціальним режимом використання № 260333039060, який був відкритий саме для розрахунків за договором від 28.03.2007 № 3969/02.

          Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку, про відсутність у відповідача простроченої заборгованості за електроенергію, продану йому позивачем в період: жовтень-грудень 2016 року за договором від 28.03.2007 № 3969/02.

          Доводи позивача про те, що заборгованість відповідача за Договором № 11572 визначена судовими інстанціями з урахуванням платежів, які на думку відповідача повинні бути зараховані в оплату іншого Договору № 3969/02, і це з урахуванням принципу правової визначеності свідчить про неможливість зміни призначення платежів, не приймаються судом до уваги за таких підстав:

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.04.2017 у справі № 913/225/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2017 та постановою Верховного Суду від 17.04.2018, позовні вимоги ДП «Енергоринок» задоволено частково; з ТОВ «ЛЕО» на користь ДП «Енергоринок» стягнута заборгованість в сумі 1.395.472.000,84 грн по оплаті електроенергії, поставленої відповідачу в період січень - грудень 2016 р. за договором від 31.08.2015 № 11572, інфляційні втрати в сумі 94.043.106,16 грн та три проценти річних в сумі 22.138.197,19 грн за прострочення платежів.

          Вказана позивачем справа № 913/225/17 була розглянута господарським судом Луганської області ще до визнання Окружним адміністративним судом міста Києва незаконним та нечинним з моменту прийняття абзацу 4 пункту 1 змін, що вносяться до Постанови КМУ № 263, затверджених Постановою КМУ № 368.

          Так, рішення по справі № 913/225/17 господарським судом Луганської області прийнято 25.04.2017, а незаконним та нечинним абзац 4 пункту 1 змін, що вносяться до Постанови КМУ № 263, визнано 03.10.2017 – з дати набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 826/13109/16.

          Скасування адміністративним судом вищевказаних положень Постанови КМУ № 368 є істотною для справи № 913/225/17 обставиною, що не могла бути відомою на час розгляду справи. Ця обставина може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

          Крім того, із судових рішень по справі № 913/225/17 (т. 2, а.с. 80-88) витікає, що суди під час розгляду цієї справи не досліджували питання, яким чином та за рахунок яких оплат ДП «Енергоринок» зарахувало у жовтні-грудні 2016 року 193.524.579,02 грн як оплату за Договором № 11572/01, а також не досліджували доказів щодо проведення таких оплат; єдиний документ, який вказується в судових рішеннях у справі № 913/225/17 і в якому згадується про проведення відповідних оплат, це Довідка ДП «Енергоринок» про стан взаємних розрахунків між ДП «Енергоринок» та ТОВ «ЛЕО» за електроенергію по договору від 31.08.2015 № 11572/01 в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 станом на 31.01.2017 (т. 2, а.с. 152), з якої не видно, які саме оплати ДП «Енергоринок» вказало у графі «Оплата, грн.».

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантоване право на справедливий суд.

          Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який, серед іншого, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів («Brumarescu проти Румунії», № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов’язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу правової певності.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Праведная проти Росії» (Pravednaya v. Russia) від 18.11.2004 (скарга № 69529/01) встановлено наступне:

« 27. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним. Ця процедура виписана у Цивільно-процесуальному кодексі РФ і є спільною для правових систем багатьох держав-учасниць.

28. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової певності до тих пір, поки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя.».

          Таким чином, позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою про перегляд судового рішення у справі № 913/225/17 за нововиявленими обставинами.

Доводи позивача про те, що розрахунки за обома договорами № 3969/02 та № 11572/01 повинні були проводитися з використанням одного поточного рахунку із спеціальним режимом використання № 260333039060, не приймаються судом до уваги, так як ці доводи суперечать вимогам п. 6 Постанови КМУ № 263 (яка прийнята на виконання положень ч. 4 ст. 23 Закону України «Про електроенергетику») яким встановлено, що розрахунки за продаж різниці перетоків електричної енергії між оптовим постачальником і ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» на неконтрольованій території здійснюються у безготівковій формі через окремі поточні рахунки зазначених суб'єктів господарювання, відкриті в уповноваженому банку, та поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника.

          Доказів використання або не використання відповідачем поточного рахунку № 260013029060, відкритого на підставі п. 6 Постанови КМУ № 263 спеціально для здійснення розрахунків за продаж різниці перетоків електричної енергії, сторони суду не подали, однак, згідно з положеннями вказаного акта законодавства, такі розрахунки повинні проводитись саме через поточний рахунок № 260013029060.   

Заявою від 26.10.2018 № 01/44-13859 позивач повідомив суд, що після порушення провадження у справі відповідачем погашена основна заборгованість в сумі 179.822.649,83 грн та просив закрити провадження у справі в частині стягнення цієї заборгованості за відсутністю предмету спору, а решту вимог: про стягнення пені в сумі 8.797.084,58 грн, штрафу в сумі 179.822,65 грн, втрат від інфляції в сумі 3.262.417,67 грн та трьох процентів річних в сумі 1.016.444,50 грн за прострочення платежів, задовольнити.

          На підставі вищенаведеного, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що основна заборгованість в сумі 179.822.649,83 грн погашена відповідачем після порушення провадження у справі. На дату пред’явлення позову вказана заборгованість у відповідача була відсутня.

          За таких обставин, враховуючи, що суд дійшов висновку, про відсутність у відповідача простроченої заборгованості за електроенергію, продану йому позивачем в період: жовтень-грудень 2016 року за договором від 28.03.2007 № 3969/02, в позові слід відмовити, в зв’язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Питання про застосування форс-мажорних обставин судом не розглядається у зв’язку з тим, що підстави для застосовування до відповідача відповідальності за порушення договірних зобов’язань відсутні.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати на судовий збір покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити повністю.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

04 грудня 2018 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 14 грудня 2018 р. і може бути оскаржене протягом 20 днів з цієї дати шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                             В.В. Корнієнко