Постанова

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 185/9143/16-ц

провадження № 61-19221св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Павлоградського управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Макарова М. О., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпунктів 4, 14 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськаз» в особі Павлоградського управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі - ПАТ «Дніпропетровськаз» в особі Павлоградського УЕГГ), третя

особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»), про захист прав споживача.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу, який надається до квартири АДРЕСА_1.

Листом ПАТ «Дніпропетровськгаз» в особі Павлоградського УЕГГ повідомило позивача про зміну режиму нарахування об'ємів природного газу з визначенням фактичного об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними додатком 10 до Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

(далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2494. Підставою для вказаної зміни було рішення комісії з розгляду актів про порушення КГРС Павлоградського УЕГГ у зв'язку з відмовою від встановлення будинкового лічильника газу, що здійснювався за ініціативою та за рахунок Оператора газорозподільних систем (далі - Оператор ГРС). Після цього відповідачем здійснювалися нарахування за газ за особовим рахунком позивача, квартира якої не обладнана індивідуальним приладом обліку, за граничними об'ємами споживання.

Позивач зазначила, що вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки вона не відмовлялася від встановлення індивідуального лічильника газу у квартиру, оскільки їй це не пропонувалося. Покладення на споживачів відповідальності за відмову від загальнобудинкового приладу обліку чинним законодавством не передбачено.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними дії ПАТ «Дніпропетровськгаз» в особі Павлоградського УЕГГ щодо нарахування об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання у її квартирі АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача припинити нарахування об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання у квартирі позивача; зобов'язати відповідача перерахувати нараховані об'єми природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу з 21 липня 2016 року у квартирі позивача; зобов'язати відповідача встановити у вказаній квартирі індивідуальний лічильник газу.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року (у складі судді Шаповалової І. С.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії ПАТ «Дніпропетровськгаз» в особі Павлоградського УЕГГ щодо нарахування об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання у квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1

Зобов'язано ПАТ «Дніпропетровськгаз» в особі Павлоградського УЕГГ припинити нарахування об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання у квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1

Зобов'язано ПАТ «Дніпропетровськгаз» в особі Павлоградського УЕГГ перерахувати нараховані об'єми природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу з 21 липня 2016 року у квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нарахування відповідачем за газ за особовим рахунком позивача, квартира якої не обладнана індивідуальним приладом обліку, за граничними об'ємами споживання, є неправомірним, оскільки ОСОБА_1 не відмовлялася від встановлення індивідуального лічильника газу в її квартирі, тому наявні підстави для визнання вказаних дій неправомірними.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня

2017 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ПАТ «Дніпропетровськгаз» не наділений правовою компетенцією для перерахування нарахованих об'ємів природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу, оскільки це компетенція постачальника природного газу -ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», і останній повинен був бути залученим до участі у справі в якості другого відповідача.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що правовідносини між побутовим споживачем ОСОБА_1 та ПАТ «Дніпропетровськгаз» в особі Павлоградського УЕГГ виникли до 29 листопада 2016 року, отже, рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог закону, а висновок суду апеляційної інстанції про те, що повноваження здійснювати перерахунок граничних обсягів газу належить ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» суперечить вимогам КГТС, оскільки повноваження розподіляти споживачам природній газ належать саме відповідачу.

У липні 2017 року ПАТ «Дніпропетровськгаз» в особі Павлоградського УЕГГ подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758 (далі - Положення № 758 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) до зміни постачальника природного газу на території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу ПАТ «Дніпропетровськгаз» є ТОВ «Дніпропетровськгаз збут».

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суди встановили, що позивач є побутовим споживачем природного газу, який постачається до її квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до листа ПАТ «Дніпропетровськгаз» в особі Павлоградського УЕГГ без номера та дати ОСОБА_1 повідомлено, що за її адресою (особовий рахунок НОМЕР_1) на виконання рішення комісії з розгляду актів про порушення Кодексу ГРС Павлоградського УЕГГ від 27 липня

2016 року, керуючись вимогами абзацу 7 пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС, у зв'язку з відмовою від встановлення будинкового лічильника газу, що здійснюється за ініціативою та за рахунок Оператора ГРМ, 21 липня

2016 року змінено режим нарахування об'ємів природного газу з визначенням фактичного об'єму (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними додатком 10 до Кодексу ГРС.

ПАТ «Дніпропетровськгаз» в особі Павлоградського УЕГГ є оператором ГРМ на території міста Павлограда Дніпропетровської області та здійснює розподіл природнього газу.

Відповідно до статті 1 Кодексу ГРС оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

21 липня 2016 року представником ПАТ «Дніпропетровськгаз» в особі Павлоградського УЕГГ складено акт про порушення № 4/65 на об'єкті - багатоповерховому будинку АДРЕСА_1, а саме - відмова від встановлення будинкового лічильника газу, що здійснюється за ініціативою та за рахунок оператора ГРМ. Вказаний акт складено у присутності голови об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська, 18» (далі - ОСББ «Дніпровська, 18»), яка внесла зауваження до акта про те, що мешканці будинку категорично проти встановлення загальнобудинкового лічильника та чекають на встановлення лічильників на кожну квартиру.

Згідно з протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення Кодексу ГРС від 27 липня 2016 року № 4/65 прийнято рішення про зміну режимів нарахування об'ємів природного газу за граничними нормами по багатоповерховому будинку АДРЕСА_1, у квартирах без лічильників, про що мешканці зазначеного будинку повідомлені листом від 12 серпня 2016 року.

Порядок та підстави забезпечення населення приладами обліку природного газу регулюються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України «Про ринок природного газу», Главою 5 розділу XI Кодексу ГРС, Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (далі - Тимчасове положення № 620), Типовим договором розподілу природного газу, затвердженою постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.

Частиною третьою статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку: 1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 01 січня

2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 01 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 01 січня 2018 року; 2) для інших споживачів - з 01 липня 2011 року.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані, зокрема, забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

Наведеними спеціальними законами у сфері регулювання ринку газу обов'язок із встановлення лічильників газу (незалежно від виду - квартирних чи загальнобудинкових) покладений на суб'єктів господарювання, які здійснюють розподіл природного газу на відповідній території.

Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу ІХ Кодексу ГРС (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Абзацом 7 пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ цього Кодексу), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.

Додаток 10 до Кодексу ГРС встановлює граничні об'єми споживання природного газу населенням у разі порушення вимог Кодексу ГРС.

Таким чином, для застосування такої санкції як визначення фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням має бути встановлений факт правопорушення - відмова споживача, який не забезпечений лічильником природного газу, від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ.

Судами встановлено, що вказаний акт про порушення від 21 липня

2016 року № 4/65 складено за відсутності позивача.

Судом першої інстанції також установлено, що доказів відмови позивача від встановлення будь-якого лічильника природного газу матеріали справи не містять.

З урахуванням вказаного місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що складений акт про порушення № 4/65 не відповідає вимогам Кодексу ГРС.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до абзаців п'ять-шість пункту 4 Тимчасового положення № 620 власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі не врегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства. У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що до участі у справі не залучено співвідповідача - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», на якого покладено спеціальний обов'язок щодо постачання природного газу побутовим споживачам.

Відповідно до статті 1 Кодексу ГРС оператор газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно з Положенням № 758 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) до зміни постачальника природного газу на території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу ПАТ «Дніпропетровськгаз» є ТОВ «Дніпропетровськгаз збут».

За правилом статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів.

Отже, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» є оператором ГТС та суб'єктом, на якого покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам, в зв'язку із чим висновок апеляційного суду про залучення його як співвідповідача у справі є правильним, оскільки компетенція перерахування по особовим рахункам споживачів нарахованих об'ємів природного газу належить до повноважень оператора ГТС.

Разом з тим, апеляційний суд позбавлений можливості усунути недоліки, допущені судом першої інстанції щодо залучення відповідача у справі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, апеляційний суд не перевірив обґрунтованість пред'явлення інших позовних вимог до ПАТ «Дніпропетровськгаз» в особі Павлоградського УЕГГ та не спростував того, що саме ПАТ «Дніпропетровськгаз» в особі Павлоградського УЕГГ повинно бути відповідачем у справі за вказаними позовними вимогами. За таких обставин, рішення апеляційного суду також не відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вказаного колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції в повному обсязі.

При новому розгляді справи, судам необхідно встановити коло осіб у справі, здійснити процесуальні дії в межах, визначених процесуальним законом, щодо залучення співвідповідача, та вирішити спір по суті відповідно до норм матеріального права щодо кожної позовної вимоги.

Оскільки судами порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська