ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/16608/23

Провадження № 22-ц/4820/179/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

П`єнти І.В., Ярмолюка О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року (судя Карплюк О.І.) за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення незаконно утриманих грошових коштів та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі – АТ КБ «ПРИВАТБАНК») про стягнення незаконно утриманих грошових коштів та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі анкети-заяви від 30 травня 2006 року їй було відкрито картковий рахунок із встановленням кредитного ліміту у грудні 2021 року в сумі 200 000 грн., номер картки НОМЕР_1 , договір №SAMDN42000007512105.

10 грудня 2015 року ОСОБА_1 у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, внаслідок чого відповідачем було відкрито зарплатний рахунок, номер картки НОМЕР_2 (дійсна до 03.2023) та НОМЕР_3 (дійсна до 04.2027), договір № SAMDNWFC00022481292.

В свою чергу, відповідач незаконно утримував грошові кошти з зарплатного рахунку позивачки, списуючи їх на погашення заборгованості за кредитним рахунком. Станом на дату подання позову відповідачем таким чином списано суму 6555,79 грн. Позивачка не надавала розпорядження щодо списання коштів з її рахунку, Умови та правила надання банківських послуг підпису позивачки не містять, не передбачено таке право банку і в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 10.12.2015 року.В результаті незаконного списання грошових коштів позивачка зазнала душевних страждань, а тому банк має відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на свою користь 6555,79 грн. незаконно утриманих коштів і 5 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року у позові ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення незаконно утриманих грошових коштів в сумі 6555 грн. 79 коп. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн. відмовлено.

Ухвалою того ж суду від 09 листопада 2023 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн. відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із недоведеності позовних вимог позивачкою, оскільки сторони погодили погашення заборгованості по кредитному договору шляхом як внесення коштів на карту клієнтом, так і списання банком коштів з дебетової карти. Грошові кошти в сумі 6555 грн. 79 коп. ОСОБА_1 вносила на рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК», погашаючи заборгованість за кредитним договором, тому такі кошти не можуть вважатись незаконно утриманими відповідачем. У зв`язку з цим відсутні підстави і для відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, перерозподілити судові витрати, стягнувши на користь ОСОБА_1 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

В обґрунтування скарги зазначає, що суд в своєму рішенні як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог посилається на той факт, що сторони погодили погашення заборгованості по кредитному ліміту шляхом як внесення коштів на карту клієнтом, так і списання банком коштів з дебетної карти.

З аналізу анкету-заяви від 16.03.2007 вбачається, що ОСОБА_1 надавала згоду на списання кредитної заборгованості з дебетної картки № НОМЕР_4 . Проте, з матеріалів справи не вбачається що картка з таким номером видавалась в рамках договору № SAMDNWFC00022481292 від 10.12.2015.

З виписки по зарплатному рахунку, як надана суду з цим супровідним листом (а. с. 118-172) вбачається, що в рамках даного договору видавались картки НОМЕР_5 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 . Перша банківська операція за даним договором датується 17.03.2016. Картка № НОМЕР_4 в рамках даного договору не видавалась.

Відтак висновки суду про те, що ОСОБА_1 дала свою згоду на списання коштів з своєї зарплатної картки, підписавши анкету-заяву від 15.03.2007, не відповідають фактичним обставинам справи, адже 15.03.2007 ОСОБА_1 не могла надати дозвіл на списання коштів з рахунку, договір по якому було укладено лише 10.12.2015 року, через понад 8 років після кредитного.

В апеляційній скарзі також зазначено, що не відповідають також фактичним обставинам справи і висновки суду, що грошові кошти в сумі 6555 грн. 79 коп. ОСОБА_1 вносила на рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК», погашаючи заборгованість за кредитним договором, адже з виписки по рахунку (а. с. 118) вбачається, що 05.06.2023 та 09.06.2023 відбулись саме «автоматичні списання грошей для погашення простроченої заборгованості». Відтак, в ці дні позивачка добровільно ніяких оплат не здійснювала.

Оскільки відповідачем вчинено неправомірні дії без згоди позивачки щодо списання коштів з її зарплатного рахунку, моральна шкода також підлягає відшкодуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить апеляційну скаргу відхилити, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року залишити без змін.

Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було повністю з`ясовано всі обставини справи, досліджено всі надані сторонами письмові докази, вірно застосовано норми матеріального права при вирішенні справи.

Судом було правомірно взято до уваги те, що розмір відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 36% було погоджено між сторонами, а також погоджено погашення заборгованості по кредитному ліміту шляхом внесення коштів на карту клієнтом і списання банком коштів з дебетної карти. Тому грошові кошти в сумі 6555,79 грн. вносились ОСОБА_1 та погашали заборгованість за кредитним договором, відтак ці кошти не можуть вважатись незаконно утриманими відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Судом встановлено, що за договором про надання банківських послуг від 30.05.2006 року на підставі анкети-заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було відкрито картковий рахунок НОМЕР_6 із встановленням кредитного ліміту у грудні 2021 року 200 000 грн., номер картки НОМЕР_1 .

10 грудня 2015 року сторони уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. На виконання цього договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкрило позивачці картковий рахунок № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 для зарахування та виплати грошових коштів (зарплатний рахунок).

Позивачка використовувала грошові кошти з кредитного рахунку в період з 11.12.2021 року по 17.02.2022 року.

В свою чергу АТ «ПРИВАТБАНК» списало кошти в розмірі 6555,79 грн. з карткових рахунків № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та зарахувало їх на картковий рахунок № НОМЕР_1 для погашення заборгованості за кредитом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу закріплені у ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.

За змістом ст.ст. 179, 192 ЦК України грошові кошти є речами, що виконують роль загального еквіваленту та платіжного засобу. Відносно них можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Із положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 55 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність», визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

За змістом п.п. 1.38, 1.39 ст. 1 Закону України від 5 квітня 2001 року №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон №2346-ІІІ) списання договірне – списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку; списання примусове – списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.п. 26.1, 26.3 ст. 26 Закону №2346-ІІІ платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Із положень п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976; далі – Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 6.5 Інструкції якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпоряджання майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Як об`єкт цивільних прав і обов`язків гроші є засобом платежу в оплатних договорах і самостійним предметом окремих договорів.

За своїми правовими ознаками договір банківського рахунку є консенсуальною та двосторонньою угодою, при укладенні якої банк бере на себе зобов`язання прийняти та зарахувати на рахунок клієнта належні йому грошові кошти, а також виконувати грошові операції по рахунку за розпорядженням клієнта.

Договір банківського вкладу має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, зокрема, шляхом приєднання клієнта до запропонованих банком умов. При цьому сторони можуть обумовити підстави та порядок списання грошових коштів з рахунку клієнта.

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпоряджатися ними, а банк, у свою чергу, в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо). За відсутності розпорядження клієнта банк може списати грошові кошти з рахунку лише на підставі рішення суду, а також якщо таке списання передбачено нормами закону чи умовами договору.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами укладеного між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг 10 грудня 2015 року банк зараховував на картковий рахунок останньої грошові кошти у вигляді заробітної плати. Після зарахування на рахунок ці кошти стають власністю ОСОБА_1 та могли бути списані з рахунка без розпорядження позивачки лише на підставі рішення суду, а також відповідно до вимог закону чи умов договору.

Будь-яке рішення суду чи закон, які б зобов`язували АТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснити списання коштів з карткових рахунків № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 відсутні, а доводи банку про те, що списання грошових коштів з рахунку позивача передбачено умовами договору про надання банківських послуг, спростовуються наступним.

Заперечуючи проти позову, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначило, що між ним і ОСОБА_1 був укладений договір банківського рахунку шляхом приєднання останньої до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно п. 2.1.3.5 яких клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні термінів платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку клієнта у випадку настання термінів платежів по інших договорах клієнта в розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту картрахунку. Банк здійснює списання коштів у грошовій одиниці України/іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті/національній валюті України за договором, та купівлю/продаж іноземної валюти на Міжбанківському Валютному Ринку України. Списання коштів з будь-якого рахунку клієнта, відкритого банком, оформляється меморіальним ордером.

На підтвердження вказаних обстави АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не подало суду жодного письмового доказу.

Як вбачається із матеріалів справи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 визнали факт укладення між сторонами договору банківського рахунку. Водночас ОСОБА_1 заперечувала ту обставину, що вона уповноважувала банк списувати грошові кошти з карткового рахунку.

Умови та Правила надання банківських послуг, які розміщені на сайті https://privatbank.ua, не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розуміла позивачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Таким чином, у суду відсутні докази про укладення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 договору, за умовами якого остання доручала банку списувати грошові кошти з рахунку клієнта без її розпорядження. Цю обставину АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не довело.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є помилковим, у зв`язку з тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» неправомірно списало з рахунку ОСОБА_1 6555,79 грн., а тому ці кошти слід повернути позивачці.

Посилання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на правомірність списання грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 та недоведеність порушення прав останньої не відповідає вимогам закону і фактичним обставинам справи.

Щодо стягнення моральної шкоди

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.

При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Зібрані докази достовірно вказують на те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» неправомірно списало з карткового рахунку ОСОБА_1 грошові кошти, внаслідок чого позивачка тривалий час не може користуватися своїм майном.

За таких обставин ОСОБА_1 зазнала душевних страждань і має право на відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується характер правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_1 зміну її способу життя та докладання нею додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, вимоги розумності та справедливості, у зв`язку з чим моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 2000 грн.

Враховуючи вищезазначене рішення суду першої інстанції постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права , у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. З АТ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню незаконно списані грошові кошти в розмірі 6555,79 грн. та моральна шкода в розмірі 2000 грн.

Оскільки апеляційним судом скасовано основне рішення підлягає скасуванню і ухвала суду про від 09.11.2023 року про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу.

Щодо витрат на правову допомогу у суді першої інстанції.

Як установлено в частині другій статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позовута (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справина репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката,які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Позивачка зазначала, що в суді першої інстанції вона понесла витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., на підтвердження чого надано відповідні докази.

Разом із цим, з урахуванням висновків Верховного Суду, зроблених у цій постанові, та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження№ 14-65цс22), відповідні витрати у суді першої інстанції підлягають стягненню пропорційно задоволених позовних вимог на 74%, тобто у розмірі 5920 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року та ухвалу від 09 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) незаконно списані грошові кошти в розмірі 6555,79 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Стягнути з акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) витрати на правову допомогу в розмірі 5920 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді                                                         Т.О. Янчук

І.В. П`єнта

О.І. Ярмолюк