Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 687/1083/17

провадження № 61-15243св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 18 січня 2018 року у складі суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6, який за життя склав заповіт на його користь. Спадщину після смерті батька прийняв, звернувшись вчасно до нотаріуса з відповідною заявою. До складу спадкового майна входить жилий будинок АДРЕСА_1, який ОСОБА_6 успадкував після смерті ОСОБА_7, з якою проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад тридцять років, що підтверджується також мировою угодою, укладеною між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (сином ОСОБА_7.) та визнаною ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 липня 2016 року щодо поділу спадкового майна.

Посилаючись на викладене й на те, що батько за життя, через стан свого здоров'я, не встиг належним чином оформити фактично прийнятий ним спадок, а ОСОБА_5 чинить йому перешкоди та не допускає до спадкового майна, ОСОБА_4 просив позов задовольнити та визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на жилий будинок АДРЕСА_1, ? частину земельної ділянки (паю), ? частину майнового паю, розташованих на території Летівської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, а також ? частину грошових коштів

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Кулєбякіна В. О. позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 на жилий будинок АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спадкодавець ОСОБА_6 на підставі ухвали Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 липня 2016 року про визнання укладеної між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мирової угоди набув право власності на спірний будинок, який увійшов до спадкової маси після смерті ОСОБА_6, й відповідно його спадкоємець ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом набув право власності на вказану нерухомість.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2017 року скасовано й в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що унаслідок невиконання умов мирової угоди в частині сплати грошової компенсації та оформлення права власності на спірний будинок, а також за відсутності державної реєстрації права власності, спадкодавець ОСОБА_6 не набув право власності на жилий будинок АДРЕСА_1, й відповідно даний об'єкт нерухомості не входить до складу спадкової маси та спадкового майна після смерті ОСОБА_6, і не може бути успадкований спадкоємцем ОСОБА_4

22 березня 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що ОСОБА_6 за життя набув право власності на спірний будинок, оскільки мирова угода, укладена між ним та ОСОБА_5, виконана його батьком в повному обсязі, про що свідчить відсутність претензій з боку відповідача до ОСОБА_6 та до нього, після прийняття спадщини.

Ухвалою судді Верховного Суду від 05 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

17 травня 2018 року ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому зазначає про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки оскаржувана постанова апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає нормам матеріального і процесуального права. Спадкодавець ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання за мировою угодою не виконав, унаслідок чого право власності на спірний будинок до нього не перейшло й не було зареєстровано належним чином, й відповідно ОСОБА_6 на час своєї смерті не був власником такого будинку й не міг його заповідати позивачу. Натомість відповідач 12 жовтня 2017 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на жилий будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Судами встановлено, що згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 23 липня 1988 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Чемеровецької районної ради Хмельницької області № 218 від 19 листопада 1987 року, жилий будинок АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, за життя склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно своєму сину ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_5 звернувшись в установлений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, 05 листопада 2016 року отримав два свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 1,4398 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на майновий пай в розмірі 8 003 грн.

ОСОБА_6 (батько позивача), який проживав з ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що встановлено рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 27 вересня 2016 року, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в спільному майні.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 липня 2016 року визнано укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мирову угоду на наступних умовах: ОСОБА_6 сплачує ОСОБА_5 грошову компенсацію за нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1, наступним чином 15 тис. грн до 30 липня 2016 року, 7 500 грн до 31 серпня 2016 року та 7 500грн до 30 вересня 2016 року. На підставі мирової угоди, після сплати грошових коштів, а саме 30 вересня 2016 року право власності на жилий будинок переходить на праві приватної власності до ОСОБА_6 та підлягає оформленню в юридичному полі. Провадження у справі закрито.

На виконання мирової угоди, ОСОБА_6 грошові кошти, в якості компенсації за нерухоме майно на користь ОСОБА_5 не сплатив, право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 не набув та не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, склавши за життя заповіт на користь свого сина ОСОБА_4

Звернувшись вчасно до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_4 04 травня 2017 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 у вигляді майнового паю на суму 11 612 грн та недоотриманої пенсії.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Частиною першою статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Установлено, що 20 жовтня 2017 року відповідач ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 у вигляді жилого будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, установивши, що ОСОБА_6 не виконано умови мирової угоди щодо сплати ОСОБА_5 грошової компенсації за нерухоме майно, унаслідок чого останнім за життя не набуто право власності на спірний будинок, дійшов обґрунтованого висновку, що такий об'єкт нерухомого майно не входить до спадкової маси та спадкового майна після смерті спадкодавця й відповідно не може бути успадкований спадкоємцем ОСОБА_4 При цьому апеляційним судом вірно враховано, що відповідачем ОСОБА_5 у встановленому законом порядку 20 жовтня 2017 року отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на жилий будинок АДРЕСА_1, яке ніким не оспорено та не скасовано.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04)

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 18 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

Г.І. Усик