ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" лютого 2010 р. Справа № 10/5115
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
від прокуратури: Сич Ю.М. - прокурор відділу представництва інтересів громадян та
держави в судах прокуратури Житомирської області (посвідчення №НОМЕР_1),
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Городоцький цукровий завод", м. Городок Хмельницької області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "24" вересня 2009 р. у справі № 10/5115 (суддя Виноградова В.В.)
за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особіДержавної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Хмельницького обласного управління "Хмельницькекокомресурси", м. Хмельницький
до Приватного підприємства "Городоцький цукровий завод", м. Городок Хмельницької області
про стягнення 34214,88 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.09.2009 р. усправі №10/5115 позов заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави та державного органу, який її уособлює - Кабінету Міністрів України, Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" за дорученням якої діє Хмельницьке обласне управління "Хмельницькекокомресурси" до Приватного підприємства "Городоцький цукровий завод" про стягнення 34214,88 грн. задоволено:
- стягнуто з ПП "Городоцький цукровий завод" на користь Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" в особі Хмельницького обласного управління "Хмельницькекокомресурси" 34214,88 грн. заборгованості;
- стягнуто з ПП "Городоцький цукровий завод" в дохід державного бюджету України державне мито в сумі 342,15 грн. та 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким в позові про стягнення 34214,88 грн. відмовити повністю.
Апеляційну скаргу відповідач мотивує тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме, ст.ст.6,19,129 Конституції України, ст.12 Закону України "Про судоустрій України" та ст.79 ГПК України.
Зокрема, скаржник вказує, що 22.09.2009 р. Приватним підприємством "Городоцький цукровий завод" через господарський суд Хмельницької області була подана касаційна скарга №б/н від 22.09.2009 р. на постанову Вищого господарського суду України по справі №10/5115 від 29.01.2009 р. Відповідач посилається на те, що згідно п.8 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Вважає, що у зв"язку із оскарженням ПП "Городоцький цукровий завод" постанови ВГСУ по справі №10/5115 від 29.01.2009 р. матеріали справи №10/5115 повинні були бути направлені до Верховного Суду України для розгляду касаційної скарги по суті, а тому, в господарського суду Хмельницької області була відсутня можливість для подальшого розгляду спору по даній справі, а провадження у справі згідно ст.79 ГПК України слід було зупинити до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги №б/н від 22.09.2009 р. по даній справі.
В засідання суду відповідач свого представника не направив, про причини неявки в суд не повідомив.
Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні та подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Прокурор в засіданні суду заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судова колегія враховує, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду за 10.12.2009 р. Зважаючи на положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, нез"явлення в засідання суду представників сторін, повідомлених належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.
Заслухавши прокурора в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши у повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. №915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" установлено, зокрема, що підприємства, установи та організації усіх форм власності, які використовують в Україні тару і пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобов'язані самостійно з дотриманням вимог законодавства забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених пунктом 3 цієї постанови мінімальних норм утилізації або укласти з Державною компанією "Укрекокомресурси" договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 цієї постанови.
Пунктом 2 названої Постанови затверджено тарифи на послуги із збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів.
Як вбачається з матеріалів справи, між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України (компанія) та Приватним підприємством "Городоцький цукровий завод" (підприємство) з метою поліпшення стану навколишнього середовища шляхом залучення використаної тари (упаковки) в господарський обіг та відповідно до постанови КМУ від 26.07.2001 р. №915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" укладено договір №02 від 28.03.2006 р., предметом якого є надання послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) на умовах і за тарифами, визначених постановою КМУ від 26.07.2001 р. №915 та окремих видів відходів згідно із затвердженим переліком, на умовах і за тарифами, визначеними постановою КМУ від 17.03.2004 р. №324.
Згідно п.2.1. договору компанія зобов"язується надавати підприємству послуги щодо збирання, сортування транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) та окремих видів відходів як вторинної сировини згідно із затвердженим переліком.
Відповідно до п.2.2. договору, підприємство зобов"язалось: оплатити послуги компанії згідно з тарифами, затвердженими Постановою КМУ від 26.07.2001 р. №915 (в останній чинній редакції) та постановою КМУ від 17.03.2004 р. №324, здійснивши розрахунки в порядку, передбаченому розділом 4 цього договору; прийняти послуги та підписати відповідний акт виконаних робіт у дводенний термін з дня його отримання; надавати позивачу для погодження та врахування специфікації із відомостями щодо обсягів та асортименту тари (упаковки), яку воно використовує для пакування, зберігання та/або транспортування продукції, що реалізується та окремих видів відходів як вторинної сировини згідно із затвердженим переліком, що утворюються внаслідок виробництва чи використання продукції підприємством; попередні, з прогнозними обсягами на плановий рік - до 30 листопада поточного року (при внесенні змін в плани продажу та/або виробництва чи використання підприємство надає для погодження уточнену специфікацію); фактичні, з реальними обсяги за поточні квартали - до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом.
Акт виконаних робіт, виходячи із специфіки діяльності компанії, надається за підсумками кожного кварталу відповідно до здійсненої відповідачем оплати і містить відомості про обсяги послуг, наданих компанією за цим договором, які є частиною загального обсягу послуг, що постійно надаються компанією у всіх регіонах України щодо відходів тари (упаковки) з-під продукції, використаної кінцевими споживачами та/або окремих видів відходів згідно із затвердженим переліком, що утворюються внаслідок виробництва чи використання продукції (п.2.3 договору).
У розділі 3 договору сторони визначили, що загальна сума договору визначається за кожний рік в розмірі кварталів, виходячи із обсягів використаної тари (упаковки), визначених на підставі обсягів продукції в тарі (упаковки), що плануються підприємством до відвантаження для реалізації із застосуванням тарифів, затверджених Постановою КМУ від 26.07.2001р. № 915 та/або виходячи із обсягів окремих видів відходів згідно із затвердженим переліком, визначених на підставі обсягів продукції, що плануються підприємством для виробництва чи використання із застосуванням тарифів, затверджених Постановою КМУ від 17.03.2004 р. №324. Сума договору обчислюється з нарахуванням ПДВ за загальною ставкою і зазначається у попередній специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Розділом 4 договору сторони встановили порядок розрахунків, а саме: поточні платежі за надання компанією послуг здійснюються підприємством на спеціальний рахунок позивача №2600912461 в АППБ "Аваль", МФО 300335 щоквартально до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, виходячи із фактичного обсягу тари (упаковки), визначеного на підставі фактично відвантаженої підприємством для продажу продукції в тарі (упаковці) та/або фактичного обсягу окремих видів відходів згідно із затвердженим переліком, що утворюються внаслідок фактичних обсягів виробництва чи використання продукції (п.4.1. договору). Обов'язок по здійсненню розрахунків за договором виникає у відповідача незалежно від термінів надання компанією актів виконаних робіт і повинен бути виконаний не пізніше визначеного п.4.1 цього договору строку.
Матеріалами справи стверджується, що на виконання зазначеного договору, зокрема, п.2.2. договору, Приватним підприємством "Городоцький цукровий завод" було надано позивачу специфікації із зазначенням виду та кількості тари (упаковки) і матеріалу, з якого виготовляється тара (упаковка), тарифів та вартості послуг по утилізації, зокрема, за 1 квартал 2006 р. сума вартості наданих послуг склала 1666,24 грн., 2 квартал 2006 р. - 75,85 грн., 3 квартал 2006 р. - 1115,06 грн., 4 квартал 2006 р. - 12599,04 грн., 1 квартал 2007 р. - в сумі 10524,56 грн., 2 квартал 2007 р. - 10516,20 грн., 3 квартал 2007 р. - 460,02 грн., підписані та скріплені печатками підприємства (а.с.10-16, т.1).
Однак, зобов'язання щодо проведення розрахунків за надані послуги збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) за період 2006-2007 р.р. Приватне підприємство "Городоцький цукровий завод" виконало частково, сплативши лише 2742,09 грн., в той час як загальна вартість наданих у вищезазначеному періоді послуг становить 36956,97 грн. Таким чином, непогашеною відповідачем залишилась заборгованість в сумі 34214,88 грн.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача з відповідача 34214,88 грн. за надані послуги із збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) за договором №02 від 28.03.2006р. ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а тому правомірно задоволені місцевим господарським судом.
При цьому, слід зазначити, що як встановлено статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В порушення наведених приписів процесуального права, відповідачем не було надано доказів про сплату заборгованості за договором, а також інших доводів у спростування встановлених місцевим господарським судом обставин.
Стосовно доводів апеляційної скарги слід зазначити, що у відповідності до положень ст.107 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду.
Згідно ч.1, ч.2 ст.111-13 ГПК України, ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
У відповідності до ст.109 ГПК України, касаційна скарга (подання) подається (вноситься) до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.
При цьому, місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення або постанову (враховуючи положення ч.2 ст.111-13 ГПК - і ухвалу), зобов'язаний надіслати скаргу (подання) разом зі справою до Вищого господарського суду України у п'ятиденний строк з дня її надходження.
У даному випадку, касаційна скарга ПП "Городоцький цукровий завод" від 22.09.2009 р. №б/н на постанову Вищого господарського суду України від 29.01.2009 р. надійшла до господарського суду Хмельницької області 23.09.2009 р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду (а.с.133, т.1).
Отже, згідно вищевикладених положень чинного процесуального законодавства, господарський суд Хмельницької області мав п"ять днів для надіслання касаційної скарги разом з матеріалами справи до суду касаційної інстанції.
У даному випадку, після слухання справи в засіданні суду 24.09.2009 р. та прийняття рішення по справі за результатами розгляду, вже 25.09.2009 р., з супровідним листом, справа №10/5115 зі скаргою та додатками була направлена господарським судом Хмельницької області до Вищого господарського суду України (а.с.131, т.1).
Таким чином, розглянувши справу в засіданні суду 24.09.2009 р. та прийнявши цього дня рішення по справі, місцевий господарський суду діяв повністю у межах встановлених Господарським процесуальним кодексом України приписів та жодним чином не допустив порушення положень чинного законодавства, яке б могло слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового акту.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються наведеним та матеріалами справи, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 24.09.2009 р. у справі №10/5115 є законним та обґрунтованим, а тому має бути залишене без змін.
Крім того, слід зазначити, що касаційна скарга ПП "Городоцький цукровий завод" від 22.09.2009 р. №б/н на постанову Вищого господарського суду України від 29.01.2009 р. у справі №10/5115 була вже четвертою касаційною скаргою на даний судовий акт, про що вказав і Верховний Суд України в ухвалі 22.10.2009 р. на четверту касаційну скаргу ПП "Городоцький цукровий завод" на постанову Вищого господарського суду України від 29.01.2009 р. у справі №10/5115 (а.с.138, т.1).
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що повторне подання касаційних скарг на один судовий акт у справі №10/5115 свідчить про навмисне затягування останнім розгляду справи, тоді як, у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 24 вересня 2009 року у справі №10/5115 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Городоцький цукровий завод" - без задоволення.
2. Справу №10/5115 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (Хмельницьке обласне управління "Хмельницькекокомресурси")
3 - відповідачу
4 - прокуратурі Хмельницької області
5 - ДК "Укрекокомресурси"
6 - прокуратурі Житомирської області
7 - в наряд