СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
20 травня 2009 року Справа № 2-27/8560-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Вдовіна Анатолія Федоровича (повноваження перевірені), довідка № АБ 052491 від 14.01.09, керівник відкритого акціонерного товариство "Нижньогірський";
позивача: Перец Олександра Івановича, довіреність № б/н від 03.09.08;
відповідача: Хованського Володимира Михайловича, довіреність № б/н від 20.05.09;
треті особи: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 01.04.2009 у справі № 2-27/8560-2008
за позовом відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" (вул. Верхня, 57, с. Листвинне, 97124)
до фермерського господарства "Агро Лідер 2007" (вул. Зарічна, 46, с. Листвинне, Нижньогірський р-н, 97124); (вул. Зарічна, 40, с. Листвинне, Нижньогірський р-н, 97124)
3-ті особи: ОСОБА_4 АДРЕСА_1
ОСОБА_5 АДРЕСА_2
ОСОБА_6 АДРЕСА_3
ОСОБА_7 АДРЕСА_4
ОСОБА_8 АДРЕСА_4
ОСОБА_9 АДРЕСА_5); АДРЕСА_6
ОСОБА_10 АДРЕСА_7
ОСОБА_11 АДРЕСА_8
ОСОБА_12 (АДРЕСА_9
ОСОБА_13 (АДРЕСА_9
ОСОБА_14 АДРЕСА_10
ОСОБА_15 АДРЕСА_11
ОСОБА_16 АДРЕСА_11
ОСОБА_17 АДРЕСА_12
ОСОБА_18 АДРЕСА_13
ОСОБА_19 (АДРЕСА_14
сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Глорія" (вул. Лисенко, 31, с. Алмазне, Совєтський р-н, 97214)
про стягнення 18010,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2009 у справі № 2-27/8560-2008 у позові відмовлено.
Суд першої інстанції визнав позов необґрунтованим, оскільки позивачем не були представлені належні документальні докази, які посвідчували б його право власності чи право постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушень цивільних прав відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський".
Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято при невідповідності висновків дійсним обставинам справи.
Так, позивач зазначає, що на протязі 1986-2009 років державними органами визнається право постійного користування земельною ділянкою. Дану думку заявник апеляційної скарги обґрунтовує довідками Нижньогірського районного відділу земельних ресурсів за 2007 рік та від 17.01.2008.
Певні витрати на сівбу у вересні–жовтні 2007 року позивач підтверджує подорожніми листами тракториста про виконання робіт та затрати на обробку землі і посіви у жовтні 2007 року, а також звітом відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" до районного управління статистики про хід збирання врожаю та проведення інших (посівних) робіт станом на 01.01.2008.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Треті особи у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез’явившихся третіх осіб за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням виконавчого комітету Нижньогірської районної ради народних депутатів від 13.06.1986 № 187 "Про видачу державного акту на право постійного користування землею радгосп-заводу "Нижньогірський" Нижньогірського району Кримської області»були затверджені матеріали по видачі державного акту на право постійного користування землею, яким передбачено: площа земель, що закріпляються за землекористувачем - 2182,9 га. Також було вирішено скласти і видати державний акт на право користування землею радгосп-заводу "Нижньогірський".
Згідно з пунктом 1.1. статуту позивача по справі, зареєстрованого розпорядженням Нижньогірської районної державної адміністрації № 1111 від 01.12.2000, відкрите акціонерне товариство "Нижньогірський" засновано у відповідності до наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 04.12.2000 № 952 шляхом перетворення державного підприємства "радгосп-завод "Нижньогірський" в відкрите акціонерне товариство "Нижньогірський".
Відповідно до пункту 1.2 Статуту позивача засновником товариства є держава в особі Фонду майна Автономної Республіки Крим.
Згідно пункту 1.3 Статуту позивача товариство є правонаступником державного підприємства "радгосп-завод "Нижньогірський".
Розпорядженням Нижньогірської районної державної адміністрації від 28.08.2003 за № 780 надано згоду позивачу на складання проекту приватизації земель, що знаходяться в постійному користуванні радгосп-заводу "Нижньогірський", у власність членам сільськогосподарського підприємства відкрите акціонерне товариство "Нижньогірський" на території Лиственської сільської ради.
Згідно з Розпорядженням Нижньогірської районної державної адміністрації від 07.02.2005 № 75 "Про приватизацію земель відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" і виділення земель державної власності»затверджено проект приватизації земель, що знаходяться у користуванні відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" території земель Лиственської сільської ради. Також було вирішено передати у власність членам відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" землі відповідно до експлікації.
Розпорядженням Нижньогірської районної державної адміністрації від 25.12.2007 № 1 було затверджено технічну документацію по землеустрою по виготовленню державних актів на право власності на землю власникам земельних паїв, на території Лиственської сільської ради Нижньогірського району Автономної Республіки Крим, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 45,3949 га. Вирішено передати у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 45,3949 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вирішено видати громадянам державні акти на право власності на земельні ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вищенаведені обставини справи перевірені апеляційною інстанцією в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі, підтверджуються матеріалами справи та сторонами по суті не заперечуються.
Спірні відносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, якими визначається поняття збитків і підстави їх відшкодування, а також положеннями Земельного кодексу України, які передбачають підстави виникнення цивільного права, яке може бути захищено у судовому порядку.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається у відповідності з реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За загальним принципом цивільного права - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (стаття 22 Цивільного кодексу України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на земельних ділянках, які йому належали, відповідачем було зібрано врожай та реалізовано на власну користь, у зв’язку з чим відкритому акціонерному товариству "Нижньогірський" спричинено збитків.
У даній справі спірним являється сам факт наявності у позивача цивільного права, яке може бути захищено у судовому порядку.
Так, в обґрунтування наявності вказаного цивільного права на постійне користування земельною ділянкою позивач наводить довідки Нижньогірського районного відділу земельних ресурсів.
Проте, колегія суддів не може погодитись з достатністю вказаних документів для встановлення цивільного права позивача.
З цього приводу суд першої інстанції вірно звернув увагу на норми Земельного кодексу України.
Так, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Державний акт на право постійного користування землею ділянкою, на якій відповідачем було зібрано певний врожай, позивачем представлено суду не було.
Довідки Нижньогірського районного відділу земельних ресурсів на які посилається позивач при доказуванні свого цивільного права на користування земельною ділянкою є неналежними доказами, тому що вони не підпадають під розуміння вищенаведених статей Земельного кодексу України.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК).
При відсутності у позивача права на користування земельними ділянками, які відносяться до предмету спору у даній справі, у цієї особи, відповідно, не має цивільного права, в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, яке може бути порушено іншими особами.
Таким чином, вбачається правомірним висновок суду першої інстанції про те, що земельна ділянка, на якій відповідач скосив посіви озимих культур, не знаходилася та не знаходиться у користуванні позивача, а тому у позові належить відмовити.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2009 у справі № 2-27/8560-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді