КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.02.2010                                                                                           № 12/105

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Лосєва  А.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_1 – паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ніжинським МВ УМВС України в Чернігівській області 31.10.1996р.;

від відповідача:              Старостенко Ю.А. – дов. №1645 від 04.11.2009р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Ніжин Чернігівської області

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.12.2009

 у справі № 12/105 ( .....)

 за позовом                               СПД - фізична особа ОСОБА_1

 до                                                   ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

 про                                                   стягнення заборгованості 24065,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з вимогами про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк” в особі Філії „Відділення Промінвестбанку” в м. Ніжин Чернігівської області, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк” в особі Філії „Відділення Промінвестбанку” в м. Ніжин Чернігівської області (далі – відповідач) заборгованості у розмірі 24 065,33 грн. (з них: 23 330,33 грн. - збитки, 685 грн. - пеня за період з 06.10.2008р. по 20.02.2009р.,  50 грн. - 3% річних за один місяць), яка виникла внаслідок порушення відповідачем умов Договору банківського рахунку №102 від 01.11.2006р., а саме не виконання платіжного доручення №150 від 06.10.2008р. про перерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Голден Тайл” 5 000 грн. за товар згідно з накладної №4рДУ-0207 від 25.07.2008р.

В ході судового розгляду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення неодержаного доходу (упущеної вигоди) та просив стягнути 9 425,92 грн. неодержаного доходу.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про те, що 22.10.2008р. Тимчасовим адмістратором Промівестбанку було видано розпорядження №ТА-106 про повернення на рахунки платників коштів в національній валюті, списаних з їх рахунків з 02 по 06 жовтня 2008 року та коштів в іноземній валюті, списаних з їх рахунків з 26 вересня по 06.10.2008 року з подальшим блокуванням цих коштів, а також попереджено керуючого філії про те, що в разі порушення зазначених вимог буде поставлено питання про притягнення винних осіб до відповідальності, в тому числі кримінальної. Окрім того, відповідач зазначав про відсутність його вини в порушенні зобов'язань, які були допущені під час виконання тимчасовою адміністрацією покладених на неї функцій, а також зазначає, що чинним законодавством передбачено звільнення банку від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання будь-яких зобов'язань на час дії мораторію, оскільки метою введення мораторію є створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області  від 22.12.2009р. у справі №12/105 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 500,00 грн. пені за порушення строків виконання платіжного доручення, 05,01 грн. державного мита та 15,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду Чернігівської області  від 22.12.2009р. у справі №12/105 скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове, яким в цій частині в позові відмовити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2010р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2010р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Скрипка І.М., Євдокимова О.В.

В судовому засіданні 16.02.2010р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду Чернігівської області  від 22.12.2009р. у справі №12/105 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в цій частині в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 16.02.2010р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.11.2006р. між позивачем (далі – Клієнт) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (далі – Банк) було укладено договір банківського рахунку №102 (далі – Договір).

У відповідності до умов Договору, Банк зобов'язався відкрити Клієнту поточний рахунок №НОМЕР_3, відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. №492, а також надавати послуги, пов'язані з приймання, зарахуванням грошових коштів на рахунок, переказом грошей з рахунку (на рахунок) Клієнта, видачею останньому грошей у готівковій формі згідно з ліцензією, наданою банку. Тарифи комісійної винагороди за надання банківських послуг клієнтам викладені в Додатку №1 до Договору.

Порядок відкриття, переоформлення і закриття рахунку узгоджений сторонами в розділі 2 Договору, згідно з п.2.1 якого Банк відкриває клієнту рахунок протягом 1 календарного дня після отримання банком повного пакету документів для відкриття рахунку та здійснення ідентифікації клієнта, передбачених Інструкцією та ст. 64 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, в тому числі документів, що підтверджують повноваження осіб, які оформлюють відкриття рахунку, а також осіб, які включені до карток із зразками підписів (протоколи обрання на посаду, накази, тощо).

В п.4.1.1 Договору передбачено, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися наявними на рахунку коштами в порядку, визначеному чинним законодавством України, за винятком випадків, передбачених законом та Договором, а банк, відповідно до п.4.2.1 Договору, має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Окрім того, Банк зобов'язався здійснювати розрахункові операції відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність”, Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” та нормативних актів Національного банку України. Виконувати розрахункові документи, прийняті від Клієнта протягом операційного часу, виключно у межах залишків коштів на рахунку (на початок операційного дня) та документи на відкликання на початок операційного дня, з урахуванням поточних надходжень шляхом подання цих документів уповноваженою особою Клієнта безпосередньо відповідальному виконавцю Банку. Операційний час триває з 9-00 до 16-00 год. Розрахункові документи, прийняті від Клієнта після закінчення операційного часу, виконуються в операційний час наступного операційного дня або у цей же операційний день за наявності технічної можливості здійснити їх виконання із оплатою цієї послуги згідно з тарифами. Кошти, які надійшли на рахунок після закінчення операційного часу, використовуються Клієнтом в операційний час наступного операційного дня або у цей же операційний день. Банк зобов'язується забезпечувати збереження ввірених йому Клієнтом грошових коштів та кожного останнього робочого дня звітного місяця проводити нарахування процентів Клієнту за тимчасове користування залишком коштів на рахунку 0,5% річних. (п.п.5.1.1, 5.1.2., 5.1.4, 5.1.7Договору).

Відповідно до п.9.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року. Дія Договору автоматично продовжується щоразу на строк, зазначений у ч.1 цього пункту, якщо жодна зі сторін не надішле письмове повідомлення про припинення зобов’язань за цим Договором за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору.

У визначеному вище порядку Договір був пролонгований сторонами на тих самих умовах і на той самий строк та на момент виникнення спірних правовідносин Договір був чинним.

Належних та допустимих доказів на спростування викладеного суду надано не було.

06.10.2008р. позивач згідно квитанції №7 вніс на поточний рахунок №НОМЕР_3 грошові кошти в розмірі 5 000 грн. В той же день позивач надав банку платіжне доручення №150 від 06.10.2008р. на виконання переказу зі свого рахунку 5 000 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Голден Тайл” за товари відповідно до накладної №4рДЦ-0207 від 25.07.2008р.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про перерахування коштів або їх повернення, натомість 10.12.2008р. відповідач листом №2287 повідомив позивача про те, що кошти, списані в період до 07.10.2008р. і не відправлені за призначенням, повернуто на поточний рахунок позивача.

22.10.2008р. рух згаданих грошових коштів було заблоковано на період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного Постановою Правління Національного банку України від 07.10.2008р. №308 „Про призначення Тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)” з 07.10.2008р. по 06.04.2009р.

На думку позивача, відповідач не мав підстав для блокування коштів на рахунку позивача, внаслідок чого кошти згідно платіжного доручення №150 від 06.10.2008р. не були перераховані своєчасно за призначенням (на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Голден Тайл” за товар, отриманий позивачем на підставі накладної №4рДУ-0207 від 25.07.2008р.), а позивачу завдано збитків.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просив суд (з урахуванням уточнення позовних вимог) стягнути з відповідача неодержаний дохід (упущену вигоду) у розмірі 9 425,92 грн., пеню за прострочення виконання зобов’язань за Договором банківського рахунку №102 від 01.11.2006р., пеню за період з 06.10.2008р. по 20.02.2009р. у сумі 685 грн. та 3% річних у розмірі 50 грн.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що його вина в порушенні договірних зобов'язань, які були допущені під час виконання тимчасовою адміністрацією покладених на неї функцій, відсутня, до того ж чинним законодавством передбачено звільнення банку від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання будь-яких зобов'язань на час дії мораторію, оскільки метою введення останнього є створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.

Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, зазначаючи про те, що 06.10.2008р. кошти в сумі 5 000 грн. були списані з рахунку позивача та обліковувалися в Центральній розрахунковій палаті Промінвестбанку, але на рахунок отримувача коштів (Товариства з обмеженою відповідальністю „Голден Тайл”) не надійшли.

Розпорядженням тимчасового адміністратора Промінвестбанку №ТА-106 від 22.10.2008р. про повернення на рахунки платників коштів в національній валюті, списаних з їх рахунків з 02 жовтня по 06 жовтня 2008 року та коштів в іноземній валюті, списаних з їх рахунків з 26 вересня по 06 жовтня 2008 року з подальшим блокуванням цих коштів, кошти позивача в сумі 5 000 грн. були повернуті на його поточний рахунок до особового розпорядження тимчасового адміністратора Промінвестбанку.

При цьому, суд першої інстанції наголошував на тому, що вимоги позивача та зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах не є майновими, а тому мораторій, відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, на них не поширюється.

25.02.2009р. позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття з оплати платіжного доручення №150 від 06.10.2008р. на суму 5 000 грн.

Зважаючи на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач прострочив виконання розпорядження позивача по списанню коштів з його рахунку, шляхом перерахування їх на рахунок контрагента позивача (період прострочки - з 07.10.2008р. по 24.02.2009р.), у зв’язку з чим вимоги про стягнення з відповідача пені на підставі п.7.1 Договору банківського рахунку №102 від 01.11.2006р. є обґрунтованими. Однак, суд в своєму рішенні зазначив про те, що позивач просить стягнути пеню у розмірі 685 грн., тоді як у відповідності до вимог ч.2 ст. 32 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” з відповідача підлягає стягненню лише 500 грн., оскільки сума пені не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

В задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних суд відмовив, посилаючись на те, що відповідач не є боржником по відношенню до позивача в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, а правовідносини, які виникли між ними, не є майновими і між сторонами не виникли грошові зобов'язання, тому підстави для нарахування процентів річних відсутні.

Окрім того, суд відмовив в задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідача 9 425,92 грн. неодержаного доходу (упущеної вигоди) за період з жовтня 2008р. по лютий 2009р., оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, що грошові кошти в розмірі 5 000 грн., які підлягали перерахуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Голден Тайл”, були б використані позивачем у господарській діяльності на придбання товарів для реалізації у кожному із місяців з жовтня 2008р.по лютий 2009р. по 5 000 грн. щомісячно (всього 25 000 грн.), а такі товари були б в повному обсязі реалізовані протягом жовтня 2008р. - лютого 2009р. з урахуванням торгівельної надбавки в розмірі 40%.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення пені у сумі 500,00 грн., відповідач звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначав про те, що судом було невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 58, 80, 81, 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, ст. ст. 509, 549, 614, 617, 1066 Цивільного кодексу України, Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства №369 від 28.08.2001р., що призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

В ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ст. 510 Цивільного кодексу України).

В ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк гарантує клієнту право безперешкодно розпоряджатися коштами на рахунку останнього. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами та власний розсуд.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу (ст. ст. 1066, 1067 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч.3 ст. 1068 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ч.1 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до відповідача з платіжним дорученням №150 від 06.10.2008р.) передбачено, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління Національного банку України №308 від 07.10.2008р. „Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)”, яка набула чинності з дати її підписання та є обов’язковою для виконання, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 до 06.04.2009 з метою відновлення фінансового стану банку.

Згідно з ч.ч.2-4 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до відповідача з платіжним дорученням №150 від 06.10.2008р.) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

В даному випадку позивач надав відповідачу платіжне доручення для виконання 06.10.2008р., тобто ще до призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство) на підставі Постанови Правління Національного банку України №308 від 07.10.2008р., отже строк його виконання настав до 07.10.2008р., тому до позовних вимог підлягають застосуванню норми ч.2 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, відповідальність суб'єктів переказу визначені Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів” №2346-ІІІ від 05.04.2001р. (із змінами та доповненнями).

В п.3.1 ст. 3 названого Закону передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з п.8.1 ст. 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У відповідності до п.22.4 ст. 22 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п.30.1 ст. 30 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №150 від 06.10.2008р. вбачається, що дата його прийняття – 06.10.2008р. (відмітка у верхньому правому куті платіжного доручення „Одержано банком 6 жовтня 2008 року”), а дата виконання – 06.10.2008р. (відмітка у нижньому правому куті платіжного доручення „Проведено банком 6 жовтня 2008” та підпис виконавця). Тобто, платіжне доручення було прийнято до переказу і грошові кошти з рахунку платника (позивача) скеровані до Розрахункової палати Промінвестбанку міста Києва для подальшого переказу на рахунок банку отримувача 06.10.2008р., але у зв’язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів на підставі Постанови правління Національного банку України №308 від 07.10.2008р. переказ завершено не було.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що зобов’язання щодо переказу коштів з кореспондентського рахунку банку платника на кореспондентський рахунок банку отримувача (для подальшого зарахування на рахунок отримувача) є власним грошовим зобов’язанням банку платника, оскільки в такому випадку кошти списуються з кореспондентського рахунку, який належить саме банку платника. Здійснення банком переказу за дорученням клієнта, кошти якого знаходяться у володінні банку, на рахунок одержувача коштів в іншому банку зменшує кількість грошових коштів у володінні першого банку і безпосередньо впливає на його майновий стан. Фактично при отриманні доручення клієнта у банка виникає зобов'язання передати кошти (майно) зі свого володіння у володіння іншого банку, що свідчить про майновий характер даних правовідносин. Здійснення безготівкових переказів шляхом внесення облікових записів до облікових систем банків та клієнтів не змінює суті майнового зобов'язання з передачі банком майна (грошових коштів) на користь іншої особи, а відображає законодавчо закріплений перехід права володіння грошовими коштами від платника до банку та далі від банку до одержувача коштів.

При цьому, необхідно відзначити, що виконання платіжного доручення клієнта залежить від наявності коштів на власному кореспондентському рахунку банку. У разі відсутності (недостатності коштів на такому рахунку) переказ не може бути завершений і саме на ці грошові зобов'язання банку платника по завершенню переказу поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, який зупиняє їх виконання.

Таким чином, з вищенаведеного випливає, що зобов'язання банку виконати платіжне доручення клієнта про перерахування коштів з його рахунку є майновим зобов’язанням банку перед кредитором та підпадає під дію мораторію.

Аналогічна позиція наведена Національним банком України в листі №18-112/1081-3605 від 12.03.2009р.

Загалом, метою введення Національним банком України тимчасової адміністрації є схоронність капіталу і активів банку, докладної оцінки його фінансового стану і вжиття відповідних заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності банку, усунення виявлених порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану.

В ст. 58 Закону України „Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Згідно з п.2 ч.3, ч.5 ст. 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

З вищенаведеного вбачається, що законодавцем визначений конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафні (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання будь-яких грошових зобов'язань, незалежно від того чи підпадають вони під дію мораторію.

Таким чином, на зобов’язання, що виникли як до введення мораторію (07.10.2008р.), так і після того пеня, як різновид штрафних санкцій, за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується.

Окрім того, відповідно до положень ст. ст. 614, 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальності за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В п.8.1 Договору банківського рахунку №102 від 01.11.2006р. передбачено, що Банк звільняється від відповідальності за невиконання своїх обов’язків, які сталися в результаті дії непередбаченого характеру, що знаходяться поза волею Банку.

З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді пені відсутні, у зв’язку з чим відсутні і підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за прострочення виконання договірних зобов’язань, що в свою чергу свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Належних та допустимих доказів на спростування вищевикладених обставин суду надано не було.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк” в особі Філії „Відділення Промінвестбанку” в м. Ніжин Чернігівської області підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2009р. у справі №12/105 в частині задоволення позовних вимог має бути скасовано з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито за подання позову та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

У зв’язку із задоволенням апеляційної скарги, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд відшкодовуються за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк” в особі Філії „Відділення Промінвестбанку” в м. Ніжин Чернігівської області задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2009р. у справі №12/105 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

3. В іншій частині Рішення Господарського суду Чернігівської області  від 22.12.2009р. у справі №12/105 залишити без змін.

4. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (16600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р №НОМЕР_3 в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Ніжин”, МФО 353434, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк” в особі Філії „Відділення Промінвестбанку” в м. Ніжин Чернігівської області (16600, м. Київ, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 5-А, ідентифікаційний код 09353438, р/р №290929071 у філії „Відділенні ПАТ Промінвестбанк в м. Ніжин”, МФО 353434) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи №12/105 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 22.02.10 (відправлено)