ОДЕСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

              30 вересня 2009 року              

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого       –  Джабурія О.В.

суддів                 –  Крусяна А.В.

                            –  Шляхтицького О.І.

при секретарі     –  Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання акту прийомки, окремих пунктів рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів міста Одеси, свідоцтва про право власності на будинок – недійсними та зобов’язання внесення змін до акту прийомки, окремих пунктів рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів міста Одеси, свідоцтва про право власності на будинок,

В С Т А Н О В И Л А :

02.03.2006 року позивач – ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів та просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним акт прийомки в експлуатацію жилого будинку від 30.11.1990 року, п. 17 рішення виконкому Київської райради народних депутатів м. Одеси № 383 від 19.06.1992 року, п. 5.2 рішення виконкому Київської райради народних депутатів м. Одеси № 612 від 02.10.1992 року, свідоцтво про право власності на житловий будинок від 27.10.1992 року, зобов’язати Київську району держадміністрацію Одеської міської ради внести зміни в п. 17 рішення виконкому Київської райради народних депутатів м. Одеси № 383 від 19.06.1992 року та вказати «ОСОБА_2» замість «ОСОБА_11», вказати у акті прийомки в експлуатацію жилого будинку від 30.11.1990 року «ОСОБА_7 і ОСОБА_8.» замість «ОСОБА_9 і ОСОБА_8.» у свідоцтві про право особистої власності на житловий будинок вказати «ОСОБА_2» замість «ОСОБА_9».

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що він був членом житлово-будівельного кооперативу, забудовником будинку АДРЕСА_1 і зареєстрований за цією адресою з 1978 р. по теперішній час.

В березні 2005 р. в Київському районному суді м.Одеси ОСОБА_2 ознайомився з документами, взаємозв'язаними між собою, виданими в різні роки (в період 1990-1992 р.р.) виконкомом Київської районної ради народних депутатів стосовно будинку АДРЕСА_1, які мали підчищення, закреслені слова, не обумовлені в них виправлення, в які були вписані не існуючі люди. Але внаслідок видання цих документів позивач ОСОБА_2 втратив будь-які права на вищезазначений будинок.

У зв’язку з цим позивач ОСОБА_2 просив прийняти постанову про визнання акту прийомки будинку в експлуатацію, окремих пунктів рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів міста Одеси, свідоцтва про право власності на будинок – недійсними та зобов’язання внесення змін до акту прийомки будинку в експлуатацію, окремих пунктів рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів міста Одеси, свідоцтва про право власності на будинок.

Представники відповідачів – Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради та Одеської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, просили суд у позові відмовити.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на вищезазначене судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій вказується, що постанова Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2006 року винесена з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Представник апелянта вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Апелянт зазначає, що постанова прийнята на підставі недостовірних даних та її висновки не відповідають обставинам справи. Зокрема, в апеляційній скарзі вказується на те, що у постанові суду першої інстанції є посилання на рішення №383 Київської райради народних депутатів м.Одеси від 19.06.1992 р. п.17 та вказано «за ОСОБА_9»; замість зазначеного в документах «за ОСОБА_11». Крім того, в постанові суду першої інстанції є посилання на рішення №612 Київської райради народних депутатів м.Одеси від 02.10.1992 р. п.5.2. та також вказано «за ОСОБА_9».

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції зазначив у постанові, що 27.10.1992 р. ОСОБА_9 було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок на підставі рішення виконкому Київської райради народних депутатів м.Одеси №383 від 19.06.1992 р., на 1/3 частину житлового будинку №7 по пров. Радянському, в той час, як в документах вказано, що свідоцтво про право власності на житловий будинок видано на підставі рішення №612 Київської райради народних депутатів м.Одеси від 02.10.1992 р. замість рішення №383 Київської райради народних депутатів м.Одеси від 19.06.1992 р. Апелянт вказує на те, що у всіх вищеперелічених взаємопов’язаних між собою документах вказані різні особи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Колегією суддів встановлені наступні обставини.

У 1937 р. був організований житлово-будівельний кооператив ім. Червоної Армії, членом якого був дід позивача ОСОБА_2-ОСОБА_12 Згідно Статуту ЖБК кожний член-пайовик одержав в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва житла відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 17.07.58 р. У 1950 р. дідом позивача був зведений будинок і підсобні приміщення на займаній ділянці ЖБК ім. Червоної Армії, згодом за адресою – АДРЕСА_1. У 1960 році, після смерті діда, бабуся позивача, ОСОБА_13, вступила в члени ЖБК ім. Червоної Армії, пай і земельна ділянка були переведені на її ім'я. У 1973 р. відповідно до ст.25 Статуту ЖБК ОСОБА_13 переоформила свій пай на свого онука, ОСОБА_2. На загальних зборах членів ЖБК він був прийнятий в члени ЖБК ім. Червоної Армії, рішення загальних зборів було затверджено Київським райвиконкомом народних депутатів м. Одеси. На підставі членства в ЖБК ОСОБА_2 проживав і був постійно прописаний по АДРЕСА_1. Будучи членом правління ЖБК він брав участь в життєдіяльності кооперативу, числився в списках членів ЖБК і підписував рішення правління.

У 1990 р. будинок ОСОБА_2 був прийнятий в експлуатацію комісією Київського виконкому на підставі акту прийому в експлуатацію житлового будинку, про що є особисті підписи 4-х членів комісії і особисто його підпис. У зв'язку з ліквідацією кооперативу житловий будинок ОСОБА_2 був переведений в особисту власність на підставі заяви голови ЖБК і членів правління від 9 березня 1992 р. Але потім в цьому документі невідомо ким і з яких підстав прізвище ОСОБА_2 було закреслене та зафарбовано коректором та зверху безпідставно було записано прізвище ОСОБА_9. Відомості про членство в ЖБК ім. Червоної Армії гр-на ОСОБА_9 при цьому в Київський виконком представлені не були.

19.06.1992 р. в рішенні виконкома Київської районної ради народних депутатів м. Одеси №В 383 (п.17) замість прізвища ОСОБА_2 був внесений запис «ОСОБА_11». В рішенні виконкома Київської райради народних депутатів м. Одеси №В 612 від 02.10.1992 р., яке прийняте у зв’язку із попереднім рішенням №383 замість прізвища ОСОБА_2 був внесений запис «ОСОБА_9».

На підставі цих рішень виконкома Київської районної ради народних депутатів м. Одеси 27.10.1992 р. свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 отримав ОСОБА_9.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

За висновком суду першої інстанції, рішення виконкому Київської райради народних депутатів та свідоцтво про право власності були прийняті та видані уповноваженим органом місцевого самоврядування на підставі заяв, наданих документів та згідно з повноваженнями, встановленими Законом України „Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” та ст.115 ЦК України (в ред.1963 р.).

Проте, з наведеними висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не з’ясував ту обставину, що свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок не містить прізвищ посадових осіб і не зрозуміло ким проставлені підписи, що свідчить про нікчемність цього документу.

Суд апеляційної інстанції враховує, що не можуть бути дійсними та законними документи, які мають підчищення або приписки, закреслені слова та інші не обумовлені в них виправлення, а  також  документи з  такими виправленнями та  пошкодженнями, що не дають  змоги однозначно тлумачити їх зміст.

При цьому колегія суддів виходить з того, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доведенню правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачі не змогли законодавчо обґрунтувати дійсність спірних документів, не доказали суду свою позицію та не обґрунтували її.

Посилання відповідачів на те, що позивачу стало відомо про документи 27.12.2004 р. не впливають на обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, тому що в судовому засіданні встановлено, що він ознайомився зі змістом цих документів тільки у березні 2005 р.

Колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_2 звернувся в суд за захистом своїх прав відразу, як йому стало відомо про їх порушення.

Відповідно до п.8 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» згідно ст.55 Конституції України кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти в прийнятті або розгляді скарги за підставою, передбаченою законом, що обмежує це право.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п. 3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 задовольнити частково, постанову Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2006 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2.

Визнати недійсним п.17 рішення виконкому Київської райради народних депутатів м. Одеси №383 від 19.06.1992 року; п 5.2 рішення виконкому Київської райради народних депутатів м. Одеси №612 від 02.10.1992 р., акт прийомки в експлуатацію житлового будинку від 30. 11.1990 р.

Зобов'язати Київську районну адміністрацію Одеської міської ради внести зміни у: п.17 рішення виконкому Київської райради народних депутатів м. Одеси №383 від 19.06.1992 року та вказати «ОСОБА_2» замість «ОСОБА_11»; п 5.2 рішення виконкому Київської райради народних депутатів м. Одеси №612 від 02.10.1992 р., та вказати «ОСОБА_2» замість «ОСОБА_9»; акт прийомки в експлуатацію житлового будинку від 30.11.1990 р.  та вказати  «ОСОБА_7 і ОСОБА_14.» замість «ОСОБА_9 і ОСОБА_14.»

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 05.10.2009 року.

Головуючий:

Судді: