ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2009 року
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Джабурія О.В.
суддів – Крусяна А.В.
– Шляхтицького О.І.
при секретарі – Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради на постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 26.03.2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми разової допомоги,
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми разової допомоги.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачу щорічна допомога як учаснику бойових дій виплачувалась повністю, заборгованості не має. У зв’язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.
Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 26.03.2008 року позов ОСОБА_2 до Департаменту праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми разової допомоги задоволено, визнано неправомірними дії Департаменту праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_2 грошову допомогу у розмірі – 4855,00 грн.
Представником позивача – Департаменту праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради на вищезазначене судове рішення подана апеляційну скаргу. Апелянт просить, скасувати постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 26.03.2008 року про стягнення щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій з Департаменту праці і соціального захисту населення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні з Департаменту праці і соціального захисту м. Миколаєва різниці у виплаті одноразової грошової допомоги до 5 травня.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Колегією суддів встановлені наступні обставини.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Проте, з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Правовий статус ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до вимог ч.2 ст. 4 Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
За змістом частини п'ятої статті 13 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня виплачується щорічна грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Частиною першої статті 17 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а частиною першою статті 17-1 (стаття доповнена Законом України від 19.06.2003 року №968-IV, який набув чинності 12.07.2003 року) визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Відповідно до вимог ч.2 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України. Законами України «Про Державний бюджет на 2005-2007 рр.» Кабінетом Міністрів України передбачаються грошові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги до дня Перемоги ветеранам війни на відповідний рік.
У 2005-2007 роках відповідно до Законів України "Про Державний бюджет на 2005 рік", "Про Державний бюджет на 2006 рік", "Про Державний бюджет на 2007 рік" виплати одноразової грошової допомоги в розмірі, який передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року були призупиненні та обмежені, отже позивач, як інвалід війни 1 групи отримував допомогу до 5-го травня відповідно по 400, 400, 450грн.
Зазначені закони України не скасовані, Конституційним судом України в період виплати допомоги до 5 травня неконституційними не визнані, а тому на момент виплати були діючими.
Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що посилання суду першої інстанції на пункт 1 Рішення Конституційного Суду України №6 -рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", у тому числі і положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги, колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку виплати цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги до 5 травня 2007 року відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.
Отже, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволенні щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі п. п. 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Департаменту праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради задовольнити, постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 26.03.2008 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 16.10.2009 року.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: