ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2009 року
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Джабурія О.В.
суддів – Крусяна А.В.
– Шляхтицького О.І.
при секретарі – Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві на постанову господарського суду Миколаївської області від 27.07.2009р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві про визнання протиправними і скасування рішень від 05.06.2008р. №00010140/0 та від 15.08.2008р. №22614/8/40-018,
В С Т А Н О В И Л А:
04.09.2008р. ТОВ СП „НІБУЛОН” звернулось до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві про визнання протиправними і скасування рішень від 05.06.2008р. №00010140/0 та від 15.08.2008р. №22614/8/40-018 посилаючись на наступні обставини.
СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві проведена виїзна планова перевірка ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. та складено акт від 27.05.2008 №395/40/14291113.
05.06.2008р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) №00010140/0, яким за порушення п.3.1, п.3.2 глави 3 „Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, на підставі п.11 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-XII „Про державну податкову службу в Україні” та згідно з п.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” у редакції Указу Президента №491/99 від 11.05.1999р. зі змінами та доповненнями до ТОВ СП „НІБУЛОН” застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 88 418,14 грн.
ТОВ СП „НІБУЛОН” не погоджуючись з рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 05.06.2008р. №00010140/0 до ДПА у Миколаївській області подало скаргу від 09.06.2008р. №4424/1-3-5. Рішенням ДПА у Миколаївській області від 27.06.2008р. №1768/10/25-014 скаргу генерального директора ТОВ СП „НІБУЛОН” Вадатурського О.О. від 09.06.08р. №4424/1-3-5 залишено без задоволення, а рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 05.06.08р. №00010140/0 – без змін. Рішенням від 18.08.2008р. №2245/10/25-014 ДПА у Миколаївській області були внесені зміни до рішення від 27.06.2008р. №1768/10/25-014 щодо доповнення мотивувальної частини новим абзацем та викладення іншого в новій редакції.
Підприємством до контролюючого органу вищого рівня - ДПА України направлена повторна скарга від 09.07.2008р. №5281/1-3-5. Рішенням ДПА України від 25.07.2008р. №7202/6/25-0415 розгляд скарги ТОВ СП „НІБУЛОН” продовжено до 27.08.2008р., а рішенням від 26.08.2008р. №8136/6/25-0415 рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 05.06.2008р. №00010140/0 залишене без змін, а скарга – без задоволення.
СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві прийняте рішення від 15.08.2008р. №22614/8/40-018 про внесення змін до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.06.2008р. №00010140/0. Зміни внесені в частині доповнення рішення від 05.06.2008р. №00010140/0 порушенням з боку ТОВ СП „НІБУЛОН” норми п.2.11 гл.2 „Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні” та зміни терміну сплати штрафної (фінансової) санкції з 10-ти денного на 30-ти денний.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 27.07.2009р. позовні вимоги ТОВ СП „НІБУЛОН” задоволено, визнано протиправними і скасовано рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 05.06.2008р. №00010140/0 та від 15.08.2008р. №22614/8/40-018.
СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві на зазначену постанову господарського суду Миколаївської області від 27.07.2009р. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судове рішення винесено з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ТОВ СП „НІБУЛОН”.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з вищезазначених положень та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.
Колегією суддів встановлено, що на сторінках 74 та 81 акта від 27.05.2008р. №395/40/14291113 про результати виїзної планової перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві зазначає, що перевіркою дотримання вимог порядку видачі готівки під звіт та її використання встановлено, що ТОВ СП „НІБУЛОН” на порушення п.3.1, п.3.2 „Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні” встановлено факт проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, що додаються до звітів про використання коштів як на відрядження, так і на інші потреби на суму 88 418,14 грн.
Згідно вимогам ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п.11 ч.1 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Згідно з вимогами ч.4 ст.217 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Відповідно до вимог ст.239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання такі адміністративно – господарські санкції як, зокрема, адміністративно – господарський штраф.
Стаття 241 Господарського кодексу України визначає адміністративно – господарський штраф як грошову суму, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Статтею 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995р. №436/95 (із змінами і доповненнями) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами – громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, визначені абзацем 6 цієї статті за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.
Відповідно до вимог ст.ст. 2, 3 цього Указу визначено, що штрафні санкції застосовуються органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок. Контроль за додержанням норм з регулювання обігу готівки в національній валюті здійснюють в тому числі органи державної податкової служби.
Згідно до вимог ст.106 Конституції України Укази Президента України є обов’язковими до виконання на території України. Указ Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” не скасований, не визнаний неконституційним повністю чи в окремій частині, і, відповідно, його норми не суперечать Конституції України. Іншого законодавчого акту, який би передбачав відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки не існує.
Колегією суддів встановлено, що в періоді, який перевірявся СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві та в якому проводились розрахунки, діяло „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 (із змінами і доповненнями), яке своїми нормами регулює порядок ведення касових операцій у національній валюті України.
Вимогами пункту 1.2 глави 1 цього Положення зазначено, що касовими документами є документи (касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку. Цією ж нормою визначено, що касовими операціями є операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.
В акті виїзної планової перевірки від 27.05.2008р. №395/40/14291113 та рішенні від 05.06.2008р. №00010140/0 СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві зазначає про порушення позивачем положень пунктів 3.1, 3.2 глави 3 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”. А рішенням від 15.08.2008р. №22614/8/40-018 встановлює порушення і пункту 2.11 глави 2 цього Положення.
Згідно п.2.11 глави 2 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” зазначено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, в акті перевірки, висновки якого і стали підставою для застосування до ТОВ СП „НІБУЛОН” штрафних (фінансових) санкцій, СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві не встановлено порушення та не здійснено посилання на норму п.2.11 глави 2 цього Положення. В той самий час, зазначена норма за своєю структурою не є нормою прямої дії, а відсилає до чинного законодавства України. Але відповідач ні в акті перевірки ні в прийнятих рішеннях не зазначає про будь - які інші норми права, які б регулювали процедуру та порядок звітування за одержані під звіт готівкові кошти, та які були б порушені ТОВ СП „НІБУЛОН”.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним внесення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві рішенням від 15.08.2008р. №22614/8/40-018 в раніше прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.06.2008р. №00010140/0 змін в частині доповнення його порушенням ТОВ СП „НІБУЛОН” пункту 2.11 глави 2 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”.
Відповідно до п.3.1 глави 3 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. А відповідно до п.3.2 глави 3 цього Положення касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується представником відповідача, в ході виїзної планової перевірки перевіряючим були надані усі документи, які підтверджують проведення підприємством касових операцій, а саме, в акті перевірки не зафіксовано відсутність та ненадання для перевірки касових документів, тобто видаткових та прибуткових касових ордерів, які підтверджують отримання (повернення) готівкових коштів з каси (в касу) підприємства.
Акт виїзної планової перевірки від 27.05.2008р. №395/40/14291113 не містить фактів порушення з боку позивача Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР (із змінами і доповненнями), що підтверджує безпідставність посилань контролюючого органу на порушення ТОВ СП „НІБУЛОН” норми п.3.2 глави 3 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”.
Згідно вимогам абз.6 ст.1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” штрафні (фінансові) санкції застосовуються за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.
Положеннями ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV (із змінами і доповненнями) до первинного документа віднесений документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А частинами 1 та 2 статті 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів аналізуючи зазначені норми робить висновок про те, що чинне законодавство України дозволяє використовувати в якості розрахункових документів і інші види розрахункових документів, які за своєю формою повинні відповідати вимогам, що пред’являються до первинних документів згідно положень Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
В матеріалах справи містяться документи, які залучені ТОВ СП „НІБУЛОН” до звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, підтверджують правомірність понесених підзвітними особами витрат та повною мірою відповідають вимогам, що пред’являються законодавством до первинних документів, а саме (в розрізі звітів):
від 13.04.2007р. №163-хоз (ОСОБА_4): розписка Посольства Арабської Республіки Єгипет в Україні від 11.04.2007р. на суму 2540,00 грн.;
від 11.04.2007р. №158-хоз (ОСОБА_5): чек від 10.04.2007р. на суму 152,95 грн.;
від 06.04.2007р. №155 – хоз (ОСОБА_4): розписка Посольства Арабської Республіки Єгипет в Україні від 04.04.2007р. на суму 6572,80 грн., квитанція до прибуткового касового ордера №669 від 03.04.2007р. на суму 1248,00 грн. (з них не визнано перевіркою частково на суму 6575,80 грн.);
від 03.04.2007р. №142-хоз (ОСОБА_6): товарний чек від 03.04.2007р. на суму 80,71 грн.;
від 03.09.2007р. №385-хоз (ОСОБА_6): квитанція до прибуткового касового ордера №99 від 28.08.2007р. на суму 1847,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордера №100 від 03.09.2007р. на суму 353,00 грн.;
від 10.08.2007р. №344-хоз (ОСОБА_6): квитанція до прибуткового касового ордера №106 від 03.08.2007р. на суму 1176,50 грн.;
від 03.08.2007р. №334/1-хоз (ОСОБА_7): квитанція до прибуткового касового ордера №263 від 02.08.2007р. на суму 828,00 грн.;
від 27.03.2007р. №132-хоз (ОСОБА_5): товарний чек від 27.03.2007р. на суму 110,00 грн.;
від 22.03.2007р. №123-хоз (ОСОБА_5): квитанція до прибуткового касового ордера №103 від 22.03.2007р. на суму 806,49 грн.;
від 22.03.2007р. №125-хоз (ОСОБА_4): розписка Посольства Арабської Республіки Єгипет в Україні від 20.03.2007р. на суму 509,00 грн.;
від 09.10.2007р. №3580 (ОСОБА_8): квитанція до прибуткового касового ордера №8/1 від 08.10.2007р. на суму 2141,23 грн.;
від 25.10.2007р. №3713 (ОСОБА_9): квитанція до прибуткового касового ордера №25/2 від 25.10.2007р. на суму 3812,00 грн.;
від 03.10.2007р. №439-хоз (ОСОБА_10): чек №311 від 02.10.2007р. на суму 2200,00 грн.;
від 25.10.2007р. №3723 (ОСОБА_8): квитанція до прибуткового касового ордера №25/1 від 25.10.2007р. на суму 3671,00 грн.;
від 02.10.2007р. №3545 (ОСОБА_11): квитанція до прибуткового касового ордера №02/2 від 02.10.2007р. на суму 1529,45 грн. (з неї не визнано перевіркою частково на суму 1300,00 грн.);
від 02.10.2008р. №3546 (ОСОБА_12): квитанція до прибуткового касового ордера №02/1 від 02.10.2007р. на суму 1588,27 грн.;
від 12.11.2007р. №519-хоз (ОСОБА_13): довідка від 07.11.2007р. №5204 Золотоніської районної державної нотаріальної контори на суму 10470,00 грн.;
від 27.11.2007р. №538-хоз (ОСОБА_6): товарний чек від 22.11.2007р. на суму 267,13 грн.;
від 24.09.2007р. №424-хоз (ОСОБА_6): квитанція до прибуткового касового ордера №67 від 20.09.2007р. на суму 3534,50 грн.;
від 10.05.2007р. №204-хоз (ОСОБА_6): квитанція до прибуткового касового ордера №101 від 07.05.2007р. на суму 236,00 грн.;
від 18.05.2007р. №1597 (ОСОБА_14): квитанція до прибуткового касового ордера №285 від 14.05.2007р. на суму 205,00 грн.;
від 05.07.2007р. №290-хоз (ОСОБА_4): розписка Посольства Арабської Республіки Єгипет в Україні від 02.07.2007р. на суму 1010,00 грн.;
від 05.07.2007р. №292-хоз (ОСОБА_6): квитанція до прибуткового касового ордера №98 від 22.06.2007р. на суму 589,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордера №104 від 27.06.2007р. на суму 177,00 грн.;
від 20.12.2007р. №565-хоз (ОСОБА_6): квитанція до прибуткового касового ордера №105 від 20.12.2007р. на суму 169,42 грн.;
від 17.12.2007р. №562-хоз (ОСОБА_6): чек від 11.12.2007р. на суму 40,12 грн.;
від 15.10.2007р. №3677 (ОСОБА_15): квитанція до прибуткового касового ордера №13/2 від 13.10.2007р. на суму 1530,00 грн.;
від 15.10.2007р. №3678 (ОСОБА_16): квитанція до прибуткового касового ордера №13/1 від 13.10.2007р. на суму 1588,00 грн.;
від 06.12.2007р. №549-хоз (ОСОБА_6): чек від 03.12.2007р. на суму 53,83 грн.;
від 12.10.2007р. №457-хоз (ОСОБА_6): квитанція до прибуткового касового ордера №102 від 12.10.2007р. на суму 582,10 грн.;
від 08.10.2007р. №3579 (ОСОБА_9): квитанція до прибуткового касового ордера №8/2 від 08.10.2007р. на суму 2223,59 грн.;
від 16.03.2007р. №116-хоз (ОСОБА_4): розписка Посольства Арабської Республіки Єгипет в Україні від 13.03.2007р. на суму 507,00 грн.;
від 15.03.2007р. №113-хоз (ОСОБА_5): товарний чек від 15.03.2007р. на суму 2116,52 грн.;
від 26.01.2007р. №31-хоз (ОСОБА_5): товарний чек від 26.01.2007р. на суму 79,53 грн.;
від 07.03.2007р. №103-хоз (ОСОБА_3): документ про отримання готівки від 06.03.2007р. на суму 1120,00 грн.;
від 03.03.2007р. №93/1-хоз (ОСОБА_4): розписка Посольства Арабської Республіки Єгипет в Україні від 28.02.2007р. на суму 1521,00 грн.;
від 16.01.2007р. №17-хоз (ОСОБА_4): розписка Посольства Арабської Республіки Єгипет в Україні від 10.01.2007р. на суму 2020,00 грн.;
від 28.02.2007р. №84-хоз (ОСОБА_5): чек від 27.02.2007р. на суму 688,85 грн.
Всього підтверджуючих документів на суму 60420,54 грн.
Зазначені документи під час проведення виїзної планової перевірки не були прийняті до уваги. Таким чином, висновки по акту перевірки були здійснені без всебічного встановлення обставин та без урахування всіх матеріалів і документів, які мають значення для правильного вирішення ситуації, що склалась.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, посилання відповідача на відсутність зазначених документів під час перевірки та на момент її закінчення не заслуговує на увагу, вважаючи на недоведеність відповідачем зазначеного факту. Крім того, на стор.10 акта СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 27.05.2008р. №395/40/14291113 про результати виїзної планової перевірки зазначено (позиція 13 переліку документів), що первинні документи по авансовим звітам перевіркою за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. були охоплені саме вибірковим методом.
Відповідно до розділу „Загальні положення” „Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59 (із змінами і доповненнями) встановлено, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999р. №663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”.
Вимогами пункту 111 постанови Кабінету Міністрів України „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” від 23.04.1999р. №663 (із змінами і доповненнями) встановлено, що розмір добових витрат, що виплачуються працівникам, направленим у відрядження підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності (крім підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів), не може бути нижчим ніж норми добових витрат, установлених додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002р. №977.
Тобто, чинне законодавство України не забороняє підприємствам, установам та організаціям, які направляють своїх працівників у відрядження, встановлювати норми добових, які перевищують граничні норми.
Колегія суддів погоджується з позицією позивача та суду першої інстанції про те, що відповідачем в ході перевірки не були прийняті до уваги накази на відрядження та накази про внесення відповідних змін до них, за якими позивачем по окремим звітам про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, особам, які направлялись у відрядження, були встановлені норми добових понад встановлені граничні норми, а саме (в розрізі звітів):
від 11.04.2007р. №159-хоз (ОСОБА_5) – 705,90 грн.;
від 04.04.2007р. №147-хоз (ОСОБА_5) – 459,45 грн.;
від 03.04.2007р. №139-хоз (ОСОБА_17) – 81,17 грн.;
від 18.06.2007р. №265-хоз (ОСОБА_13) – 706,00 грн.;
від 28.08.2007р. №375-хоз (ОСОБА_18) – 1209,00 грн.;
від 27.08.2007р. №2965 (ОСОБА_18) – 1215,00 грн.;
від 22.08.2007р. №362-хоз (ОСОБА_19) – 427,00 грн.;
від 20.08.2007р. №357-хоз (ОСОБА_13) – 1224,00 грн.;
від 06.08.2007р. №337-хоз (ОСОБА_5) – 296,78 грн.;
від 06.08.2007р. №338-хоз (ОСОБА_20) – 1680,00 грн.;
від 02.08.2007р. №331/1-хоз (ОСОБА_21) – 619,30 грн.;
від 27.03.2007р. №132-хоз (ОСОБА_5) – 470,05 грн.;
від 05.02.2007р. №50-хоз (ОСОБА_22) – 491,00 грн.;
від 08.10.2007р. №446-хоз (ОСОБА_13) – 276,50 грн.;
від 02.10.2007р. №3546 (ОСОБА_12) – 25,00 грн.;
від 25.10.2007р. №490-хоз (ОСОБА_13) – 100,00 грн.;
від 07.11.2007р. №510-хоз (ОСОБА_22) – 1370,00 грн.;
від 20.09.2007р. №415-хоз/3411 (ОСОБА_19) – 1005,82 грн.;
від 19.09.2007р. №413-хоз (ОСОБА_23) – 705,90 грн.;
від 05.09.2007р. №389-хоз/3192 (ОСОБА_19) – 335,30 грн.;
від 30.08.2007р. №379/3116 (ОСОБА_19) – 625,90 грн.;
від 18.06.2007р. №265/1-хоз (ОСОБА_24) – 1781,23 грн.;
від 11.06.2007р. №255-хоз (ОСОБА_25) – 798,45 грн.;
від 11.06.2007р. №258/1-хоз (ОСОБА_26) – 295,00 грн.;
від 08.06.2007р. №250-хоз (ОСОБА_27) – 1050,00 грн.;
від 26.06.2007р. №278/1-хоз (ОСОБА_13) – 565,00 грн.;
від 31.05.2007р. №236-хоз (ОСОБА_5) – 2295,00 грн.;
від 28.04.2007р. №194-хоз (ОСОБА_13) – 470,00 грн.;
від 29.05.2007р. №232-хоз (ОСОБА_22) – 321,00 грн.;
від 24.05.2007р. №1729 (ОСОБА_19) – 82,35 грн.;
від 23.05.2007р. №1699 (ОСОБА_28) – 1700,00 грн.;
від 21.05.2007р. №1612 (ОСОБА_29) – 847,00 грн.;
від 21.05.2007р. №1624 (ОСОБА_30) – 200,00 грн.;
від 26.12.2007р. №574-хоз (ОСОБА_19) – 76,50 грн.;
від 21.12.2007р. №569-хоз (ОСОБА_19) – 35,00 грн.;
від 15.10.2007р. №461-хоз (ОСОБА_22) – 676,00 грн.;
від 31.10.2007р. №501-хоз (ОСОБА_13) – 882,00 грн.;
від 26.01.2007р. №33/1-хоз (ОСОБА_22) – 995,00 грн.;
від 15.01.2007р. №12-хоз (ОСОБА_22) – 518,00 грн.;
від 23.02.2007р. №73-хоз (ОСОБА_22) – 381,00 грн.
Всього на суму 27997,60 грн.
Дозвіл (погодження) керівника підприємства на відшкодування витрат понад встановлені граничні норми оформляється письмово за довільною формою. Колегія суддів погоджується з позицією позивача, що підтвердженням того, що зазначені витрати понад встановлені граничні норми здійснені в межах виконання трудових обов’язків та за згодою з керівником, можуть бути розпорядчі документи, наприклад, наказ.
Відповідачем не заперечується, що сума відшкодування даних витрат включена підприємством до оподаткованого доходу підзвітних осіб. Тобто, з суми, яка була відшкодована підзвітним особам понад встановлені граничні норми, утриманий податок з доходів фізичних осіб по ставці 15% та перерахований до бюджету. Крім того, дані суми відшкодування не були включені підприємством до складу валових витрат підприємства, тобто, дані витрати не відображені в декларації з податку на прибуток підприємства.
Колегія суддів зазначає, що застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції відповідно до вимог ст.238 Господарського кодексу України є адміністративно – господарськими санкціями, а отже їх застосування повинно здійснюватись з дотриманням строків, встановлених вимогами ст.250 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно – господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З переліку звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, наведених на сторінках 74 – 78 акта перевірки від 27.05.2008р. №395/40/14291113, відповідач зазначив про порушення ТОВ СП „НІБУЛОН” „Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні” за період з 15.01.2007р. по 26.12.2007р. Штрафні (фінансові) санкції за дане правопорушення застосовані до ТОВ СП „НІБУЛОН” рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 05.06.2008р. №00010140/0, тобто за період з 15.01.2007р. по 04.06.2007р. включно з пропуском річного терміну, встановленого вимогами ст. 250 Господарського кодексу України.
З загальної суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 88418,14 грн. адміністративно – господарську санкцію у вигляді штрафу в розмірі 29285,77 грн. застосовано з пропуском річного терміну застосування, а саме (в розрізі звітів):
від 13.04.2007р. №163-хоз (ОСОБА_4) – 2540,00 грн.;
від 11.04.2007р. №158-хоз (ОСОБА_5) – 152,95 грн.;
від 11.04.2007р. №159-хоз (ОСОБА_5) – 705,90 грн.;
від 06.04.2007р. №155-хоз (ОСОБА_4) – 6575,80 грн.;
від 04.04.2007р. №147-хоз (ОСОБА_5) – 459,45 грн.;
від 03.04.2007р. №139-хоз (ОСОБА_17) – 81,17 грн.;
від 03.04.2007р. №142-хоз (ОСОБА_6) – 80,71 грн.;
від 27.03.2007р. №132-хоз (ОСОБА_5) – 580,05 грн.;
від 05.02.2007р. №50-хоз (ОСОБА_22) – 491,00 грн.;
від 22.03.2007р. №123-хоз (ОСОБА_5) – 806,49 грн.;
від 22.03.2007р. №125-хоз (ОСОБА_4) – 509,00 грн.;
від 10.05.2007р. №204-хоз (ОСОБА_6) – 236,00 грн.;
від 31.05.2007р. №236-хоз (ОСОБА_5) – 2295,00 грн.;
від 28.04.2007р. №194-хоз (ОСОБА_13) – 470,00 грн.;
від 29.05.2007р. №232-хоз (ОСОБА_22) – 321,00 грн.;
від 24.05.2007р. №1729 (ОСОБА_19) – 82,35 грн.;
від 23.05.2007р. №1699 (ОСОБА_28) – 1700,00 грн.;
від 21.05.2007р. №1612 (ОСОБА_29) – 847,00 грн.;
від 21.05.2007р. №1624 (ОСОБА_30) – 200,00 грн.;
від 18.05.2007р. №1597 (ОСОБА_14) – 205,00 грн.;
від 16.03.2007р. №116 – хоз (ОСОБА_4) – 507,00 грн.;
від 15.03.2007р. №113-хоз (ОСОБА_5) – 2116,52 грн.;
від 26.01.2007р. №31-хоз (ОСОБА_5) – 79,53 грн.;
від 26.01.2007р. №33/1-хоз (ОСОБА_22) – 995,00 грн.;
від 07.03.2007р. №103-хоз (ОСОБА_3) – 1120,00 грн.;
від 03.03.2007р. №93/1-хоз (ОСОБА_4) – 1521,00 грн.;
від 16.01.2007р. №17-хоз (ОСОБА_4) – 2020,00 грн.;
від 28.02.2007р. №84-хоз (ОСОБА_5) – 688,85 грн.;
від 15.01.2007р. №12-хоз (ОСОБА_22) – 518,00 грн.;
від 23.02.2007р. №73-хоз (ОСОБА_22) – 381,00 грн.
Всього на суму 29285,77 грн.
Стосовного прийнятого СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві рішення від 15.08.2008р. №22614/8/40-018 колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством України та, зокрема, Законом України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) не передбачено прийняття органом державної податкової служби рішень, якими контролюючому органу надається право та можливість внесення будь-яких змін в раніше прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. В прийнятому рішенні від 15.08.2008р. №22614/8/40-018 контролюючий орган взагалі не послався на будь-які нормативно правові акти з цього приводу. За таких підстав, приймаючи рішення від 15.08.2008р. №22614/8/40-018 контролюючий орган – СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві фактично вийшов за межі повноважень, визначених законами України.
Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не допустив, правильно встановив обставини справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206; ч.5 ст. 254 КАС України судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 27.07.2009р. без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рушення виготовлений 27.10.2009 року.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: