ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2009 року
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Джабурія О.В.
суддів – Крусяна А.В.
– Шляхтицького О.І.
при секретарі – Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві на постанову господарського суду Миколаївської області від 27.07.2009р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення – рішення від 12.02.2009р. №00000340/0,
В С Т А Н О В И Л А:
23.02.2009р. ТОВ СП „НІБУЛОН” звернулось до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення – рішення від 12.02.2009р. №00000340/0, посилаючись на наступні обставини.
СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ „Дилен” (309004014036), ТОВ „Синктоп” (360574614039), ТОВ „Торгинвест Плюс” (356394214048), ТОВ „Макош” (359386814023), ТОВ „Атлант Лайт” (351066414021), ТОВ „Рост Корн” (357863414034) по звітним деклараціям з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2008 року та складено акт від 12.02.2009р. №145/40/14291113.
На підставі акта невиїзної документальної перевірки відповідач 12.02.2009р. прийняв податкове повідомлення-рішення №00000340/0, яким згідно з підпунктом „б” підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III зі змінами та доповненнями, підпунктом „б” підпункту 7.7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями та згідно пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII зі змінами та доповненнями за порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями зменшив ТОВ СП „НІБУЛОН” суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4 066 777,36 грн. (в т.ч. по періодах за вересень 2008р. – 3 022 472,62 грн., за жовтень 2008р. – 1 044 304,74 грн.).
Постановою господарського суду Миколаївської області від 27.07.2009р. позовні вимоги ТОВ СП „НІБУЛОН” задоволено, оскаржені повідомлення рішення скасовані.
СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві на постанову господарського суду Миколаївської області від 27.07.2009р. подана апеляційна скарга, в яких вказується, що зазначене судове рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з вищезазначених положень та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.
Колегією суддів встановлено, що на сторінці 15 акта невиїзної документальної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві зазначає, що ТОВ „Синктоп” за юридичною адресою не знаходиться, зареєстровано на громадянина ОСОБА_2 за винагороду. Згідно наданих пояснень будь-яку діяльність ОСОБА_2 не здійснював, документів бухгалтерського та податкового обліку не підписував. Згідно розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) ТОВ „Синктоп” не задекларовано податкові зобов’язання по взаєморозрахункам із ТОВ СП „НІБУЛОН”, ПДВ до бюджету не сплачено. На сторінках 21-22 акта невиїзної документальної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві зазначає, що ненадходження ПДВ до бюджету є наслідком того, що постачальниками ТОВ СП „НІБУЛОН” ТОВ „Дилен” (309004014036), ТОВ „Синктоп” (360574614039), ТОВ „Торгинвест Плюс” (356394214048), ТОВ „Макош” (359386814023), ТОВ „Атлант Лайт” (351066414021), ТОВ „Рост Корн” (357863414034) перераховано відповідні суми ПДВ підприємствам, які і повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді. За результатами проведених органами державної податкової служби перевірок постачальників з метою виявлення платника, яким згідно Закону України „Про податок на додану вартість” понесені фактичні витрати по сплаті податку, встановлено, що зазначені підприємства таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку „податкове зобов’язання” не відображали та, відповідно, податку до бюджету не сплачували, що свідчить про невідповідність вимогам Закону України „Про податок на додану вартість” всіх податкових накладних, виданих вище вказаними підприємствами, та безпідставність включення продавцями та ТОВ СП „НІБУЛОН” відповідних сум до розрахунку бюджетного відшкодування в розмірі 4 066 777,36 грн. (в т.ч. по періодах за вересень 2008 року у розмірі 3 022 472,62 грн., за жовтень 2008 року у розмірі 1 044 304,74 грн.).
В акті перевірки від 12.02.2009р. №145/40/14291113 на сторінці 22 та в прийнятому податковому повідомленні – рішенні від 12.02.2009р. №00000340/0 СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві посилається на порушення ТОВ СП „НІБУЛОН” п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Вимогами пункту 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.
В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.
Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Вимогами підпункту 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з вимогами п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно вимогам ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.
Колегія суддів погоджується з позицією позивача та суду першої інстанції стосовно того, що в аспекті наведених норм права та змісту Закону України „Про податок на додану вартість” для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об’єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку (по розрахункам між позивачем та його безпосередніми контрагентами - постачальниками).
Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД – фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.
Так, у пункті 1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з вимогами п.10.2 ст.10 цього закону платники податку, визначені у підпунктах „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку прямим постачальником або його контрагентами (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
В матеріалах справи містяться копії договорів поставки з додатками, накладні та видаткові накладні, податкові накладні, рахунки та рахунки – фактури, платіжні доручення, які в повному обсязі підтверджують фактичне виконання господарських операцій та право позивача на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування по розрахункам між ТОВ СП „НІБУЛОН” та його контрагентами – постачальниками сільськогосподарської продукції ТОВ „Дилен”, ТОВ „Торгинвест Плюс”, ТОВ „Макош”, ТОВ „Атлант Лайт” та ТОВ „Рост Корн”, а саме:
Стосовно права ТОВ СП „НІБУЛОН” на податковий кредит по податку на додану вартість серпня місяця 2008р. та бюджетне відшкодування вересня місяця 2008р.:
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що розрахунки проводились та включено ТОВ СП „НІБУЛОН” ПДВ до податкового кредиту серпня місяця 2008р. по наступним контрагентам – постачальникам (підтверджується видатковими накладними, накладними, витягом з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податковими накладними): ТОВ „Дилен” – 2 624 263,91 грн.; ТОВ „Торгинвест Плюс” –237 001,32 грн.; ТОВ „Синктоп” – 144 537,09 грн.; ТОВ „Макош” – 245 985,80 грн.; ТОВ „Атлант Лайт” – 474 973,61 грн. (стор.18-20 акта від 22.10.2008р. №930/40/14291113 СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за липень 2008 року; стор.10 – 11, додаток №9 до акта від 20.11.2008р. №1045/40/14291113 СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за серпень 2008 року; стор. 11-17 акта невиїзної документальної перевірки від 12.02.2009р. №145/40/14291113);
- сплачено ТОВ СП „НІБУЛОН” ПДВ на користь контрагентів – постачальників в серпні місяці 2008р. (підтверджується рахунками – фактурами, рахунками, платіжними дорученнями):
ТОВ „Дилен” – 2 624 263,90 грн.;
ТОВ „Торгинвест Плюс” – 237 001,32 грн.;
ТОВ „Синктоп” – 144 537,09 грн.;
ТОВ „Макош” – 245 985,80 грн.;
ТОВ „Атлант Лайт” – 474 942,42 грн. (додаток №9 до акта від 20.11.2008р. №1045/40/14291113 СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві);
- право ТОВ СП „НІБУЛОН”, визначене п.п. „а” п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, на бюджетне відшкодування ПДВ та включення підприємством до бюджетного відшкодування вересня місяця 2008р. – 3 726 730,53 грн.;
- зменшено перевіркою бюджетного відшкодування по ПДВ за вересень 2008р. (стор.22 акта невиїзної документальної перевірки від 12.02.2009р. №145/40/14291113; податкове повідомлення – рішення від 12.02.2009р. №00000340/0) – 3 022 472,62 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо права ТОВ СП „НІБУЛОН” на податковий кредит по податку на додану вартість вересня місяця 2008р. та бюджетне відшкодування жовтня місяця 2008р.
- розрахунки проводились та включено ТОВ СП „НІБУЛОН” ПДВ до податкового кредиту вересня місяця 2008р. по наступним контрагентам – постачальникам (підтверджується видатковими накладними, витягом з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податковими накладними): ТОВ „Макош” – 127 642,04 грн.; ТОВ „РостКорн” – 965 964,47 грн. (стор. 16-18 акта від 20.11.2008р. №1045/40/14291113 СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві; стор.11 -12 , додаток №9 до акта від 22.12.2008р. №1237/40/14291113 СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за вересень 2008 року; стор. 17-20 акта невиїзної документальної перевірки від 12.02.2009р. №145/40/14291113);
- сплачено ТОВ СП „НІБУЛОН” ПДВ на користь контрагентів – постачальників в вересні місяці 2008р. (підтверджується рахунками – фактурами, рахунками, платіжними дорученнями):
ТОВ „Макош” – 127 642,01 грн.; ТОВ „РостКорн” – 965 964,47 грн. (додаток №9 до акта від 22.12.2008р. №1237/40/14291113 СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві);
- право ТОВ СП „НІБУЛОН”, визначене п.п. „а” п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, на бюджетне відшкодування ПДВ та включення підприємством до бюджетного відшкодування жовтня місяця 2008р. – 1 093 606,48 грн.;
- зменшено перевіркою бюджетного відшкодування по ПДВ за жовтень 2008р. (стор.22 акта невиїзної документальної перевірки від 12.02.2009р. №145/40/14291113; податкове повідомлення – рішення від 12.02.2009р. №00000340/0) – 1 044 304,74 грн.
Реальність переміщення сільськогосподарської продукції від прямих контрагентів - постачальників ТОВ „Дилен”, ТОВ „Торгинвест Плюс”, ТОВ „Синктоп”, ТОВ „Макош”, ТОВ „Атлант Лайт”, ТОВ „Рост Корн” к ТОВ СП „НІБУЛОН” та подальшу її реалізація на експорт підтверджують: товарно – транспортні накладні, доручення на відвантаження експортних вантажів, вантажно – митні декларації, зовнішньоекономічні контракти, біржові контракти, посвідчення про реєстрацію біржових контрактів, здавальні акти.
Колегія суддів також погоджується з позицію позивача та суду першої інстанції стосовно того, що з урахуванням наведених норм Закону України „Про податок на додану вартість”, досліджених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, в межах сум фактично сплаченого позивачем ПДВ в звітних періодах серпень, вересень місяць 2008 року в наступних періодах вересень, жовтень місяць 2008 року відповідно ТОВ СП „НІБУЛОН” правомірно було заявлено та підтверджується право на бюджетне відшкодування ПДВ по розрахункам позивача з прямими контрагентами - постачальниками ТОВ „Дилен”, ТОВ „Торгинвест Плюс”, ТОВ „Синктоп”, ТОВ „Макош”, ТОВ „Атлант Лайт”, ТОВ „Рост Корн” в тому числі за вересень місяць 2008р. в розмірі 3 726 730,53 грн, за жовтень місяць 2008р. в розмірі 1 093 606,48 грн.
СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві по періодам, в яких здійснювались розрахунки між ТОВ СП „НІБУЛОН” та прямими контрагентами - постачальниками і у ТОВ СП „НІБУЛОН” виникало право на податковий кредит за серпень та вересень 2008р.; по періодам, в яких у ТОВ СП „НІБУЛОН” виникало право на бюджетне відшкодування за вересень та жовтень 2008р., були проведені виїзні позапланові перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН”, а саме:
акт від 22.10.2008р. №930/40/14291113 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за липень 2008 року;
акт від 20.11.2008р. №1045/40/14291113 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за серпень 2008 року;
акт від 22.12.2008р. №1237/40/14291113 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за вересень 2008 року.
При проведенні вищезазначених перевірок повною мірою досліджувались первинні документи по взаєморозрахункам ТОВ СП „НІБУЛОН” з прямими контрагентами - постачальниками: податкові накладні, накладні, рахунки – фактури, рахунки, договори, платіжні доручення на перерахування грошових коштів. Жодного порушення чинного законодавства з цього приводу контролюючим органом виявлено не було.
Згідно до вимог ч.1 ст.16 та ч.1 ст.20 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV (із змінами і доповненнями) з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими і загальнодоступними.
Статтею 18 цього закону визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
В матеріалах справи містяться витяги та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців, згідно яких на момент укладання договорів поставки, додатків до них та їх виконання ТОВ „Дилен”, ТОВ „Торгинвест Плюс”, ТОВ „Синктоп”, ТОВ „Макош”, ТОВ „Атлант Лайт” та ТОВ „Рост Корн” були зареєстровані, не припинені та не виключені з Єдиного державного реєстру. Таким чином, відповідно до ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” вказані дані є достовірними та такими, що повинні прийматися судом після доказування їх наявності в реєстрі.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Закон України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. №1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків статтею 9 не передбачає обов’язку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше).
Крім того, Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає обов’язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб’єктів господарської діяльності, з якими ТОВ СП „НІБУЛОН” взагалі не мало будь-яких господарських правовідносин.
Колегія суддів погоджується з позивачем та судом першої інстанції, що порушення постачальниками ТОВ СП „НІБУЛОН” або їх контрагентами - суб’єктами підприємницької діяльності, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ТОВ СП „НІБУЛОН” до відповідальності, оскільки будь – яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.
В той самий час, як правильно зазначає позивач та з яким погоджується колегія суддів, органами державної податкової служби по наведеним суб’єктам підприємницької діяльності до теперішнього моменту взагалі не були прийняті всі передбачені вимогами чинного законодавства України заходи щодо забезпечення стягнення та надходження до Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості з ПДВ, які з вини цих суб’єктів підприємницької діяльності (як визначає СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві в своєму акті невиїзної документальної перевірки) до теперішнього моменту до бюджету не сплачені.
Так, згідно до п.11 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. З цього приводу спеціальним законом з питань оподаткування , який зокрема установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) є Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (із змінами і доповненнями). Зазначений нормативно – правовий акт передбачає наступні можливості контролюючих органів:
визначення суми податкового зобов’язання, нарахування пені та застосування штрафних (фінансових) санкцій (ст.ст.4, 16, 17 );
право податкової застави на активи платника податків, що має податковий борг, та продаж активів, які перебувають у податковій заставі (ст.8, 10);
звернення стягнення на активи платника податків в рахунок його податкового боргу в судовому порядку (ст.ст.3, 7).
Зазначені можливості стосовно вищезазначених суб’єктів підприємницької діяльності органами державної податкової служби реалізовані не були. Крім того з метою погашення податкових зобов’язань або податкового боргу контролюючими органами в повній мірі не були застосовані судові процедури, визначені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Таким чином, фактична бездіяльність органів державної податкової служби призводить до порушення прав та законних інтересів ТОВ СП „НІБУЛОН”, яке згідно до положень та вимог чинного законодавства України має всі законні права на податковий кредит та своєчасне отримання з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Мотивуючи правомірність прийнятого податкового повідомлення – рішення від 12.02.2009р. №00000340/0 відповідач в акті невиїзної документальної перевірки від 12.02.2009р. №145/40/14291113 вказує на привласнення окремими суб’єктами підприємницької діяльності, що беруть участь у ланцюгах поставок, бюджетних коштів в розмірі сум сплаченого у складі ціни товару ПДВ шляхом недекларування податкових зобов’язань з ПДВ, штучного збільшення податкового кредиту, що призвело до несплати ПДВ до бюджету, наявність у них ознак фіктивності та наміру щодо ухилення від сплати податків.
Колегія суддів вважає, що встановлення таких фактів можливе лише у процесуальний спосіб, прямо передбачений законом, зокрема, при розслідуванні злочинів, визначених ст. ст. 191, 205, 212 Кримінального кодексу України. Зазначені обставини мають бути документально підтверджені належними і допустимими доказами. Але в акті невиїзної документальної перевірки та апеляційній скарзі не йдеться ані про постанови про порушення кримінальних справ за ознаками ст. ст. 191, 205, 212 Кримінального кодексу України, ані про вироки суду з таких справ, які набрали законної сили.
Установчі документи ТОВ „Дилен”, ТОВ „Торгинвест Плюс”, ТОВ „Синктоп”, ТОВ „Макош”, ТОВ „Атлант Лайт” та ТОВ „Рост Корн”, свідоцтва про державну реєстрацію та первинні документи визнані недійсними або скасовані не були, на момент проведення розрахунків прямих постачальників - контрагентів ліквідовано не було, свідоцтва платників ПДВ скасовані або анульовані не були та не було прийнято рішень стосовано скасування державної реєстрації або припинення юридичних осіб в судовому порядку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, порушуватимуть Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись порушенням правочином таких нормативно-правових актів держави, як: Конституція України, Кримінальний кодекс та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Тому можна стверджувати, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений.
Оскільки вимог ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачають наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.
Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також пов'язано з тим, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту. Відтак, під правочином, що порушує публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинюються з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративними деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.
Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності.
Таких доказів відповідачем не надано. Відповідно до ст.62 Конституції України належним доказом наявності умислу та вини особи у вчинені злочину може бути лише обвинувальний вирок суду.
Крім того, стосовно встановлення фактів не знаходження прямого постачальника позивача ТОВ „Синктоп” за юридичною адресою, реєстрації підприємства на громадянина ОСОБА_2 за винагороду, його пояснень про те, що будь-яку діяльність ОСОБА_2 не здійснював, документів бухгалтерського та податкового обліку не підписував, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції та зазначає наступне. Встановлення зазначених фактів само по собі не може розглядатися як безумовна підстава для визнання недійсними або нікчемними вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання угод, оскільки таке порушує основні засади цивільного та господарського законодавства, зокрема доведеність вини, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність. Видавши суб’єкту підприємницької діяльності свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про взяття на податковий облік і свідоцтво платника ПДВ, держава через свої органи легалізувала діяльність підприємства, тобто взяла на себе певну відповідальність за факт надання підприємству статусу суб’єкта господарювання.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що укладені між ТОВ СП „НІБУЛОН” та ТОВ „Дилен”, ТОВ „Торгинвест Плюс”, ТОВ „Синктоп”, ТОВ „Макош”, ТОВ „Атлант Лайт” та ТОВ „Рост Корн” договори поставки з додатками, на підставі яких ТОВ СП „НІБУЛОН” сформувало податковий кредит з ПДВ в серпні та вересні місяці 2008р. та мало право на бюджетне відшкодування за вересень та жовтень місяць 2008р., спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. Крім того, у суду немає підстав вважати зазначені угоди такими, що порушують публічний порядок та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.
Враховуючи відсутність факту завдання спірними угодами шкоди інтересам держави та виходячи з принципу верховенства права, загальних засад цивільного, господарського та податкового законодавства, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та не знаходить підстав вважати недійсними в силу закону, тобто нікчемними, укладені між позивачем та його прямими контрагентами - постачальниками угоди (договори поставки з додатками до них).
Крім того, колегія суддів вважає, що невиїзна документальна перевірка ТОВ СП „НІБУЛОН”, оформлена актом від 12.02.2009р. №145/40/14291113, проведена СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві з порушенням вимог чинного законодавства.
Так, статтею 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) визначено вичерпний перелік прав та види перевірок, які вправі здійснювати органи державної податкової служби. Пунктом 1 ст.11 цього закону встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати виключно документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства.
Відповідно до вимог п.4 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).
В залученому до матеріалів справи листі – запрошенні посадових осіб ТОВ СП „НІБУЛОН” від 02.02.2009р. №2722/10/40-29/6 відповідачем не зазначено, яку саме перевірку, на яких підставах, згідно яких документів (податкових декларацій, звітів або інших документів) та в якому порядку передбачається її провести, стосовно яких саме операцій та звітних періодів. Крім того, повідомлення про перевірку направлено з порушенням встановленого законом строку до дня запрошення. Зазначене позбавило платника податків ТОВ СП „НІБУЛОН” (його посадових осіб) можливості повного та якісного надання пояснень по суті питань, що виносяться на перевірку, з підтвердженням відповідними документами та матеріалами.
Підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних.
Позивачем до органу державної податкової служби надані податкові декларації з ПДВ: за серпень місяць 2008р. – 22.09.2008р., за вересень місяць 2008р. – 20.10.2008р., за жовтень місяць 2008р. – 20.11.2008р. Разом з деклараціями до податкового органу надано додатки №5 – розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Невиїзна документальна перевірка ТОВ СП „НІБУЛОН” проведена 12.02.2009р. (акт від 12.02.2009р. №145/40/14291113), тобто з порушенням 30-ти денного строку для її проведення. А частиною 3 ст.70 КАС України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не повинні братися до уваги.
Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не допустив, правильно встановив обставини справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 27.07.2009р. без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 30.10.2009 року.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: