ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2009 року
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Джабурія О.В.
суддів – Крусяна А.В.
– Шляхтицького О.І.
при секретарі – Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області на постанову господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасіфік Мерітайм» до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення № 20 від 25.03.2008р. та визнання таким, що не підлягає виконанню Припису №10/15-716 від 25.03.2008р.,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пасіфік Мерітайм» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення № 20 від 25.03.2008р. та визнання таким, що не підлягає виконанню Припису №10/15-716 від 25.03.2008р.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просить визнати протиправними та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області № 20 від 25.03.2008 року та припис №10/15-716 від 25.03.2008 року.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до товариства «Пасіфік Мерітайм» було прийнято у відповідності до діючого законодавства за порушення, яке виразилось у тому, що позивач в порушення вимог наказу Міністерства транспорту України № 214 від 27.06.1996 року (із змінами та доповненнями), додатково стягнув плату за оформлення документів, коли це є основною метою дії агента, що відповідає статті 117 Кодексу торговельного мореплавства України.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Рішення № 20 від 25.03.2008 р. Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області визнано протиправним і скасовано. Припис №10/15-716 від 25.03.2008 р. Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області визнано протиправним і скасовано.
Державна інспекція з контролю за цінами в Миколаївській області на вищезазначену постанову подала апеляційну скаргу, в якій вказується, що рішення суду першої інстанції від 10.06.2008 року винесено з порушенням норм матеріального права. Апелянт просить скасувати вищезазначену постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що в період з 13.03.2008р. по 18.03.2008р. Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області, на вимогу Миколаївської транспортної прокуратури, було проведено позапланову перевірку TOB Компанія «Пасіфік Мерітайм» дотримання товариством державної дисципліни цін з питань нарахування та стягнення агентських зборів.
18.03.2008р. за результатами даної перевірки було складено акт №95, в якому було зазначено, що Компанія в порушення Наказу Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996р. «Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам в морських торговельних портах України» додатково стягувала плату за оформлення документів, коли це є основною метою дії агента, що відповідає статті 117 Кодексу торговельного мореплавства України.
25.03.2008р. Держінспекцією було прийнято рішення №20 про застосування до Компанії економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та про вилучення у компанії в доход державного бюджету штрафу в розмірі 50655,0 грн., штрафу в розмірі 101310,0 грн. Окрім цього, Держінспекцією також було винесено припис № 0/15-716 від 25.03.2008р., в якому вимагалось в місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін при нарахуванні та стягненні агентських зборів в частині додаткового стягнення плати за оформлення документів.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.
Вичерпний перелік послуг, які має виконувати морський агент визначено у статті 117 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМУ). Зокрема, агент: виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна; допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту; оформляє митні документи та документи на вантаж; інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення; сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту; залучає вантажі для морських ліній; здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах; виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.
Відповідно до вимог п.44 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996р. за агентування суден, що заходять до портів України, для завантаження та (або) розвантаження наливних, навалочних або насипних, а також генеральних, лісових і змішаних вантажів, плата за агентські послуги справляється за встановленими ставками. Відповідно до даної норми, у разі надання морським агентом послуг, які не входять до обов'язкових функцій морського агента відповідно до статті 117 КТМУ, та не включених до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, агент може застосувати вільні ціни відповідно до законодавства.
Приписами Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996р.. не передбачено переліку послуг, які можуть надаватись агентами за межами послуг, визначених в ст. 17 КТМУ.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, як зазначено в оспорюваному рішенні, компанія додатково стягує плату за оформлення документів, коли це є основною метою дії агента, що відповідає статті 117 КТМУ.
В даному випадку між позивачем та судновласником досягались домовленості щодо надання інших послуг, не передбачених КТМУ. Письмових договорів сторони не укладали. Зокрема це послуги перекладача, в тому числі переклад документів з англійської мови на українську (російську) та з української (російської) на англійську, послуги з підготовки та оформлення суднових документів, виготовлення ксерокопій документів, послуги радіо, мобільного зв'язку, інтернету та кур'єрської пошти. Вартість цих послуг та їх надання узгоджувалось з капітаном судна, при цьому жодних документів щодо підтвердження їх надання сторони не складали, що не спростовує їх надання. Це було вільне волевиявлення сторін.
Наказ Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996р. регулює ціни на послуги, які надаються суднам виключно в морських торговельних портах України та на причалах судноремонтних заводів. Тобто, цей наказ не розповсюджує свою дію на послуги, які надаються морськими агентами судновласнику за межами території та акваторії морських торговельних портів України.
Серед таких послуг є послуги організація позапортового лоцманського проведення судна поза межами порту заходу судна, організація буксирного супроводу судна поза межами порту заходу судна, організація льодового проведення судна поза межами порту заходу судна, організація надання послуг СРРС з метою постановки судна на якір для бункерування поза межами порту заходу судна, надання судновласнику або третім особам інформаційних послуг, а саме: надання інформації про рух суден поза межами порту заходу судна; надання інформації про перспективи та хід бункерування судна поза межами порту заходу судна; під час льодової кампанії - надання інформації про перспективи та рух судна у льодовому каравані до портів регіону та у зворотному напрямку; інформування судновласника про перспективний підхід суден; надання судновласнику статистичних зведень про суднозаходи до портів Миколаївського регіону.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було перевірено наявності фактів надання таких послуг, а зроблено висновок про обрахування компанією замовників послуг та необґрунтовано отриманої виручки.
Як вбачається з складеного відповідачем розрахунку сума завищення компанією агентських послуг визначалась шляхом зменшення сплаченої замовником фактичної суми за агентські послуги на суму обґрунтовану згідно Наказу Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996р. При цьому, в кожному конкретному випадку ці суми не містять єдиного показника розрахунку, що свідчить про наявність домовленості сторін про вартість послуг.
Окрім зазначеного, як вбачається з самого Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 25.03.2008р. № 20 до товариства «Пасіфік Мерітайм», порушення виразилось при нарахуванні та стягненні агентських зборів в частині додаткового стягнення плати за оформлення документів, коли це є основною метою дії агента відповідно до статті 117 Кодексу торговельного мореплавства України.
В наданих позивачем копіях документів складених провідним держінспектором зазначено, що сума завищення є сумою, вказаною в рахунку як за оформлення документів. Але яких документів, перевіряючим не зазначено. Враховуючи, що перелік документів, які підлягають оформленню морським агентом та за які стягується врегульована законодавством плата є визначеним законодавчо, то під час проведення перевірки слід було б зазначити які саме документи були оформлені з завищеною сумою послуг.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано жодного доказу, що підтверджував би доведення до власників суден фактів неправомірного стягнення з нього вартості наданих послуг, оскільки це також є захистом прав споживача. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області №20 від 25.03.2008р. підлягають задоволенню.
Позивач також просив визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області № 10/15 від 25.03.2008р. посилаючись на те, що припис - є вимогою посадової особи, яка здійснювала перевірку, та має видаватись та підписуватись саме цією особою. Перевірку Компанії було здійснено провідним держінспектором Борівським В.А. Проте на порушення вимог ч. 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис було підписано начальником Держінспекції Дробот Н.О. та оформлено не як вимога посадової особи Держінспекції, яка здійснювала перевірку, а як вимога безпосередньо Державної інспекції з контрою за цінами в Миколаївській області.
Постановою Кабінету Міністрів України №1819 від 13 грудня 2000р. затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, згідно якого Держінспекція та її територіальні органи є юридичними особами. Держінспекція відповідно до покладених на неї завдань надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Вимогами пункту 4 названого Положення передбачено, що Держінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування: надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів. Пунктом 5 цього Положення передбачено права Держінспекції. Зокрема, Держінінспекція має право: проводити у відповідних органах, підприємствах установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами; відповідно до вимог законодавства розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконанням вимог органів державного контролю за цінам.
Начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державною контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення. Уповноважені посадові особи органів державного контролю за цінами у разі виявлення на підприємствах, в установах та організаціях фактів порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами, крім актів перевірок, складають протоколи про адміністративні правопорушення і надсилають їх відповідній державній інспекції з контролю за цінами для розгляду.
Положення також передбачає, що Територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5,6 цього Положення.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний припис підписано начальником Держінспекції Дробот Н.О. та оформлено не як вимога посадової особи Держінспекції, яка здійснювала перевірку, а як вимога безпосередньо Державної інспекції з контрою за цінами в Миколаївській області, що є необґрунтованим, оскільки складений був у відповідності до наданих повноважень. Припис є похідним від висновків, які викладені в матеріалах перевірки, що зафіксовано актом №95 від 18.03.2008р. У разі визнання відсутності підстав для застосування штрафних санкцій до товариства спірний припис є таким, що не підлягає виконанню.
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 26.10.2009 року.
Головуючий
Суддя
Суддя