ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    23 вересня 2009 року                          

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого       – Джабурія О.В.

суддів                 – Шляхтицького О.І.

                            – Крусяна А.В.

при секретарі     – Коєвій О.В.    

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про зобов’язання виплачувати щомісячне довічне грошове утримання,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про зобов’язання виплачувати щомісячне довічне грошове утримання.

Позивач зазначив, що 5 липня 2001 року Постановою Верховної Ради України №2614-111 він був звільнений з посади судді Одеського обласного суду у зв’язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до вимог ст.ст. 43,44 Закону України «Про статус суддів» йому, як судді у відставці, передбачено виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, з урахуванням надбавок за кваліфікаційний клас, та інших надбавок та додаткових нарахувань.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просив суд зобов’язати відповідача нарахувати та щомісячно виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання в розмірі відповідно до письмових довідок – розрахунків апеляційного суду Одеської області та стягнути на його користь доплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 14 396 грн. 30 коп. за період з березня місяця 2007 року по березень місяць 2009 року включно.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2009 року позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення своєчасної та не в повному обсязі виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов’язано управління Пенсійного фонду нарахувати та щомісячно виплачувати ОСОБА_2 щомісячне грошове утримання в розмірі відповідно до письмових довідок – розрахунків апеляційного суду Одеської області та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 доплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 14 346 грн. 30 коп. за період з березня місяця 2007 року по березень місяць 2009 року включно.

Непогоджуючись із судовим рішенням начальник управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати зазначену постанову в частині задоволення вимог  ОСОБА_2 про стягнення  з відповідача недоплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 14346 грн. 30 коп. за період з березня 2007 року по березень 2009 року включно та зобов’язання управління виплачувати щомісячне довічне грошове утримання відповідно до письмових довідок-розрахунків апеляційного суду Одеської області, іншу частину рішення залишити без змін, та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні оскаржуваної частини позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що, що 5 липня 2001 року Постановою Верховної Ради України №2634-111 позивач, як суддя, який досяг граничного віку 65 років, був звільнений з посади судді Одеського обласного суду у зв'язку з поданням його заяви про відставку.

Відповідно до вимог ст.ст. 43, 44 Закону України «Про статус суддів» позивачу, як судді у відставці, передбачено виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, з урахуванням надбавок за кваліфікаційний клас, та інших надбавок та додаткових нарахувань.

Стаж роботи на посаді позивача як судді складає 26 років, також позивачу в 1995 році було присвоєно перший кваліфікаційний клас судді.

До 1 березня 2007 року щомісячне довічне грошове утримання позивачу нараховувалося та виплачувалося апеляційним судом Одеської області і ніколи не виникало підстав для оспорювання дій адміністрації.

З  1 березня 2007 року у зв'язку зі змінами у діючому законодавстві України, обов'язок щодо виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання був покладений на Управління Пенсійного фонду України у Одеській області. При цьому, проведення розрахунку розміру довічного грошового утримання здійснювалося апеляційним судом Одеської області.

Згідно довідки апеляційного суду Одеської області, адресованої управлінням Пенсійного фонду, заробітна плата позивача складала 5 928 грн. 72 коп. з урахуванням його окладу, надбавок та інших нарахувань.

Однак, ця довідка про заробітну плату для нарахування щомісячного довічного грошового утримання була видана управлінням Пенсійного фонду на підставі його розрахунку за грудень місяць 2006   року, і ці дані про заробітну плату в подальшому для нарахування щомісячного довічного грошового утримання фактично безпідставно та помилково  були перенесені  на 2007, 2008 та 2009 роки, з порушенням вимог Закону України «Про
статус суддів», не дивлячись на те, що в подальшому мало місце суттєві зміни в нарахуванні
та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно розрахунку апеляційного суду Одеської області на виплату щомісячного довічного грошового утримання з січня місяця по грудень місяць 2007 року його розмір довічного утримання щомісячно складає 5 603 грн.27 коп. виходячи з цього, різниця у виплаті щомісячно складає 267 грн. 42 коп. (5 603 грн. 27коп. - 5 335 грн. 85коп. - 267 грн.42 коп.).

Виходячи з викладеного відповідач не доплатив позивачу за 10 місяців 2007 року 2 674 грн. 20 коп.

В подальшому довічне грошове утримання позивачу відповідачем також було нараховане невірно, без врахування дії Закону України «Про статус суддів».

В зв'язку з неправильним нарахуванням позивачу довічного грошового утримання відповідачем апеляційний суд Одеської області надіслав відповідачу письмовий розрахунок довічного грошового утримання других суддів у відставці, а також письмовий розрахунок довічного грошового утримання і позивача за період часу за січень-лютий місяці 2008 року і за інший період часу. Однак, відповідачем було безпідставно відмовлено у нарахуванні грошей.

Згідно з письмовим розрахунком, проведеним апеляційним судом Одеської області, довічне грошове утримання позивача з січня по грудень місяці 2008 року щомісячно складає 6113 грн. 99 коп., тоді як відповідач нарахував та виплачує позивачу грошове утримання, виходячи з розміру 5 335 грн. 85 коп.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач недоплачував позивачеві щомісячно 778 грн. 14 коп. (6 113грн.99коп. - 5 335грн.85коп = 778грн.14коп), за 12 місяців 2008 року недоплата довічного утримання позивача склала 9 337 гри. 68 коп. Також відповідачем невірно було нараховане й тому не вірно було проведено виплату довічного грошового утримання позивачу за січень, лютий та березень місяці 2009 року. Зазначені висновки підтверджені розрахунком, проведеним апеляційним судом Одеської області.

За квартальний період 2009 року відповідач недоплатив позивачеві 2 334 грн. 42 коп. На письмове звернення позивача з вимогою провести йому перерахунок довічного грошового утримання за  вказаний період, відповідач своїм рішенням за №825591 за 2008 рік відмовив позивачеві, мотивуючи відмову тим, що Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про  внесення змін  до деяких законодавчих актів України» внесено зміни в постанову Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів», яким виключені норми перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Суд вважає, що таке рішення не може бути взяте до уваги.

В абзаці третьому п.1 Постанови Верхової Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» вбачалось, що із зміною заробітної плати суддів, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці нараховується, виходячи із нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Пунктом 63 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і внесенні змін до деяких законодавчих актів України», із вищезазначеної Постанови Верховної Ради України виключено абзац третій п.1. Однак, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-РП/2008, таке виключення не відповідає Конституції України і визнано не конституційним.

Колегія суддів, враховуючи все вищевказане погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірної бездіяльності відповідача відносно розрахунку і виплати позивачу щомісячного грошового утримання та порушення прав позивача на отримання довічного грошового утримання відповідно до вимог Закону України «Про статус суддів».

Згідно з вимогами ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб та інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на викладене, враховуюче те, що доводи апеляційної скарги не спростовують викладене у позові та постанові суду першої інстанції, судова колегія вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає способу захисту права, встановленому законом, зокрема, щодо примусового виконання обов'язку в натурі, що встановлено в ст. 16 Цивільного кодексу України та передбачає стягнення коштів.

17 липня 1997 р. Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і окремі Протоколи до неї, які у відповідності до Закону України від 10.12.91 р. "Про дію міжнародних договорів на території України" стали невід'ємною частиною національного законодавства.

Статтею 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються (для позивача це стаття 1 Першого Протоколу), має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, що діяли як офіційні особи. Передбачене статтею 13 Конвенції право особи на ефективний правовий захист у національному органі не передбачає її обов'язку використовувати неефективні способи, зокрема і судові. Отже, у даному випадку, за Конвенцією, позивач має право на такий ефективний засіб правового захисту, який унеможливлює бездіяльність відповідача.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст.205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Одеси  від 25 травня 2009 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 вересня 2009  року.

Головуючий:    

Судді: