ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2009 року
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Джабурія О.В.
суддів – Крусяна А.В.
– Шляхтицького О.І.
при секретарі – Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві та Прокуратури Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2009р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення – рішення від 16.04.2009р. №00000540/0,
В С Т А Н О В И Л А:
23.04.2009р. ТОВ СП „НІБУЛОН” звернулось до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення – рішення від 16.04.2009р. №00000540/0, посилаючись на наступні обставини.
СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ „Аван Т” по звітним деклараціям з ПДВ за серпень, вересень, жовтень 2008р. та складено акт перевірки від 16.04.2009р. №388/40/14291113.
На підставі акта перевірки відповідач 16.04.2009р. прийняв податкове повідомлення-рішення №00000540/0, яким згідно з підпунктом „б” підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III зі змінами та доповненнями, підпунктом „б” підпункту 7.7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями та згідно пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII зі змінами та доповненнями на підставі акта перевірки за №388/40/14291113 від 16.04.2009р. за порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві зменшила ТОВ СП „НІБУЛОН” суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 740 549,04 грн. (в т. ч. за серпень 2008р. на 1 390 606,69 грн., за вересень 2008р. на 336 709,35 грн., за жовтень 2008р. на 13 233,00 грн.). У зв’язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” відшкодовано в розмірі 1 740 549,04 грн., відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III зі змінами та доповненнями відповідачем визначено ТОВ СП „НІБУЛОН” податкове зобов’язання з ПДВ та зобов’язано сплатити суму податку у розмірі 0,00 грн. та штрафні (санкції) в розмірі 870 274,53 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2009р. позовні вимоги ТОВ СП „НІБУЛОН” задоволено.
СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві та Прокуратурою Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2009р. подані апеляційні скарги, в яких вказується, що зазначене судове рішення винесене з порушенням норм матеріального права, просять скасувати його та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з вищезазначених положень та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.
Колегія суддів встановила, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві на сторінці 15 акта невиїзної документальної перевірки від 16.04.2009р. №388/40/14291113 зазначає про те, що ненадходження ПДВ до бюджету є наслідком того, що постачальниками ТОВ СП „НІБУЛОН”, а саме ТОВ „Аван Т” (код ЄДРПОУ 35938280), перераховано відповідні суми ПДВ підприємствам, які і повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді. Але за результатами проведених органами державної податкової служби перевірок постачальників з метою виявлення платника, яким згідно ЗУ „Про податок на додану вартість” понесені фактичні витрати по сплаті податку, встановлено, що зазначені підприємства таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку „податкове зобов’язання” не відображали та, відповідно, податку до бюджету не сплачували, що свідчить про невідповідність вимогам ЗУ „Про податок на додану вартість” всіх податкових накладних, виданих вище вказаними підприємствами та безпідставність включення продавцями та ТОВ СП „НІБУЛОН” відповідних сум до розрахунку бюджетного відшкодування в розмірі 1 740 549,04 грн. (в т.ч. серпень 2008 року - 1 390 606,69 грн., вересень 2008 року - 336 709,35 грн., жовтень 2008 року - 13 233,00 грн.)
В акті перевірки від 16.04.2009р. №388/40/14291113 на цій же сторінці та в прийнятому податковому повідомленні – рішенні від 16.04.2009р. №00000540/0 СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві посилається на порушення ТОВ СП „НІБУЛОН” п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Вимогами пункту 1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.
В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні. Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Вимогами підпункту 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з вимогами п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Вимогами підпункту 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з вимогами ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.
Колегія суддів погоджується з позицією представників позивача та суду першої інстанції стосовно того, що в аспекті наведених норм права та змісту Закону України „Про податок на додану вартість” для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об’єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку (по розрахункам між позивачем та його безпосереднім контрагентом).
Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД – фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.
Так, у пункті 1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з вимогами п.10.2 ст.10 цього закону платники податку, визначені у підпунктах „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами – постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
В матеріалах справи містяться копії договорів поставки з додатками, накладні та видаткові накладні, податкові накладні, рахунки та рахунки – фактури, платіжні доручення, які в повному обсязі підтверджують фактичне виконання господарських операцій та право позивача на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування по розрахункам між ТОВ СП „НІБУЛОН” та ТОВ „Аван Т”, а саме:
Розрахунки проводились та включено ТОВ СП „НІБУЛОН”:
- 1 436 610,87 грн. ПДВ до податкового кредиту липня місяця 2008р. (стор. 11-13 та додатки №2.1, №9 акта СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 22.10.2008р. №930/40/14291113 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за серпень 2008р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за липень 2008 року; стор. 11 акта СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 16.04.2009р. №388/40/14291113 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН”);
- 336 709,35 грн. ПДВ до податкового кредиту серпня місяця 2008р. (стор. 10-11 та додаток №9 акта СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 20.11.2008р. №1045/40/14291113 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за вересень 2008р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за серпень 2008 року; стор. 11 акта СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 16.04.2009р. №388/40/14291113 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН”);
- 13 233,0 грн. ПДВ до податкового кредиту вересня місяця 2008р. (стор. 11-12 та додаток №9 акта СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 22.12.2008р. №1237/40/14291113 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за жовтень 2008р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за вересень 2008 року; стор. 11 акта СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 16.04.2009р. №388/40/14291113 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН”).
Сплачено ТОВ СП „НІБУЛОН” податок на додану вартість на користь ТОВ „Аван Т” за поставлену сільськогосподарську продукцію:
- 1 390 606,69 грн. в липні місяці 2008р. (додатки №2.1, №9 акта СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 22.10.2008р. №930/40/14291113);
- 336 709,35 грн. в серпні місяці 2008р. (додаток №9 акта СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 20.11.2008р. №1045/40/14291113);
- 13 233,0 грн. в вересні місяці 2008р. (додаток №9 акта СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 22.12.2008р. №1237/40/14291113).
Право у ТОВ СП „НІБУЛОН”, визначене п.п.”а” п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Законом України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), на бюджетне відшкодування ПДВ та включення підприємством до бюджетного відшкодування:
- 1 390 606,69 грн. за серпень місяць 2008р.;
- 336 709,35 грн. за вересень місяць 2008р.;
- 13 233,0 грн. за жовтень місяць 2008р.
Крім того, реальність переміщення сільськогосподарської продукції від постачальника ТОВ „Аван Т” к ТОВ СП „НІБУЛОН” та подальшу її реалізація на експорт підтверджують: товарно – транспортні накладні, доручення на відвантаження експортних вантажів, вантажно – митні декларації, зовнішньоекономічні контракти, біржові контракти, посвідчення про реєстрацію біржових контрактів, здавальні акти.
Колегією суддів встановлено, що по кожному періоду, в якому здійснювались розрахунки між ТОВ СП „НІБУЛОН” та прямим постачальником – контрагентом ТОВ „Аван Т” і у ТОВ СП „НІБУЛОН” виникало право на податковий кредит за липень, серпень та вересень 2008р.; по кожному періоду, в якому у ТОВ СП „НІБУЛОН” виникало право на бюджетне відшкодування за серпень, вересень та жовтень 2008р., СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві були проведені позапланові виїзні перевірки:
акт СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 22.10.2008р. №930/40/14291113 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за липень 2008 року;
акт СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 20.11.2008р. №1045/40/14291113 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за серпень 2008 року;
акт СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 22.12.2008р. №1237/40/14291113 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за вересень 2008 року.
При проведенні вищезазначених перевірок повною мірою досліджувались первинні документи по взаєморозрахункам ТОВ СП „НІБУЛОН” з ТОВ „Аван Т”: договори поставки з додатками, податкові накладні, накладні та видаткові накладні, товарно – транспортні накладні, рахунки та рахунки - фактури, платіжні доручення на перерахування грошових коштів. Жодного порушення чинного законодавства з цього приводу СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві виявлено не було.
Колегія суддів також погоджується з позицію позивача та суду першої інстанції стосовно того, що з урахуванням наведених норм Закону України „Про податок на додану вартість”, досліджених судом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, наявності фактичного проведення господарських операцій з першим постачальником, належного їх документального підтвердження, в межах сум фактично сплаченого позивачем ПДВ в звітних періодах липень, серпень та вересень 2008 року в наступних періодах серпень, вересень та жовтень 2008 року ТОВ СП „НІБУЛОН” правомірно було заявлено та підтверджується право на бюджетне відшкодування ПДВ по розрахункам з ТОВ „Аван Т” в розмірі 1 740 549,04 грн. (в т.ч. за серпень 2008р. – 1 390 606,69 грн., за вересень 2008р. – 336 709,35 грн., за жовтень 2008р. – 13 233,00 грн.).
Згідно до вимог ч.1 ст.16 та ч.1 ст.20 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV (із змінами і доповненнями) з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими і загальнодоступними. Вимогами ст. 18 цього закону визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
В матеріалах справи містяться витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців від 13.05.2009р. №3485506 та довідка від 13.05.2009р. №3485556, згідно яких на момент укладання договорів поставки від 30.06.2008р. №1575/2007, від 01.07.2008р. №160/2008, від 09.08.2008р. №614/2008, додатків до них та їх виконання підприємство ТОВ „Аван Т” було зареєстрованим, не припинено та не виключено з Єдиного державного реєстру. Таким чином, відповідно до ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” вказані дані є достовірними та такими, що повинні прийматися судом після доказування їх наявності в реєстрі.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Закон України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. №1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків статтею 9 не передбачає обов’язку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше).
Крім того, Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає обов’язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб’єктів господарської діяльності, з якими ТОВ СП „НІБУЛОН” взагалі не мало будь-яких господарських правовідносин.
Порушення контрагентами ТОВ СП „НІБУЛОН” або суб’єктами підприємницької діяльності, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ТОВ СП „НІБУЛОН” до відповідальності, оскільки будь – яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.
Мотивуючи правомірність прийнятого податкового повідомлення – рішення від 16.04.2009р. №00000540/0 відповідач в акті невиїзної документальної перевірки від 16.04.2009р. №388/40/14291113 вказує на привласнення окремими суб’єктами підприємницької діяльності, що беруть участь у ланцюгах поставок, бюджетних коштів в розмірі сум сплаченого у складі ціни товару ПДВ шляхом недекларування податкових зобов’язань з ПДВ, штучного збільшення податкового кредиту, що призвело до несплати ПДВ до бюджету, наявність у них ознак фіктивності та наміру щодо ухилення від сплати податків.
Колегія суддів вважає, що встановлення таких фактів можливе лише у процесуальний спосіб, прямо передбачений законом, зокрема, при розслідуванні злочинів, визначених ст. ст. 191, 205, 212 Кримінального кодексу України. Зазначені обставини мають бути документально підтверджені належними і допустимими доказами. Але в акті невиїзної документальної перевірки та апеляційних скаргах не йдеться ані про постанови про порушення кримінальних справ за ознаками ст. ст. 191, 205, 212 Кримінального кодексу України, ані про вироки суду з таких справ, які набрали законної сили.
Угоди між ТОВ СП „НІБУЛОН” та ТОВ „Аван Т”, установчі документи останнього, свідоцтво про державну реєстрацію та первинні документи визнані недійсними або скасовані не були, на момент проведення розрахунків прямого постачальника ліквідовано не було, свідоцтво платника ПДВ скасовано або анульовано не було та не було прийнято рішень стосовно скасування державної реєстрації або припинення юридичної особи в судовому порядку.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що укладені між ТОВ СП „НІБУЛОН” та ТОВ „Аван Т” договори поставки від 30.06.2008р. №1575/2007, від 01.07.2008р. №160/2008 та від 09.08.2008р. №614/2008 з додатками спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. Крім того, у суду немає підстав вважати зазначені угоди такими, що порушують публічний порядок та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.
Вимогами пункту 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (із змінами і доповненнями) визначено, що штрафні санкції, встановлені зазначеним пунктом, накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства. Застосовані до ТОВ СП „НІБУЛОН” штрафні (фінансові) санкції, передбачені п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 цього закону, не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві жодним чином не доведено фактів порушення ТОВ СП „НІБУЛОН” норм податкового законодавства, які б могли стати підставою для застосування до підприємства зазначених санкцій. Згідно підпункту 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (із змінами і доповненнями) штрафна санкція, визначена цією нормою, застосовується у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.2 цього закону. Згідно до акта невиїзної документальної перевірки від 16.04.2009р. №388/40/14291113 та прийнятого податкового повідомлення – рішення від 16.04.2009р. №00000540/0 СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві не було визначено ТОВ СП „НІБУЛОН” податкове зобов’язання з податку на додану вартість. У зв’язку з чим застосування до ТОВ СП „НІБУЛОН” штрафної (фінансової) санкції не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Крім того, колегія суддів вважає, що невиїзна документальна перевірка ТОВ СП „НІБУЛОН”, оформлена актом від 16.04.2009р. №388/40/14291113, проведена СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві з порушенням вимог чинного законодавства.
Так, вимогами ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) визначено вичерпний перелік прав та види перевірок, які вправі здійснювати органи державної податкової служби. Пунктом 1 ст.11 цього закону встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати виключно документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства.
Відповідно до вимог п.4 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).
В залученому до матеріалів справи листі – запрошенні посадових осіб ТОВ СП „НІБУЛОН” від 09.04.2009р. №9475/10/40-29/12 відповідачем не зазначено, яку саме перевірку, на яких підставах, згідно яких документів (податкових декларацій, звітів або інших документів) та в якому порядку передбачається її провести, стосовно яких саме операцій та звітних періодів. Крім того, повідомлення про перевірку направлено з порушенням встановленого законом строку до дня запрошення. Зазначене позбавило платника податків ТОВ СП „НІБУЛОН” (його посадових осіб) можливості повного та якісного надання пояснень по суті питань, що виносяться на перевірку, з підтвердженням відповідними документами та матеріалами.
Вимогами підпункту 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірки заявлених у ній даних.
Позивачем до органу державної податкової служби надані податкові декларації з ПДВ: за липень місяць 2008р. – 20.08.2008р., за серпень місяць 2008р. – 22.09.2008р., за вересень місяць 2008р. – 20.10.2008р., за жовтень місяць 2008р. – 20.11.2008р. Разом з деклараціями до податкового органу було надано додатки №5 – розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Невиїзна документальна перевірка ТОВ СП „НІБУЛОН” була проведена 16.04.2009р. (акт від 16.04.2009р. №388/40/14291113), тобто з порушенням 30-ти денного строку для її проведення. Вимогами ч. 3 ст. 70 КАС України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не допустив, правильно встановив обставини справи, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206; ч.5 ст. 254 КАС України судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та Прокуратури Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2009р. без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рушення виготовлений 27.10.2009 року.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: