КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ 33/824/4621/2023 Постанова винесена суддею Зарубою П.І.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2023 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , її захисників Шимка А.П. та Покутнього О.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Шимка А.П. на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Маріуполь Донецької області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не заміжньої, маючої на утриманні доньку, 2008 р.н., не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , яка раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536, 80 грн.

Згідно з постановою суду, 30 липня 2023 року о 22 год. 45 хв. водій ОСОБА_1 керувала автомобілем «Mercedes-Benz GLE 250», державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 6, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки за допомогою «Alcotest Drager 6820» на нагрудну камеру 473855, 473508, що підтверджується тестом № 4699 від 30 липня 2023 року, результат огляду 0,93 % проміле, чим порушила п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявнийсклад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Шимко А.П., вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння, а також на істотне обмеження права особи на захист, і тому викладені у протоколі відомості та кваліфікація дій ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи.

Як зазначає апелянт, обов`язковою умовою притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є його перебування у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом у процесі руху останнього, що виражається в переміщенні даного транспортного засобу в просторі. Вказане узгоджується з позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеній у постанові № 14 від 23 грудня 2005 року.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів підтвердження того, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими під час руху.

Долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним та є очевидно неповним і фрагментарним, оскільки на ньому не зафіксовано моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , представлення поліцейським, як це передбачено вимогами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пояснення причин зупинки, перевірки документів водія та виконання інших формальностей, які б мали передувати огляду на стан сп`яніння. Натомість відеозапис розпочинається відразу на етапі пропозиції поліцейських пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп`яніння.

Тому не відповідає фактичним обставинам твердження суду в оскаржуваній постанові про те, що з відтвореного в суді відеозапису вбачається, як ОСОБА_1 була зупинена працівниками поліції, оскільки ці обставини вказаним відеозаписом не зафіксовано.

Насправді, належний ОСОБА_1 , автомобіль був припаркований на зафіксованій протоколом ділянці місцевості, у той час як вона проводила вільний час у розташованому поряд закладі, де вжила невелику кількість алкоголю, що не є порушенням чинного законодавства, а в салоні автомобіля перебувала з метою взяти звідти особисті речі. Наміру керувати автомобілем ОСОБА_1 не мала.

Тобто фактично ОСОБА_1 , після вживання алкоголю, автомобіль до руху не приводила та не керувала ним, а тому відсутня подія даного адміністративного правопорушення.

Зазначені обставини може підтвердити свідок ОСОБА_2 , яку суддя суду першої інстанції безпідставно не викликав та не допитав, незважаючи на подане клопотання сторони захисту.

Що стосується доводів суду першої інстанції з приводу того, що ОСОБА_1 на протязі всього відеозапису жодного разу не повідомила поліцейських про те, що не керувала транспортним засобом, то ОСОБА_1 детально пояснила суду, що оскільки вона в автомобілі не перебувала та рухатися не мала, то сприймала звернення до неї поліцейського, як до пішохода, а не як водія, та спочатку розцінила вимогу проходження огляду на стан сп`яніння як один із заходів, пов`язаних із забезпеченням правового режиму воєнного стану, а тому, будучи законослухняною громадянкою, виконала дану вимогу поліцейського, пред`явивши посвідчення водія виключно як документ, що посвідчує особу.

Надалі відеозаписом зафіксовано, що коли поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про вилучення посвідчення водія, остання виглядає явно здивованою та обуреною, що зайвий раз підтверджує її сприйняття попередніх дій поліцейських щодо її огляду на стан сп`яніння як жодним чином не пов`язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, а спрямованих на дотримання громадського порядку.

Незважаючи на вказані обставини, суд першої інстанції неповно та однобічно оцінивши докази по справі, не дотримавшись презумпції невинуватості, дійшов помилкового висновку про наявність події адміністративного правопорушення.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та захисників Шимка А.П. і Покутнього О.М. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність її винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 498866 від 30 липня 2023 року, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою, а також самою ОСОБА_1 , зауважень і заперечень не має; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 липня 2023 року; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у ОСОБА_1 було виявлено 0,93 ‰ алкоголю; чеку «Драгер», згідно якого результат тесту, на момент огляду - 30 липня 2023 на стан сп`яніння ОСОБА_1 , становив 0,93 ‰ алкоголю; відеозаписі з нагрудної відеокамери працівників патрульної поліції.

Зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою та є достатніми для взаємозв`язку і прийняття рішення про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування нею транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, а лише перебувала в його салоні з метою взяти особисті речі, оскільки насправді відпочивала з друзями у закладі, який розташований поряд, суд вважає безпідставними та розцінює їх як спробу уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, зважаючи на те, що з відеозапису з нагрудної відеокамери працівників патрульної поліції вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 , в якому вона перебувала, знаходиться на проїзній частині дороги, а не на паркувальному майданчику.

Також на вказаному відеозаписі зафіксовано як працівник поліції під час спілкування з ОСОБА_1 повідомляє, що вона керувала транспортним засобом, була зупинена і у неї виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та називає їх, після чого пропонує пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», на що ОСОБА_1 погоджується та проходить огляд, результат якого показує 0,93 ‰ алкоголю. Надалі працівник поліції повідомляє, що буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, посвідчення водія буде вилучено та запропоновано знайти тверезого водія для того, щоб забрати її автомобіль. ОСОБА_1 будь-яких заперечень з цього приводу не висловлює, не вказує, що не керувала транспортним засобом, не повідомляє жодних інших обставин як те, що вона збиралась ночувати у подруги, а автомобіль мала забрати інша людина, зокрема і чоловік подруги, в якої вона збиралася ночувати, а починає шукати водія та в подальшому повідомляє інспектору патрульної поліції, що водій буде через хвилин 10, і з`ясовує у нього термін дії тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом.

Наведені обставини спростовують посилання захисника, що ОСОБА_1 не розуміла, що проходить огляд на стан сп`яніння, який пов`язаний саме із забезпеченням безпеки дорожнього руху, а не в межах охорони громадського порядку.

Таким чином, відеозапис з нагрудної відеокамери працівника поліції містить достатньо інформації, яка дає розумні підстави вважати, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, а не просто перебувала у його салоні, у зв`язку з чим доводи захисника Шимка А.П. про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги цей відеозапис, є необґрунтованими.

Ті недоліки відеозапису, на які вказує захисник, не відносяться до суттєвих порушень, які у відповідності до вимог закону давали б підстави вважати цей запис неналежним і недопустимим доказом.

Крім того, всупереч доводів апелянта, це відео не є фрагментарним, та на ньому зафіксовано всі обставини, як працівники патрульної поліції підійшли до автомобіля, який знаходиться на проїзній частині та спілкуються з ОСОБА_1 , котра знаходиться поряд з автомобілем «Mercedes-Benz GLE 250», працівники поліції повідомляють, що у неї виявлено ознаки алкогольного сп`яніння і називають їх, пропонують пройти огляд, ОСОБА_1 його проходить на місці за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», результат якого показав 0,93 ‰ алкоголю, ОСОБА_1 не заперечує результат, працівники поліції складають протокол, видають тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом та ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом.

Зважаючи на вищевикладене слід визнати безпідставними і доводи апелянта з приводу того, що огляд на стан сп`яніння був проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, оскільки працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 , що у разі незгоди з результатом «Драгера» вона може пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Отже, у відповідності до вимог закону, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться в закладі охорони здоров`я у разі незгоди водія на проведення такого огляду з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами.

В інших випадках обов`язковий огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я законом не передбачено.

Як вбачається з відеозапису з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, ОСОБА_1 погодилася пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», який показав результат такого огляду - 0,93 ‰ алкоголю. ОСОБА_1 не висловлювала будь-яких заперечень щодо результату тесту, про проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я не заявляла, а почала пошук тверезого водія на пропозицію працівників поліції та з`ясування у них питання щодо терміну дії тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом.

Отже, з вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не висловлювала незгоди саме з результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння на приладі «Драгер».

Таким чином, з наведених обставин вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння і складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відбулися у відповідності до вимог чинного законодавства.

Будь яких порушень з боку працівників поліції при вчиненні вказаних дій матеріали справи не містять.

При цьому, ні апеляційна скарга, ні матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 та її захисник, вважаючи дії працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАПнеправомірними, оскаржували їх в установленому порядку.

Що стосується допиту свідка ОСОБА_2 , то слід зазначити, що відповідно до ст. 272 КУпАП, як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небуть обставини, що підлягають встановленню по даній справі.

Зважаючи на ті обставини, що в матеріалах провадження жодні відомості щодо очевидців події відсутні, в тому числі і ОСОБА_2 , тобто відсутні об`єктивні дані, які можуть вказувати, що ОСОБА_2 щось відомо про обставини зупинки ОСОБА_1 , суд не вбачає підстав для допиту останньої в якості свідка, як вважає вірною і відмову в її допиті з цих підстав у суді першої інстанції.

Отже, сукупність зібраних і направлених до суду першої інстанції доказів поза розумним сумнівом свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування нею транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а тому висновок судді про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.

При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.

За таких обставин, постанова суді Дарницького районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування відсутні, а відтак, апеляційна скарга захисника Шимка А.П. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу захисника Шимка А.П. залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Горб І.М.