Справа № 761/20957/22

Провадження № 2/761/1687/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі: ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 : ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

До суду 04.10.2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

В позовних вимогах ОСОБА_3 просить:

1.Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наступне майно:

1.1.квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 74,1 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м.;

1.2.автомобіль Volkswagen Golf, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , 1598 куб.см., набутий 03.07.2014 року на імя ОСОБА_1 ,

1.3.автомобіль Hyundai TUCSON, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_2 , 1999 куб.см., набутий 15.07.2020 року на ім`я ОСОБА_1 ,

1.4.автомобіль Toyota Corolla, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , 1798 куб.см., державний номер НОМЕР_4 , набутий 19.01.2021 року на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого ТСЦ 8043.

2.В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнати за ОСОБА_3 :

2.1.право спільної часткової власності на частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 74,1 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м.;

2.2.право особистої приватної власності на цілий автомобіль Toyota Corolla, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , 1798 куб.см., державний номер НОМЕР_4

2.3.стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у рахунок компенсації ринкової вартості частини автомобіля Volkswagen Golf, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , 1598 куб.см.

3.В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнати за ОСОБА_1 .

3.1.право спільної часткової власності на частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 74,1 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м.;

3.2.право особистої приватної власності на цілий автомобіль Hyundai TUCSON, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_2 , 1999 куб.см., набутий 15.07.2020 року на ім`я ОСОБА_1 .

Вимоги обгрунтовані тим, що 13.06.2014 року між сторонами був зареєстрований шлюб.

Під час шлюбу сторони набули спірне майно та не досягли згоди щодо його поділу в добровільному порядку.

ОСОБА_3 зазначає, що з 15.12.2021 року вона разом з дитиною не має можливості проживати в спірній квартирі, так як ОСОБА_1 створив неможливі умови для сумісного проживання.

Також ОСОБА_3 зазначає, що автомобіль Volkswagen Golf, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 без її згоди був відчужений ОСОБА_1 23.01.2021 року на підставі договору купівлі-продажу №5642/2021/2401723. Ціна продажу їй не відома, частину грошових коштів за проданий автомобіль ОСОБА_1 не передавав, а тому відповідно має сплатити ОСОБА_3 вартість частини проданого автомобіля.

Автомобілі Toyota Corolla, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , 1798 куб.см. та Hyundai TUCSON, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_2 , 1999 куб.см набуті відповідно до порядку користування ними. А тому вони мають бути розділені саме відповідно до встановленого між сторонами порядку користування.

25.11.2022 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Протокольною ухвалою суду від 23.01.2023 року зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду разом з первісним позовом.

У вимогах зустрічного позову ОСОБА_1 просить:

-визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вартість 0,087% частки квартири АДРЕСА_1 за ринковою оцінкою у розмірі 4 931,00 грн.;

-визнати право особистої приватної власності на цілий автомобіль Toyota Corolla, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , 1798 куб.см., державний номер НОМЕР_4 за ОСОБА_3 ;

-визнати право особистої приватної власності на цілий автомобіль Hyundai TUCSON, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_2 , 1999 куб.см, державний номер НОМЕР_6 за ОСОБА_1 .

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що під час перебування у шлюбі були придбані два автомобілі Toyota Corolla, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , 1798 куб.см. та Hyundai TUCSON, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_2 , 1999 куб.см., які є спільним майном подружжя та можуть бути поділені у відповідності до реєстрації автомобілів.

Щодо квартири ОСОБА_1 зазначає, що вона є його особистою приватною власністю, так як її вартість він сплатив особистими коштами до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .

В той же час позивач зазначає, що частка ОСОБА_3 у квартирі становить 0,087% від загальної частини квартири, оскільки на виконання Інвестиційного договору сума 1 392,00 грн. була сплачена під час шлюбу.

Ухвалою суду від 10.04.2023 року прийнято відмову представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від позовних вимог в частині вимог зустрічного позову про стягнення вартості 0,087% частки квартири та закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя в частині вимог зустрічного позову про стягнення вартості 0,087% частки квартири.

25.11.2022 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на первісний позов в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання спільною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 ; відмовити та не визнавати за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 74,1 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м.; відмовити в стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у рахунок компенсації вартості автомобіля Volkswagen Golf, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 ; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 автомобілі Hyundai TUCSON, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_2 , 1999 куб.см та Toyota Corolla, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , 1798 куб.см.; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Hyundai TUCSON, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_2 , 1999 куб.см. та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль Toyota Corolla, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , 1798 куб.см., державний номер НОМЕР_4 , набутий 19.01.2021 року на ім`я ОСОБА_3 .

Щодо квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зазначає, що 05.02.2014 року він уклав інвестиційний договір та на виконання вказаного договору до 14.02.2014 року (до укладення шлюбу з ОСОБА_3 ) сплатив особисті кошти в сумі 796 259,60 грн. вартості квартири. В подальшому, на виконання умов договору доплатив 1 392,00 грн. (після укладення шлюбу).

13.10.2015 року було укладено договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_1 та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сантім».

Тому ОСОБА_1 вважає, що оскільки майже повну вартість квартири він сплатив за особисті кошти, набуті до шлюбу, тому квартира не належить до спільного сумісного майна подружжя, не може бути поділена, хоча і договір купівлі-продажу було укладено 13.10.2015 року під час шлюбу.

Щодо автомобіля Volkswagen Golf, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 ОСОБА_1 зазначає, що він був проданий рідному брату ОСОБА_3 - ОСОБА_4 за 6 000,00 доларів США. Про вказану обставину ОСОБА_3 було відомо (і про відчуження автомобіля і про його вартість). Отримані від продажу автомобіля грошові кошти були використані в інтересах сім?ї.

Щодо автомобілів Toyota Corolla, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , 1798 куб.см. та Hyundai TUCSON, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_2 , 1999 куб.см. ОСОБА_1 не заперечує проти визнання їх спільною сумісною власністю подружжя та поділу в порядку, який був визначений у позовних вимогах ОСОБА_3 .

Водночас ОСОБА_1 зазначає, що на момент купівлі автомобілів, вартість автомобіля Toyota Corolla, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , 1798 куб.см. перевищувала на 32 260,00 грн. вартість автомобіля Hyundai TUCSON, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_2 , 1999 куб.см.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

06.09.2023 року уповноважений представник ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про застосування строків позовної давності до вимог ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру, так як строк звернення до суду рахується з 14.10.2015 року та на момент звернення до суду із зустрічним позовом сплив.

В судовому засіданні, яке відбулось 06.09.2023 року уповноважений представник ОСОБА_3 просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі, у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1 щодо визнання права особистої приватної власності на квартиру просила відмовити. В судове засідання, яке відбулось 18.01.2024 року уповноважений представник ОСОБА_3 не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила.

ОСОБА_1 та його уповноважений представник в судовому засіданні підтримали вимоги зустрічного позову та просили його задовольнити, в первісному позові ОСОБА_3 просили відмовити.

Враховуючи, що суд закрив підготовче судове засідання, сторони надали всі процесуальні заяви, представник ОСОБА_3 виступила із вступним словом, враховуючи строк перебування справи в провадженні суду, суд на підставі положень статті 223 ЦПК України продовжив слухання справи у відсутність представника ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, врахувавши процесуальні заяви сторін, вислухавши представників сторін, ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 60 СК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2 статті 60 СК України).

Згідно з положеннями статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно з положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1). При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (ч.2). За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч.3).

Стаття 71 СК України визначає, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Разом з тим, стаття 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

До того ж частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до п.23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року за № 11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 13.06.2014 року, який був зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м.Києві за актовим записом №1142.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 15 листопада 2022 року (справа №761/10252/22)розірвано шлюб між сторонами.

Як встановлено в судовому засіданні, під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі були придбані наступні автомобілі:

-03.07.2014 року автомобіль Volkswagen Golf, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , власником якого з 03.07.2014 року був ОСОБА_1 та 23.01.2021 року вказаний автомобіль було перереєстровано на нового власника ( ОСОБА_4 ) на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ №5642/2021/2401723 від 23.01.2021 року;

-11.07.2020 року автомобіль Hyundai TUCSON, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_2 , 1999 куб.см. на підставі Договору купівлі-продажу вартістю 739 000,00 грн., автомобіль зареєстровано 15.07.2020 року за ОСОБА_1

-27.12.2020 року автомобіль Toyota Corolla, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , 1798 куб.см., державний номер НОМЕР_4 на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2020 року вартістю 771 260,00 грн., зареєстрований 19.01.2021 року на ім`я ОСОБА_3 .

Сторони не заперечували що зазначене майно є сумісним майном подружжя.

Однак представник ОСОБА_1 пояснив, що так як автомобіль Volkswagen Golf, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 був відчужений під час перебування сторін у шлюбі та кошти були використані в інтересах сім?ї, вказаний автомобіль не підлягає поділу.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль Volkswagen Golf, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 був відчужений 23.01.2021 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі. ОСОБА_3 не надала суду доказів, що отримані від продажу автомобіля грошові кошти не були використані в інтересах сім?ї.

А тому оскільки судом при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя не було встановлено, що автомобіль було відчужено проти волі ОСОБА_3 , не в інтересах сім`ї, грошові кошти, отримані від продажу автомобіля були використані не на потреби сім?ї, чи було приховано їх, ОСОБА_3 не оскаржувала договір купівлі-продажу автомобіля, тому суд не вбачає підстав для врахування при поділі майна такого автомобіля чи його вартості.

Щодо поділу автомобілів Toyota Corolla, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_3 та Hyundai TUCSON, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_2 суд зазначає наступне. Так як сторони погодились на поділ зазначеного майна у відповідності до титульного власника та встановленого порядку користування, суд вважає за можливе поділити вказані автомобілі, які є спільним майном подружжя в наступному порядку:

в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на:

автомобіль Toyota Corolla, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , 1798 куб.см., державний номер НОМЕР_4 , набутий 19.01.2021 року на ім`я ОСОБА_3 .

в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_5 право власності на:

автомобіль Hyundai TUCSON, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_2 , 1999 куб.см.

Щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу квартири АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

05.02.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сантім» був укладений Інвестиційний договір №С2/К036/1 за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язувався забезпечити інвестування будівництва житлової квартири АДРЕСА_1 загальною площею 73,98 кв.м. та вартістю 796 259,60 грн.

Довідкою від 14.02.2014 року за №1402/3 підтверджено виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повної оплати згідно умов договору у сумі 796 259,60 грн.

13.10.2015 року між сторонами був укладений Додатковий договір за умовами якого вартість об`єкта склала 797 652,00 грн.

Довідкою від 13.10.2015 року за №1310/3 підтверджено виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо сплати вартості об`єкта в загальному розмірі 797 652,00 грн.

13.10.2015 року між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сантім» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

В цей же день право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 наполягав на тому, що квартира АДРЕСА_1 придбана за його особисті кошти.

ОСОБА_3 , вважаючи квартиру спільним майном подружжя посилалась на ту обставину, що право власності на квартиру було набуто 13.10.2015 року, тобто під час шлюбу та вона, як дружина надавала згоду на її придбання.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 сплатив грошові кошти за вказану квартиру в повному обсязі згідно умов договору до 14.02.2014 року та до укладення шлюбу з ОСОБА_3 .

Крім того, ОСОБА_3 не надала суду доказів, що вона надавала грошові кошти для виконання зобов`язань ОСОБА_1 за інвестиційним договором. Укладення договору купівлі-продажу та реєстрація права власності на квартиру 13.10.2015 року на підставі договору купівлі-продажу квартири є лише завершальним етапом оформлення між сторонами інвестиційного договору власних зобов`язань.

Водночас суд не може прийняти до уваги як належний доказ тієї обставини що квартира є спільним сумісним майном подружжя та набута за спільні кошти сторін нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 від 13.10.2015 року, оскільки матеріалами справи підтверджується факт сплати ОСОБА_1 грошових коштів за квартиру до реєстрації шлюбу та 13.10.2015 року грошові кошти за квартиру не були сплачені.

Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він готовий сплатити на користь ОСОБА_3 вартість відповідної частки квартири, яка є пропорційною сумі сплаченої 13.10.2015 року (1 392,00 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України майно набуте одним з подружжя до шлюбу, майно набуте в порядку спадкування та майно набуте за кошти, які належали одному з подружжя особисто є його особистою приватною власністю.

Таким чином, судом встановлено, що повну вартість квартири ОСОБА_1 сплатив до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , хоча право власності і зареєстроване уже під час шлюбу, однак, майно є особистою приватною власністю ОСОБА_1 ОСОБА_3 не надала суду доказів, що вона фінансово приймала участь у придбанні квартири.

А тому з врахуванням встановленого в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 74,1 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м.

Суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності за вимогами зустрічного позову в частині вимог про визнання квартири особистою приватною власністю, так як суду не надано доказів, що у сторін існували спори щодо статусу квартири (спільне майно подружжя чи особиста приватна власність) до звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про визнання квартири спільним майном подружжя. А тому суд вважає, що ОСОБА_1 не пропустив строк на звернення до суду з позовом.

На підставі положень частини 10 статті 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам - в сумі 8 795,15 грн. Суд при визначенні розміру судового збору врахував часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та відповідно на її користь з ОСОБА_1 підлягало стягненню судовий збір в сумі 2 270,11 грн., за зустрічним позовом з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягав стягненню судовий збір в сумі 11 037,60 грн.

Крім того, так як ОСОБА_1 при зверненні до суду із зустрічним позовом судовий збір сплатив не в повному обсязі, тому з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 962,00 грн. (згідно із заявленою ціною позову).

Керуючись ст.ст.77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України; ст. ст.57, 60, 70, 71 СК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_3 до ОСОБА_1 наступне майно:

-автомобіль Hyundai TUCSON, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_2 , 1999 куб.см.

-автомобіль Toyota Corolla, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , 1798 куб.см., державний номер НОМЕР_4 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на:

автомобіль Toyota Corolla, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , 1798 куб.см., державний номер НОМЕР_4 , набутий 19.01.2021 року на ім`я ОСОБА_3 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_5 право власності на:

автомобіль Hyundai TUCSON, 2020 року випуску, № кузову НОМЕР_2 , 1999 куб.см.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 74,1 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 4 962,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 795,15 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 23 січня 2024 року

Суддя: Н.Г.Притула