Справа № 189/4259/23

1-кп/189/134/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024 року                                                         смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ;

прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське кримінальне провадження № 12023041540000269 від 01.06.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

в с т а н о в и в:

       В провадженні Покровського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12023041540000269 від 01.06.2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

29.11.2023 року ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено строк застосування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти до 27.01.2024 року включно, без визначення розміру застави

       В судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 днів, без визначення розміру застави з посиланням на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а також обставини, які слугували підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу на стадії досудового розслідування на даний час не відпали та продовжують існувати, а саме те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а отже, може ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор клопотання повністю підтримав та просив його задовольнити, оскільки жодного із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

      Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора та розгляду клопотання без участі захисника.

       Заслухавши думку учасників судового розгляду, враховуючи принцип поваги до свободи особистості, мету застосування запобіжного заходу, суд приходить до висновку про таке.                                                                                                       Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить з вимог ч.1 ст. 194 КПК України, якою передбачено, що під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор.

       При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

       Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти суд переконаний у необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

       Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання. Крім того, обвинувачений може змінити місце фактичного мешкання, перетнути державний кордон поза пунктами пропуску, виїхати на тимчасово окуповану територію України, міцних соціальних зв`язків, постійного та зареєстрованого місця проживання на підконтрольних владі України територіях не має,

       Разом з тим, щодо наявності ризику, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Отже, даний ризик суддя також вважає обгрунтованим на час розгляду клопотання. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 проходить військову службу в одній військовій частині зі свідками у кримінальному провадженні.

  Щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, слід зазначити, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, за який загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, ОСОБА_4 . Разом з тим ОСОБА_4 раніше судимий за умисний злочин вироком від 05.09.2014 Ільїчівського районного суду м. Маріуполя Донецької області за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді громадських робіт, і знову обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 121 КК України. ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, характер та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується останній, а також навички останнього поводження з вогнепальною зброєю як військовослужбовця та доступ під час виконання службових обов`язків до вогнепальної зброї та бойових припасів, в тому числі до необлікованих, свідчить про підвищену небезпеку останнього. До того ж, згідно допитів товаришів по службі ОСОБА_4  останній характеризується як агресивна, імпульсивна особа, яка вчиняє конфлікти з іншими військовими, що супроводжується нецензурною лайкою, а зі слів самого підозрюваного він має навички з володіння тайським боксом, а тому є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі і злочин проти життя та здоров`я особи.

       Суд вважає, що обмеження прав і свобод виправдовується суспільними інтересами, оскільки такі обмеження відповідають вимогам справедливості, є пропорційними та необхідними для цілей захисту конституційно значимих цінностей. При вирішенні питань, пов`язаних із застосуванням законодавства про запобіжні заходи, суд виходячи з презумпції невинуватості дотримує баланс між публічними інтересами, пов`язаними із застосуванням заходів процесуального примусу, і важливістю права на свободу особистості.

        Суд визначає максимально можливий строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою, передбачений статтею 197 КПК України, з огляду на обсяг висунутого обвинувачення та значну складність справи, яка потребує тривалого часу для її судового розгляду. При цьому, відсутні підстави вважати, що зазначені прокурором ризики зникнуть протягом дії ухвали про продовження строку тримання під вартою.

 На підставі наведеного суд приходить до висновку щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки останній довів обставини, які виправдовують обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.                                                                                На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  27, 177, 178,184, 197, 199, КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 - задовольнити.        

Продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах гауптвахти строком на 60 днів, тобто до 23.03.2024 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя                 ОСОБА_1