Постанова

Іменем України

4 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 165/108/16-к

провадження № 51-2458км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Короля В.В.,

суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,

прокурора Кравченко Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 6 квітня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015180000000210, щодо

ОСОБА_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сморжів Радехівського району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

якого визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 384 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 384 КК.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 6 квітня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, працюючи на посаді судово-медичного експерта Іваничівського міжрайвідділення судово-медичної експертизи 5 класу, IIрангу, I категорії, 22 липня 2011 року в приміщенні кабінету Іваничівської міжрайонної судмедекспертизи, що знаходиться по пр. Перемоги, 7 у м. Нововолинську Волинської області, на підставі постанови слідчого СУ УМВС України у Волинській області від 24 червня 2011 року провів судово-медичну експертизу в кримінальній справі № 53-027-11, за результатами якої умисно склав завідомо підроблений офіційний документ - висновок експерта № 68/II(форма № 170/0, затверджена наказом МОЗ України від 5 серпня 1999 року № 197), шляхом умисного внесення завідомо неправдивих відомостей про проведення судово-медичної експертизи з дослідження трупа ОСОБА_2, 1978 рокународження, хоча така не проводилась, про що було достовірно відомо ОСОБА_1, оскільки судово-медична експертиза була проведена ним за матеріалами кримінальної справи № 53-027-11.

Вказаний вище офіційний документ був виданий ОСОБА_1, долучений до матеріалів кримінальної справи № 53-027-11 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК та використаний у якості доказу.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, працюючи на посаді судово-медичного експерта Іваничівського міжрайонного відділення Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, при провадженні досудового слідства в кримінальній справі № 53-027-11 за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_3, внаслідок якої отримав смертельні тілесні ушкодження пішохід ОСОБА_2, 22 липня 2011 року, діючи умисно, в приміщенні кабінету Іваничівської міжрайонної судмедекспертизи за вказаною адресою у м. Нововолинську Волинської області склав завідомо неправдивий висновок експерта № 68/IIвід 22 липня 2011 року, змінивши в ньому опис тілесних ушкоджень трупа ОСОБА_2

Зокрема, ОСОБА_1 у протокольній (описовій) частині висновку експерта № 68/II від 22 липня 2011 року описав наступні тілесні ушкодження трупа ОСОБА_2: «забійна рана на границі середньої третини та верхньої третини по задньо-внутрішній поверхні лівої гомілки з нерівними осадненими рваними краями, розміром 3х0,5 см»; «відкритий багато-оскольчатий перелом зі зміщенням відломків на границі середньої та верхньої третини лівої гомілки»; «відкритий багато-оскольчатий перелом зі зміщенням відломків на границі середньої та верхньої третини лівої гомілки на 38 см від лівої п'ятки».

У «Судово-медичному діагнозі» зазначеного вище висновку експерта тілесні ушкодження трупа ОСОБА_2 змінено на наступні тілесні ушкодження: «наявністю шкірної рани по задньо-внутрішній поверхні гомілки»; «відкритий косий перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням». Водночас у підсумках вказаного висновку експерта описано тілесні ушкодження трупа ОСОБА_2 так само відмінні від тілесних ушкоджень, зазначених у протокольній частині, а саме: «з наявністю шкірної рани по задньо-внутрішній поверхні гомілки… забита рана на лівій гомілці розташована по її задньо-внутрішній поверхні…»; «відкритий косий перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням»; «відкритий перелом кісток лівої гомілки розташований в 38 см від підошвенної частини стопи».

Таким чином, з позиції сторони обвинувачення, у розділі «Підсумки» висновку експерта № 68/II від 22 липня 2011 року ОСОБА_1 без будь-якого обґрунтування було внесено відомості, які явно не відповідають опису та оцінці тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_2, викладених у протокольній (описовій) частині вказаного висновку, а саме: у п. 5 «Підсумків» висновку експерта № 68/IIвід 22 липня 2011 року зазначено дані щодо ушкодження гомілки, дослівно, - «Враховуючи те, що відкритий перелом кісток лівої гомілки розташований в 38 см від підошвенної частини стопи, цей перелом можна назвати «бампер-переломом», тобто таким, що утворився від удару бампером автомобіля. А враховуючи те, що забита рана на лівій гомілці розташована по її задньо-внутрішній поверхні - це може свідчити про те, що травмувальна дія бампера була направлена зліва-направо, спереду-назад по відношенню до осі кінцівки. Враховуючи вищезгадане в цьому пункті, а також те, що права гомілка не була пошкоджена під час первинного контакту тіла з автомобілем, гр. ОСОБА_2 міг бути (повернутий) лівою частиною тіла до рухавшогося автомобіля і найвірогідніше з опорою лівої стопи до асфальту».

У подальшому 7 березня 2013 року та 2 грудня 2013 року ОСОБА_1 у приміщенні Нововолинського міського суду Волинської області, що по вул. Гагаріна, 14, м. Нововолинськ, Волинська область, під час судового розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК, під час допиту в якості експерта дав показання, якими підтвердив наданий ним висновок експерта № 68/II від 22 липня 2011 року, складений за результатами проведеної судово-медичної експертизи у кримінальній справі № 53-027-11.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 358 і ч. 2 ст. 384 КК.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдав його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за недоведеністю в його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 384 КК. Мотивував своє рішення тим, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено його винуватості поза розумним сумнівом, а можливість здобуття інших доказів вичерпана і не пропонується стороною обвинувачення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вважає, що всупереч вимогам ст. ст. 23, 404, 412 КПК апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження обставин; не проаналізував докази в їх сукупності, які, на його думку, підтверджували винуватість ОСОБА_1, а також не навів достатніх мотивів, з яких визнав апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою. Крім того, у доповненні до касаційної скарги прокурор зазначає про порушення апеляційним судом вимог п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК та ухвалення судового рішення незаконним складом суду. Мотивує тим, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції брав участь суддя Клок О.М., який входив до складу колегії суддів під час розгляду в апеляційному порядку кримінальної справи щодо ОСОБА_3 та надавав оцінку доказам у цій справі, в тому числі й висновку № 68/II від 22 липня 2011 року, складеному експертом ОСОБА_1

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Кравченко Є.С. вважала касаційну скаргу обґрунтованою, просила касаційну скаргу задовольнити, а ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Кравченко Є.С., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 433КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, щокожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положення Конвенції щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст. 21 КПК, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строкинезалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, Апеляційний суд Волинської області у складі головуючого судді Опейди В.О., суддів Клока О.М. та Лозовського А.О. ухвалою від 20 лютого 2014 року залишив без змін вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 12 грудня 2013 року, яким ОСОБА_3 було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК. У цій ухвалі апеляційного суду надавалась оцінка дослідженим місцевим судом доказам винуватості ОСОБА_3, в тому числі й висновку № 68/IIвід 22 липня 2011 року, складеному експертом ОСОБА_1 Також апеляційний суд зазначив, що не вбачає підстав для винесення окремої ухвали щодо ініціювання питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 (т. 3, арк. 45-49).

Надалі суддя Клок О.М. брав участь у складі колегії суддів Апеляційного суду Волинської області, яка здійснювала апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 У ході перегляду за апеляційною скаргою прокурора виправдувального вироку місцевого суду колегією суддів апеляційного суду, до складу якої входив суддя Клок О.М., також надавалась оцінка як висновку експерта ОСОБА_1 № 68/IIвід 22 липня 2011 року (як предмету злочину), так і діям самого експерта ОСОБА_1

З огляду на викладене, суддя апеляційного суду Клок О.М., який у складі колегії суддів в іншому провадженні вже висловив свою думку про висновок експерта ОСОБА_1 № 68/II від 22 липня 2011 року як про допустимий доказ, а також про відсутність у діях судово-медичного експерта порушень, які б обумовили винесення окремої ухвали, при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 мав би заявити самовідвід, оскільки зазначена обставина, виходячи з положень п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, викликала сумнів у його неупередженості.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Веттштайн проти Швейцарії»).

Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення пункту 1 ст. 6 Конвенції, ч. 1 ст. 21, п. 4 ч. 1 ст. 75, ст. 412 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена апеляційним судом у складі, який викликає сумніви у його безсторонності та неупередженості.

Оскільки наведене порушення є істотним і таким, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 412 та п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

У зв'язку зі встановленням вказаного порушення колегія суддів касаційного суду позбавлена можливості перевірити інші доводи касаційної скарги прокурора.

При новому апеляційному розгляді суд має перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, а за наявності для цього підстав - шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441-442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, Суд

у х в а л и в:

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 6 квітня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

В.В. Король   А.М. Макаровець  Н.О. Марчук