Справа №2-а-114/10                                                                                                                                      

                                П О С Т А Н О В А

                     І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    18 січня 2010 року Недригайлівський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Жмурченка В.Д. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області про зобов'язання відповідача до нарахування щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",-  

                                          В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, жителька с. Засулля, Недригайлівського району, Сумської області звернувся до Недригайлівського районного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі про зобов'язання відповідача до нарахування 3835 грн. 50 коп., як недоплаченої позивачці, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги  за 2006 – 2008 роки.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що вона належить до соціальної категорії "Діти війни" і відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і посилається на те що їй у 2006 -2007 роках вищевказане підвищення пенсії взагалі не нараховувалося і що у 2008 році відповідач забезпечив виплату їй лише частину підвищення пенсії від розмірів, передбачених зазначеним Законом.

Також позивачка просить суд поновити, як пропущений строк для звернення до суду з даним позовом.

Позивачка до суду не з'явилася, але надала письмове клопотання про розгляд справи без її участі, при цьому позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача до суду також не з'явився, але надав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі та письмове заперечення проти позову.

Суд, враховуючи вимоги ст. ст.122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачає за законно можливе вирішення справи на підставі наявних у ній доказів та в порядку письмового провадження.

У письмових запереченнях відповідач позов не визнав, вважає вимоги позивача безпідставними, звертає увагу суду, що позивач  звернувся  з даним позовом за межами передбаченого ст. 99 КАС України річного строку позовної давності, вважає, що  Пенсійний Фонд України, його органи і посадові особи діють на підставі і в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України в умовах, коли  Кабінетом Міністрів України не було визначено порядку підвищення пенсії дітям війни на 2006 рік, а також що пенсії дітям війни у 2007 і у 2008 роках виплачувалися відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік", постанов Кабінету Міністрів України, роз'яснень Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України,  Міністерства праці та соціальної політики України, а також що у 2008 році позивач, як дитина війни, отримував  надбавку до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідач надав суду письмову інформацію, відповідно до якої Управлінням Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі було виплачено позивачу як дитині війни, доплати до її пенсії  за 2008 рік - 579 грн. 30 коп., за 2009 рік – 597 грн. 60 коп.

Крім цього, відповідач у своїх запереченнях проти позову стверджує про невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат особам, які мають статус дітей війни, за рахунок яких коштів мають здійснюватися такі виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких виплат, вважає неможливим застосування у даних спірних правовідносинах ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Дослідивши надані у справі докази, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню частково.

За змістом відповідної відмітки у пенсійному посвідченні  вбачається, що позивачка має статус дитини війни.

Згідно вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік було зупинено.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року, до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було внесено зміни, відповідно до яких встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році мали запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету держави у першому півріччі та у поряду, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Разом з цим, у 2006 році Кабінетом Міністрів України зазначеного порядку запровадження підвищення пенсій дітям війни визначено не було.  

Закони України є актами єдиного органу законодавчої влади в Україні-Верховної Ради України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03 жовтня 1997 року констатував, що конкретна сфера суспільних відносин не може водночас бути врегульована однопредметними нормативними актами одинакової сили, які за змістом суперечать один одному і що звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього, а також що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбаченого самим цим актом, автоматично втрачає дію однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" неконституційними не визнавалися і були чинні протягом усього 2006 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача до нарахування на її користь  підвищення пенсії за 2007- 2008 роки суд дійшов до переконання, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.12 ст. 71 з урахуванням ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп/2007 у справі за поданням 46 народних депутатів України визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним ) положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 вказаного Закону.

Згідно п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  була викладена в редакції, яка передбачала що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ( 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність) .

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народних депутатів України, визнано таким, що  не відповідає Конституції України ( є неконституційним ) положення п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ".

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України, закони , інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу в державі, а закони України та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй.

Згідно вимог чинного законодавства України  мінімальний розмір пенсії за віком визначається лише відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом,  і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір, немає, а тому суд вважає, що положення ч.3 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування встановленого ч.1 ст. 28 зазначеного Закону мінімального розміру пенсії за віком лише для пенсій, призначаємих за цим Законом,  не є підставою для відмови в реалізації позивачем  встановленої ст. 46 Конституції України гарантії та встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" права на отримання підвищеної пенсії.

Пенсійний Фонд України діє у відповідності з Положенням "Про Пенсійний Фонд України" і здійснює свої повноваження  на підставі п.15 зазначеного Положення через утворені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонера.

Позивачка постійно проживає в на території Недригайлівського району Сумської області.

Тому, Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі є належним відповідачем у даній справі.

Згідно ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інакше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Доводи відповідача про невизнання позовних вимог з мотивів пропущення позивачем передбаченого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку в 1 рік для звернення до суду з даним адміністративним позовом є безпідставними щодо частини  тих позовних вимог, які підлягають задоволенню, оскільки позивач не мав обов'язку і достатніх умов безвідкладно дізнатися про рішення, прийняті Конституційним Судом України у 2007, 2008 роках.

Хоча позивачкою і був пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав, але суд вважає, що даний термін був пропущений з поважної причини, а тому він підлягає  поновленню.

Поновляючи позивачу строк звернення до суду з даним позовом суд керується ст. 55 Конституції України відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Позивачка не оспорює факт сплати відповідачем на її користь, як дитині війни,  доплати до пенсії у розмірі 10%  мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи вищевказані рішення Конституційного Суду України та вимоги ч. 2 ст.152 Конституції України, суд дійшов до переконання, що Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі Сумської області мало і має обов'язок за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року нараховувати на забезпечити сплату на користь позивача доплату до її пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, також  за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року нараховувати та забезпечити сплату на користь позивачки доплату до її пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням уже сплаченої відповідачем позивачці частини вищевказаного підвищення пенсії.

Відповідно до ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має розглядати адміністративні справи у межах заявлених позовних вимог.

За змістом позовної заяви вбачається, що у даній справі фактично оскаржується бездіяльність, а не дії територіального управління Пенсійного Фонду України щодо ухилення від нарахування та сплати передбаченого законом підвищення пенсії.

Тому, суд на підставі ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивачки та задовольняючи частково її позов, визнати бездіяльність відповідача протиправною.

Також, у відповідності до вимог ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за законно можливе не стягнути з відповідача у даній справі кошти, а зобов'язати відповідача, відповідно, нарахувати та сплатити на корись позивачки недосплачені їй суми підвищення пенсії.

Керуючись  ст. 64 Конституції України, ст. 3, ст. 6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 6-14, 71, 122 ч. 3, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                  П О С Т А Н О В И В :

Поновити строк позивачці для звернення до суду за даним позовом.

Позов   ОСОБА_1   у даній справі задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі Сумської області щодо ненарахування у 2007 році і недонарахування у 2008 році  позивачу, як дитині війни, підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.                                      

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі Сумської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати підвищення пенсії ОСОБА_1   на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі Сумської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати підвищення пенсії ОСОБА_1 на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за 2008 рік за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року яка обраховується з урахуванням уже сплаченої відповідачем позивачці частини вищевказаного підвищення пенсії.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог  відмовити.

Ця постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду  через Недригайлівський районний суд шляхом подання протягом 10 днів після її ухвалення заяви про апеляційне оскарження та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги протягом строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду.  

              Суддя:                                                                                      В.Д. Жмурченко