Справа № 22-Ц- 3775/2008     Головуючий в 1 інстанції Голік Г.К.

Категорія 01, 29, 30     Доповідач в 2 інстанції Березовенко Р.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого:     Суханової Є.М.,

суддів:     Березовенко Р.В., Данілова О.М.,

при секретарі: Терех Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 06 серпня 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, КП КОР «Бородянське БТІ» про визнання договору купівлі - продажу квартири стосовно покупця недійсним, визнання дійсним покупцем іншої особи та виселення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати договір купівлі - продажу квартири посвідчений 17 грудня 2004 року державним нотаріусом Бородянської районної державної нотаріальної контори, реєстраційний № 4862, в частині, що стосується покупця ОСОБА_3, недійсним; визнати його дійсним покупцем зазначеного договору і власником АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_3 звільнити АДРЕСА_1

Свої вимоги обґрунтував тим, що 17 грудня 2004 року він придбав квартиру АДРЕСА_1. На час укладення даного договору у нього був паспорт старого зразка, в зв'язку з чим покупцем за договором було зазначено його \позивача сина ОСОБА_3 Проте, дійсним покупцем квартири був він \позивач, так як саме він передав колишній господарці квартири гроші за неї. З часу придбання квартири він займався її ремонтом та проживав там, але останнім часом відповідач створив неможливі умови для сумісного проживання, так як зі своєю мешканкою зловживають спиртними напоями та влаштовують гулянки, через що він \позивач

періодично проживає у своїх знайомих. Тому просив захистити його порушені права.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 06 серпня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Судом першої інстанції встановлено, що за договором купівлі-продажу від 17 грудня 2004 року ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купив АДРЕСА_1 (а.с. 14-15).

На підставі цього договору 27 грудня 2004 року за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на вказану квартиру \а.с. 16\.

Позивач добровільно відмовився від укладення договору купівлі - продажу з ним та був згоден на укладення його з відповідачем. Взяті на себе за договором домовленості його сторонами повністю виконані - відповідач отримав у власність квартиру, в якій і проживає на даний час, а продавцю в повній сумі сплачені кошти за цю квартиру.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено саме договір купівлі-продажу квартири і ніякий інший правочин вони не приховували, вчинення сторонами удаваного правочину не тягне за собою наслідки у вигляді визнання його недійсним, як того просить позивач.

Не надано позивачем було також жодних доказів його права на спірну квартиру і проживання деякий час в ній, а також доказів допомоги в проведенні там ремонту.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вірно виходив з того, що будь-яких підстав, передбачених ст.215 ЦК України, для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним судом не встановлено, і тому правомірно вважав, що спірний договір укладено відповідно до вимог закону, в зв»язку з чим також не підлягають задоволенню і інші позовні вимоги.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до статті 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі апеляційної скарги, так і за межі вимог заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга висновків суду не спростовує і посилання на обставини, які б свідчили про незаконність ухваленого рішення не містить, а тому її скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 06 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.