Справа 22ц-2008 р. Головуючий по 1 інстанції Івахненко О.Г.

№ 2231

Категорія: № 19, 23

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2008 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.

при секретарі Петренко С.П.

з участю прокурора

адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до СТОВ "Агростар", третя особа Чигиринське відділення Державного земельного кадастру про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку та визнання договору оренди землі недійсним з моменту укладення,

встановила:

08.10.2008 р. позивачі звернулись в суд з позовами до СТОВ "Агростар", третя особа Чигиринське відділення державного земельного кадастру про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку та визнання договору оренди землі недійсними з моменту укладення.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказали, що вона являється власником земельної ділянки розташованої в адміністративних межах Тіньківської сільської ради, Чигиринського району, Черкаської області та її право на вказану земельну ділянку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку.

01.03.2006 р. між нею, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки.

Проте, на думку позивачки, вказаний договір був укладений із значними порушеннями чинного законодавства, а саме даний договір був підписаний без виготовлення необхідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), згідно з вимогами ст. 55 Закону України «Про землеустрій». Така невід'ємна за ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» частина договору оренди землі, як акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є відсутньою та й

взагалі даний акт не складався. Проте, за правилами ст. 125 ЗУ України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) забороняється.

Таким чином, на думку позивачки, СТОВ "Агростар" не вправі було приступати до використання земельної ділянки, тобто не набуло права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку.

З викладених підстав, вважає договір оренди таким, що не відповідає вимогам ЗУ «Про оренду землі» та нормам ЗК України, у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 215 ЦК України, просить його визнати недійсним.

На думку позивачки винні дії відповідача полягають у тому, що не зважаючи на те, що йому було відомо про не набуття ним права користування земельною ділянкою, відповідач самовільно її зайняв, обробляє і отримує прибутки.

Відбувається обмеження з боку відповідача прав власності позивачки на земельну ділянку шляхом незаконного позбавлення її прав власності на землю, зокрема права користування та права розпорядження належною земельною ділянкою.

Позивачка просила суд зобов'язати СТОВ "Агростар" повернути їй самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Тіньківської сільської ради, Чигиринського району, Черкаської області, у стані придатному для використання за її цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме вирощування сільськогосподарської продукції.

Визнати договір оренди землі укладений між нею та відповідачем у 2006 р. недійсними з моменту укладання.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2008 року позивачці в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_3 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачкою позовні вимоги.

При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовній заяві позивачки.

Судова колегія, вирішуючи питання про можливість слухання справи за відсутності представників позивачки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, від яких надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізню дату, у зв'язку з відрядженням за основним місцем роботи та за наявності поданого клопотання позивачки, також, про відкладення слухання справи, проте, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, бере до уваги, що жодна з осіб від яких до суду надійшли клопотання не надала суду документів, які б підтверджували перебування у відрядженні представників позивачів та погіршення стану здоров'я позивачки, що унеможливлює її участь у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене та беручи до уваги вимоги ст. 27 ЦПК України, у відповідності до яких особи, які беруть участь у розгляді справи, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів прийшла до висновку, при наявності розписок про одержання судових повісток, про можливість слухання справи за відсутності позивачів та їх представників.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників СТОВ "Агростар" та Чигиринського відділення Державного земельного кадастру, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір оренди укладений відповідно до вимог чинного законодавства, не

порушує прав позивачки, яка з моменту його підписання перебуває з відповідачем в орендних відносинах, визнавала та виконувала умови цього договору, в якому зазначені всі положення, відповідно до вимог статей 626-632 ЦК України. З викладених підстав районний суд прийшов до висновку, що оскаржуваний договір відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а підстави за якими згідно до ст. 215 ЦК України він може бути визнаний недійсними відсутні.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

За статтею 203 ЦК України, яка регламентує загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, у відповідності до вимог ст. 208 наведеного Кодексу правочин між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу, вчинюється у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріпляється печаткою - ст. 207 ЦК України.

Згідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Крім наведених норм Цивільного кодексу відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України і Законом України «Про оренду землі». В свою чергу, ст. 16 наведеного Закону встановлює письмову форму їх укладання, а ст. 15 визначає умови договору оренди землі.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачка, згідно до Державного акту на право приватної власності на землю являється власником земельної ділянки, виділеної їй в якості частки (паю), розташованої на території Тіньківської сільської ради Чигиринського району, Черкаської області.

При цьому, Державний акт, який посвідчує її право власності на належну їй земельну ділянку містить опис, план зовнішніх меж земельної ділянки та її кількісну характеристику.

Між позивачкою як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, у 2006 році був укладений договір оренди, належної позивачці на праві приватної власності земельної ділянки.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що орендодавець надала, на умовах викладених в договорі, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

У відповідності до п. 7 наведених договорів термін дії спірного договору становить 10 років.

Пункт 40 спірного договору містить вказівку на те, що акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) знаходиться в технічній документації із землеустрою по паюванню земель.

Згідно до додатку до договору оренди, а саме акту прийому-передачі земельної ділянки позивачкою, як орендодавцем належну їй земельну ділянку було передано відповідачу, як орендарю для ведення сільськогосподарського виробництва.

Договір оренди і акт прийому - передачі земельної ділянки підписаний сторонами, що ними і не оспорюється.

Вказаний договір оренди, на час звернення до суду з даним позовом, був зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель було вчинено відповідний запис.

Таким чином з моменту державної реєстрації, що в свою чергу передбачається і статтею 18 Закону України "Про оренду землі", відповідно до вимог якої, договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації, оскаржуваний договір є чинним.

З часу його реєстрації сторонами виконувались умови даного договору, з приводу його неналежного виконання позивачка з відповідним позовом до суду не зверталась.

Позовна заява позивачки не містять, в якості підстави, визнання недійсним спірного договору оренди у зв'язку з несвоєчасною його реєстрацією.

Позивачкою в якості підстави визнання договору оренди землі недійсним вказується на відсутність акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), який у відповідності до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", є невід'ємною частиною договору.

Проте, згідно до ст. 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», якими в свою чергу і являються земельні ділянки позивачів, земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо.

Земельні ділянки, які їх власниками або іншими особами будуть використовуватись єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по окружній межі єдиного масиву.

Отже з урахуванням того, що земельна ділянка позивачки, наряду з земельними ділянками інших орендодавців, були передані в оренду СТОВ "Агростар", як орендарю, яким вони використовуються єдиним масивом, вказана позивачкою підстава не може бути визнана такою, за якої у відповідності до ст. 215 ЦК України оскаржуваний договір може бути визнаний недійсним.

З викладених підстав, з урахуванням законодавчого визначення поняття самовільного зайняття земельної ділянки, викладеного в ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», дії відповідача по виконанню умов спірного договору, в частині господарювання на землі з дотриманням умов договору, не можуть вважатись самовільним зайняттям належної позивачці земельної ділянки.

Таким чином, суд керуючись нормами права, які регулюють правовідносини пов'язані з орендою землі, встановивши, що спірний договір оренди був вчинений в формі встановленій для даних договорів, а саме письмовій, підписаний сторонами договору, в установленому законом порядку відбулась його державна реєстрація, відповідачем належно, без зміни цільового призначення використовувалась взята в оренду земельна ділянка, належно виконувались умови договору по оплаті орендної плати, заборгованість по сплаті останньої відсутня, термін дії договору не закінчився, та за відсутності підстав за яких правочин може бути визнаний недійсним, передбачених ст. 215 ЦК України, обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачці.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того, вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.